Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №560/11156/25 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/11156/25

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

28 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Матохнюка Д.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника позивача: Манзюка Т.Ю.

представників відповідача: Зозулі В.П., Куліш І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги, рішення,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просила:

-визнати протиправним та скасувати рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 року Головного управляння ДПС у Хмельницькій області за результатами акту перевірки №2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052612407 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання ЄСВ за 4 квартал 2020 року на суму 108605,27 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052622407 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання ПДФО за результатами річного декларування (2021-2022) на суму 758187,23 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00526524047 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання Військового збору за результатами річного декларування (2021-2022) на суму 63182,27 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052702407 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, на підставі якого збільшено суму грошового зобов`язання ПДВ за результатами господарської діяльності з 11.11.2020 по 30.09.2022 на суму 602573,80 гривень;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0052732407 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, на підставі якого застосовано штрафні санкції за неподання Податкової декларації про майновий стан та доходи за період 2021-2022 у розмірі 680,00 гривень;

-визнати протиправним та скасувати рішення №0052822407 від 12.03.2025 Головного управління ПС у Хмельницькій області, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником податків несвоєчасно нарахованого єдиного внеску у розмірі 101332,00 гривень;

-визнати протиправним та скасувати вимогу про сплата боргу (недоїмки) №0052782407 від 12.03.2025 Головного управління ДПС у Хмельницькій області, зі сплати Єдиного внеску у розмірі 263340,00 гривен;

-визнати протиправним та скасувати податкову вимогу №0005607-1306-2021 від 12.05.2025 про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 (підстава Акт №2955/22- 01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025) у загальному розмірі 1 594 488,25 гривень.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач, не погодившись з судовим рішенням, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

В судовому засіданні представник позивача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представники відповідача заперечили стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 під час здійснення підприємницької діяльності зареєстрована як фізична особа-підприємець, платник єдиного податку ІІ групи спрощеної системи оподаткування, запис №2 674 000 0000 007944, перебувала на податковому обліку з 12.05.2016 по 30.09.2022.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області на підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №5533-П, виданого на підставі ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п.78.4, п.78.6 ст.78, ст.79, ст.82, з урахуванням пп.69.35- 1 п.69 підрозділу 10, розділу ХХ Податкового кодексу України із змінами та доповненнями, п.2 ч.1 ст.13 Розділу IV, ст.25 Розділу VI Закону України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI та у зв`язку з надходженням 30.09.2025 року відомостей від державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про припинення підприємницької діяльності, провело документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ..

Копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ГУ ДПС у Хмельницькій області від 25.12.2024 №5533-П та повідомлення №1485 від 26.12.2024 надіслано ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення 26.12.2024. Згідно з трекінгом відправлень Укрпошти лист вручено 08.01.2025.

За результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), контролюючим органом встановлено порушення:

- абз.4 п.293.4 ст.293, пп.298.3.1 п.298.3, п.298.5 ст.298 ПК України, в результаті чого занижений єдиний податок в сумі 108605,27 грн., в т.ч. занижений у 2020 році в сумі 128180,27 грн. та завищений у 2021 році в сумі 10800,00 грн., у 2022 році в сумі 8775,00 грн.;

- п.49.2 ст.49, п.177.11. ст.177 ПК України, в результаті чого не подано Податкові декларації про майновий стан та доходи за 2021-2022 роки;

- п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 758187,23 грн., в т.ч. у 2021 році в сумі 215870,81 грн., у 2022 році в сумі 542316,42 грн.;

- п.164.1 ст.164, п.177.1, п.177.2 ст.177, пп.1.6 п.161 підр.10 ПК України, в результаті чого занижений військовий збір в загальній сумі 63182,27 грн., в т.ч. у 2021 році в сумі 17989,23 грн, у 2022 році в сумі 45193,04 грн.;

- п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижені податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 602573,80 грн., в тому числі за травень 2022 року в сумі 500,00 грн., в червні 2022 року в сумі 600,00 грн., в липні 2022 року в сумі 400,00 грн., в серпні 2022 року в сумі 500,00 грн., в вересні 2022 року в сумі 600573,80 грн.;

- пп.49.18.2, п.49.18 ст.49 розділу II, пп.„б” п.176.2 ст.176 розділу IV ПК України, розділу ІІІ «Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрований в Мін`юсті України 30.01.2015 №111/26556 з змінами та доповненнями, в результаті чого не відображено у звітності за І квартал 2018 року виплату ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , в сумі 500,00 грн. за ознакою 157 «Дохід виплачений самозайнятій особі»;

- п.4 ч.1 ст.4, п.2 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями, в результаті чого у періоді з 01.01.2021 по 30.09.2022 занижено єдиний соціальний внесок в загальній сумі 263340,00 грн., в т.ч. по періодах: січень 2021 - листопад 2021 - у сумі 18480,00 грн. відповідно, грудень 2021- лютий 2022 - у сумі 20020,00 грн. відповідно;

- п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44, п.85.2 ст.85 ПК України, в результаті чого до перевірки не в повному обсязі надано первинні документи та Книги обліку доходів, пов`язаних із визначенням доходів при перебуванні на спрощеній системі оподаткування, відомостей нарахування та виплати заробітної плати.

За результатами проведення перевірки складено акт від 11.02.2025 за № 2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 .

Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі висновків, викладених в акті перевірки прийнято:

- рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 року Головного управляння ДПС у Хмельницькій області за результатами акту перевірки №2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025;

- податкове повідомлення-рішення №0052612407 від 12.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання ЄСВ за 4 квартал 2020 року на суму 108605,27 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0052622407 від 12.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПДФО за результатами річного декларування (2021-2022) на суму 758187,23 грн;

- податкове повідомлення-рішення №00526524047 від 12.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору за результатами річного декларування (2021-2022) на суму 63182,27 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0052702407 від 12.03.2025, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПДВ за результатами господарської діяльності з 11.11.2020 по 30.09.2022 на суму 602573,80 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0052732407 від 12.03.2025, яким застосовано штрафні санкції за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за період 2021-2022 у розмірі 680,00 грн;

-рішення №0052822407 від 12.03.2025, про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником податків несвоєчасно нарахованого єдиного внеску у розмірі 101332,00 грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) №0052782407 від 12.03.2025, зі сплати Єдиного внеску у розмірі 263340,00 грн;

- податкову вимогу №0005607-1306-2021 від 12.05.2025 про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 (підстава Акт №2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025) у загальному розмірі 1 594 488,25 грн.

Податкові повідомлення-рішення надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення 12.03.2025 року № 2900100038453 та отримані адресатом 18.03.2025 року.

Представник позивача подав відповідачу заперечення від 25.02.2025 №б/н (вх. №13438/6 від 25.02.2025) до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.02.2025 №2955/22-01 24-07/3066210700.

Контролюючим органом на заперечення від 25.02.2025 №б/н (вх. №13438/6 від 25.02.2025) до акта документальної позапланової невиїзної перевірки від 11.02.2025 №2955/22-01-24 07/3066210700 від 05.03.2025р. № 523/10/22-01-24-07, було надано відповідь від 05.03.2025р. № 523/10/22-01-24-07.

Не погоджуючись з вищезазначеними рішеннями, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про необгрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 12.03.2025 № 0052612407, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі також – ПК України).

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначені, зокрема, Главою 1 розділу XIV Податкового кодексу України.

За змістом пунктів 291.2, 291.3 статті 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою. Не мають права обрати та перебувати на спрощеній системі оподаткування, а також не мають права підтвердити статус платника єдиного податку четвертої групи платники податку, щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників яких) у порядку, встановленому Законом України «Про санкції», прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), протягом строку застосування таких санкцій.

Згідно з пунктом 291.4 статті 291 ПК України, суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

- перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

- друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), послуги з надання доступу до мережі Інтернет, а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

- третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена, та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг, виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів України, за умови що протягом календарного року вони відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів України; не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних доходів; обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року

- четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:

а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;

б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог:здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж;провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси;не використовують працю найманих осіб;членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім`ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України; площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше 0,5 гектара, але не більше 20 гектарів сукупно.

Абзацом 8 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 ПК України визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють діяльність з надання послуг пошти (крім кур`єрської діяльності), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг фіксованого телефонного зв`язку з використанням безпроводового доступу до телекомунікаційної мережі з правом технічного обслуговування і надання в користування каналів електрозв`язку (місцевого, міжміського, міжнародного), діяльність з надання послуг рухомого (мобільного) телефонного зв`язку з правом технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж і надання в користування каналів електрозв`язку, діяльність з надання послуг з технічного обслуговування та експлуатації телекомунікаційних мереж, мереж ефірного теле- і радіомовлення, проводового радіомовлення та телемереж.

За змістом підпунктів 298.1.1 - 298.1.5 пункту 298.1 статті 298 Податкового кодексу України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Суб`єкт господарювання може заявити про обрання спрощеної системи оподаткування під час державної реєстрації створення юридичної особи або державної реєстрації фізичної особи - підприємця, державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу або про фізичну особу - підприємця, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Відповідна заява або відомості передаються до контролюючих органів у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація. Зареєстровані в установленому законом порядку суб`єкти господарювання (новостворені), які протягом 10 днів з дня державної реєстрації подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка не передбачає сплату податку на додану вартість, вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації. Зареєстровані у встановленому порядку електронні резиденти (е-резиденти) як фізичні особи - підприємці вважаються платниками єдиного податку з дня їх державної реєстрації без необхідності подання заяви про обрання спрощеної системи оподаткування.

Суб`єкт господарювання, який є платником інших податків і зборів відповідно до норм цього Кодексу, може прийняти рішення про перехід на спрощену систему оподаткування шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного календарного кварталу. Такий суб`єкт господарювання може здійснити перехід на спрощену систему оподаткування один раз протягом календарного року.

Перехід на спрощену систему оподаткування суб`єкта господарювання, зазначеного в абзаці першому цього підпункту, може бути здійснений за умови, якщо протягом календарного року, що передує періоду переходу на спрощену систему оподаткування, суб`єктом господарювання дотримано вимоги, встановлені в пункті 291.4 статті 291 цього Кодексу.

До поданої заяви додається розрахунок доходу за попередній календарний рік, який визначається з дотриманням вимог, встановлених цією главою.

При цьому якщо суб`єкт господарювання протягом календарного року, що передує року обрання спрощеної системи оподаткування, самостійно прийняв рішення про припинення фізичної особи - підприємця, то при переході на спрощену систему оподаткування до розрахунку доходу за попередній календарний рік включається вся сума доходу, отриманого такою особою в результаті провадження господарської діяльності за такий попередній календарний рік.

