Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №320/7826/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2026 року Справа № 320/7826/25

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В.,

за участю секретаря Бродацької І.А.,

Позивача ОСОБА_1 ,

представника Відповідача Скок Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у справі

за позовом ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог щодо Вінницька обласна державна адміністрація

предмету спору на стороні

Відповідача

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України (далі - Відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 06.05.2020 №512-р "Про затвердження перспективного плану формування територій громад Вінницької області";

- визнати протиправним та скасувати розпорядження від 12.06.2020 №707-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області".

В обґрунтування заявлених вимог Позивач стверджував, що оскаржуваними ним розпорядженням КМУ порушено принцип добровільності об`єднання територіальних громад, не враховано волевиявлення жителів с. Орлівка, Орлівська сільська рада не приймала рішення про добровільне приєднання до складу Соболівської територіальної громади.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд прийшов до висновку про відсутність порушеного права Позивача через включення с. Орлівка до певної спроможної територіальної громади, яка визначена перспективним планом, оскільки такий план лише засвідчує загальне бачення та соціально-економічну обґрунтованість ефективного територіального устрою, а його затвердження перспективного плану не заміняє собою процедуру добровільного об`єднання/приєднання територіальних громад.

Також суд першої інстанції зазначив про відсутність будь-яких порушень вимог щодо визнання Соболівської територіальної громади спроможною. Крім того, станом на час розгляду справи процес формування Соболівської територіальної громади завершено, а тому скасування оскаржуваних розпоряджень (в частині) не відновить ймовірно порушені права Позивача та не призведе до будь-яких юридичних наслідків.

При цьому, суд першої інстанції відзначив, що 25 жовтня 2020 року було проведено вибори депутатів та сільського голови, відтак скасування розпорядження КМУ від 12 червня 2020 року № 707-р не є належним та ефективним засобом захисту порушеного права, адже таким рішенням не скасовуються результати місцевих виборів та не скасовується факт утворення Соболівської територіальної громади з адміністративним центром у с. Соболівка.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення позову в повному обсязі, зазначаючи доводи, які вже були викладені ним у позовній заяві.

В обґрунтування заявлених вимог Апелянт також посилається на порушення Відповідачем права кожного члена Орлівської територіальної громади, включно з Позивачем, оскільки територіальна громада була переформатована владним актом без волевиявлення жителів с. Орлівка, яке підтверджувало б добровільну згоду на входження до складу Соболівської територіальної громади.

Вказане, не переконання Апелянта, є суттєвим порушенням як національного законодавтства, так і конвенційних прав Позивача щодо захисту від свавільного втручання держави у місцеве самоврядування.

Також Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.12.2024 у справі №640/13908/20/

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято за неповно встановлених обставин справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.07.2025, 30.10.2025 було відкрито апеляційне провадження, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Відповідачем подано відзив на апеляційні скарги, в якому він просить залишити такі скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому у відзиві Відповідач посилається на неефективність обраного Позивачем способу захисту порушеного права, оскільки може призвести до правової невизначеності щодо території Теплицького району, можливості належного виконання функцій місцевого самоврядування.

Також Відповідач зазначає про відсутність у Позивача порушеного права, оскільки ніяких змін, окрім як зміна назви та фізичного місця розташування органу місцевого самоврядування, у Позивача, як мешканця певної територіальної громади, внаслідок реалізації оскаржуваного акта Уряду не виникає.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2025 до участі у справі № 320/7826/25 в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору залучено третю особу - Вінницьку обласну державну адміністрацію.

Цією ж ухвалою у Кабінету Міністрів України було витребувано належним чином завірені копії усіх документів, на підставі яких прийняті розпорядження № 512-р від 06.05.2020 «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Вінницької області» та № 707-р від 12.06.2020 «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області» у частині щодо включення Орлівської територіальної громади Теплицького району Вінницької області (у складі с. Орлівка) до переліку територіальних громад, що входять до Соболівської ОТГ з центром у с. Соболівка, Теплицького району, Вінницької області, зокрема відповідні проєкти перспективного плану формування територій громад Вінницької області, затверджені рішеннями Вінницької обласної державної адміністрації.

