Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №140/3379/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 140/3379/25 пров. № А/857/37684/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 140/3379/25 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

місце ухвалення судового рішення м.Луцьк

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїШепелюк В.Л.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 140/3379/25 адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Теремно Хліб" до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Волинській області від 20.12.2024 №0347350705.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м. Луцьк, Київський майдан, 4, код ЄДРПОУ ВП 44106679) на користь Приватного акціонерного товариства «Теремно Хліб» (43008, Волинська область, м. Луцьк, вул. Підгаєцька, 13Б, код ЄДРПОУ 05509694) судовий збір в сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги вказує, що в ході проведення фактичної перевірки встановлено порушення п.1,2 ст. 3 Закону №265/95-ВР із змінами та доповненнями. Відповідач вважає, що контролюючим органом було дотримано вимог законодавства при призначенні та проведенні фактичної перевірки, а встановлені порушення підтверджуються належними та допустимими доказами, включаючи дані СОД РРО. Відповідач спростовує доводи Позивача щодо неправомірності перевірки та відсутності порушень.

СОД РРО - це інформаційна система для збору, зберігання, використання даних РРО/ПРРО (включаючи електронні копії розрахункових документів, фіскальних звітних чеків) та перевірки їх справжності/достовірності. СОД РРО отримує дані від РРО/ПРРО та зберігає їх у базі даних ДПС. Система СОД РРО не обмежує Відповідача у праві використовувати відомості з неї лише протягом періоду проведення фактичної перевірки. Дані з СОД РРО (включаючи дані про розрахункові операції, електронні документи, фіскальні звіти) доступні у відкритому вигляді.

Відповідач також покликається на висновки Верховного Суду, за змістом яких:

- інформація, що надійшла до податкового органу з РРО (через СОД РРО), має відповідати даним розрахункових документів, створених РРО платника податків. Використання даних СОД РРО під час фактичної перевірки є допустимим, оскільки ці дані повинні відповідати даним РРО платника податків;

- використання податковим органом під час фактичної перевірки податкової інформації з баз даних, зокрема інформації з СОД РРО щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, є належною реалізацією податкового контролю та може бути підставою для висновків під час перевірки.

Звертає увагу на те, що під час перевірки встановлено, позивач проводила безготівкові розрахунки із застосуванням банківського терміналу без належної фіскалізації через ПРРО, унаслідок чого покупцям не надавалися розрахункові документи встановленої форми та змісту. Порушення підтверджується невідповідністю між часом проведення транзакцій за виписками з рахунку та часом формування фіскальних чеків, що унеможливлювало їх видачу споживачам. Твердження про технічні несправності не підтверджено допустимими доказами.

Додатки до акту перевірки, як стверджує відповідач, містять відомості, отримані з СОД РРО, про проведені операції (дата, час, сума, товар), які, на думку відповідача, були проведені без видачі відповідного розрахункового документа.

По суті встановлених порушень, на підставі розрахунку до акта фактичної перевірки, з врахуванням висновку на заперечення, ГУ ДПС у Волинській області винесено податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024 №0347350705 про застосування штрафних санкцій у сумі 54881,75 грн, яке скаржник вважає правомірним.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги відповідач та позивач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на визначення розрахункової операції, яке наведене у статті 2 Закону №265/95-ВР, факт не проведення розрахункової операцій через ПРРО може бути зафіксований лише в момент приймання від покупця платіжної картки за місцем реалізації товарів (послуг).

Суд першої інстанції вказав, що в даному випадку контролюючий орган не встановив непроведення через ПРРО операцій, що наведені у додатку, а лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення операції із застосуванням електронних платіжних засобів.

При цьому, судом ураховано, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення.

Згідно з абзацом третім частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (далі – Закон №1023-XII) розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Отже, чинне законодавство України визначає обов`язок продавця надати покупцю (споживачу) розрахунковий документ в момент отримання покупцем товару (послуги).

Разом з тим, контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів (послуг) покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ «Теремно Хліб» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання (код КВЕД 10.71), що підтверджується відомостями (витягом) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Наказом відповідача від 06.11.2024 №3785-п призначено фактичну перевірку ПАТ «Теремно Хліб» на підставі підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у зв`язку з наявністю інформації, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а саме: щодо проведення частини готівкових розрахункових операцій при продажі товарів без застосування РРО/ПРРО та без видачі відповідного розрахункового документа - питома вага готівкових розрахунків у 2024 року складає 14,8 відсотка у загальній сумі виторгів.

