Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №464/5593/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 464/5593/25 пров. № А/857/51332/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.

суддів -Кухтея Р. В.

Носа С. П.

за участю секретаря судового засідання Вовка А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2025 року у справі № 464/5593/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови,

місце ухвалення судового рішення м.Львів

Розгляд справи здійснено за правиламипозовного провадження в окремих категоріях термінових справ

суддя у І інстанціїЖила В.С.

дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5392674 від 04.08.2025, на підставі якої її притягнено до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., та закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.

Рішенням Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2025 року у справі № 464/5593/25 позов ОСОБА_1 до Відділу поліції № 1 Мукачівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, – задоволено.

Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 04.08.2025 серії ЕНА № 5392674, – скасовано, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрито.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 605 (шістсот п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, судове рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В доводах апеляційної скарги відповідач вказує, що позивачка порушила вимоги 8.5.1 ПДР України, а саме: порушення вимог розмітки 1.1. - її перетин. Доказом вказаного є відеозапис правопорушення, відзнятий за допомогою інформаційно аналітичної системи «Ситуаційний центр «Безпекове Закарпаття» ( а зокрема 13 год. 29 хв.) яким підтверджується те, що позивачка вчинила правопорушення. ОСОБА_1 рухалась в крайній правій полосі, що дозволяє рух праворуч чи прямо, як вказано на стрілках, що були зображені жовтим кольором на дорозі. Однак, звернула на круг, при цьому здійснила перетин переривчастої жовтої лінії і в подальшому зорієнтувавшись на місці (і як вказує позивачка вона прямувала до м. Ужгород), різко повернула праворуч та здійснила перетин суцільної лінії, чим порушила ПДР. Так само зробив автомобіль, який їхав позаду позивачки. Відповідно було зупинено працівниками поліції транспортний засіб, яким керувала ОСОБА_1 , та транспортний засіб, який їхав позаду. Вважає, що оскаржувана постанова складена правомірно.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідачі та позивач повідомлені через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Сторони в судове засідання не прибули, клопотань про відкладення слухання справи не направляли.

В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які б безпосередньо дозволяли суду впевнитись, що мало місце порушення вимог п. 8.5.1 ПДР, та якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КУпАП.

При цьому суд урахував, що за даними відеозапису, поданого відповідачем, встановлено, що зупинка транспортного засобу (який перетнув суцільну лінію) відбулася о 13:29 год. 04.08.2025, однак згідно з оскаржуваною постановою ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення о 13:31 год., тобто після зупинки автомобіля.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що оскаржуваною постанови на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5392674 від 04.08.2025 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зміст якого полягає у тому, що 04.08.2025 о 13:31 год. на 774 км автодороги Київ-Чоп в м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області, керуючи транспортним засобом марки «Renault», н.з. НОМЕР_1 , позивач перетнула суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки, чим допустила порушення п. 8.5.1 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), зокрема порушення вимог горизонтальної дорожньої розмітки.

Не погоджуючись з такою постановою позивач оскаржила її до суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Статтею 222 КУпАП установлено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема про порушення правил дорожнього руху (частини 1, 2 і 3 статті 122).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.

Відповідно до п. 4 розділу I Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 07.11.2015 № 1395 (далі - Інструкція № 1395), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.ч. 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Згідно з п. 2 розділу III Інструкції № 1395 постанова у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частинами 1, 2, 3 ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.

Згідно з п. 2 розділу IV Інструкції № 1395 розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення. Зміст постанови по справі про адміністративне правопорушення повинен відповідати статті 283 КУпАП.

Порядок дорожнього руху на території України регулюється Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху України та іншими нормативними актами.

Згідно з пунктом 1.1 Правил дорожнього руху України вони, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Відповідно до пункту 1.9 Правил дорожнього руху України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 34.1 ПДР горизонтальна розмітка має таке значення: розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі ділянок проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць для стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінію перетинати забороняється.