На виконання зазначеної вище ухвали Відповідачем були надані витребувані судом документи.

7. Третя особа подала письмові пояснення у справі у яких, посилаючись на приписи законодавства, наполягає на обґрунтованості висновків суду першої інстанції.

8. Відповідачем подано додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу у яких він зазначає, що спірні розпорядження є індивідуальними актами. У зв`язку з цим ствеоджує, що Позтивач пропустив строк на звернення до суду з цим позовом.

9. У судовому засіданні Позивач апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з підстав, наведених у скарзі. Додатково пояснив щодо порушення його прав.

Представник Відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував з підстав, викладених ним у відзиві на таку скаргу. Акцентував увагу на тому, що спірні розпорядження є саме індивідуальними актами, а відтак Позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом.

10. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія судців вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.

11. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, Кабінетом Міністрів України 06.05.2020 прийнято розпорядження №512-р «Про затвердження перспективного плану формування територій громад Вінницької області», яким відповідно до частини третьої статті 11 Закону України Про добровільне об`єднання територіальних громад затверджено перспективний план формування територій громад Вінницької області.

Згідно Додатку до вказаного розпорядження у переліку територіальних громад, що входять до складу спроможної територіальної громади Вінницької області, зазначена, зокрема:

Соболівська територіальна громада, до складу території якої входять територіальні громади, що входять до складу спроможної територіальної громади Соболівська, Брідоцька, Великомочульська, Завадівська, Метанівська, Орлівська, Петрашівська, Побірська, Шиманівська з адміністративним центром в с. Соболівка (код населеного пункту адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ: 0523786401).

Також Кабінетом Міністрів України 12.06.2020 прийнято розпорядження №707-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Вінницької області», яким відповідно до абзацу першого пункту 7-1 розділу V Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про місцеве самоврядування в Україні визначені адміністративні центри та затверджені території територіальних громад Вінницької області згідно з додатком.

Згідно Додатку до вказаного розпорядження у переліку територіальних громад Вінницької області зазначена, зокрема: Соболівська територіальна громада, до складу території якої входять територіальні громади, що входять до складу спроможної територіальної громади Соболівська, Брідоцька, Великомочульська, Завадівська, Метанівська, Орлівська, Петрашівська, Побірська, Шиманівська, з адміністративним центром в с. Соболівка (код населеного пункту адміністративного центру територіальної громади згідно з КОАТУУ: 0523786401).

12. Вважаючи такі розпорядження протиправними, Позивач звернувся до суду з цим позовом.

13. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі - Закон № 280/97-ВР), «Про добровільне об`єднання територіальних громад» від 05.02.2015 № 157-VIII (далі - Закон № 157-VIII), «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII (далі - Закон № 794-VII), Методикою формування спроможних територіальних громад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 № 214 (далі - Методика).

Так, відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з частинами першою, третьою, четвертою статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

До суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

У пункті 5 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини другої статті 6 та частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої, другої статті 113 Конституції України, Кабінет Міністрів України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених цією Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Згідно з частинами першою-третьою статті 3 Закону № 794-VII, діяльність Кабінету Міністрів України ґрунтується на принципах верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості.

Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Положеннями частини першої статті 19 Закону № 794-VII установлено, що діяльність Кабінету Міністрів України спрямовується на забезпечення інтересів Українського народу шляхом виконання Конституції та законів України, актів Президента України, а також Програми діяльності Кабінету Міністрів України, схваленої Верховною Радою України, вирішення питань державного управління у сфері економіки та фінансів, соціальної політики, праці та зайнятості, охорони здоров`я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, природокористування, правової політики, законності, забезпечення прав і свобод людини та громадянина, запобігання і протидії корупції, розв`язання інших завдань внутрішньої і зовнішньої політики, цивільного захисту, національної безпеки та обороноздатності.