Працівниками ГУ ДПС у Волинській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 06.11.2024 №3785-п та направлень №№6020/03-20-07-05, 6021/03-20-07-05, 6175/03-20-07-05, 6177/03-20-07-05 проведено фактичну перевірку за адресою реєстрації суб`єкта господарювання за адресою: АДРЕСА_1 (кіоск) де здійснює діяльність ПАТ «Теремно Хліб».

За результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами ДПС було складено акт фактичної перевірки від 15.11.2024 №32882/03-20-07-05/05509694, яким встановлено порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі – Закон №265/95-ВР) та статей 44, 85 Податкового кодексу України (далі – ПК України).

За результатами проведення фактичної перевірки посадовими особами ДПС було складено акт фактичної перевірки від 15.11.2024 №32882/03-20-07-05/05509694 , яким встановлено порушення п. 1, 2 статті 3 Закону України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Згідно із висновками податкового органу, суб`єктом господарювання при проведенні розрахункових операцій у безготівковій формі із використанням електронних платіжних засобів (платіжного банківського терміналу, банківських карток) не забезпечено проведення через РРО сум, одержаних за надані послуги (реалізовані товари), розрахункові операції проведені без створення та видачі споживачам послуг (покупцям товарів) в електронній та/або паперовій формі розрахункових документів (фіскальних чеків) встановленої форми та змісту в момент покупки. Загальна сума проведених операцій без застосування РРО у встановлено законом порядку становить 18011,50 грн.

На підставі вказаного акта фактичної перевірки від15.11.2024 №32882/03-20-07-05/05509694 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.12.2024 №0347350705 про застосування штрафної (фінансової) санкції на суму 54 881,75 грн.

ПАТ «Теремно Хліб» оскаржило в адміністративному порядку дане рішення до ДПС України, проте рішенням від 07.03.2025 №6565/6/99-00-06-03-02-06 відмовлено у задоволенні скарги і залишено без змін податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Волинській від 20.12.2024 №0347350705.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

З матеріалів справи убачається, що фактичною підставою для накладення на позивача санкцій у цьому розмірі стали висновки про проведення розрахункових операцій в безготівковій формі без застосування РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі та без надання покупцеві розрахункових документів на повну суму покупки.

Висновок про порушення зроблено шляхом порівняння даних, що були зазначені у виписках по банківських рахунках платника податків, та даних СОД РРО. Це порівняння виявило невідповідність між часом формування розрахункового документа (за даними СОД РРО) та часом транзакції (за даними банку).

Отож ключовим для розв`язання в межах цього апеляційного провадження є питання доведеності податковим органом на підставі доказів факту порушення платником податків обов`язків щодо проведення розрахункових операцій та видачі розрахункових документів, зокрема, в момент передачі товару, на підставі зібраних доказів, включаючи дані СОД РРО та банківські виписки, за умови, коли кошти за реалізовані товари на банківські рахунки надходили в один час, а розрахункові документи складались пізніше.

Позиція контролюючого органу полягала в тому, що надходження коштів на банківський розрахунок через банківський термінал в один час доби, а формування розрахункових документів не одразу, а через певний проміжок часу свідчить про проведення розрахункових операцій в безготівковій формі без застосування РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі та без надання покупцеві розрахункових документів.

Спірні правовідносини врегульовані Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Саме цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Дія його поширюється на усіх суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.

Стаття 3 Закону про РРО визначає, що суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані, зокрема

1) проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок.

Використання програмних реєстраторів розрахункових операцій при оптовій та/або роздрібній торгівлі пальним забороняється;

2) надавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, включаючи ті, замовлення або оплата яких здійснюється з використанням мережі Інтернет, при отриманні товарів (послуг) в обов`язковому порядку розрахунковий документ встановленої форми та змісту на повну суму проведеної операції, створений в паперовій та/або електронній формі (у тому числі, але не виключно, з відтворюванням на дисплеї реєстратора розрахункових операцій чи дисплеї пристрою, на якому встановлений програмний реєстратор розрахункових операцій QR-коду, який дозволяє особі здійснювати його зчитування та ідентифікацію із розрахунковим документом за структурою даних, що в ньому міститься, та/або надсиланням електронного розрахункового документа на наданий такою особою абонентський номер або адресу електронної пошти).

