Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №686/36871/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/36871/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Колієв С.А.

Суддя-доповідач - Слободонюк М.В.

28 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Слободонюка М.В.

суддів: Кузьмишина В.М. Канигіної Т.С. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Нечко Я.O.,

представника відповідача: адвоката Цапіва І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області до громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 про затримання для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області звернулося до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 про затримання для забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року заявлений позов задоволено. Затримано на строк на шість місяців з метою забезпечення видворення за межі території України з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач знаходиться на території України без законних підстав, у нього відсутній дійсний паспортний документ або посвідчення особи без громадянства, які дають право перетину державного кордону, та останній може ухилятися від виконання рішення про його примусове видворення, з метою забезпечення його примусового видворення.

ІІІ. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись із рішенням суду, відповідач, в особі свого представника - адвоката Цапіва І.М., подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати таке рішення суду і відмовити в задоволенні позову.

Свої доводи апелянт мотивує тим, що відповідач через утримання у місцях позбавлення волі не мав змоги вільно пересуватися та у зв`язку зі зміною свого статусу в Україні і закінчення строку дії закордонного паспорта, не міг в добровільному порядку залишити території України. В той же час суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення не врахував вимоги статті 25 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та не зважив на ту обставину, що ОСОБА_2 без будь-яких зволікань готовий самостійно покинути території України, проте позивач йому такої можливості не надав.

ІV. ДОВОДИ ІНШИХ ОСІБ

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з доводами апелянта не погоджується, вказуючи, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування у відповідній частині не має.

V. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Мамедли, Абшеронського району, Республіка Азербайджан та є громадянином Республіки Азербайджан.

28.08.2025 до УДМС у Хмельницькій області (далі також Управління) надійшло повідомлення з ДУ «Райківецька виправна колонія (№78)» про звільнення 17.12.2025 після відбуття строку покарання громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

08.12.2025 до Управління надійшов лист УСБУ у Хмельницькій області щодо виявлення порушень в міграційній сфері, де зазначено, що відповідач втратив законність перебування на території України. Крім того, УСБУ зазначило про те, що за оперативною інформацією відповідач після звільнення має намір продовжувати вчинення злочинів та перебуваючи на території України буде створювати загрозу у забезпеченні національної безпеки України та охорони громадського порядку.

Проведеними на підставі даного повідомлення перевірками законності перебування відповідача на території України позивачем встановлено, що відповідачу 06.05.2008 року видано дозвіл на імміграцію в Україну та 01.10.2014 безстрокову посвідку на постійне проживання.

Відповідно до довідки виданої ОСК ГУНП України в Хмельницькій області відповідач неодноразово судимий на території України за ст.ст. 307, 309 КК України. Востаннє засуджений Ленінським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 309 КК до позбавлення волі строком на 5 років.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області від 12.04.2023 року №350 був скасований дозвіл на імміграцію в Україну ОСОБА_1 , а також скасована безстрокова посвідка на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 01.10.2014 року.

Відповідно до розписки про отримання рішення відповідачу зазначене рішення було вручено 05.05.2023. Рішення про скасування дозволу він не оскаржував.

За результатами проведеної відділом з питань паспортизації, реєстрації та еміграції перевірки за наявними обліками територіальних органів ДМС встановлено, що відповідач громадянства України не набував, паспортом громадянина України та колишнього УРСР не документувався. Крім того, відповідач посвідкою на постійне проживання та тимчасове проживання на даний час не документований із заявами про визнання біженцем чи особою, яка потребує додаткового захисту не звертався.

Постановою заступника начальника УДМС України в Хмельницькій області від 17.12.2025 року серія ПН МХМ 001690 ОСОБА_2 був визнаний винуватим та притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.203 КУпАП.

Також, 17.12.2025 року заступником начальника УДМС України в Хмельницькій області прийнято рішення № 6801100100000663 про примусове видворення з України громадянина республіки Азербайджан ОСОБА_1 .

Рішення про примусове видворення станом на час розгляду справи не скасовано.

Враховуючи, що у відповідача немає жодних законних підстав для перебування на території України, а також відсутній діючий документ який би посвідчував його особу та давав право на виїзд за межі території України, наявність ризиків щодо ухилення від виконання рішення про його примусове видворення, позивач звернувся до суду з відповідним позовом, який був задоволений судом першої інстанції.

VІ. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів виходить із такого.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України встановлює Закон України N 3773-VI від 22 вересня 2011 року "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" (далі - Закон N 3773-VI).