Згідно зі статтею 117 Конституції України, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов`язковими до виконання.

Акти Кабінету Міністрів України підписує Прем`єр-міністр України.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації у порядку, встановленому законом.

Згідно з частиною першою статті 140, статтею 144 Конституції України, місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

У свою чергу, відповідно до статті 2 Закону № 280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Частиною першою статті 10 Закону № 280/97-ВР визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У статті 1 № 280/97-ВР визначено, що територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Положеннями статті 6 Закону № 280/97-ВР установлено, що первинним суб`єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста.

Територіальні громади в порядку, встановленому законом, можуть об`єднуватися в одну сільську, селищну, міську територіальну громаду, утворювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати відповідно сільського, селищного, міського голову.

Територіальні громади села, селища, міста, що добровільно об`єдналися в одну територіальну громаду, можуть вийти із складу об`єднаної територіальної громади в порядку, визначеному законом.

Згідно із частиною першою статті 71 Закону № 280/97-ВР територіальні громади, органи та посадові особи місцевого самоврядування самостійно реалізують надані їм повноваження.

Органи виконавчої влади, їх посадові особи не мають права втручатися в законну діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування, а також вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до повноважень органів та посадових осіб місцевого самоврядування, крім випадків виконання делегованих їм радами повноважень, та в інших випадках, передбачених законом (частина друга статті 71 Закону № 280/97-ВР).

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №157-VIII, добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням таких принципів: 1) конституційності та законності; 2) добровільності; 3) економічної ефективності; 4) державної підтримки; 5) повсюдності місцевого самоврядування; 6) прозорості та відкритості; 7) відповідальності.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону №157-VIII, суб`єктами добровільного об`єднання територіальних громад є суміжні територіальні громади сіл, селищ, міст, а об`єднана територіальна громада, адміністративним центром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, центром якої визначено селище, - селищною, центром якої визначено село, - сільською (частини друга статті 3 Закону №157-VIII).

Частиною першою статті 11 Закону №157-VIII встановлено, що перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області розробляється Радою міністрів Автономної Республіки Крим, відповідною обласною державною адміністрацією згідно з методикою формування спроможних територіальних громад і охоплює всю територію Автономної Республіки Крим, області.

Методика формування спроможних територіальних громад розробляється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері територіальної організації влади, адміністративно-територіального устрою, розвитку місцевого самоврядування, та затверджується Кабінетом Міністрів України (частина друга статті 11 Закону №157-VIII).

Перспективний план формування територій громад Автономної Республіки Крим, області затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідної обласної державної адміністрації (частина третя статті 11 Закону №157-VIII).

Водночас, добровільне об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюється з дотриманням умов, зокрема, об`єднання територіальних громад здійснюється відповідно до перспективних планів формування територій громад Автономної Республіки Крим, області (пункт 6 частини першої статті 4 Закону №157-VIII).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону №157-VIII, ініціаторами добровільного об`єднання територіальних громад сіл, селищ, міст можуть бути: 1) сільський, селищний, міський голова; 2) не менш як третина депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради; 3) члени територіальної громади в порядку місцевої ініціативи; 4) органи самоорганізації населення відповідної території (за умови представлення ними інтересів не менш як третини членів відповідної територіальної громади).

В контексті положень частини другої статті 5 Закону №157-VIII пропозиція щодо ініціювання добровільного об`єднання територіальних громад повинна містити, зокрема: 1) перелік територіальних громад, що об`єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об`єднаної територіальної громади та її найменування.

Відповідно до частини четвертої статті 5 Закону №157-VIII, порядок проведення громадського обговорення з питань, передбачених цим Законом, визначається сільською, селищною, міською радою.

Згідно зі статтями 6, 7 Закону №157-VIII, сільський, селищний, міський голова після прийняття відповідною радою рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад надсилає пропозицію про таке об`єднання сільському, селищному, міському голові суміжної територіальної громади.

