Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №560/12965/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/12965/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

27 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Мацького Є.М. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Гавриленко І.А.,

представника відповідача: Грень Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Баварія Захід" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 10.07.2025:

форми «Р» № 16246/2201-0701, форми «Р» № 16247/2201-0701, форми «ПН» № 16248/2201-0701, форми «Н» № 16249/2201-0701, форми «ПС» № 0162452408;

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0009107-1303-2201 від 12.08.2025;

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу № 5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025;

- визнати протиправними дії Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області щодо складання акту опису майна № 9593/13-03 від 13.08.2025.

Відповідно до рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року позов задоволено частково:

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми «Р» №16246/2201-0701 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2034919 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 155086 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми «Р» №16247/2201-0701 в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 677346 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 6773,46 грн.;

- визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми «ПН» №16248/2201-0701 про застосування штрафу на суму 20400 грн.;

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу № 5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області, на виконання наказу від 01.05.2025 № 1893-п та відповідно направлень, проведено документальну планову виїзну перевірку ПП "Баварія Захід", за результатами якої складено акт документальної планової виїзної перевірки № 10634/22-01-07-01/34669621 від 06.06.2025 (далі - акт перевірки).

Згідно акту перевірки встановлено порушення платником вимог:

- п.44.1 ст.44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), п. 3 П(С)БО 7 "Основні засоби", затвердженого наказом МФ України від 27 квітня 2000 року N92, п. 1, п. 6 розділу 2 П(С)БО 27 "Необоротні активи, утримувані для продажу, та припинена діяльність" затвердженого наказом МФ України від 7 листопада 2003 року N 617, п.6, п.9, п.19, п.20 П(С)БО 16 "Витрати" затвердженого наказом МФ України від 29.11.1999 №290, п.5.5 П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженим наказом МФ України від 25.02.2000 року N39, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за N161/4382, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та заниження податку на прибуток в розмірі 2 037 528 грн.

- п.44.1 ст.44, п.185.1 ст.185, абз.2 п.188.1 ст.188, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 ПК України, пп.5 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом МФ України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в МЮ України 29.01.2016 за №159/28289 та заниження податку на додану вартість, 677 500 грн.

- п.201.1, 201.4, п.201.10 ст.201 ПК України, п.15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом МФ України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованого в МЮ України 26 січня 2016 за №137/28267, в результаті чого не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні: від 31.08.2020 на суму постачання без ПДВ 488161,76 грн., ПДВ 97632,35 грн., від 30.09.2020 на суму постачання без ПДВ 457202,49 грн., ПДВ 91440,49 грн., від 30.11.2020 на суму постачання без ПДВ 407211,44 грн., ПДВ 81442,29 грн., від 31.08.2021 на суму постачання без ПДВ 110229,92 грн., ПДВ 22045,98 грн., від 30.09.2022 на суму постачання без ПДВ 833465,29 грн., ПДВ 166693,06 грн., від 30.06.2024 на суму постачання без ПДВ 223059,89 грн., ПДВ 44611,97 грн.

- п.201.10 ст.201, п.89 підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» розділу XX «Перехідні Положення» ПК України, п.5 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2010 року №1246, в результаті чого зареєстровано у ЄРПН розрахунки коригування до податкових накладних за січень 2022 року, за липень 2022 року, за червень 2023 року, за березень 2024 року, за квітень 2024 року, за лютий 2025 року, із порушенням граничних строків реєстрації розрахунків коригування до податкових накладних.

- порушення підприємством абз. б) п. 176.2 ст. 176 ПК України та абз. З пп. 2 п. 4 розділу IV Порядку заповнення додатку 4 ДФ, у податковому розрахунку від 09.08.2022 №9152990099 щодо зазначення недійсного номеру (РНОКПП НОМЕР_1 ), що призвело до зміни платника податків фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ознака доходу « 157».

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення-рішення від 10.07.2025:

- форми «Р» за № 16246/2201-0701, яким підприємству, визначено податкове зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2 037 528 грн. та застосовано 155 086 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- форми «Р» за № 16247/2201-0701, яким підприємству, визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 677 500 грн. та застосовано 67 750 грн. штрафної (фінансової) санкції;

- форми «ПН» за № 16248/2201-0701, яким на підприємство накладено штраф на суму 20 400 грн. за не реєстрацію податкових накладних;

- форми «Н» за № 16249/2201-0701, яким на підприємство накладено штраф на суму 3 712, 84 грн. за затримку в реєстрації податкових накладних.

