Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №320/46809/24 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/46809/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,

суддів: Грибан І.О., Карпушової О.В.,

при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,

за участі представника позивача - Ноготкової С.В.,

представників відповідача - Козарь Ю.О., Чміль Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» звернулося до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення №0581902303 від 20.06.2024, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за податковими зобов`язаннями на суму 12 540 735,50 грн, в тому числі за податковими зобов`язаннями в розмірі 10 032 590,00 грн, штрафними санкціями в розмірі 2 508 147,50 грн, яке винесено ГУ ДПС у м. Києві на підставі висновків акту від 17.05.2024 №48459/Ж5/26-15-23-03-21/36257228.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про безпідставність висновків контролюючого органу стосовно порушення ТОВ «ГРАВІС-КІНО» пункту 103.1 статті 103, підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, з урахуванням пункту 5 статті 12 «Роялті» Конвенції між урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і приріст вартості майна та статті 23 «Право на отримання вигід» Конвенції Україна-Великобританія.

Представник «ГРАВІС-КІНО» наполягає, що у момент виплати доходу на користь нерезидента достатньою підставою для застосування пониженої ставки податку є наявність довідки (або нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір Україною, і така довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України. Представник позивача наголошує, що відповідні довідки надані відповідачу, що не заперечується останнім та зафіксовано безпосередньо в акті перевірки. При цьому, на переконання представника позивача, ГУ ДПС у м. Києві порушено вимоги підпункту 78.1.21 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України; не підтверджено належними та достатніми доказами висновків акта перевірки, використано податкову інформацію, яка не є належним доказом.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що судом першої інстанції не з`ясовано фактичні обставини, що мають значення для справи, а саме:

- не надано оцінку жодному доказу, які надано до матеріалів справи;

- судом зроблено висновки, які не відповідають обставинам справи;

- неправильно застосовані норми матеріального права, зокрема положення п.103.2, п. 103.3, п. 103.4 статті 103, п.п. 141.4.2. п. 141.4. статті 141 Податкового кодексу України, Конвенції між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на дохід і на приріст вартості майна, коментарів до статті 29 Модельної податкової конвенції Організації економічного співробітництва та розвитку;

- під час розгляду справи судом не досліджувались обставини та докази щодо тверджень відповідача, які фактично є єдиною підставою для висновків щодо порушень позивача, а саме: що однією з головних цілей осіб (учасників залучених до передачі контенту), що мають відношення до утворення прав (в т.ч. укладення договору, надання згоди на укладення ліцензійних угод, надання контенту пов`язаним особам для подальшої передачі безпосередньо позивачу) у відношенні яких сплачується дохід у вигляді роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі (п. 5 ст. 12 «Роялті»), та відповідно позивач, не може застосовувати переваги надані Конвенцією Україна-Великобританія в цілому та частиною першою статті 12 Конвенції Україна- Великобританія;

- при обґрунтуванні висновків щодо порушень позивача, судом застосовані норми Модельної конвенції, які регулюють інші правовідносини, а саме, виплату процентів;

- висновки суду в рішенні щодо порушень позивача обґрунтовані судовою практикою Верховного Суду, яка стосується виплати процентів;

- в порушення статті 58 Конституції України судом зроблені висновки щодо правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та порушень позивача, обґрунтовуючи нормами законодавства, які не були чинними в період, за який проводилась перевірка позивача;

- порушені норми процесуального права, зокрема положення статей 72, 73, 77, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що відповідач не наводить в акті перевірки жодних фактів та доказів, якими підтверджуються його висновки, які базуються виключно на припущеннях контролюючого органу. Акт перевірки та надані відповідачем документи не містять жодних доказів щодо пов`язаності позивача та компанії «SPRINTREX HOLDINGS LTD».

Апелянт стверджує, що податкова інформація, зокрема відповіді компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, носять виключно інформативний характер та є неналежним доказом в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, та відповідно не є доказом порушень позивачем вимог п.п. 141.4.2 п. 141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2025 та від 10.12.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Від представника Головного управління Державної податкової служби у м. Києві до суду 15.09.2025 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та таким, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Від представника позивача - адвоката Ноготкової С.В. до суду 06.01.2026 надійшли доповнення до апеляційної скарги щодо наданих судових рішень у справах №320/31335/3 та №320/48015/24, які просить врахувати під час розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В судове засідання з`явилися сторони, їхні представники, учасники процесу надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильності застосування норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення від 06.05.2024 № 10415/26-15-23-03-19, відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, пункту 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, з урахуванням змін підпункту 69.2-1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, внесеними Законом України від 09.11.2023 № 3453-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо скасування мораторію на проведення податкових перевірок», на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 02.05.2024 № 2881-п, проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО», з питань оподаткування доходів, отриманих нерезидентом «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) із джерелом їх походження з України за період з 01.01.2017 по 31.03.2019, за результатами якої складено акт перевірки від 17.05.2024 № 48459/Ж5/26-15-23-03-21/36257228.