Сільський, селищний, міський голова суміжної територіальної громади забезпечує вивчення пропозиції щодо добровільного об`єднання територіальних громад та її громадське обговорення, яке проводиться протягом 30 днів з дня надходження такої пропозиції. Після завершення громадського обговорення пропозиція подається до відповідної ради на наступну сесію для прийняття рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад та делегування представника (представників) до спільної робочої групи або про відмову в наданні згоди.

У разі прийняття рішення про надання згоди на добровільне об`єднання територіальних громад сільський, селищний, міський голова, який ініціював об`єднання, приймає рішення про утворення спільної робочої групи з підготовки проектів рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад та інформує про це Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідні обласну раду, обласну державну адміністрацію.

Спільна робоча група формується з однакової кількості представників від кожної територіальної громади, що об`єднується.

Утворення спільної робочої групи є початком процедури добровільного об`єднання територіальних громад.

Спільна робоча група готує проекти відповідних рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад.

Проекти рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад повинні, зокрема, містити: 1) перелік територіальних громад, що об`єднуються, із зазначенням відповідних населених пунктів; 2) визначення адміністративного центру об`єднаної територіальної громади та її найменування; 3) план організаційних заходів щодо добровільного об`єднання територіальних громад.

Сільські, селищні, міські голови забезпечують протягом 60 днів проведення обов`язкового громадського обговорення (громадські слухання, збори громадян, інші форми консультацій з громадськістю) підготовлених спільною робочою групою проектів рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад, за результатами якого сільські, селищні, міські голови вносять питання про його схвалення на розгляд сільських, селищних, міських рад.

Питання про схвалення проекту рішення щодо добровільного об`єднання територіальних громад розглядається сільськими, селищними, міськими радами протягом 30 днів з дня його внесення на їх розгляд та з врахуванням результатів громадського обговорення.

Схвалені сільськими, селищними, міськими радами проекти рішень щодо добровільного об`єднання територіальних громад у п`ятиденний строк подаються Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласній державній адміністрації для надання висновку щодо відповідності цього проекту Конституції та законам України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання проекту рішення щодо добровільного об`єднання територіальних громад готує відповідний висновок, що затверджується постановою Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядженням голови обласної державної адміністрації.

У разі відповідності проекту рішення щодо добровільного об`єднання територіальних громад Конституції та законам України сільські, селищні, міські ради приймають рішення про добровільне об`єднання територіальних громад або про проведення місцевого референдуму щодо підтримки об`єднання територіальних громад.

У разі встановлення невідповідності проекту рішення щодо добровільного об`єднання територіальних громад Конституції та законам України Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація повертає його на доопрацювання у порядку, встановленому цим Законом.

У разі прийняття сільськими, селищними, міськими радами рішень про добровільне об`єднання територіальних громад, а також у разі підтримки добровільного об`єднання територіальних громад на місцевому референдумі сільський, селищний, міський голова територіальної громади, в якій ініційовано питання про добровільне об`єднання територіальних громад, звертається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної державної адміністрації з пропозицією звернутися до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація протягом 10 робочих днів з дня отримання рішень про добровільне об`єднання територіальних громад, у разі їх відповідності висновку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, звертається до Центральної виборчої комісії для прийняття нею рішення про призначення перших виборів депутатів сільської, селищної, міської ради та відповідного сільського, селищного, міського голови в установленому законом порядку.

Про таке звернення Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласна державна адміністрація одночасно інформує Верховну Раду України, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, відповідні обласні ради, відповідні ради, що прийняли рішення про добровільне об`єднання територіальних громад.

Якщо до складу об`єднаної територіальної громади увійшла територіальна громада (територіальні громади), розташована на території суміжного району, розширенню підлягають межі району, на території якого розташований адміністративний центр утвореної об`єднаної територіальної громади. У такому разі проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж району розробляється, відповідно до постанови Ради міністрів Автономної Республіки Крим, розпорядження голови обласної державної адміністрації.