За приписами частини першої статті 26 Закону N 3773-VI іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Частиною восьмою статті 26 Закону N 3773-VI передбачено, що примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства може бути оскаржено в порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 3 ст. 30 Закону N 3773-VI центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, або орган охорони державного кордону на підставі відповідного рішення суду має право розміщувати іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 4 ст. 30 Закону N 3773-VI).

Відповідно до ч. 1 ст. 289 КАС України за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення або реадмісію, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів:

1) затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України;

2) затримання з метою забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

3) взяття на поруки підприємством, установою чи організацією;

4) зобов`язання внести заставу.

Строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців. (ч. 11 ст. 289 КАС України).

З аналізу вказаних норм у їх сукупності слідує, що щодо іноземця, стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, може бути застосований такий захід як затримання з метою ідентифікації та/або забезпечення примусового видворення за межі території України.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2023 р. по справі N 296/8455/22 зазначив, що за наявності перелічених статтею 289 КАС України умов, існує правова можливість здійснити затримання іноземця як з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України, так і лише для забезпечення видворення за межі території України, як досягнення самостійної мети без необхідності ідентифікації. Але в будь-якому випадку повинна існувати така умова як примусове видворення.

У іншій постанові від 11 вересня 2025 у справі № 303/5363/24 Верховний Суд вказав, що захід у вигляді затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України не застосовується автоматично, а реалізується шляхом подання позову та за наявності підстав, передбачених частиною першою статті 289 КАС України, а саме:

1) обґрунтованих підстав уважати, що іноземець (стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення) ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію;

2) або якщо існує ризик його (її) втечі;

3) у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України.

При цьому, доведення наявності підстав, передбачених вказаною нормою, покладено на територіальний орган ДМС України, як суб`єкта владних повноважень, яким ініційовано питання щодо затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Як слідує із матеріалів справи, при зверненні з даним позовом до суду позивач, серед іншого, посилається на те, що відповідач неодноразово судимий на території України за ст.ст. 307, 309 КК України, та згідно з листом УСБУ у Хмельницькій області від 08.12.2025 №8183/1/6801-25, за оперативною інформацією ОСОБА_1 після відбуття покарання та звільнення, перебуваючи на території України, має намір здійснювати вплив на криміногенний елемент, створити групу для вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, підтримання злодійських традицій, фінансування та зрощення масштабів організованої злочинності, що негативно відображається на оперативній обстановці в області та державі в цілому. Перебуваючи на території країни ОСОБА_1 створює загрозу у забезпеченні національної безпеки України та охороні громадського порядку. Наведене підтверджується копією відповідного листа органу безпеки, який долучений до матеріалів справи.

Також позивачем доведено, що відповідач перебуває на території України незаконно, не має правових підстав для подальшого перебування в Україні, не має постійного місця проживання, легальних шляхів отримання доходів. Крім того у відповідача відсутній дійсний паспортний чи інші документи, які дають право перетину державного кордону.

При поданні апеляційної скарги відповідачем вказані доводи позивача не спростовано жодними доказами у справі.

За приведених обставин незаконного перебування відповідача на території України та відсутність у нього дійсних документів, які б давали право йому на виїзд з території України, наявність чинного рішення УДМС України в Хмельницькій області № 6801100100000663 від 17.12.2025 про примусове видворення та наявність обґрунтованих підстав вважати про можливість ухилення відповідача від виконання цього рішення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про застосування на підставі п. 1 ч. 1 ст. 289 КАС України до іноземця такого заходу як затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

Окремо судом апеляційної інстанції враховано, що у даному спорі відсутні заборони, визначені частиною 1 статті 31 Закону № 3773-VI, які б унеможливлювали здійснення примусового видворення відповідача.

Стосовно ж викладених у апеляційній скарзі доводів відповідача про ненадання йому можливості добровільно покинути територію України згідно статті 25 Закону № 3773-VI, то такі є безпідставними, оскільки вказана норма до спірних правовідносин не застосовується. Тим більше, як зазначено у ч. 3 ст. 25 Закону № 3773-VI рішення про добровільне повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частинах першій і другій цієї статті, приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, за заявою іноземця та особи без громадянства про добровільне повернення. Натомість, жодних доказів про те, що відповідач звертався до компетентних органів із відповідною заявою про добровільне повернення останнім надано не було.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

VIІ. ВИСНОВКИ СУДУ

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 289, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

апеляційну скаргу громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 17 грудня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Слободонюк М.В.

Судді Кузьмишин В.М. Канигіна Т.С.