- форми «ПС» за № 0162452408, яким на підприємство накладено штраф на суму 1 020 грн. за зазначення в податковому розрахунку недійсного РНОКПП.

Також податковим органом прийнято податкову вимогу Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0009107-1303-2201 від 12.08.2025 та рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу № 5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, dідповідно до абзаців першого та другого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.3 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Порядок розрахунку амортизації основних засобів або нематеріальних активів для визначення об`єкта оподаткування передбачений пунктом 138.3 статті 138 ПК України.

Підпунктами 138.3.1, 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України передбачено, що розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N288/4509 (далі - П(С)БО 7).

Пунктом 5.1.4. П(С)БО 7 до основних засобів віднесено машини та обладнання.

Згідно з пунктами 23-25 П(С)БО 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об`єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори.

Строк корисного використання (експлуатації) та ліквідаційна вартість об`єкта основних засобів переглядаються на кінець звітного року у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

Амортизація об`єкта основних засобів нараховується, виходячи з нового строку корисного використання та ліквідаційної вартості, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання та/або ліквідаційної вартості.

Тобто, амортизація починає нараховуватись з місяця, наступного за місяцем введення об`єкта в експлуатацію. Якщо підприємство ввело об`єкт у використання — воно має право почати нараховувати амортизацію, незалежно від того, як довго фактично використовуватиме цей актив.

Амортизацію припиняють нараховувати з місяця, наступного за місяцем вибуття (тобто продажу, ліквідації, безоплатної передачі тощо).

Законодавець також визначив можливість перегляду ліквідаційної вартості об`єкта основних засобів на кінець звітного року у разі зміни очікуваних економічних вигод від його використання.

З аналізу даних норм слідує, що податкове законодавство прямо не пов`язує правомірність нарахування амортизації з фактичним строком використання об`єкта, а також не ставить у залежність її правомірність від подальшого вибуття основних засобів чи зміни намірів платника щодо їх експлуатації.

Як слідує з матеріалів справи, за період 2020-2025 роки ПП "Баварія Захід" придбано 49 автомобілів, які стали предметом претензій податкового органу з приводу віднесення їх до основних засобів та нарахування амортизації.

Ці автомобілі передано імпортером за актом приймання-передачі з транзитними номерами, укладеним договором купівлі-продажу на даний автомобіль, актом огляду автомобіля та карткою Аззізіапзе.

Також в спірному періоді позивачем придбавалися інші транспортні засоби в якості товару (для клієнтів підприємства). Зазначені автомобілі оформлювалися абсолютно відмінним пакетом документів, де продавцем виступало ПП «Баварія Захід», право власності на продавця не оформлялося, і відповідно, всі правовстановлючі документи передавалися конкретному покупцю автомобіля по окремому контракту.

Відповідно до п. 4 П(С)БО 7 основні засоби - матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, виконання робіт і надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з п. 14.1.138 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Пунктом 6 П(с)БО 7 визначено, що об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

З матеріалів справи встановлено, що всі автомобілі введені в експлуатацію відповідними наказами директора ПП "Баварія Захід", якими визначено: відкрити та вести облік основного активу із встановленням строку експлуатації 60 місяців та затверджено норми витрат палива для транспортних засобів. Тобто, підприємством визначено строк корисного використання (експлуатації) – 60 місяців.

Доводи відповідача про неправомірність нарахування амортизації позивачем у зв`язку з тим, що транспортні засоби були реалізовані раніше визначеного строку корисного використання, є необґрунтованими, оскільки за змістом зазначених вище приписів законодавства строк корисного використання активу визначається підприємством самостійно, виходячи з очікуваного періоду отримання економічних вигід від такого активу. Встановлення такого строку є оцінкою керівництва, яка залежить від способу використання активу, умов експлуатації, морального та фізичного зносу, продуктивності тощо. Примусової законодавчої вимоги щодо незмінності строку корисного використання або заборони відчуження об`єкта до спливу цього строку не існує.

Продаж основного засобу до завершення встановленого строку експлуатації не свідчить про неправомірність його первісної класифікації як основного засобу та не впливає на право платника на нарахування амортизації за період фактичного використання об`єкта, а контролюючий орган не вправі встановлювати інший строк корисного використання чи робити висновки про його «передчасність».

Варто також враховувати, що відповідно до пункту 29 П(С)БО 7 амортизація припиняється з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта. Тобто до моменту його реалізації підприємство мало повне право нараховувати амортизацію у бухгалтерському обліку.

Щодо податкового обліку, пункт 138.3 Податкового кодексу України передбачає коригування фінансового результату на суму амортизації, нарахованої за правилами бухгалтерського обліку, але не містить норм, які забороняють амортизацію у разі продажу активу до завершення очікуваного строку його використання.

Всі доводи податкового органу є оціночними судженнями, що не ґрунтуються на вимогах закону. Визначення строку корисного використання є економічною оцінкою, яка може змінюватися залежно від виробничої доцільності, ринкових умов, технічного стану активу або управлінських рішень підприємства. Реалізація активу не є порушенням встановленого строку, а лише відображає зміну обставин його використання.

Отже, позивач правомірно відніс транспортні засоби до складу основних засобів, встановивши строк корисного використання 60 місяців, а також правомірно нараховував амортизацію за період його фактичного перебування в експлуатації до моменту реалізації. Доводи податкового органу суперечать нормам П(С)БО, Податкового кодексу України та усталеній судовій практиці.

Факт використання ПП «Баварія Захід» всіх автомобілів у господарській діяльності підтверджується первинними документи, які належно оформлені, містять всі необхідні реквізити, підписані уповноваженими особами та які в сукупності з реальними обставинами свідчать про беззаперечний факт реальної експлуатації транспортних засобів, зокрема придбаними та використаними паливно-мастильними матеріалами для експлуатації автомобілів.

Законність віднесення підприємством вартості технічних обслуговувань автомобілів на витрати не заперечується податковим органом, про що свідчить відсутність зауважень при перевірці.

Слід також відхилити доводи відповідача про те, що позивач не надав всіх підтверджуючих документів використання автомобілів в господарській діяльності, а саме наказів, розпорядження, договорів, подорожніх листів службового легкового автомобіля, журналу обліку поїздок на підмінних авто тощо, оскільки: - перелік таких документів не визначений законодавством як обов`язкова умова підтвердження реальності використання об`єкта в господарській діяльності; - деякі з перелічених позивачем таки надавалися; - позивач не позбавлений права надавати такі документи до суду.

Крім того, безпідставними є посилання відповідача на умови дилерських договорів. Контролюючий орган послався фразу з контексту дилерського договору, який регулює порядок надання службових авто працівникам дилера, а не класифікацію активу для бухобліку. Дилерський договір жодним чином не забороняє обліковувати авто як основні засоби та не визначає строків їх амортизації. Це — виключне право платника. Умови дилерського договору стосуються лише маркетингових стандартів виробника, а не бухгалтерського та податкового обліку. Дилерський договір навпаки підтверджує, що дилер зобов`язаний: мати демонстраційні авто; мати підмінний фонд; забезпечувати обслуговування клієнтів.

Відповідач не навів жодного доказу, що підмінні авто не використовувалися. Податковий орган зобов`язаний довести фіктивність операцій (ст. 77 КАС України), а не вимагати від платника невизначений та законодавчо не передбачений перелік документів.

Стосовно тверджень Головного управління ДПС у Хмельницькій області про відсутність подорожніх листів, слід зазначити, що відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення надмірного державного регулювання у сфері автомобільних перевезень» від 05 липня 2011 pоку № 3565-VI з 14 серпня 2011 року застосування подорожніх листів суб`єктами господарювання, що експлуатують колісні транспортні засоби стало необов`язковим.

Беручи до уваги зазначене, суд першої інтанції вірно не погодився з доводами відповідача про неправомірне завищення позивачем інших витрат на загальну суму 11305105 грн в результаті безпідставного віднесення до витрат суми амортизаційних відрахувань.