Утворення об`єднаної територіальної громади, до складу якої увійшли територіальна громада міста республіканського Автономної Республіки Крим або обласного значення і територіальна громада (територіальні громади) села, селища, іншого міста суміжного району, зміни меж районів не потребує.

Згідно з пунктом 2 Методики проектна спроможна територіальна громада (спроможна територіальна громада) - територіальні громади сіл, селищ, міст, які в результаті добровільного об`єднання (добровільного приєднання до об`єднаної територіальної громади) здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання публічних послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрація, з урахуванням утворених, відповідно до Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», об`єднаних територіальних громад розробляє, відповідно до цієї Методики, із залученням представників органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості відповідних адміністративно-територіальних одиниць: проект перспективного плану; паспорти спроможних територіальних громад за формою згідно з додатком 1 (пункт 4 Методики).

Відповідно до пункту 12 Методики, з метою забезпечення відкритості та прозорості роботи з розроблення проекту перспективного плану утворюється робоча група, до складу якої входять представники Ради міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрації, відповідних органів місцевого самоврядування, органів самоорганізації населення та громадськості.

Поряд з цим, положеннями пункту 13 Методики визначено, що з метою врахування інтересів територіальних громад під час розроблення проекту перспективного плану уповноважені Радою міністрів Автономної Республіки Крим, облдержадміністрацією посадові особи проводять консультації з уповноваженими представниками органів місцевого самоврядування та їх асоціацій, а також суб`єктами господарювання та їх громадськими об`єднаннями.

За результатами консультацій оформляється протокол.

Консультації проводяться під час: визначення переліку територіальних громад, що можуть увійти до складу спроможної територіальної громади; визначення переліку територіальних громад, території яких не охоплюються зонами доступності потенційних адміністративних центрів; визначення меж територій спроможних територіальних громад.

Консультації проводяться насамперед з представниками територіальних громад, території яких охоплюються зонами доступності кількох потенційних адміністративних центрів.

За результатами консультацій та на підставі рішень органів місцевого самоврядування визначається потенційний адміністративний центр спроможної територіальної громади.

Згідно з пунктом 14 Методики, якщо в процесі розроблення проекту перспективного плану після проведення консультацій виникла необхідність внесення до нього змін, проводяться додаткові консультації.

Висновки суду апеляційної інстанції.

14. Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що Кабінет Міністрів України наділений повноваженнями щодо визначення адміністративних центрів територіальних громад та територій територіальних громад шляхом затвердження перспективних планів територій громад.

15. При цьому, саме сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (ст. 10 Закону № 280/97-ВР) і виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання, зокрема, прийняття рішень про звернення до суду щодо визнання незаконними актів місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій, які обмежують права територіальних громад у сфері їх спільних інтересів, а також повноваження районних, обласних рад та їх органів (п. 30 ч. 1 ст. 43 Закону № 280/97-ВР ).

16. Положеннями статті 18-1 Закону № 280/97-ВР встановлено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.

17. У рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2002 № 12-рп/2002 визначено, що положеннями частини першої статті 140 Конституції України визначено місцеве самоврядування як право територіальної громади (первинного суб`єкта місцевого самоврядування, основного носія його функцій і повноважень) вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

18. Як зазначено у рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009, гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає, зокрема, правову та організаційну самостійність; органи місцевого самоврядування самостійно здійснюють владу і вирішують питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції.

19. До того ж, у рішенні Конституційний Суд України від 05.10.2005 № 6-рп/2005 зроблено висновок про те, що положення Основного Закону України «носієм суверенітету... є народ» закріплює принцип народного суверенітету, згідно з яким влада Українського народу є первинною, єдиною і невідчужуваною, тобто органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють владу в Україні, що походить від народу.

20. Відповідно до частини другої статті 265 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.

21. Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом позову у цій справі є правомірність/протиправність включення с. Орлівка до Соболівської територіальної громади за відсутності відповідного волевиявлення громади, колегія суддів приходить до висновку, що саме сільська рада як орган, через який здійснюється місцеве самоврядування жителями громади та який представляє інтереси усієї громади, наділена правом на звернення до суду з метою захисту порушених прав усієї територіальної громади.

22. Водночас, Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, стверджує про порушення не індивідуально виражених прав, а прав територіальної громади, зокрема: перенесення адміністративного центру, скорочення посади старости, закриття постійного поштового відділення, закриття двох класів Орлівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та ймовірного закриття школи в майбутньому. Однак, Позивач не надав до суду жодних доказів ані щодо того, як такі обставини порушують саме його права та інтереси, позаяк, у судовому засіданні останній зазначив, що у нього немає дітей, які навчалтся б у школі, доказів обмеження його права брати участь у вирішенні питань місцевого значення також не надав. Більш того, він не є суб`єктом, до якого застосовуються спірні розпорядження, а отже відсутні правові підстави стверджувати про наявність порушеного права.

23. При цьому, колегія суддів зазначає, що гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване в законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує Позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення, а у справах щодо оскарження нормативно-правових актів, також довести, що такий акт стосується її інтересів, що в межах цієї справи Позивачем не доведено.

24. Разом з тим, апеляційний суд на вбачає правових підстав для висновку про порушення права на вільне володіння майном, як про то зазначає Позивач в апеляційній скарзі, оскільки його право на участь у вирішенні питань місцевого значення (зокрема й щодо управління майном) не нівелюється внаслідок приєднання с. Орлівна до спроможної Соболівської територіальної громади.

25. Також у матеріалах справи відсутні будь-які належні і допустимі у розумінні ст. 73-74 КАС України докази, які підтверджують незгоду інших жителів територіальної громади с. Орлівка на приєднання до Соболівської територіальної громади задля утворення спроможної територіальної громади з метою забезпечення належного рівня надання послуг, зокрема у сфері освіти, культури, охорони здоров`я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

26. Разом з тим, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що затвердження перспективного плану форування територій громад не породжує, не змінює та не припиняє відповідних прав та/або обов`язків у сфері публічно-правових відносин, оскільки його затвердження фактично є одним з етапів утворення об`єднаних територіальних громад, який визначає подальшу процедуру здійснення відповідного об`єднання територіальних громад. Так само, виконання розпоряджень, проведення виборів, не є обставиною, яка виключає порушення прав та інтересів територіальної громади та можливість їх відновлення судом.

27. З огляду на усе вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Позивач не довів порушення своїх прав та інтересів, однак з мотивів, викладених судом апеляційної інстанції.

28. Посилання Позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 06.12.2024 у справі № 640/13908/20 є помилковими, оскільки вони не є релевантними до цієї справи з огляду на різний суб`єктний склад учасників справи.

29. Надаючи оцінку доводам Апелянта щодо відсутності у Кабінету Міністрів України зареєстрованого електронного кабінету в Електронному суді, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до абзацу першого частини шостої статті 18 КАС України, адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством У країни, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов?язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Натомість, законодавчий статус Кабінету Міністрів України визначено як вищий колегіальний орган у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України не зареєстрований, як юридична особа публічного права та не внесений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Отже, судом першої інстанції та Відповідачем не допущено порушення норм процесуального права.

30. Окрім того, відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 317 КАС України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Втім, таких обставин судом апеляційної інстанції не встановлено.

31. Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, судова колегія враховує Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

32. Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі, втім з мотивів, викладених у цій постанові суду.

33. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (ч. 4 ст. 317 КАС України).

34. Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

35. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не піддягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року змінити в мотивувальній частині з урахуванням висновків, викладених у постанові суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового ршення виготовлено 28.01.2026.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: Є.І. Мєзєнцев

В.В. Файдюк