Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №640/28751/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/28751/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кафарський В.В.,

Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

при секретарі Литвин С.В.

за участю:

представника відповідача: Вовк Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-капітал» на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-капітал» до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-капітал» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал») звернулося до суду з адміністративним позовом до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (далі по тексту - відповідач, НКЦПФР) в якому просило визнати протиправними та скасування:

- розпорядження НКЦПФР від 10.09.2021 №163-ДП-ФК «Про усунення порушень законодавства на ринках капіталу»;

- постанови НКЦПФР від 10.09.2021 №329-ДП-ФК про накладення санкції за правопорушення на ринку капіталу.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року у задоволенні значеного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з`явився у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зареєстровано в якості юридичної особи, здійснює діяльність на підставі Свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК №186 від 15.01.2008, ліцензії про право провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю серії АГ №199710, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послу 26.06.2013.

Свою діяльність позивач здійснює на підставі Статуту, затвердженого рішенням одноосібного Учасника, згідно Протоколу №19/12/2019 від 19.12.2019.

Як зазначає позивач та не заперечує відповідач, під час здійснення своєї діяльності ТОВ «ФК «Житло-капітал» створено ряд Фондів фінансування будівництва (далі по тексту - ФФБ), затвердивши Правила ФФБ та уклавши відповідні договори із забудовниками, які містяться в матеріалах справи.

Позивачем у ПАТ АБ «Укргазбанк» відкрито окремі поточні рахунки для кожного ФФБ, що підтверджується довідками від 01.10.2021.

02.02.2021 постановою НКЦПФР №14/02/2282 порушено справу про правопорушення на ринку капіталу у відношенні ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал». Підставою для порушення справи про правопорушення на ринку капіталу стала наявність в діях позивача ознак порушення вимог частин 9-13 статті 11, статті 17 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», пункту 6 розділу ІІІ Положення «Про обов`язкові критерії та фінансові нормативи, а також вимоги, що обмежують ризики в діяльності фінансових компаній - управителів при здійсненні діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю», затверджене розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 08.08.2017 №3386 (далі - Положення №3386), в частині обліку коштів оперативних резервів фондів фінансування будівництва на одному рахунку; зберігання оперативних резервів фондів фінансування будівництва на рахунках, відкритих у небанківській установі.

Після отримання постанови про порушення справи про правопорушення на ринку капіталу, 11.02.2021 ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» направлено до НКЦПФР пояснення №03-11/02/21, в яких зазначено, що позивач у своїй діяльності керується та дотримується виключно норм чинного законодавства України, у зв`язку із чим позивач просив закрити справу про правопорушення (Т. 1 а.с.39-41).

25.08.2021 НКЦПФР складено акт №341-ДП-ФК про правопорушення на ринку капіталу (далі - Акт про правопорушення), в якому зафіксовано порушення ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» вимог частин 9-13 статті 11, статті 17 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», абзацу 2 пункту 10 розділу V Положення про провадження професійної діяльності на ринках капіталу - діяльності з управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю, затверджене рішенням НКЦПФР від 13.05.2021 №274 (далі - Положення №274), в частині обліку коштів оперативних резервів фондів фінансування будівництва на одному рахунку; зберігання оперативних резервів фондів фінансування будівництва на рахунках, відкритих у небанківській фінансовій установі (Т. 1 а.с.36-38).

Так, в Акті про правопорушення відповідачем зазначено, що:

- в червні 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 14 965,5 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 48 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк»;

- в липні 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 15 249,7 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 48 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк»;

- в серпні 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 12 587,6 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 46 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк»;

- у вересні 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 12 790,7 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 42 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ТОВ «Каса народної допомоги»;

- у жовтні 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 12 922,6 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 43 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ТОВ «Каса народної допомоги»;

- у листопаді 2020 року Управитель ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» зберігав оперативний резерв в сумі 13 145 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 43 фондів фінансування будівництва на одному рахунку, відкритому в ТОВ «Каса народної допомоги».

10.09.2021 НКЦПФР, дослідивши обставини справи з урахуванням письмових пояснень ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал», видала розпорядження №163-ДП-ФК про усунення порушень законодавства на ринку капіталів (далі по тексту - оскаржуване розпорядження), яким зобов`язано ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» у термін до:

- 31.01.2022 усунути зазначені в Акті порушення законодавства;

- 10 числа кожного місяця надавати відповідачу актуальну інформацію щодо обліку коштів оперативних резервів фондів фінансування будівництва та зберігання оперативних резервів фондів фінансування будівництва;

- 31.01.2022 письмово проінформувати уповноважених осіб Комісії НКЦПФР та департамент нагляду за ринками капіталу про виконання цього розпорядження.