У частині завищення показників у рядку 2180 “Інші операційні витрати” Звіту про фінансові результати на суму 14 496 грн, в результаті віднесення до складу інших операційних витрат сум податкових зобов`язань (основного платежу по ППР) з ПДФО в розмірі 13 569 грн, з військового збору в розмірі 927 грн позивач не підтримав позовні вимоги та погодився з доводами контролюючого органу в цій частині.

Відповідно, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми “Р” № 16246/2201-0701 слід визнати протиправними та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 2034919 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 155086 грн.

Податковим повідомленням – рішення від 10.07.2025 форми “Р” № 16247/2201-0701 визначено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 677 500 грн та застосовано 67 750 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Податкове зобов`язання та штрафні санкції визначено по таким висновкам:

1) заниження податкових зобов`язань з ПДВ у загальній сумі 503 866 грн, в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ, перевищення ціни придбання товару (автомобілів) над ціною їх реалізації;

2) завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2022 року на загальну суму 173480 грн, внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджено податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних;

3) завищення задекларованих показників у рядку 16.2 Декларацій “збільшено/ зменшено залишок від`ємного за результатами поданих уточнюючих розрахунків” за липень 2022 року в сумі 154 грн.

Щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ сумі 503 866 грн, в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ, перевищення ціни придбання товару (автомобілів) над ціною їх реалізації.

Висновки контролюючого органу в цій частині стосуються реалізації семи легкових автомобілів (входять в число спірних 49 автомобілів, що описувалось вище) нижче ціни придбання. На вказані висновки вплинуло те, що на думку відповідача, позивач протиправно вирахував амортизацію по таких автомобілях і здійснив їх продаж нижче балансової вартості.

Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

Тобто, балансова вартість відображає реальну ціну активу на дату його продажу, а не первісну вартість, яка була сформована на момент придбання чи введення в експлуатацію та може бути нижчою за первісну вартість (ціну придбання) автомобілів у зв`язку з нарахуванням амортизації, оскільки амортизація є систематичним розподілом вартості необоротного активу протягом строку його використання, внаслідок чого первісна вартість необоротного активу поступово зменшується на суму накопиченого зносу.

В силу пунктів 29, 30 П(С)БО 7 нарахування амортизації проводиться щомісячно. Суму нарахованої амортизації всі підприємства/установи відображають збільшенням суми витрат підприємства/установи і зносу основних засобів.

Оскільки судом уже встановлено, що у позивача були наявні підстави для нарахування амортизаційних відрахувань на автомобілі, які були правомірно віднесені до основних засобів, а також те, що автомобілі були продані не нижче балансової (залишкової) вартості, то доводи відповідача в цій частині є протиправними.

Також слід враховувати, що до суми визначених податкових зобов`язань податковим органом безпідставно віднесено суму ПДВ по електроавтомобілю, який взагалі не є об`єктом нарахування ПДВ.

Податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми «ПН» № 16248/2201-0701, яким застосовано штраф в розмірі 20 400 грн за нереєстрацію податкових накладних, є похідним від порушення яке стосується заниження податкового зобов`язання з ПДВ в сумі 503 866 грн, в результаті не віднесення до бази оподаткування ПДВ, суми перевищення ціни придбання товару (автомобілів) над ціною їх реалізації, а відтак, враховуючи попередні висновки суду є також протиправним і підлягає скасуванню.

Що стосується висновків податкового органу про завищення податкового кредиту з ПДВ за квітень 2022 року на загальну суму 173480 грн, внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ, що не підтверджено податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме по накладних з від ХКП "Спецкомунтранс", "Нова Пошта", ПРАТ "ДАТАГРУП", ТОВ "ГРАНД МОТОР", ТОВ «ЦСК Україна», ТОВ «Екологічні інвестиції», ГЦС МВС, ТОВ "АВТ БАВАРІЯ КИЇВ", ТОВ «ФЕСТ ЕНЕРДЖИ», ТОВ «ТР`Ю, слід зазначити таке.

Як встановлено з матеріалів справи, у декларації з ПДВ за квітень 2022 року (реєстраційний номер: 9053567411 від 20.05.2022) до реєстру отриманих податкових накладних на підставі бухгалтерської довідки підприємством був внесений запис на суму 173 480,00 грн. При заповненні граф 2 і 3 додатку 1 до декларації з ПДВ вказано 31.03.2022.

Датою податкових накладних є 30.04.2022, що підтверджується копіями податкових накладних, які містяться в матеріалах справи та спростовує доводи податкового органу про те, що податковий кредит був включений двічі (у березні 2022 і квітні 2022). Доказів подвійного включення відповідач не надав.

За змістом п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу

Відтак, в даному випадку має місце лише некоректне заповнення зазначених граф, а не порушення п. 198.6 ст. 198 ПК України, а тому податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми “Р” №16247/2201-0701 в цій частині є протиправним і підлягає скасуванню.

У частині завищення задекларованих показників у рядку 16.2 Декларацій “збільшено/ зменшено залишок від`ємного за результатами поданих уточнюючих розрахунків” за липень 2022 року в сумі 154 грн позивач погодився із доводами податкового органу, а відтак і правомірністю нарахувань податкових зобов`язань у цій частині.

Зважаючи на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 10.07.2025 форми “Р” №16247/2201-0701 слід визнати протиправними та скасувати в частині визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 677346 грн та застосування штрафних санкцій в сумі 6773,46 грн.

Відносно позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкової вимоги Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0009107-1303-2201 від 12.08.2025, рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу № 5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025 та дій щодо складання акту опису майна № 9593/13-03 від 13.08.2025, слід зазначити таке.

Як встановлено судом, за наслідками документальної планової виїзної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області 10 липня 2025 року прийнято податкові повідомлення-рішення на загальну суму 2962996,84 грн.

25 липня 2025 року позивач звернувся до суду із позовом про оскарження цих податкових повідомлень-рішень. Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 29 липня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження.

При поданні через електронний суд позовної заяви позивачем допущено помилку у коді ЄДРПОУ відповідача, а відтак в ІКС «Податковий блок» нараховані оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями відображалися як узгоджене податкове зобов`язання та відповідно як податковий борг. Зазначена обставина підтверджується сторонами по справі.

Згідно п. 59.1 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області 12.08.2025 в автоматичному режимі в ІКС «Податковий блок» сформовано податкову вимогу № 0009107-1303-2201 та надіслано ПП "БАВАРІЯ ЗАХІД»

Відповідно до ст. 56.18 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Після отримання ухвали про відкриття провадження від 29.07.2025 у справі № 560/12965/25 суми заборгованості виключено з обліку ІКС «Податковий блок».

Суд приймає твердження податкового органу про те, що у зв`язку з судовим оскарженням вище зазначених податкових повідомлень-рішень, податкова вимога № 0009107-1303-2201 від 12.08.2025 вважається відкликаною (скріншот додано до матеріалів справи).

Враховуючи те, що вимога Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області № 0009107-1303-2201 від 12.08.2025 відкликана, підстави для її скасування відсутні.

Водночас, податковим керуючим ГУ ДПС Хмельницькій області описано майно ПП «Баварія Захід» у податкову заставу, згідно з рішенням №5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025.

Хоча податковий орган погодився із безпідставністю проведення процедури стягнення податкового боргу по неузгодженому податковому зобов`язанню, однак вказав на відсутності підстав для звільнення майна з податкової застави передбачені ст.93 ПК України.

Пунктом 88.1 статті 88 ПК України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Як уже зазначалося судом, та визнається відповідачем, у ПП «Баварія Захід» узгоджений податковий борг відсутній, а відтак майно підприємства безпідставно оформлено в податкову заставу, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області про опис майна у податкову заставу № 5524/6/22-01-13-03-06 від 12.08.2025.

Задоволення позовних вимог таким чином повністю відновлює порушені права позивача, а тому не потребує ще й окремого задоволення вимог про визнання протиправними дій щодо складання акту опису майна № 9593/13-03 від 13.08.2025.

Рішення суду першої інстанції у частині позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10.07.2025 форми «Н» №16249/2201-0701 та від 10.07.2025 форми «ПС» № 0162452408, колегія суддів не переглядає через відсутність оскарження у цій частині.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 28 січня 2026 року.

Головуючий Сушко О.О.

Судді Мацький Є.М. Залімський І. Г.