Відповідно до висновків акта перевірки, за її результатами встановлено порушення Товариством вимог пункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме заниження податку на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати на користь компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті на загальну суму 10 032 590 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 3 083 346 грн, за 2018 рік у сумі 3 644 777 грн та за І квартал 2019 року у сумі 3 304 467 грн.

При цьому, відповідач обґрунтовує висновки акту перевірки тим, що позивач здійснював виплату доходів нерезиденту «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) з джерелом походження з України у вигляді роялті відповідно до договору від 01.08.2017 №010801 щодо отримання виключних прав на використання об`єктів права інтелектуальної власності (телевійзійний показ ліцензійних фільмів) на загальну суму 2 141 693,38 євро (еквів. 66 883 932,37 грн), в тому числі за 2017 рік - у сумі 668 220,00 євро (еквів. 20 555 643,67 грн), за 2018 рік - у сумі 762 274,27 євро (еквів. 24 298 509,18 грн) та за 1 квартал 2019 року - у сумі 711 219,11 євро (еквів. 22 029 779,52 грн). Податок на прибуток іноземних юридичних осіб за період з 01.01.2017 по 31.03.2019 не утримувався та не сплачувався (ставка 0%).

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивачем подано заперечення, за результатами розгляду яких листом ГУ ДПС у м. Києві від 13.06.2024 № 11210/І/26-15-23-03-27 повідомило Товариство про залишення висновків акта перевірки від 17.05.2024 № 48459/Ж5/26-15-23-03-21/36257228 без змін, а заперечення без задоволення.

Надалі за порушення вимог пункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, керуючись підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58, пунктом 125-1.2 статті 125-1 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.06.2024 № 0581902303, яким Товариству збільшено суму грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб за податковими зобов`язаннями у розмірі 1032590 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 2 508 147,50 грн.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, ТОВ «ГРАВІС-КІНО» подано скаргу до Державної податкової служби України від 05.07.2024 № 05/07-02.

Рішенням ДПС України від 29.08.2024 № 26239/6/99-00-06-01-02-06 спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до підпункту 14.1.54 (а) пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді, зокрема, процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України;

Абзацом першим підпункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України регламентовано, що роялті - будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Згідно із положеннями підпункту 141.4.1 (в) пункту 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею. Для цілей цього пункту такими доходами є роялті.

Відповідно до підпункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції до 23.05.2020) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з підпунктом 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції з 23.05.2020) резидент, у тому числі фізична особа - підприємець, фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, або суб`єкт господарювання (юридична особа чи фізична особа - підприємець), який обрав спрощену систему оподаткування, або інший нерезидент, який провадить господарську діяльність через постійне представництво на території України, які здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.4-141.4.6 та 141.4.11 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності. Вимоги цього абзацу не застосовуються до доходів нерезидентів, що отримуються ними через їх постійні представництва на території України.

Аналізуючи викладене, роялті це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, зокрема, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інших аудіовізуальних творів.

Положення Податкового кодексу України зобов`язують резидента, який здійснює на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом, зокрема, роялті утримувати податок з таких доходів, за ставкою 15% їх суми та за їх рахунок, що сплачується до бюджету під час такої виплати.

При цьому положеннями 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено виключення в окресленій частині, а саме, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

10 лютого 1992 року між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії підписано Конвенцію про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і на приріст вартості (далі по тексту також Конвенція), яка набула чинності 11.08.1993.

Згідно зі статтею 1 Конвенції вона буде застосовуватися до осіб, які є резидентами однієї або обох Договірних Держав.

Відповідно до статті 2 Конвенції вона застосовується до податків на доход і на приріст вартості майна, стягненні від імені Договірних Держав або їх політичних підрозділів або від місцевої влади, незалежно від способу стягнення податків.

Податками на доход і на приріст вартості майна вважаються всі податки, що справляються від загальної суми доходів або елементів доходу, включаючи податки на доходи від відчуження рухомого майна або нерухомого майна і податки на загальну суму заробітної плати і платні, що виплачується підприємствами.

Податки, на які поширюється ця Конвенція, є: у Сполученому Королівстві, зокрема, прибутковий податок, податок на приріст вартості майна, а в Україні, серед іншого податок на прибуток (доходи) підприємств.

Згідно з пунктом 1 статті 12 Конвенції роялті, які виникають в одній Договірній державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватися в цій другій Договірній Державі, якщо цей резидент фактично має право на одержання цих роялті і підлягає оподаткуванню у відношенні до роялті в цій другій Договірній Державі.

Термін "роялті" при використанні в цій статті означає платежі будь-якого виду, що одержують як відшкодування за користування або надання права користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи кінематографічні фільми, будь-які патенти, торгові марки, дизайн або модель, план, таємну формулу або процес, або за інформацію ("ноу-хау"), що стосується промислового, комерційного або наукового досвіду (п.2 ст.12 Конвенції).

Відповідно до пунктів 3-5 статті 12 Конвенції положення пункту 1 цієї статті не застосовуються, якщо особа, яка фактично має право на одержання роялті, що є резидентом однієї Договірної Держави, здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі, в якій виникають роялті, через розташоване там постійне представництво, або надає в цій другій Державі незалежні індивідуальні послуги з розташованої там постійної бази, і право або майно, стосовно яких сплачуються роялті, дійсно зв`язані з цим постійним представництвом чи постійною базою. У такому випадку застосовуються положення статті 7 або 14 цієї Конвенції, в залежності від обставин.

Якщо з причин особливих відносин між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, або між ними обома і будь-якою третьою особою, сума роялті перевищує, з будь-яких причин, сума, що була б узгоджена між платником і особою, яка фактично має право на одержання роялті, за відсутністю таких відносин, положення цієї статті будуть застосовуватися тільки до останньої згаданої суми. У цьому випадку надмірна частина платежу, як і раніше, підлягає оподаткуванню відповідно до законодавства кожної Договірної Держави, з належним урахуванням інших положень цієї Конвенції.

Положення цієї статті не застосовуються, якщо головною метою або однією з головних цілей будь-якої особи, що має відношення до утворення або передачі прав, у відношенні яких сплачуються роялті, було одержання переваг цієї статті шляхом цього створення або передачі.

Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України врегульовано положеннями статті 103 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 103.1 статті 103 Податкового кодексу України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Положеннями пунктів 103.2-103.5 статті 103 ПК України визначено, що бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

Разом з цим, пункти 103.2-103.5 статті 103 Податкового кодексу України, із змінами, внесеними згідно із Законами № 2245-VIII від 07.12.2017, № 466-IX від 16.01.2020, викладено в такій редакції.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором) і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України. У разі отримання синдикованого фінансового кредиту особа (податковий агент) застосовує ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України, на дату виплати процентів або інших доходів, отриманих із джерел в Україні, учасникам синдикату кредиторів з урахуванням того, резидентом якої юрисдикції є кожен учасник синдикованого кредиту, та пропорційно до його частки у межах кредитного договору, за умови що він є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, незалежно від того, виплата здійснюється через агента чи напряму.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Податкові вигоди у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, передбачені міжнародним договором, не надаються стосовно відповідного виду доходу або прибутку, якщо головною або переважною метою здійснення відповідної господарської операції нерезидента з резидентом України було безпосереднє або опосередковане отримання переваг, які надаються міжнародним договором у вигляді звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку. Ця норма не застосовується, якщо буде встановлено, що отримання таких переваг відповідає об`єкту та цілям міжнародного договору України. У разі якщо міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж передбачені цим пунктом, застосовуються відповідні правила міжнародного договору.

У разі якщо отримувач доходу є нерезидентом, який не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу, дозволяється застосування міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу, в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку, за умови надання особі (податковому агенту) таких документів:

а) від отримувача доходу - заяви у довільній формі про відсутність у нього статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу, а також про наявність такого статусу у нерезидента, який надав документи, зазначені у підпункті «б» цього пункту;

б) від бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу - заяви у довільній формі про наявність у такого нерезидента статусу бенефіціарного (фактичного) отримувача (власника) доходу та документів, які підтверджують такий статус (зокрема, але не виключно, ліцензії, договори, офіційні листи компетентних органів), а також документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні (якщо відповідна умова передбачена міжнародним договором), вважається особа, що має право на отримання таких доходів та є вигодоотримувачем щодо них (має право фактично розпоряджатися таким доходом).

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не є юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або виконує лише посередницькі функції щодо такого доходу, про що, зокрема, можуть свідчити такі ознаки:

- зазначена особа не має достатньо повноважень або у випадку, підтвердженому фактами та обставинами, не має права користуватися та розпоряджатися таким доходом, та/або;

- зазначена особа передає отриманий дохід або переважну його частину на користь іншої особи незалежно від способу оформлення такої передачі та зазначена особа не виконує суттєвих функцій, не використовує значні активи та не несе суттєві ризики в операції з такої передачі, та/або зазначена особа не має відповідних ресурсів (кваліфікованого персоналу, основних засобів у володінні або користуванні, достатнього власного капіталу тощо), необхідних для фактичного виконання функцій, використання активів та управління ризиками, пов`язаних з отриманням відповідного виду доходу, які лише формально покладаються (використовуються, приймаються) на зазначену особу у зв`язку із здійсненням операції з такої передачі.

Якщо нерезидент - безпосередній отримувач доходу з джерелом походження з України не є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу, під час виплати такого доходу застосовуються положення міжнародного договору України з країною, резидентом якої є відповідний бенефіціарний (фактичний) отримувач (власник) такого доходу. У випадку, передбаченому цим абзацом, обов`язок доведення того, що нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) такого доходу покладається на такого нерезидента або на нерезидента, який звертається із заявою до контролюючого органу про повернення зайво утриманого податку.

Для цілей застосування цього пункту у випадках, коли резиденти - суб`єкти кінематографії України сплачують роялті нерезидентам за субліцензійними договорами за використання або за надання права на використання аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), а також об`єктів авторського права та/або суміжних прав, що використовуються при виробництві (створенні) аудіовізуальних творів (у тому числі фільмів), такі нерезиденти вважаються бенефіціарними (фактичними) отримувачами (власниками) щодо таких роялті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

У справі, яка розглядається, свою позицію про наявність підстав для кваліфікації операцій між позивачем та «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) як таких, що підпадають під дію угоди про звільнення від оподаткування (Конвенції), позивач побудував на наявності у Товариства довідок (сертифікатів) «Про підтвердження статусу податкового резидента» (завірених у встановленому законодавством порядку) щодо компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія), якій здійснювалися виплати доходів відповідно до п.п.141.4.1 п.141.4 статті 141 Податкового кодексу України.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає за необхідне дослідити економічну сутність розглядуваної операції, доцільність укладення договору із нерезидентом та функції, які виконує отримувач роялті, наявності в нього реального комерційного інтересу за угодою із позивачем та можливості самостійного визначення подальшої економічної долі доходу, обставин пов`язаності «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) договірними або юридичними зобов`язаннями щодо перерахування такого доходу іншим особам тощо.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та компанією «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) укладено договір №010801 від 01.08.2017, відповідно до умов якого ліцензіар (компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія)) надає ліцензіату (ТОВ «ГРАВІС-КІНО») виключні права (ліцензію) на телевізійний показ Фільмів на території протягом ліцензійного строку у системах безоплатного телебачення (надалі виключні права) (далі Договір).

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Договору за надання виключних прав Ліцензіат сплачує ліценізарові авторську винагороду (роялті) у розмірі та у порядку, що визначається сторонами у додатках до цього договору.

Для цілей уникнення подвійного оподаткування, а також для забезпечення належного застосування Угоди про усунення подвійного оподаткування та запобігання податковим ухиленням стосовно податків на доход і приріст вартості майна між Урядом України і Урядом Сполученого Королівства Великобританії і Північної Ірландії (далі Угода), сторони, зокрема, підтверджують, що ліцензіар є резидентом Сполученого Королівства Великобританії та не має постійного представництва в України (пп. 3.4.1 п. 3.4 ст. 3 Договору).

До Договору сторонами складено та підписано додаткові угоди, а саме: додаткова угода № б/н від 14.08.2017 (т. 1, а.с. 186), додаток № 1.1 до Договору (т. 1, а.с. 188), додаток № 2 до Договору від 01.09.2017 (т. 1, а.с. 189-190), додаток № 3 до Договору від 01.01.2018 (т. 1, а.с. 191-193), додаток № 3/1 до Договору від 01.04.2018 (т. 1, а.с. 194-195), додаток № 4 до Договору від 01.01.2018 (т. 1, а.с. 196-198), додаток № 5 до Договору від 02.01.2018 (т. 1, а.с. 199-202), додаток № 6 до Договору від 01.02.2018 (т. 1, а.с. 203-207), додаток № 7 до Договору від 01.03.2018 (т. 1, а.с. 207-209), додаток № 8 до Договору від 01.04.2018 (т. 1, а.с. 210-2011), додаток № 9 до Договору від 01.05.2018 (т. 1, а.с. 212-213), додаток № 10 до Договору від 01.06.2018 (т. 1, а.с. 214-216), додаток № 11 до Договору від 01.07.2018 (т. 1, а.с. 217-218), додаток № 12 до Договору від 01.08.2018 (т. 1, а.с. 219-220), додаток № 13 до Договору від 01.09.2018 (т. 1, а.с. 221-222), додаток № 14 до Договору від 01.10.2018 (т. 1, а.с. 223-224), додаток № 15 до Договору від 01.11.2018 (т. 1, а.с. 225-226), додаток № 16 до Договору від 01.12.2018 (т. 1, а.с. 227-229), додаток № 17 до Договору від 01.01.2019 (т. 1, а.с. 230-232), додаток № 18 до Договору від 01.02.2019 (т. 1, а.с. 233-236), додаток № 19 до Договору від 01.03.2019 (т. 1, а.с. 237-238).

Також сторонами, в межах виконання Договору складено та підписано Акти про передачу (надання) ліцензіату виключних прав (ліцензії) на телевізійні покази фільмів (т. 1, а.с. 239-250, т. 2, а.с. 1-38).

З вищевстановлених доказів вбачається, що роялті сплачувалися Товариством компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) згідно договору №010801 від 01.08.2017, відповідно до якого компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) надає Товариству виключені права (ліцензію) на телевізійний показ фільмів.

При сплаті Товариством, яке є резидентом - суб`єктом кінематографії України роялті нерезиденту - компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) за субліцензійним договором за надання Товаристу права права на використання аудіовізуальних вторів (у тому чсилі фільмів), компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) вважається бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) щодо таких роялті.

Контролюючим органом під час перевірки встановлено, що ТОВ «ГРАВІС-КІНО» володіє правом на трансляцію контенту на телеканалі « 2+2».

Група 1+1 Media (до складу групи входять 7 телеканалів) є одним з найбільших суб`єктів телекомунікаційного ринку України, бенефіціарний власник групи - Ігор Коломойський.

В акті перевірки зафіксовано, що впродовж 2015-2016 років групи компаній постійно здійснювали трансляцію контенту, права на який належить провідним світовим компаніям. При цьому, протягом вищевказаного періоду виплата роялті на користь компаній нараховувались, але не сплачувались.

Головним управлінням ДПС у м. Києві встановлено, що ТОВ «ГРАВІС-КІНО» до 01.01.2014 здійснював виплату роялті (за виключні права на телевізійний показ фільмів на території України) на користь резидентів Республіки Кіпр «CME CYPRUS HOLDING LTD», «TV MEDIA PLANET LIMITED» та відповідно до діючої на той момент Конвенції з Урядом Республіки Кіпр про уникнення подвійного оподаткування (далі Конвенція з Кіпром), при виплаті доходу у вигляді роялті застосовувалась пільгова ставка оподаткування 0 %.

Після внесення змін до Конвенції з Кіпром, у період з 01.01.2014 по 31.03.2019 роялті позивачем нараховувались, але не виплачувались.

Відповідно до бухгалтерського рахунку 632 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» у ТОВ «ГРАВІС-КІНО» по операціям з «TV MEDIA PLANET LIMITED» за виключні права на телевізійний показ фільмів на території України станом на 01.04.2016 обліковується кредиторська заборгованість у розмірі 113 792,40 євро та 3 207 512,29 дол. США, а станом на 31.03.2019 216 785,29 євро та 3 684 132,59 дол. США.

В ході перевірки встановлено, що згідно виписок банку, починаючи з 11.08.2017 року ТОВ «ГРАВІС-КІНО» здійснювались виплати доходів нерезиденту-компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) у вигляді роялті із застосування ставки податку 0%, яка, своєю чергою перераховувала отриманий дохід у вигляді роялті за вирахуванням 5-10% на користь компаній, зокрема CME CYPRUS HOLDING LTD», «TV MEDIA PLANET LIMITED», з яким до 2017 року мало взаємовідносини ТОВ «ГРАВІС-КІНО».

Відповідно до фактичних обставин справи, з метою підтвердження дотримання ТОВ «ГРАВІС-КІНО» вимог п.103.2 та 103.3 статті 103 Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у м. Києві листами на адресу Департаменту стратегічного розвитку та міжнародного співробітництва ДПСУ на виконання вимог та відповідно до "Порядку обміну податковою інформацією за спеціальними письмовими запитами з компетентними органами іноземних країн", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.11.2012 №1247, зареєстрованим у МЮУ 25.12.2012 за №2171822483, направлено запит для одержання інформації від іноземного компетентного органу по нерезиденту «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) щодо взаємовідносин із ТОВ «ГРАВІС-КІНО», зокрема, підтвердження статусу бенефіціарного (фактичного) власника доходу у вигляді роялті.

Листами ДПС України від 07.04.2021 №8463/7/99-00-07-06-03-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 08.04.2021 № 3844/8), від 29.04.2021 № 10194/7/99-00-07-06-03-14 (вх. ГУ ДПС у м. Києві від 29.04.2021 № 4542/8) та від 12.12.2022 № 7117/8) отримано відповідь від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії та надані копії документів щодо взаємовідносин компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) з ТОВ «ГРАВІС-КІНО» (т.2, а.с.110-128).

Аналізом інформації та документів, отриманих від компетентного органу Сполученого Королівства та Північної Ірландії встановлено наступне:

- компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) зареєстрована 24.01.2017;

- у компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) відсутні співробітники, окрім директора;

- компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) займається продажем прав на розповсюдження художніх фільмів, телевізійних програм та інших форматів контенту, захистом та підтримкою контенту (контроль за дотриманням прав за контрактом), але компанія не бере участі у розробці, вдосконалені та незалежному використанні контенту, оскільки «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) не є телеканалом або компанією-виробником.

Також встановлено, що компетентним органом Сполученого Королівства повідомлено про те, що компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» укладено 458 ліцензійних договорів та додаткових угод з 132 компаніями на придбання прав трансляції кіно-матеріалів (в тому числі з «TV MEDIA PLANET LIMITED» (Республіка Кіпр), «CME CYPRUS HOLDING II LTD» (Республіка Кіпр), «CME CYPRUS HOLDING LTD» (Республіка Кіпр) та «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови). Зазначені кіпрські компанії також входять до групи 1+1 Media. Згідно зазначених договорів територія розповсюдження мовлення становить Україна виключно, за винятком транслювання через супутник. Тобто контрагент з Великобританії, який фактично не здійснює жодну з функції стосовно виробництва кіно-матеріалів, оскільки має лише одного зареєстрованого працівника, здійснює купівлю прав на трансляцію контенту виключно на території України, а саме групи каналів « 1+1 MEDIA» до якого і належить ТОВ «ГРАВІС-КІНО» та в подальшому укладає договори з позивачем на телевізійний показ фільмів на території України.

Так, наприклад, згідно з договором від 01.06.2017 б/н, укладеному у м. Києві, Ліцензіат - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) отримує від Ліцензіара - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) права (ліцензію) на телевізійний показ фільмів на території України у системах безоплатного телебачення протягом ліцензійного строку. Назва фільмів, кількість епізодів, ліцензійний строк, кількість показів та сума роялті вказується у додатках до даного договору. Договір між нерезидентами складено англійською та українською мовами. Ліцензіат - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) здійснював сплату роялті Ліцензіару - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) на підставі інвойсів. «Ціна договору становить суму всіх додатків до цього договору». Компанією «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) з Ліцензіаром «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) укладено кілька таких договорів.

Аналогічні договори також укладені «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) з іншими ліцензіарами, зокрема з ліцензіарами з Кіпру, з якими раніше українські підприємства мали прямі ліцензійні угоди. Крім того, надано копії договорів про зміну Ліцензіатів, а саме:

- договір про новацію від 16.11.2018, укладений у Лондоні між «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) - Ліцензіат, «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) - Новий Ліцензіат та «TWENTIETH CENTURY FOX INTERNATIONAL TELEVISION, INK» (CША) підписали цю угоду про зміну Ліцензіатів до договору (між «TWENTIETH CENTURY FOX INTERNATIONAL TELEVISION, INK» та Ліцензіатом) від 03.06.2018, що набув чинності 08.06.2018. Згідно даного Договору про новацію від 16.11.2018, сторони домовились що з моменту підписання і до повного виконання зобов`язань до Нового Ліцензіата повністю переходять всі права та обов`язки Ліцензіата, новий Ліцензіат «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) бере на себе всю відповідальність перед «TWENTIETH CENTURY FOX INTERNATIONAL TELEVISION, INK» (США) за невиконання зобов`язань;

- договір про зміну осіб у зобов`язанні від 14.01.2019, укладений у Лондоні, між «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Британські Віргінські острови) - Ліцензіат, «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) - Новий Ліцензіат та «TIMS PRODUKSIYON FILM VE ORGANIZASYON SANAYI VE TIC. A.S.» (Туреччина) - Ліцензіар. Даний договір є доповненням до Ліцензійного договору від 03.07.2017 між Ліцензіатом та Ліцензіаром. Згідно даного Договору про зміну осіб у зобов`язанні від 14.01.2019, сторони домовились, що з моменту підписання і до повного виконання зобов`язань до Нового Ліцензіата повністю переходять всі права та обов`язки Ліцензіата, новий Ліцензіат «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) бере на себе всю відповідальність перед Ліцензіаром «TIMS PRODUKSIYON FILM VE ORGANIZASYON SANAYI VE TIC. A.S.» (Туреччина). Згідно з договорами від 01.09.2018 б/н, від 01.12.2018 б/н, від 01.01.2019 б/н, від 30.06.2020 б/н, від 01.08.2020 б/н укладених у м. Києві, Ліцензіат - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) отримує від Ліцензіара - «KAROU TRADING LIMITED» (Республіка Кіпр) права (ліцензію) на телевізійний показ фільмів на території України протягом ліцензійного строку. Назва фільмів, кількість епізодів, ліцензійний строк, кількість показів та сума роялті вказується у додатках до даного договору. Договір між нерезидентами складено англійською та українською мовами. Оплата роялті Ліцензіатом - «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) на адресу Ліцензіара - «KAROU TRADING LIMITED» (Республіка Кіпр) здійснювалась згідно додатків до договору та на підставі інвойсів. Загальна сума договору становить суму всіх додатків до цього договору.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що на аркушах 7-10 акта перевірки (т. 1, а.с. 18-21) контролюючим органом досліджено діяльність компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) та резюмовано, що перерахування коштів компанією «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) у вигляді плати за ліцензію, здійснювались на рахунки резидентів країн, які згідно Конвенції з Україною мають вищу ставку оподаткування роялті, у порівняні з ставкою роялті у Конвенції з Великобританією, зокрема Кіпр (ставка 10%), Британські Віргінські Острови (ставка 15% - відсутня Конвенція з Україною).

Також контролюючим органом встановлено, що найбільший обсяг виплат у вигляді роялті компанією «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) здійснюється на користь резидентів Британських Віргінських островів та Республіки Кіпр, які не є виробниками кіномотографічних фільмів та відеозаписів.

В акті перевірки зафіксовано, що резиденти Британських Віргінських Островів та Республіки Кіпр, на користь яких здійснювала виплати роялті компанія «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія), не є виробниками кінематографічних фільмів та відеозаписів.

Відтак, з огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що Угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом та нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму.

Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу.

Виходячи із зазначеного, проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, колегія суддів зазначає, що метою укладення угод ТОВ «ГРАВІС-КІНО» з компанією «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) у 2017 році та переведення виплат роялті на резидента Великобританії було отримання наступних переваг:

- використання пільгового режиму оподаткування, а саме застосування нульової ставки податку відповідно до Конвенції між Україною та Королівством Великобританії;

- використання податкової системи Великобританії в частині неоподаткування виплат у вигляді роялті за авторське право на кіномотографічні фільми та відеозаписи;

- уникнення від оподаткування виплат у вигляді роялті за ставкою 10% відповідно до Конвенції між Україною та Республікою Кіпр.

З цього приводу колегія суддів наголошує, що Конвенція спрямована на усунення дискримінації при оподаткуванні осіб з однієї Договірної Держави в іншій Договірній Державі, включаючи гарантію на рівні умови оподаткування, а також розроблені для попередження уникнення та ухилення від оподаткування і не можуть використовуватися для штучного створення ситуації по мінімізації оподаткування.

Верховний Суд у постанові від 11 березня 2025 року у справі № 560/5190/24 прийшов до висновку, що угоди про уникнення подвійного оподаткування не можуть застосовуватися до ситуацій, коли відповідні відносини між резидентом та нерезидентом не пов`язані з фактичним веденням господарської діяльності, а дії учасників цих відносин спрямовані лише на створення зручного (пільгового) податкового режиму. Пільги за міжнародними угодами щодо уникнення подвійного оподаткування повинні відноситися лише до податкового резидента, який є дійсним одержувачем доходу. Застосування податкових преференцій визнається неправомірним, коли сукупність угод (операцій) дозволяє зробити висновок про те, що основною їхньою метою були виведення доходу з-під оподаткування і формальне здійснення операцій з метою використання переваг за міжнародною угодою. Результатом такої оцінки може стати перекваліфікація виплати з відповідною зміною режиму оподаткування, а також кваліфікація сукупності угод із застосуванням норм національного законодавства по виведеному з-під оподаткування доходу.

Таким чином, судова колегія дослідивши всі наявні дкоази у справі, здійснивши аналіз спірних правовідносин, погоджується із висновком суду першої інстанції, що фактично основною метою або однією з головних цілей ТОВ «ГРАВІС-КІНО» при взаємовідносинах з компанією «Sprintrex Holdings LTD» було застосування більш сприятливого податкового режиму, тобто отримання переваг Конвенції при виплаті роялті за ставкою 0%.

Апелянт в апеляційній скарзі наголошує, що його доходи за перевіряємий період порівняно з попередніми періодами після зміни стратегії у 2016 році, в тому числі після укладення ліцензійних договорів з Компанією постійно зростали, на підтвердження чого надає звітність (т.3, а.с.32-40, 160-225).

З цього приводу колегія суддів зазначає, що приріст доходу позивача жодним чином не пов`язаний з обов`язком позивача щодо виконання вимог чинного податкового законодавства.

У зв`язку із цим, ні судом першої та апеляційної інстанції не досліджуються ліцензійні договори, укладені між позивачем та компанією «Sprintrex Holdings LTD».

Щодо доводів апелянта про те, що судом першої інстанції безпідставно поновлено Головному управлінню ДПС у м. Києві строк для подання доказів у справі, колегія суддів зазначає таке.

До основних засад (принципів) адміністративного судочинства згідно з пунктом 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України віднесено, зокрема: змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до частини першої, четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За приписами частин першої, другої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Пунктами 2, 3 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Учасники справи зобов`язані подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини п`ятої статті 44 КАС України).

З матеріалів справи вбачається, що представник Головного управління ДПС у м. Києві в обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання доказів зазначив, що саме ДПС України є компетентним органом України для цілей обміну податковою інформацією, спеціальний запит підписується керівником ДПС України та відповідь на такий запит разом з доданими до нього документами надходить безпосередньо до ДПС України як до головного виконавця такого запиту.

За позицією представника контролюючого органу, надані документи містять інформацію щодо предмета доказування. Без дослідження цих матеріалів неможливо повно, об`єктивно і всебічно з`ясувати обставини справи та ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

У свою чергу, за приписами частини першої статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Отже, законодавством регламентовано право суду поновити пропущений процесуальний строк.

Таким чином, суд першої інстанції, надаючи правову оцінку обставинам щодо неможливості Головним управлінням ДПС у м. Києві подати докази раніше, зазначив, що надані податковим органом документи досліджувались в ході проведення перевірки, а тому з метою повного, всебічного та об`єктивного встановлення обставин справи, в тому числі дослідження доказів, суд дійшов висновку щодо необхідності поновити строк для подання доказів у справі № 320/46809/24 стороною відповідача.

Щодо доводів апелянта про те, що висновки акту перевірки базуються виключно на податковій інформації, яка нічим не підтверджується та яка в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України не є доказом, судова колегія зазначає, що акт податкової перевірки є службовим документом, в якому зафіксовані виявлені при проведенні податкової перевірки порушення, він є носієм доказової інформації про виявлені порушення.

Крім того, представником контролюючого органу надано до суду відповідь від компетентного органу Сполученого Королівства Великобританії та Північної Ірландії, а також копії документів щодо взаємовідносин компанії «Sprintrex Holdings LTD» (Великобританія) з ТОВ «ГРАВІС-КІНО» на підтвердження висновків, які викладені в акті перевірки (т.2, а.с.110-128, т.4, а.с.122-193).

Щодо посилання апелянта на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2025 у справі №320/48015/24 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2025 у справі №320/31335/23, слід зазначити, що дані судові рішення, відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, не є джерелом права, що застосовуються судом при вирішенні справ та, виходячи з норм частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, їх висновки не є обов`язковими для врахування.

Щодо інших доводів, які викладені у апеляційній скарзі, суд зазначає, що у даній справі колегія суддів надає вмотивовану оцінку всій сукупності обставин, оскільки надання оцінки кожному окремому аргументу сторони без урахування інших унеможливило б всебічний і об`єктивний розгляд справи.

Таким чином, оцінивши докази в їх сукупності з урахуванням доводів наведених як Товариством, так і контролюючим органом, колегія суддів приходить до висновку, що за конкретно встановлених обставин у справі на підставі оцінених доказів, враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, податковий орган довів факт того, що ТОВ «ГРАВІС-КІНО» порушено вимоги пункту 141.4.2 пункту 141.4 статті 141 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на прибуток іноземних юридичних осіб під час виплати на користь компанії «SPINTREX HOLDINGS LTD» (Великобританія) доходу із джерелом його походження з України у вигляді роялті на загальну суму 10 032 590 грн, у тому числі за 2017 рік у сумі 3 083 346 грн, за 2018 рік у сумі 3 644 777 грн та за І квартал 2019 року у сумі 3 304 467 грн.

Оцінюючи докази надані сторонами, суд відзначає, що позивачем не надано належні та допустимі докази на підтвердження заявлених позовних вимог, у той час як відповідачем надано належні докази на підтвердження законності спірного податкового-повідомлення рішення.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об`єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно зі статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРАВІС-КІНО» - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2025 року у справі №320/46809/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Постанова складена в повному обсязі 27 січня 2026 року.

Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина

Судді І.О.Грибан

О.В.Карпушова