Підпунктом 8.5.1 п. 8.5 Правил дорожнього руху визначено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР України, лінії горизонтальної розмітки мають білий колір. Синій колір має лінія 1.33. Жовтий колір мають лінії 1.4, 1.10.1-1.10.3, 1.17.1-1.17.3, 1.23, 1.25, а також лінії тимчасової розмітки. Червоно-білий колір мають лінії 1.14.2, 1.14.3, 1.15. Розмітка 1.29-1.32 дублює зображення знаків.

Горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків (осьова розмітка) на дорогах з двома чи трьома (2 + 1) смугами руху в обох напрямках, позначає межі смуг руху у попутному напрямку (розділювальна розмітка), позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено (напрямні острівці та острівці безпеки); розділяє пішохідний і велосипедний рух на суміжних пішохідних та велосипедних доріжках, позначених знаком 4.18; розділяє смуги на велосипедних доріжках з двостороннім рухом у разі наближення до велосипедного переїзду, позначеного розміткою 1.15.

Розмітка 1.1 – це вузька суцільна лінія жовтого кольору, яка має ті ж функції, що й постійна біла лінія 1.1. Вона використовується під час дорожніх робіт або в інших умовах, що вимагають тимчасового регулювання. Розмітка 1.1. жовтого кольору поділяє потоки протилежних напрямків, позначає межі смуг руху, а також забороняє перетинати лінію для об`їзду або обгін.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.

Відповідно до ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Положеннями статті 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Зі змісту норм статей 251, 252, 280 КУпАП колегія суддів доходить до висновку, що правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема за ч. 1 ст. 122 КУпАП, є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішенні справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функцію фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту доводів апеляційної скарги слідує, що обставини з приводу порушення позивачем пункту п. 8.5.1. Правил дорожнього руху України зафіксовані стаціонарною камерою інформаційно аналітичної системи «Ситуаційний центр «Безпекове Закарпаття».

Дослідивши долучений відповідачем до матеріалів справи відеозапис камери інформаційно аналітичної системи «Ситуаційний центр «Безпекове Закарпаття» та фотознімки судом установлено, що за даними вказаної камери та фотознімків 04.08.2025 о 13 годині 29 хвилин на 774 км автодороги Київ-Чоп в м. Мукачево Мукачівського району Закарпатської області, рухався транспортний засіб білого кольору марки «Renault», номерний знак вказаного транспортного запису за даними відеозапису та фотознімків не ідентифіковано, який перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, яка поділяє транспортні потоки. При цьому, як слідує з обумовленого відеозапису та фотознімків особу водія такого транспортного засобу ідентифіковано не було.

Отож зібраними у справі доказами не підтверджуються обставини з приводу того, що саме позивач 04.08.2025 о 13 годині 29 хвилин на 774 км автодороги Київ-Чоп в м. Мукачево, Мукачівського району, Закарпатської області пункту допустила порушення п. 8.5.1. Правил дорожнього руху України, що полягає у перетині суцільної лінії дорожньої розмітки 1.1.

Також судом установлено, що матеріали справи не містять доказів, з яких би убачалося, що на місці вчинення адміністративного правопорушення поліцейськими відповідача у встановленому порядку з`ясовано особу правопорушника на підставі документів, що підтверджують особу правопорушника, роз`яснено йому процесуальні права та обов`язки та здійснено розгляд справи про адміністративне правопорушення у встановленому порядку.

Як наслідок, зібраними у справі доказами не підтверджуються обставини з приводу того, що назване вище правопорушення ПДР вчинила саме позивач.

При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу відповідача на положення ст.280 КУпАП та висновок Верховного Суду України у справі №177/525/17, що визнання водієм своєї вини у порушенні ПДР не звільняє поліцейського від обов`язку доказування; інспектор все одно повинен надати належні та допустимі докази (фото/відеофіксацію), оскільки він зобов`язаний довести правомірність свого рішення, а саме визнання не є достатнім доказом за відсутності інших доказів, згідно з КУпАП та вказаною позицією Верховного Суду.

Відповідно до статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області залишити без задоволення.

Рішення Сихівського районного суду міста Львова від 21 листопада 2025 року у справі № 464/5593/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос