Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №320/41955/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/41955/25 Головуючий у 1 інстанції: Лапій С.М.

Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.

Суддів Кузьмишиної О.М.

Ключковича В.Ю.

За участю секретаря Данилюк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої з 01.12.2019 по 31.05.2022 у розмірі 160 822 грн 97 коп;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 пенсію, нараховану за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 у розмірі 160 822 грн 97 коп;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії, нарахованої з 01.10.2022 по 30.06.2024 у розмірі 42 000,00 грн;

- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 пенсію, нараховану за період з 01.10.2022 по 30.06.2024 у розмірі 42 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.

Не погодившись із рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Так, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту даної позовної заяви вбачається, що предметом цього адміністративного позову є незгода позивача з невиконанням відповідачем рішень Київського окружного адміністративного суду: від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 та від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23.

Отже, суд першої інстанції вказав, що позивач оскаржує бездіяльність відповідача щодо неналежного виконання зазначених рішень Київського окружного адміністративного суду, зокрема, в частині виплати належної йому суми пенсії.

Відтак, спірні правовідносини виникли у зв`язку із невиконанням або неналежним виконанням рішень Київського окружного адміністративного суду: від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 та від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23.

Таким чином, на переконання суду першої інстанції, позивач у цій справі обрав спосіб захисту шляхом подання позову про визнання протиправною бездіяльності, вчиненої на виконання рішення суду. Проте, спірні правовідносини між сторонами вже вирішені судом та перейшли до стадії виконання судового рішення.

При цьому, суд першої інстанції звернув увагу на те, що якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача, на виконання вищевказаного судового рішення, порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він має право звертатися до суду, в порядку статті 383 КАС України, із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.

Разом з тим, апелянт зазначає, що предметом позову у справі №320/10465/21 було зобов`язання ГУ ПФУ в Київській області здійснити перерахунок пенсії. Проте, предметом розгляду цієї справи є правомірність невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області пенсії, нарахованої за період з 01.12.19 по 31.05.22, в сумі 160822 грн. 97 коп.

Отже, на переконання апелянта, в межах справи №320/10465/21 не розглядалось питання нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу заборгованості з виплати пенсії за спірний період, не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.

Також, апелянт вказує, що предметом позову у справі №320/10064/23 було зобов`язання ГУ ПФУ в Київській області здійснити перерахунок пенсії. Проте, предметом розгляду цієї справи є правомірність невиплати Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області пенсії, нарахованої за період з 01.10.22 по 30.06.24 в розмірі 42000 грн.

Таким чином, на переконання апелянта, в межах справи №320/10064/23 не розглядалось питання нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу заборгованості з виплати пенсії за спірний період, не надавалась оцінка розміру такої заборгованості та порядку її виплати.

Враховуючи вищезазначене, апелянт вважає, що у спірних правовідносинах відсутній спір, у зв`язку із невиконанням судових рішень у справах №320/10465/21 та №320/10064/23.

Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною 1 статті 370 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.

За приписами частини 1 статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а на підставі аналізу положень Закону № 1404-VIII дійшла висновку, що не можна зобов`язати суб`єкта владних повноважень виконувати судове рішення шляхом ухвалення з цього приводу іншого судового рішення, оскільки, примусове виконання рішення суду здійснюється в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII.

Згідно положень частин 1-2 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов`язати відповідача належним чином виконати рішення суду.

Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення.

Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в справі.

Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 26 лютого 2024 року у справі № 120/13369/23, від 19 вересня 2024 року у справі № 400/3650/24, від 22 серпня 2024 року у справі 160/2735/23, від 14 серпня 2024 року у справі №580/5660/22.

Крім того, Верховний Суд неодноразово застосовував доктрину «ефективного засобу правового захисту», напрацьовану під час застосування статті 13 Конвенції. Ефективним є засіб, який забезпечує поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. Засіб захисту повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 05 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Так, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, викладене у листі від 13.07.2021 № 1000-0203-8/69535, про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі нової довідки від 09.06.2021 р. № 600, виданої Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01.12.2019 року перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум, пенсії ОСОБА_1 згідно з довідкою від 09.06.2021 р. № 600, виданою Державною установою «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Київській області» станом на листопад 2019 року відповідно до статей 43, 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», положень постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, оформлену листом від 09.03.2023 № 1000-0212-8/34768 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 жовтня 2022 року щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області з 01 жовтня 2022 року нарахувати та виплатити щомісячну доплату у розмірі 2000,00 грн до призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб». У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області листом від 29 липня 2025 року повідомило ОСОБА_1 про те, що, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21, яке набрало законної сили 18.04.2022, нарахована сума за період з 01.12.2019 по 31.05.2022 становить 160822,97 грн.

Також, вищевказаним листом відповідач повідомив позивача, що, на виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23, яке набрало законної сили 18.04.2024, нарахована сума за період з 01.10.2022 по 30.06.2024 становить 42000,00 грн.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що в межах справ №320/10465/21 та №320/10064/23 не розглядалось питання нарахування та виплати Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області позивачу заборгованості з виплати пенсії за спірний період.

Слід наголосити, що рішеннями Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 та від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23 було не тільки зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії (нарахування щомісячної доплати до пенсії), цими судовими рішеннями також зобов`язано пенсійний орган виплати позивачу пенсію (щомісячну доплату до пенсії).

Отже, обов`язок Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити ОСОБА_1 виплату пенсії (щомісячну доплату до пенсії) охоплюється зобов`язальною частиною рішень Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 та від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що обраний позивачем у цій справі спосіб захисту - стягнення заборгованості з виплати пенсії - є одним із способів виконання рішень Київського окружного адміністративного суду від 17.03.2022 у справі № 320/10465/21 та від 29.02.2024 у справі № 320/10064/23.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

З приводу інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-329 КАС України.

Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.

Судді Кузьмишина О.М.

Ключкович В.Ю.

Повне судове рішення складено 27.01.2026 р.