Форма розрахунку доходу за попередній календарний рік, що передує року переходу на спрощену систему оподаткування, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

За умови дотримання платником єдиного податку вимог, встановлених цим Кодексом для обраної ним групи, такий платник може самостійно перейти на сплату єдиного податку, встановленого для інших груп платників єдиного податку, шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу. При цьому у платника єдиного податку третьої групи, який є платником податку на додану вартість, анулюється реєстрація платника податку на додану вартість у порядку, встановленому цим Кодексом, у разі обрання ним першої або другої групи чи ставки єдиного податку, встановленої для третьої групи, яка включає податок на додану вартість до складу єдиного податку.

Відмова від спрощеної системи оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється в порядку, визначеному підпунктами 298.2.1-298.2.3 статті 298.

Згідно п. 298.1 ст.298 ПК України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку першої - третьої груп здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.

Так, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу за місцем податкової адреси заяву(п.п. 298.1.1. п. 298.1 ст. 298 ПК України).

При цьому, уп.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України закріплено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів (е-резидентів) - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Пунктом 298.3. ст. 298 ПК України встановлено, що у заяві зазначаються такі обов`язкові відомості, серед іншого зокрема: місце провадження господарської діяльності; обрані суб`єктом господарювання види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2010.

Відповідно до п.299.7 ст.299 Податкового кодексу України, до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема види господарської діяльності, місце провадження господарської діяльності.

Згідно з пп.298.3.1 п.298.3 ст.298 ПКУ, платники єдиного податку у разі зміни відомостей, внесених до реєстру платників єдиного податку, мають надати заяву, до якої, зокрема, включаються відомості про зміну видів господарської діяльності, зміну податкової адреси суб`єкта господарювання; зміну місця провадження господарської діяльності.

П.298.5 ст.298 ПКУ визначено, що у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, якому відбулися такі зміни.

Форма та порядок подання заяви встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (п. 298.7 ст. 298 ПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 протягом перевіряємого періоду подавались до контролюючого органу наступні заяви про застосування спрощеної системи оподаткування:

- від 18.05.2016 № 1427/11, платник єдиного податку ІІ групи, ставка єдиного податку- 15% від розміру мінімальної заробітної плати;

- від 19.01.2017 № 946/11, платник єдиного податку ІІ групи, ставка єдиного податку -10% від розміру мінімальної заробітної плати.

У самостійно поданих платником заявах зазначено місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , торговий відділ в магазині, КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах».

Інших видів діяльності, від яких платник буде отримувати доходи, у заявах не зазначено.

У періоді з 01.01.2018 по 30.09.2022 ФОП ОСОБА_1 , обравши спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку 2 групи та сплачувала до бюджету єдиний податок шляхом авансових платежів:

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 за ставкою 10% мінімальної заробітної плати,

-з 01.01.2019 по 30.09.2022 за ставкою 15% мінімальної заробітної плати.

Згідно з відомостями інформаційних баз даних органів ДПС, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (сформованої 06.02.2025 за №411870289) у власності фізичної особи ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано жодних договорів оренди приміщення про місце здійснення підприємницької діяльності.

При цьому, згідно виписки банку про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 , наданої до перевірки, ФОП ОСОБА_1 отримувала кошти через банківські термінали у періодах з 13.11.2020 по 01.12.2020 та з 01.09.2021 по 08.11.2021. ФОП ОСОБА_1 отримувала виручку (розрахунки з еквайрингу) через банківські термінали АТ «Приватбанку», що знаходяться в торгових точках: у періоді з 13.11.2020 по 01.12.2020 - в 13 торгових точках населених пунктів: Баранівка, Городниця, Бердичів, Андрушівка, Житомир, Старокостянтинів, Чуднів, Ємільчине, Пулини, Червоне, Черняхів, Теплик, Першотравенськ; у періоді з 01.09.2021 по 08.11.2021 - в 7 торгових точках населених пунктів: Кам`янець-Подільський, Нова Ушиця, Ізяслав, Бориспіль, Переяслав, Хмельницький, Деражня.

При цьому, позивачем не надано будь-яких документів (первинні документи на придбання, реалізацію товарів/послуг), які б підтверджували отримання доходів від здійснення виду діяльності, вказаному у реєстрі платника єдиного податку, а саме лише у місці провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , що вказано у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 18.05.2016 № 1427/11, від 19.01.2017 № 946/11.

Банківські виписки підтверджують лише той факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, адже проводила господарську діяльність в торгових точках населених пунктів: Баранівка, Городниця, Бердичів, Андрушівка, Житомир, Старокостянтинів, Чуднів, Ємільчине, Пулини, Червоне, Черняхів, Теплик, Першотравенськ; Кам`янець Подільський, Нова Ушиця, Ізяслав, Бориспіль, Переяслав, Хмельницький, Деражня, однак аж ніяк у АДРЕСА_2 , як визначено у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування.

Крім того, наявність договорів нежитлового приміщення у 20 районах не спростовує факту порушення позивачем умов перебування на спрощенній системі оподаткування, оскільки торгові точки у вищевказаних районнах(населених пунктах) не містяться у заяві на застосування спрощеної системи оподаткування від 18.05.2016 № 1427/11, від 19.01.2017 № 946/11.

Отже, згідно банківської виписки, наданої до перевірки, можливо лише встановити обсяг отриманого доходу, проте неможливо підтвердити, що отримані доходи були одержані від здійснення підприємницької діяльності згідно КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», зазначеної в реєстрі платника єдиного податку.

Отримання ФОП ОСОБА_1 готівкової виручки (розрахунки з еквайрингу) через банківські термінали АТ «Приватбанку» у листопаді – грудні 2020 року в 13 торгових точках, у вересні – листопаді 2021 року-в 7 торгових точках, може свідчити: про використання праці найманих працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що суперечить абз.2 п.291.4 ст.291 ПК України, або ж здійснення торгівлі через фiрми поштового замовлення або використання мережі Інтернет, згідно КВЕД 47.91 «Роздрiбна торгiвля, що здiйснюється фiрмами поштового замовлення або через мережу Iнтернет», що не зазначений у реєстрі про застосування спрощеної системи оподаткування.

Перевіркою також встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року порушила умови перебування на ІІ групі спрощеної системи оподаткування, оскільки отримувала доходи від здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку.

Таким чином для забезпечення відображення у реєстрі платників єдиного податку достовірної інформації про види господарської діяльності, фізична особа – підприємець – платник єдиного податку другої групи у разі зміни видів господарської діяльності протягом податкового (звітного) періоду повинна була подати заяву про внесення змін до реєстру платників єдиного податку не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем в якому відбулися такі зміни, однак позивачка вищевказаної заяви до контролюючого органу не подавала.

Крім цього, згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За правилами п.44.3 мт.44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені пунктом 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу), що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

Відповідно до частин 1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України.

За змістом положень п.176.1 ст.176 ПК України платники податку зобов`язані, зокрема: вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку; б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку; подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим. На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку; подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг.

У п.177.10 ст.177 ПК України закріплено, що фізичні особи - підприємці зобов`язані вести книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючи документи щодо походження товару.

Порядок ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затверджений Наказом Міністерства доходів і зборів України від 16.09.2013 №481, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.10.2013 за №1686/24218 (який був чинним на час здійснення позивачем підприємницької діяльності, далі - Порядок № 481).

Пунктом 1 Порядку № 481 визначено, що відповідно до п.177.10 ст.177 та п.178.6 ст. 178 розділу ІV ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 481 записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, протягом якого отримано дохід.

Пунктом 6 зазначеного Порядку №481 встановлено порядок внесення відомостей до Книги обліку доходів та витрат. У графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов`язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт виконаних робіт (наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з пунктом 296.1 статті 296 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1-296.1.3 цього пункту.

Відповідно до пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Так, за правилами п.1 Порядку ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015 №579, відповідно до пп.296.1.1 п.296.1 ст.296 глави 1 розділу XIV ПК України фізичні особи - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є платниками єдиного податку першої і другої груп, а також платники єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість (далі - платник податку), ведуть книгу обліку доходів (далі - Книга), у якій щоденно за підсумками робочого дня відображають отримані доходи.

За приписами п.6 Порядку платник податку заносить до Книги відомості в такому порядку: 1) у графі 1 зазначається дата запису; 2) у графах 2-6 щоденно відображається дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до пункту 293.2 та підпункту 2 пункту 293.3 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу, із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі; 3) у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги; 4) у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати; 5) у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати та розраховується як різниця граф 2 і 3; 6) у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг); 7) у графі 6 відображається загальна сума доходу як сума граф 4 і 5; 8) у графах 7 і 8 відображаються відповідно вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15 % відповідно до підпунктів 1-5 пункту 293.4 статті 293 глави 1 розділу XIV Кодексу.

В силу положень п.7 Порядку книга зберігається у платника податку протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

Згідно з п.296.2 ст.296 ПК України платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 статті 295 цього Кодексу.

В порушення вимог п.44.1, п.44.3, п.44.5 ст.44, п.85.2 ст.85, п.296.1 ст.296 Податкового кодексу України платником податків - фізичною особою ОСОБА_1 до перевірки не надано документ, пов`язаний з обчисленням і сплатою єдиного податку - Книгу обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками ПДВ, за період з 01.01.2018 по 30.09.2022.

При цьому, не надано будь-яких документів (первинні документи на придбання, реалізацію товарів/послуг), які б підтверджували отримання доходів від здійснення виду діяльності, вказаному у реєстрі платника єдиного податку згідно КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», зазначеної в реєстрі платника єдиного податку.

Також перевіркою встановлено, що позивач не задекларувала дохід, який отриманий від здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку, який мала б оподаткувати за ставкою 15%, а саме у IV кварталі 2020 року на суму 136681,67 грн. від отриманого доходу в загальній сумі 911211,14 грн.

А відтак, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року занижено єдиний податок ІІ групи в сумі 136681,67 грн., в результаті не оподаткування доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеної до першої або другої групи.

Отже, зважаючи на те, що ФОП ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року порушила умови перебування на II групі спрощеної системи оподаткування та отримувала доходи від здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку на загальну суму 911211,14 грн., тому, за приписами абз.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу, вона була зобов`язана з 01.01.2021 перейти на загальну систему оподаткування. Проте, з I кварталу 2021 року остання, на загальну систему оподаткування не перейшла та сплатила до бюджету єдиний податок за ставкою 15% від розміру мінімальної заробітної плати за 2020 рік - в сумі 8501,40 грн, за 2021 рік - в сумі 10800,00 грн., за 2022 рік - в сумі 8775,00 грн.

За таких обставин є правомірним повідомлення - рішення від 12.03.2025 №0052612407 про сплату єдиного податку в сумі 108605,27 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 року Головного управління ДПС у Хмельницькій області за результатами акта перевірки № 2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025 року, то як підставно зауважено судом першої інстанції, рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 року Головного управління ДПС у Хмельницькій області за результатами акта перевірки № 2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025 року не приймалося, оскільки в цьому випадку мова іде про порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у зв`язку із здійсненням виду діяльності, не вказаному у реєстрі платника єдиного податку згідно КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», що встановлено під час проведення документальної позапланової перевірки.

Надаючи правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 12.03.2025 № 0052732407, яким застосовано штрафні санкції за неподання податкової декларації про майновий стан та доходи за період 2021-2022 у розмірі 680,00 грн., колегія суддів вказує на наступне.

Абз.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України передбачено, що платники у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Як встановлено в рамках розгляду даної справи, у IV кварталі 2020 року позивач порушила умови перебування на ІІ групі спрощеної системи оподаткування та отримувала доходи від здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку на загальну суму 911211,14 грн., тому за приписами абз.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу вона зобов`язана була з 01.01.2021 перейти на загальну систему оподаткування.

Однак, в порушення вимог абз.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України, ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 на загальну систему оподаткування не перейшла.

Згідно п.177.11 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.

Відповідно до п.49.2 ст.49 ПКУкраїни платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації, щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Ця норма застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Перевіркою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року порушила умови перебування на ІІ групі спрощеної системи оподаткування та зобов`язана була з 01.01.2021 перейти на загальну систему оподаткування, оскільки порушила умови перебування на спрощеній системі оподаткування. У звітному періоді з 01.01.2021 по 30.09.2022 (дата припинення реєстрації) у ФОП ОСОБА_1 доходи від здійснення підприємницької діяльності виникали, зокрема у 2021 році - згідно поданої Податкової декларації платника єдиного податку (вх.№9421559009 18.01.2022) в сумі 1234980,00 грн., у 2022 році - згідно банківської виписки, наданої до перевірки, в сумі 3012869,00 грн.. ФОП ОСОБА_1 . Податкові декларації про майновий стан та доходи за 2021-2022 роки не подано.

В порушення вимог п.49.2 ст.49, п.177.11. ст.177 Податкового кодексу позивач не подала Податкові декларації про майновий стан та доходи за 2021-2022 роки.

Таким чином, за результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення від 12.03.2025 №0052732407 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 680,00 грн.

Стосовно податкового повідомлення-рішення від 12.03.2025 № 0052622407, необхідно вказати на таке.

Згідно з п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ “Перехідні положення” ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту. Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу. Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Податкового кодексу України (далі – ПК України), відповідно до п.п. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платниками податку є фізичні особи – резиденти.

Згідно з п.п. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 ПК України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід до якого включаються доходи у вигляді виграшів, призів (п.п. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України).

Порядок оподаткування виграшів та призів визначено п. 170.6 ст. 170 ПК України, відповідно до п.п. 170.6.3 якого оподаткування доходів у вигляді виграшів та призів, інших, ніж виграш (приз) у лотерею, здійснюється у загальному порядку, встановленому Кодексом для доходів, що остаточно оподатковуються під час їх нарахування, за ставкою 18 відс., визначеною в абзаці першому п. 167.1 ст. 167 ПК України.

Доходи, зазначені у п. 170.6 ст. 170 ПК України, остаточно оподатковуються під час їх виплати за їх рахунок (п.п. 170.6.5 п. 170.6 ст. 170 ПК України).

Крім того, вказаний дохід є об`єктом оподаткування військовим збором (п.п. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Ставка військового збору становить 1,5 відс. об`єкта оподаткування, визначеного п.п.1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (п.п. 1.3 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України).

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб і військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 ПК України та п.п. 1.4 п. 161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Судом встановлено, що в порушення вимог п.164.1 ст.164, п.177.2 ст.177, пп.1.6 п.161 підр.10 ПК України позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб в загальній сумі 758187,23 грн., в т.ч. у 2021 році в сумі 215870,81 грн., у 2022 році в сумі 542316,42 грн. та військового збору в загальній сумі 63182,27 грн, в т.ч. у 2021 році в сумі 17989,23 грн., у 2022 році в сумі 45193,04 грн, в результаті заниження чистого оподатковуваного доходу в загальній сумі 4212151,28 грн., в т.ч. у 2021 році в сумі 1199282,28 грн., у 2022 році в сумі 3012869,00 грн., в результаті не подання звітності при перебуванні у періоді з 01.01.2021 по 30.09.2022 на загальній системі оподаткування.

Отже, за результатами перевірки податковим органом правомірно винесені податкові повідомлення - рішення від 12.03.2025 № 0052622407 про сплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 758187,23 грн. та №0052652407 про сплату військового збору в сумі 63182,27 грн.

Визначаючись щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 12.03.2025 № 0052702407, яким збільшено суму грошового зобов`язання ПДВ за результатами господарської діяльності з 11.11.2020 по 30.09.2022 на суму 602573,80 грн., колегія суддів вказує на слідуюче.

Відповідно до п.180.1 ст.180 Податкового кодексу України платником ПДВ є: 1) будь яка особа, що проводить або планує проводити господарську діяльність; 2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Згідно п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

В ході проведення документальної перевірки, посадовими особами відповідача із виписки банку по руху коштів, наданої до перевірки, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 17 жовтня 2021 року досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначених у п.181.1 ст.181 ПК України, більше 1000000,00 грн., а саме: 1012709,00 грн.

За змістом п.183.1 ст.183 ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, подає до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) реєстраційну заяву.

У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу (п.183.2 ст.183 ПК України).

Таким чином, позивач до 10 листопада 2021 року включно зобов`язана була подати до контролюючого органу реєстраційну заяву платника податку і з 11 листопада 2021 року сплачувати до бюджету податок на додану вартість.

За приписами п.185.1 ст.185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України.

П.187.1. ст. 187 ПК України закріплено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

П.188.1 ст.188 ПК України передбачено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).

Звітним (податковим) періодом для платників ПДВ, згідно п.202.1 ст.201 ПК України є один календарний місяць з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця.

Отже, для фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 першим звітним (податковим) періодом мав бути період з 11.11.2021 по 31.12.2021.

Як слідує із банківської виписки про рух коштів, наданої позивачем до перевірки, остання у періоді з 11.11.2021 по 31.12.2021 доходів не отримувала, у 2022 році отримано дохід в загальній сумі 3012869,00 грн.. в т.ч. у травні 2022 року в сумі 2500,00 грн., у червні 2022 в сумі 3000,00 грн., у липні 2022 року в сумі 2000,00 грн., у серпні 2022 року в сумі 2500,00 грн.; у вересні 2022 року в сумі 3002869,00 грн.

Ставку податку, відповідно до п.193.1 ст.193 Кодексу, встановлено у розмірі 20 відсотків від бази оподаткування.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань по податку на додану вартість за період з 11.11.2021 по 30.09.2022 встановлено їх заниження в загальній сумі 602573,80 грн., в тому числі за травень 2022 року в сумі 500,00 грн., в червні 2022 року в сумі 600,00 грн., в липні 2022 року в сумі 400,00 грн., в серпні 2022 року в сумі 500,00 грн., в вересні 2022 року в сумі 600573,80 грн.

П.183.10 ст.183 ПК України визначено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що оскільки фізична особа–підприємець ОСОБА_1 , в термін до 10.11.2021, до контролюючого органу реєстраційну заяву про реєстрацію платником ПДВ не подала, то остання несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Враховуючи, що позивачем в порушення вимог п.180.1 ст.180, п.181.1 ст.181, п.183.1 ст.183, п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, п.200.2 ст.200 ПК України, занижено податкові зобов`язання з ПДВ на загальну суму 602573,80 грн., в тому числі за травень 2022 року в сумі 500,00 грн., в червні 2022 року в сумі 600,00 грн., в липні 2022 року в сумі 400,00 грн., в серпні 2022 року в сумі 500,00 грн., в вересні 2022 року в сумі 600573,80 грн., є правомірним податкове повідомлення - рішення від 12.03.2025 №0052702407.

Надаючи правову оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2025 № 0052782407 та рішенню про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.03.2025 №0052822407, колегія суддів ви ходить із наступного.

В рамках розгляду цієї справи, судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 у IV кварталі 2020 року порушила умови перебування на ІІ групі спрощеної системи оподаткування та отримувала доходи від здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платника єдиного податку на загальну суму 911211,14 грн., тому за приписами абз.7 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 Податкового кодексу вона зобов`язана була з 01.01.2021 перейти на загальну систему оподаткування.

Перевіркою з питань визначення чистого оподатковуваного доходу ФОП ОСОБА_1 за преревіряємий період встановлено заниження чистого оподатковуваного доходу, на загальну суму в загальній сумі 4247849,00 грн., в т.ч. у 2021 році в сумі 1234980,00 грн., у 2022 році в сумі 3012869,00 грн., в результаті порушень викладених в акті перевірки.

За результатами проведеної перевірки у періоді з 01.01.2021 по 30.09.2022 з питання визначення бази оподаткування ФОП ОСОБА_1 за себе нижче суми чистого доходу, отриманого від її діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб або мінімального страхового внеску встановлено наступне:

Згідно п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» базою для нарахування єдиного внеску для фізичних осіб на загальній системі оподаткування є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток) та не більша максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з даними платника база нарахування єдиного внеску у періоді з 01.01.2021 по 30.09.2022 становить 131000,00 грн. З урахуванням порушення, викладеного в акті перевірки, сума чистого доходу, на яку нараховується єдиний внесок (з урахуванням суми максимальної величини бази нарахування ЄСВ) становить 1328000,00 грн., в т.ч. за 2021 рік - 1087500,00 грн., за 2022 рік - 240500,00 грн..

В порушення вимог п.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI з наступними змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 занижено базу нарахування єдиного внеску в загальній сумі 1197000,00 грн., в т.ч. у 2021 році - в сумі 1015000,00 грн., у 2022 році - в сумі 182000,00 грн.

Як наслідок, за результатами перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.03.2025 №0052782407 в сумі 263340,00 грн. та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 12.03.2025 №0052822407 в сумі 101332,00 грн.

Визначаючись щодо правомірності податкової вимоги №0005607-1306-2021 від 12.05.2025 про наявність податкового боргу у ОСОБА_1 (підстава Акт №2955/22- 01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025) у загальному розмірі 1 594 488,25 грн., слід вказати на наступне.

За визначенням, наведеним у п.п.14.1.175 п.14.1. п. 14.1 ст.14 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI, за змінами та доповненнями (далі - Кодекс) податковий борг – це сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої в порядку, визначеному Кодексом.

П.59.1 ст. 59 ПК України визначено, що у разі коли у платника податків виник борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

З матеріалів справи з`ясовано, що станом на 12.05.2025 року (дату формування податкової вимоги) згідно даних інформаційних облікових систем органів ДПС у фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) обліковувався податковий борг у розмірі 1593498,40 гривень.

Відповідно до вимог п.59.1 ст.59 Кодексу Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області сформовано і направлено засобами поштового зв`язку на податкову адресу ОСОБА_1 податкову вимогу №0005607-1306-2201 від 12 травня 2025 року про необхідність сплати податкового боргу в сумі 1593498,40 грн., яка отримана нею особисто 17.05.2025, а відтак суд першої інстанції обгрунтовано зазначив, що підстави для визнання протиправною та скасування такої податкової вимоги відсутні.

Позивач не погоджуючись із вищенаведеними висновками суду першої інстанції в апеляційній скарзі зокрема вказує на те, що суд першої інстанції не оцінив документи, що безпосередньо підтверджують реальність діяльності ФОП ОСОБА_1 в межах КВЕД - 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», додані до позовної заяви, а саме:

-договори безкоштовного користування нерухомим майном (позички) приміщень та акти приймання-передачі за адресами магазинів, які повністю співпадають із адресами зазначеними в акті перевірки ДПС та адресами отримання коштів ФОП ОСОБА_1 у 4 кварталі 2020 року через банківські термінали в 13 населених пунктах, а саме: АДРЕСА_3 , Городниця, АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , Чуднів, Ємільчине, Пулини, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; які підтверджені випискою по рахунку ФОП ОСОБА_1 за 2020 рік;

-договори про спільну діяльність і договори про надання послуг адміністраторів з ФОП-партнерами ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 тощо);

-технічні завдання на проведення викладки товарів по торговим точкам і організації продажу товарів через магазини роздрібної торгівлі в 13 населених пунктах;

-акти приймання-передачі послуг із зазначенням дат і місць виконання послуг з організації продажу товарів через магазини роздрібної торгівлі від імені та в інтересах ФОП ОСОБА_1 ;

-розписки на підтвердження проведеного розрахунку між сторонами (ФОП партнерами) по оплаті за організацію продажу товарів за договорами про спільну діяльність та надання послуг адміністраторів;

-трудові договори з продавцями-консультантами, повідомлення про прийняття на роботу;

-договір перевезення та акти виконаних робіт із ФОП ОСОБА_11 на підтвердження доставки товарів у 4 кварталі 2020 року в інтересах ФОП ОСОБА_1 по її магазинах в 13 населених пунктах: АДРЕСА_3 ; за адресами які повністю співпадають із договорами безкоштовного користування майном(позички) де розташовувались магазини роздрібної торгівлі ФОП ОСОБА_1 ;

-письмові поясненнями ФОП ОСОБА_11 на підтвердження наявності низки магазинів роздрібної торгівлі у ФОП ОСОБА_1 у 4 кварталі 2020 року та підтвердження виконання доставки товарів зі складу до 13 населених пунктів, де були магазини ФОП ОСОБА_1 ;

-банківську довідку(виписка по рахунку ФОП) з еквайринговими операціями ФОП ОСОБА_1 , прив`язаними до конкретних торгових точок в 13 населених пунктах: АДРЕСА_3 , Городниця, Бердичів, АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , АДРЕСА_6 , які повністю співпадають із адресами зазначеними у договорах позички, укладеними ФОП ОСОБА_1 , де нею проводилась роздрібна торгівля в межах основного коду ВЕД 47.71 – «Роздрібна торгівля в спеціалізованих магазинах» в 4 кварталі 2020 року.

Колегія суддів не погоджується з такими доводами позивача та звертає увагу, що як уже зазначалось, у самостійно поданих платником заявах зазначено місце провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , торговий відділ в магазині, КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах». Інших видів діяльності та місце провадження господарської діяльності, від яких платник буде отримувати доходи, у заявах не вказано.

Крім того, згідно з відомостями інформаційних баз даних органів ДПС, інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (сформованої 06.02.2025 за №411870289) у власності фізичної особи ОСОБА_1 відсутнє нерухоме майно.

ФОП ОСОБА_1 до перевірки не надано жодних договорів оренди приміщення про місце здійснення підприємницької діяльності.

Згідно виписки банку про рух коштів по рахунку НОМЕР_3 , наданої до перевірки, ФОП ОСОБА_1 отримувала кошти через банківські термінали у періодах з 13.11.2020 по 01.12.2020 та з 01.09.2021 по 08.11.2021. ФОП ОСОБА_1 отримувала виручку (розрахунки з еквайрингу) через банківські термінали АТ «Приватбанку», що знаходяться в торгових точках:

- у періоді з 13.11.2020 по 01.12.2020 - в 13 торгових точках населених пунктів: Баранівка, Городниця, Бердичів, Андрушівка, Житомир, Старокостянтинів, Чуднів, Ємільчине, Пулини, Червоне, Черняхів, АДРЕСА_7 ;

- у періоді з 01.09.2021 по 08.11.2021 - в 7 торгових точках населених пунктів: Кам`янець-Подільський, Нова Ушиця, Ізяслав, Бориспіль, Переяслав, Хмельницький, Деражня.

Позивачем не надано відповідачу будь-яких документів (первинні документи на придбання, реалізацію товарів/послуг), які б підтверджували отримання доходів від здійснення виду діяльності, вказаному у реєстрі платника єдиного податку, а саме лише у місці провадження господарської діяльності: АДРЕСА_1 , що вказано у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування від 18.05.2016 № 1427/11, від 19.01.2017 № 946/11.

Щодо банківських виписок, т о останні підтверджують, той факт, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала господарську діяльність з порушенням умов перебування на спрощеній системі оподаткування, адже проводила господарську діяльність торгових точках населених пунктів: Баранівка, Городниця, Бердичів, Андрушівка, Житомир, Старокостянтинів, Чуднів, Ємільчине, Пулини, Червоне, Черняхів, ОСОБА_12 , Першотравенськ; АДРЕСА_3 , однак не у АДРЕСА_2 , як визначено у заяві про застосування спрощеної системи оподаткування.

При цьому, наявність у позивача договорів нежитлового приміщення у 20 районах не спростовує факту порушення позивачем умов перебування на спрощенній системі оподаткування, оскільки торгові точки у вищевказаних районах (населених пунктах) відсутні у заяві на застосування спрощеної системи оподаткування від 18.05.2016 № 1427/11, від 19.01.2017 №946/11.

Таким чином, згідно банківської виписки, наданої до перевірки, можливо лише встановити обсяг отриманого доходу, проте неможливо підтвердити, що отримані доходи були одержані від здійснення підприємницької діяльності згідно КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», зазначеної в реєстрі платника єдиного податку.

В свою чергу, отримання ФОП ОСОБА_1 готівкової виручки (розрахунки з еквайрингу) через банківські термінали АТ «Приватбанку» у листопаді – грудні 2020 року в 13 торгових точках, у вересні – листопаді 2021 року - в 7 торгових точках, може свідчити: про використання праці найманих працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу, що суперечить абз.2 п.291.4 ст.291 Податкового кодексу; або здійснення торгівлі через фiрми поштового замовлення або використання мережі Інтернет, згідно КВЕД 47.91 «Роздрiбна торгiвля, що здiйснюється фiрмами поштового замовлення або через мережу Iнтернет», що не зазначений у реєстрі про застосування спрощеної системи оподаткування.

Також позивач вважає, що судом першої інстанції безпідставно не враховано факт повідомлення відповідача - представником позивача про втрату архіву/документів у зв`язку із війною, ракетними обстрілами, евакуацією, неодноразовими переїздами викладених у зауваженнях до акту перевірки та не прийнято до уваги відновлені документи, отримані у 2025 році на адвокатські запити контрагентам, найманим працівникам які, на переконання останньої, спростовують висновки відповідача.

В свою чергу, колегія суддів вважає такі твердження позивача безпідставними, оскільки як слідує зі змісту оскаржуваного судового рішення, судом першої інстанції встановлено, що до контролюючого органу повідомлення від позивача відповідно до порядку визначеного ст. 44 ПК України не надходило, а відповідно у контролюючого органу були відсутні підстави для зупинення перевірки платника податків.

При цьому, відповідачем підставно звернуто увагу, що позивачем до заперечення на акт перевірки не надано жодних первинних документів на спростування висновків акта перевірки, що підтверджується безпосередньо самим запереченням на акт перевірки, який міститься в матеріалах справи.

Так, платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, реєстрами бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством, зазначена імперативна норма передбачена пунктом 44.1 статті 44 і кореспондується з вимогами пункту 198.6 статті 198, якою передбачено, що у разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 380/5630/23.

Отже, законом передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів та надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Такий обов`язок позивачем не виконано.

Крім того, на думку скаржника, суд першої інстанції не обгрунтував свою позицію про те, що є можливим «автоматичний перехід» позивача на загальну систему оподаткування без окремого рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку.

Поряд з цим, колегія суддів вказує на те, що судом першої інстанції враховано, що рішення про виключення з реєстру платника єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2021 року Головного управління ДПС у Хмельницькій області за результатами акта перевірки № 2955/22-01-24-07/ НОМЕР_1 від 11.02.2025 року не виносилось, так як в даному випадку мова іде про порушення умов перебування на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності у зв`язку із здійсненням виду діяльності, не вказаному у реєстрі платника єдиного податку згідно КВЕД 47.19 «Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах», що встановлено під час проведення документальної позапланової перевірки.

Як зазначалось, нормами п.п. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України передбачено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки, зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку (крім платників єдиного податку третьої групи - електронних резидентів- з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Таким чином, в разі порушення умов перебування на спрощенній системі оподаткування, зокрема у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, платники податків зобов`язані самостійно перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПК України.

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, у разі надання посадовою особою суб`єкта владних повноважень доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого останнім рішення, позивач повинен спростувати ці доводи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не надано, належних та допустимих доказів, які спростовують висновки відповідача, наведені в Акті перевірки. В свою чергу, відповідачем не наведено аргументів на спростування тверджень податкового органу.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 26 вересня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Граб Л.С.

Судді Сторчак В. Ю. Матохнюк Д.Б.