Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №460/3246/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуЛьвівСправа № 460/3246/25 пров. № А/857/40178/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С.М.

суддів -Кухтея Р.В.

Носа С.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/3246/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про скасування рішення, зобов`язання вчинення певних дій,

місце ухвалення судового рішення м. Рівне

Розгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадження

суддя у І інстанціїДрузенко Н.В.

дата складання повного тексту рішенняне зазначено

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

У лютому 2025 року до Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивачка) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі – відповідач), у якій позивачка просить суд:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не призначення з 29 січня 2025 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

зобов`язати відповідача призначити з 29 січня 2025 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку на 5 років у відповідності зі ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/3246/25 позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 172050006156 від 06.02.2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком за нормами статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на підставі статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 29.01.2025.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивачка проживала в зоні посиленого радіоекологічного контролю станом на 01.01.1993 року менше 4 років, а тому позивачка не має права на зменшення пенсійного для призначення пенсії.

Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про розгляд апеляційної скарги представник позивачки та відповідач повідомлені шляхом надіслання ухвали про відкриття апеляційного провадження та про призначення апеляційної скарги до розгляду через електронний кабінет сервісу "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (ЄСІТС), підтвердженням чого є відповідні дані автоматизованої системи документообігу суду.

Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку п.3 ч.1 ст.311 КАС України розглядає справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. В силу вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка має право на зниження пенсійного віку на 5 років, відповідно до норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки станом на 01.01.1993 року позивачка прожила на території посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка має статус особи, яка постійно проживає на території зони посиленого радіологічного контролю (категорія 4).

29.01.2025 позивачка звернулась до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

06.02.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за принципом екстериторіальності прийняло рішення № 172050006156, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з тієї підстави, що відсутній необхідний період постійного проживання у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993.

У вказаному рішенні зазначено про те, що вік заявниці на дату звернення 55 років; страховий стаж - 36 років 5 місяців 7 днів; час проживання позивачки у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 - 3 роки 5 місяців 18 днів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка звернулась до суду з цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.03.2003 року передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За нормою статті 26 вказаного Закону, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 01 січня 2018 року, право на призначення пенсії за віком після досягнення 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – не менше 32 років.

Сторонами не заперечується та обставина, що позивачка на час звернення до відповідача досягнула віку 55 років, страховий стаж становить 36 років 5 місяців 7 днів.

Позивачка просить відповідача призначити пенсію зі зменшенням встановленого законом віку виходу на пенсію, як особі, яка постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі – Закон № 796-XII).

Відповідно до статті 55 Закону № 796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, зокрема, особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, пенсії надаються зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, умовою для надання пенсій особам, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю зі зменшенням пенсійного віку на 2 роки, та додатково на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років, є те, що особа повинна була прожити або відпрацювати у цій зоні не менше 4 років станом на 1 січня 1993 року.

У іншому випадку питання про зменшення пенсійного віку не розглядається.

Крім того, початкова величина зниження пенсійного віку 2 роки встановлюється особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Додаткове зниження пенсійного віку на 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років визначається залежно від часу проживання, роботи особи у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії.

Відповідно до статті 15 Закон № 796-XII, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Відповідно до підпункту 7 пункту 2.1 постанови правління Пенсійного фонду України затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок № 22-1), документами, які підтверджують право на призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку потерпілим від Чорнобильської катастрофи є:

документи про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видані органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями);

посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи (для осіб, які належать до категорії 4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи - за наявності) (при призначенні пенсії згідно зі статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Апеляційний суд встановив те, що позивачка має посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серії НОМЕР_1 .

Таке посвідчення, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 14 Закону № 796-XII, видається особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Апеляційний суд наголошує на тому, що позивачка має посвідчення, як особа, яка постійно проживала на території зони посиленого радіоекологічного контролю.

Отже, відповідне посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 засвідчує те, що позивачка постійно проживала, на час видачі відповідного посвідчення, у зоні посиленого радіологічного контролю та станом 1 січня 1993 року прожила не менше чотирьох років.

Зважаючи на наведене, позивачка має право на зниження пенсійного віку, кількість років зниження якого залежить від тривалості проживання позивачки в зоні посиленого радіоекологічного контролю.

Для встановлення права позивачки на початкову величину зниження пенсійного віку строком на 2 роки, необхідно встановити чи позивачка постійно проживала або постійно працювала у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року, незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Натомість на підтвердження факту проживання та праці на території посиленого радіоекологічного контролю, з моменту аварії, тобто з 26.04.1986 року по 31.07.1986 року, позивачка не надала жодних доказів.

А відтак, позивачем не доведено в установленому порядку права на застосування початкової величини зниження пенсійного віку на 2 роки (з моменту аварії по 31 липня 1986 року, незалежно від кількості днів).

Оскільки додаткове зменшення пенсійного віку застосовується виходячи з розрахунку 1 рік за кожні 3 роки проживання, роботи у зоні посиленого радіоекологічного контролю, але не більше 5 років, то для обчислення кількості років, на які додатково позивачка має право зменшити пенсійний вік, необхідно встановити час проживання, роботи позивачки у зоні посиленого радіоекологічного контролю, а зокрема для зменшення пенсійного віку позивача на 5 років час проживання позивача у зоні посиленого радіоекологічного контролю повинен становити не менше 15 років, з них станом на 01 січня 1993 року повинно складати не менше ніж 4 роки.

На підтвердження цих обставин позивачка надала довідку Відділу «Центр надання адміністративних послуг» Володимирецької селищної ради від 15.05.2024 року № 1001, згідно із якою, позивачка з 14.07.1989 року по 18.12.2002 та з 28.11.2005 по теперішній час проживає в селищі Володимирець Вараського району Рівненської області, яке належить до зони посиленого радіоекологічного контролю.

Крім того, рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області від 18.11.2024 року у справі №556/2490/24 (а.с. 11-12) встановлено факт проживання позивачки в селищі Володимирець Вараського району Рівненської області з 06.09.1988 року по 13 липня 1989 року.

З наведеного слідує, що станом на 01 січня 1993 року позивач проживала в зоні віднесеній до посиленого радіологічного контролю 4 роки 4 місяці 27 днів. В цілому період проживання позивачки в зоні посиленого радіологічного контролю становить понад 15 років, що дає права позивачці на зменшення пенсійного віку на 5 років.

Таким чином колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Тому за наведених вище підстав, якими обґрунтовано судове рішення, суд не убачає необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, зазначені сторонами, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у цій справі.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Колегія суддів зазначає, що підстави для перерозподілу та присудження судових витрат у даній справі - відсутні.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 460/3246/25 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук

судді Р. В. Кухтей

С. П. Нос