Усталеним є підхід, згідно з яким суб`єкти господарювання зобов`язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи та видавати (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідний розрахунковий документ, що підтверджує виконання розрахункової операції.

Відповідальність за порушення вимог Закону про РРО унормована приписами розділу V цього Закону, зокрема, фінансова санкція за вказане порушення передбачена статтею 17 Закону про РРО.

Пунктом 1 статті 17 Закону про РРО визначено, що за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах:

- у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання:

100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше;

150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що пункт 1 статті 17 Закону про РРО встановлює відповідальність за невиконання суб`єктом господарювання щонайменше одного з трьох обов`язків: 1) непроведення розрахункової операції через РРО; 2) проведення розрахункової операції через РРО, однак, на неповну суму покупки; 3) невидача відповідного (тобто такого, що відповідає вимогам щодо форми і змісту) розрахункового документа.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 1 статті 3 Закону про РРО, перевірці підлягають обставини безпосереднього здійснення розрахункової операції, однак, її непроведення через РРО, та/або здійснення розрахункової операції на більшу суму, ніж проведено через РРО.

У випадку притягнення суб`єкта господарювання до фінансової відповідальності за невиконання обов`язку, встановленого пунктом 2 статті 3 Закону про РРО перевірці підлягають як обставини видачі/невидачі розрахункового документа, так і обставини відповідності такого вимогам щодо форми і змісту.

Відповідно до наведених у статті 2 Закону про РРО визначень:

розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. Для цілей цього Закону розрахунки при організації та проведенні азартних ігор є розрахунковими операціями;

розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, видатковий чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, отримання (повернення) коштів, торгівлю валютними цінностями в готівковій формі, створений в паперовій та/або електронній формі (електронний розрахунковий документ) у випадках, передбачених цим Законом, зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або програмним реєстратором розрахункових операцій, чи заповнений вручну.

Зміст наведених норм законодавства свідчить про те, що законодавець встановлює чіткі та конкретні обов`язки для платників податків, які здійснюють діяльність у сфері торгівлі, громадського харчування та надання послуг із застосуванням РРО/ПРРО. Зокрема, до таких обов`язків належить забезпечення проведення розрахунків у фіскальному режимі та видача розрахункових документів встановленої форми і змісту на повну суму операції.

Також однією з ключових вимог за цими нормами є обов`язок надати розрахунковий документ особі, яка отримує або повертає товар, при отриманні товарів або послуг, що чітко випливає з положень пунктів 1, 2 статті 3 Закону про РРО.

Проте Закон про РРО, як правильно констатував суд першої інстанції, не встановлює конкретних часових меж, у межах яких має бути здійснена фіскалізація розрахункової операції.

Натомість згідно з положеннями частини одинадцятої статті 8 Закону України "Про захист прав споживачів" розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції вказав на недоведеність порушення в частині реалізації позивачем товарів без проведення через ПРРО та без видачі розрахункового документа.

Висновки контролюючого органу щодо встановленого порушення базуються виключно на інформації з системи обліку даних РРО.

Відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Пунктами 62.1- 62.3 статті 62 ПК України встановлено, що податковий контроль здійснюється шляхом: 62.1.1. ведення обліку платників податків; 62.1.2. інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; 62.1.3. перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; тощо.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (п. 71.1 ст. 71 ПК України).

Відповідно до пункту 72.1 статті 72 ПК України для інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла:

72.1.1. від платників податків та податкових агентів, зокрема інформація: 72.1.1.3. про фінансово - господарські операції платників податків;

72.1.1.4. про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі електронні копії розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів. Для цілей цього підпункту терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Наказом Міністерства фінансів України від 05 серпня 2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно пунктів 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23 та від 21 травня 2025 року у справі № 140/6769/24.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що відповідач під час проведення фактичної перевірки, мав правову можливість використовувати податкову інформацію, яка міститься в СОД РРО, зокрема щодо перевірки наявності (відсутності) обов`язкових реквізитів розрахункового документа, інформація та дані якої є фактичним відображенням (дублюванням) розрахункових операцій проведених позивачем у відповідний перевіряємий період.

Разом з тим, як вже було зазначено вище у цій справі доказом, що підтверджує вчинення розрахункової операції, є розрахунковий документ.

Суд звертає увагу на те, що чинне законодавство, що регулює систему розрахунків при здійсненні торгівлі, визначає, що саме передача товару або надання послуги є визначальними для встановлення обов`язку щодо видачі розрахункового документа.

Таким чином ключовою обставиною, яка має бути належним чином досліджена та перевірена, є сам факт видачі або невидачі розрахункових документів покупцям при передачі їм товару чи послуги, а не лише технічна невідповідність часу оплати і створення розрахункових документів як визначальна підстава, що свідчить про невидачу документів.

Саме ця обставина повинна була перевірена та встановлена відповідачем належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами.

Отож ключовою обставиною, яка має визначальне значення для правильного вирішення спору, - чи надавались покупцям розрахункові документи саме при передачі їм товарів або послуг. Саме цей факт, а не різниця у часі між надходженням коштів і створеннями розрахункових документів, мали бути визначальним для з`ясування наявності чи відсутності порушення Позивачем вимог пункту 1, 2 статті 3 Закону про РРО (проведення розрахункових операцій в безготівковій формі без застосування РРО, без створення у паперовій та/або електронній формі та без надання покупцеві розрахункових документів на повну суму покупки.

Під час перевірки контролюючий орган має встановити належними доказами наявність об`єктивної сторони правопорушення - бездіяльність суб`єкта господарювання у вигляді невидачі чеку, не проведення операції тощо. Розбіжність між часом зарахування грошей і часом створення розрахункових документів не свідчить сама собою про існування обставин, які створюють склад правопорушення.

Відповідно до частин першої та другої статті 78 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку контролюючий орган не встановив не проведення через ПРРО операцій, що наведені у Додатку 1 до акта перевірки (т.1 а.с.14), лише констатував, що такі операції проведені після спливу певного часу з моменту проведення безготівкового розрахунку.

При цьому Додаток 1 до акта перевірки не містить порівняльного аналізу дати та годин проведення безготівкового розрахунку (згідно виписок банку) із датою та годиною проведення розрахункової операції через ПРРО (згідно даних СОД РРО).

Відсутність у акті перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою викладеного детального опису встановлених порушень з посиланням на первинні документи не дає суду можливість встановити наявність/відсутність порушень позивачем Закону №265/95-ВР.

З огляду на наведене, Додаток 1 до акту перевірки в розумінні статті 73 КАС України не є належним доказом встановлених в ході її проведення порушень.

Також суд враховує, що Закон №265/95-ВР не встановлює конкретних часових проміжків фіскалізації розрахунків, а лише визначає обов`язок її здійснення.

Згідно з абзацом третім частини одинадцятої статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 №1023-XII (далі Закон №1023-XII) розрахунковий документ має бути виданий або створений в електронній формі не пізніше моменту передачі товару (послуги).

Отже, чинне законодавство України визначає обов`язок продавця надати покупцю (споживачу) розрахунковий документ в момент отримання покупцем товару (послуги).

Разом з тим, контролюючий орган в ході перевірки не встановив обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами, про те, що при здійсненні розрахункових операцій, які є предметом фактичної перевірки у даній справі позивачем не було видано покупцям розрахунковий документ, оскільки факти передачі придбаних товарів покупцям та невидача при цьому розрахункових документів при перевірці не зафіксовані.

Слід зазначити, що такий факт має бути зафіксований або під час проведення контрольної розрахункової операції, або шляхом перевірки фактичних залишків товарів у магазині та виявлення нестачі товарів на суму, що відповідає сумі надлишку готівкових коштів в касі, що можливе шляхом проведення інвентаризації на вимогу контролюючого органу.

Дані, на які покликається відповідач у акті, що внесені у базу системи обліку даних РРО ( СОД РРО), є за своєю суттю податковою інформацією, не є належними доказами податкового правопорушення і сама по собі наявність такої інформації у базі СОД РРО не може бути підставою для притягнення платника податків до відповідальності, а може бути лише використана як підстава для подальшої перевірки певних обставин.

Враховуючи вище викладене, правильним є висновок суду першої інстанції про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) на підставі пункту 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР за порушення вимог пунктів 1, 2 статті 3 Закону №265/95-ВР.

Беручи до уваги зібрані та досліджені докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 20.12.2024 №0347350705.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на рішення залишити без задоволення.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі № 140/3379/25 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос