Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №240/15086/24 — Сьомий апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/15086/24

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.

28 січня 2026 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Моніча Б.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року позов задоволено частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, сторони подали апеляційні скарги.

Позивач просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Відповідач просить суд скасувати вказане рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послались на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони своїм правом, передбаченим, ст.ст. 300, 304 КАС України не скористались та не подали відзиви на апеляційні скарги.

Сьомий апеляційний адміністративний суд, вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що останні не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду неоспорені факти про те, що ОСОБА_1 , згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 20.09.2023 №174 та наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 21.09.2023 №265, переміщений на посаду гранатометника 2 відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ).

В період з 15.01.2023 по 24.02.2023 ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із військовою агресією російської федерації проти України, що підтверджується довідкою, виданою командиром військової частини НОМЕР_1 від 11.04.2023 № 1210.

21.02.2023 року ОСОБА_1 , під час виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 під час тривалого виконання бойового завдання при низьких температурах поблизу м. Кремінна Луганської області внаслідок ураження холодом отримав травму: обмороження 2 ступеня 1-2 пальців обох стоп, що підтверджується довідкою про обставини травми від 08.03.2023 № 699.

У зв`язку із отриманням вказаного поранення ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у період з 25.02.2023 до 03.03.2023 у ВМКЦ Західного регіону (медична виписка № 2675 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону).

У період з 04.03.2023 по 03.04.2023 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я - 30 календарних днів (довідка Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 02.03.2023 №512/1).

У період з 18.04.2023 по 28.04.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП “Новояричівська районна лікарня” (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №313).

Разом з тим, відповідачем не заперечується, що за періоди відпустки за станом здоров`я (30 календарних днів) з 04.03.2023 та лікування, пов`язаного з пораненням у період з 18.04.2023 по 28.04.2023, Військова частина НОМЕР_1 не виплачувала йому додаткову грошову винагороду у розмірі 100000,00 грн, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

На заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 військова частина НОМЕР_1 листом повідомила, що у зв`язку з тим, що в довідці ВЛК №512/1 від 02.03.2023 не вказано ступінь тяжкості та вид травми, виплата додаткової винагороди не передбачена.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати щомісячної грошової винагороди та виплати у розмірі 20100 грн, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2022 №168, за періоди стаціонарного лікування та відпустки за станом здоров`я у зв`язку отриманим бойовим пораненням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі встановлює та визначає Закон України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі Закон № 2011).

За змістом статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану” воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, та передбачає надання відповідним органам влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відведення загрози, відсічі збройній агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні”, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України “Про правовий режим воєнного стану” постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (пункт 1), який надалі було неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України та який діє й на сьогодні.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію (пункт 1).

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні” та № 69/2022 “Про загальну мобілізацію” Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року видав постанову № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168”, яка набрала чинності 11 серпня 2023 року, доповнено Постанову № 168 пунктами 1-1 та 1-2, які у частині виплати додаткової винагороди застосовуються з 01 червня 2023 року.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836) установлено, зокрема, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

У свою чергу, пунктом 1-2 Постанови № 168 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836) передбачено також, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260.

Наказом Міністерства оборони України від 25 січня 2023 року № 44 “Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам” Порядок № 260 доповнено новим розділом XXXIV “Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану”, який застосовується з 01 лютого 2023 року.

За змістом пунктів 10, 12 розділу XXXIV Порядку № 260 (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії.

Керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100 000 гривень за час цієї відпустки.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку про те, що військовослужбовці, які перебувають на стаціонарному лікуванні та у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, включаються до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень.

В свою чергу, обов`язковою умовою для виплати військовослужбовцям, які перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є тяжкість отриманого поранення.

Документами, які засвідчують тяжкість отриманого поранення, є медичні висновки про ступінь важкості поранення, які надаються керівниками військово-лікарських (лікарсько-експертних) комісій закладів охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України одночасно під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення.

З матеріалів справи встановлено, що 21.02.2023 року ОСОБА_1 , під час виконання бойових завдань в складі підрозділу військової частини НОМЕР_1 під час тривалого виконання бойового завдання при низьких температурах поблизу м. Кремінна Луганської області внаслідок ураження холодом отримав травму: обмороження 2 ступеня 1-2 пальців обох стоп, що підтверджується довідкою про обставини травми від 08.03.2023 №699.

У зв`язку із отриманням вказаного поранення ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у період з 25.02.2023 до 03.03.2023 у ВМКЦ Західного регіону (медична виписка №2675 Військово-медичного клінічного центру Західного регіону).

У період з 04.03.2023 по 03.04.2023 ОСОБА_1 перебував у відпустці за станом здоров`я - 30 календарних днів (довідка Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 02.03.2023 №512/1).

У період з 18.04.2023 по 28.04.2023 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КНП “Новояричівська районна лікарня” (виписка із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №313).

Згідно з довідкою ВЛК Західного регіону від 02.03.2023 року № 512/1 “солдат ОСОБА_1 , 1994 року народження, військова частина НОМЕР_1 , призваний у Збройні Сили України ІНФОРМАЦІЯ_2 : гранатометник.

Проведено медичний огляд ВЛК хірургічного профілю ВМКЦ Західного регіону “ 02” березня 2023 року.

Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва): Стан після відмороження (20.02.23 року) І-ІІ ступеня обох стоп з тимчасовим порушенням функцій обох нижніх кінцівок.

Травма, ТАК, пов`язана з проходженням військової служби (довідка про обставини травми відсутня).

На підставі статті 81 графи II Розкладу хвороб, графи ТДВ потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів”.

Відтак, умови (пов`язаність поранення позивача із захистом Батьківщини та факт його перебування на стаціонарному лікуванні у період з 18.04.2023 по 28.04.2023 внаслідок такого поранення) для отримання додаткової грошової винагороди дотримані позивачем та підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою № 168, у розмірі 100000 гривень на місяць (з розрахунку пропорційно дням його перебування на стаціонарному лікуванні).

Стосовно нарахування та виплати додаткової винагороди в період з 04.03.2023 під час перебування позивача у відпустці за станом здоров`я, суд зазначає таке

Як встановлено судом, довідка ВЛК Західного регіону від 02.03.2023 року № 512/1 не містить інформацію про тяжкість захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) позивача.

На підставі пункту 6.11 глави 6 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ, статті 78 графи ІІ Розкладу хвороб позивач за станом здоров`я потребував у відпустці терміном 30 календарних днів.

З огляду на це та зважаючи на імперативні приписи пункту 1-2 Постанови № 168 та пунктів 10, 12 розділу XXXIV Порядку № 260, у відповідача були відсутні правові підстави для прийняття рішення щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час відпустки для лікування після поранення, у зв`язку з відсутністю даних, що засвідчують тяжкість захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва), отриманого позивачем.

З урахуванням наведеного підстави для задоволення позовних вимог в частині, яка стосується визнання протиправною бездіяльності відповідача, що виразилась у ненарахуванні і невиплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 100000,00 грн та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу збільшену до 100000,00 грн додаткову винагороду в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування у відпустці за станом здоров`я на 30 календарних днів з 04.03.2023, відсутні.

Щодо вимоги позивача нарахувати та виплатити додаткову винагороду. передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 у розмірі 20100 грн. в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у розпорядженні відповідного командира за період червень-вересень 2023 року, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 09 серпня 2023 року № 836, яка набрала чинності з 11 серпня 2023 року, доповнено Постанову № 168, зокрема, пунктом 1-1, абзацом сьомим якої встановлено військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, після перебування у розпорядженні понад два місяці (за які вони втратили право на отримання грошового забезпечення в повному обсязі за останніми займаними посадами) і до закінчення перебування у розпорядженні, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.

Ця норма щодо виплати додаткової винагороди застосовується з 01 червня 2023 року.

Згідно з пунктом 1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2023 року № 1001 (яка в частині виплати додаткової винагороди застосовується з 01 червня 2023 року), зокрема, абзац сьомий Постанови № 168 викладено у такій редакції: "Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.".

Ці ж положення закріплено у абзаці 29 пункту 2 розділу ХХХІV Порядку № 260 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року № 566): "Військовослужбовцям, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою в повному обсязі. Після перебування в розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень (у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні)".

Відповідно до пункту 4 наказу Міністерства оборони України від 26 вересня 2023 року № 566 ця норма щодо нарахування грошового забезпечення в розмірі 20100 грн застосовується з 01 червня 2023 року.

Відповідно до пунктів 9, 10 розділу ХХХІV Порядку № 260 виплата додаткової винагороди особовому складу військової частини здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин. Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Буквальний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 гривень має бути дотримано умови щодо визнання військовослужбовця військово-лікарською комісією обмежено придатним до військової служби або непридатним до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, а також зарахування його у розпорядження командира військової частини. Й після перебування у розпорядженні понад два місяці і до дня закінчення перебування в розпорядженні таким військовослужбовцям щомісячно виплачується, у тому числі, додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу перебування в розпорядженні. Ці положення щодо нарахування та виплати додаткової винагороди у розмірі 20100 грн застосовні з 01 червня 2023 року.

Такий висновок ґрунтується на тому, що застосований законодавцем у конструкціях вказаних норм Постанови № 168 та Порядку № 260 сполучник "та" не виражає альтернативу, а є приєднувальним, а тому означає одночасне дотримання вимоги як щодо визнання військово-лікарською комісією військовослужбовця обмежено придатним або непридатним до військової служби, так і його зарахування у розпорядження командира.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 02.04.2023 №3 позивач прибув до оперативної групи в АДРЕСА_2 та приступив до виконання службових обов`язків.

Згідно з Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2023 №7 позивач вибув з оперативної групи в АДРЕСА_2 до інфекційної лікарні в м. Львів на стаціонарне лікування.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.04.2023 №7 позивач був зарахований у розпорядження командира військової частини у зв`язку із проходженням лікування.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 29.04.2023 №30 позивач прибув до оперативної групи в АДРЕСА_2 після стаціонарного лікування та приступив до виконання своїх службових обов`язків.

Згідно довідки ВЛК №4403 від 16.05.2023 ОСОБА_1 визнано обмежено придатним до військової служби, не придатним до служби в десантно- штурмових військах.

Відповідно до Наказу командира військової частини НОМЕР_1 №174 від 20.09.2023 ОСОБА_1 з 20.09.2023 року виключено з списків особового складу частини, з усіх видів та було переміщено для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Тобто, фактично в період з 16.05.2023 (позивач визнаний обмежено придатним до військової служби) по 20.09.2023 (дати виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ) позивач перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , тому в силу вимог абзацу сьомого пункту 1-1 Постанови № 168, абзацу двадцять дев`ятого пункту 2 розділу XXXIV Порядку № 260, мав право на отримання за цей період додаткової винагороди у розмірі 20100 грн.

Оцінюючи позицію апелянтів, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційних скаргах, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційних скаргах не зазначено.

Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги ОСОБА_1 , Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29 травня 2025 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Головуючий Гонтарук В. М.

Судді Біла Л.М. Моніч Б.С.