Контроль за виконанням розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу покладено на департамент нагляду за ринками капіталу та департамент правозастосування НКЦПФР.

Також, уповноваженими особами НКЦПФР 10.09.2021 винесено постанову про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу №329-ДП-ФК, якою за порушення вимог законодавства про цінні папери у відношенні ТОВ «Фінансова компанія «Житло-капітал» застосовано санкцію у вигляді попередження (далі по тексту - оскаржувана постанова).

Не погоджуючись з оскаржуваними розпорядження та постановою, позивач звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи наведені умови договорів, суд дійшов висновку про нецільове використання позивачем коштів довірителів та існування потенційних ризиків використання коштів не за цільовим призначенням, а тому відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та неупереджено, відповідно, оскаржувані постанова НКЦПФР про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу від 10.09.2021 №329-ДП-ФК та розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу від 10.09.2021 №163-ДП-ФК є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про державне регулювання ринку капіталу та організованих товарних ринків» та іншими нормативно-правовими актами, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, правові засади здійснення державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків та державного контролю за емісією (видачею) і обігом, укладенням та виконанням фінансових інструментів в Україні визначає Закон України «Про державне регулювання ринку капіталу та організованих товарних ринків» від 30.10.1996 №448/96-ВР (далі - Закон №448/96-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Метою державного регулювання ринків капіталу та організованих товарних ринків є дотримання учасниками ринків капіталу та організованих товарних ринків вимог актів законодавства (ст. 2 Закону №448/96-ВР).

Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки» учасники ринків капіталу - це учасники фондового ринку, учасники ринку деривативних фінансових інструментів та учасники грошового ринку.

Відповідно до статті 5 Закону №448/96-ВР державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Пунктом 4 статті 7 Закону №448/96-ВР визначено, що основними завданнями Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, серед іншого, є захист прав інвесторів у фінансові інструменти (у тому числі споживачів фінансових послуг у межах компетенції, визначеної Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг») та учасників ринків капіталу та організованих товарних ринків шляхом застосування заходів щодо запобігання і припинення порушень законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, застосування санкцій за порушення законодавства у межах своїх повноважень.

Згідно пункту 5 статті 8 Закону №448/96-ВР встановлено, що Національна комісія з цінних паперів та Фондового ринку має право у разі порушення законодавства про ринки капіталу та організовані товарні ринки, у тому числі про систему накопичувального пенсійного забезпечення, виносити попередження, зупиняти або анулювати дію ліцензій, передбачених статтею 4 цього Закону.

Закон України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» від 19.06.2003 №978-IV (далі - Закон №978-IV) встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю.

Відповідно до вимог статті 2 Закону №978-IV для цілей цього Закону терміни вживаються в такому значенні, зокрема:

- управитель - фінансова установа, яка від свого імені діє в інтересах установників управління майном і здійснює управління залученими коштами згідно із законодавством, Правилами фонду та відповідає вимогам, встановленим цим Законом;

- установник управління майном (далі - установник) - особа, яка передає майно управителю в довірчу власність на підставі договору управління майном;

- правила фонду (Правила ФФБ) - система норм, затверджена та оприлюднена управителем цього фонду, якої мають дотримуватися всі суб`єкти системи фінансово-кредитних механізмів будівництва житла для досягнення мети управління майном, визначеної установником управління, що повинні відповідати вимогам цього Закону;

- договір управління майном - договір, за яким установник управління передає управителю у довірчу власність майно з метою досягнення визначених ним цілей та встановлює обмеження щодо окремих дій управителя з управління цим майном;

- фінансування будівництва - використання управителем отриманих в управління коштів на проведення проектно-вишукувальних робіт та спорудження об`єктів будівництва за умовами договору;

- Фонд Фінансування будівництва - кошти, передані управителю ФФБ в управління, які використані чи будуть використані управителем у майбутньому на умовах Правил фонду та договорів про участь у ФФБ;

- відкріплення об`єкта інвестування від довірителя - припинення правовідносин, встановлених між управителем ФФБ та довірителем стосовно закріпленого за довірителем об`єкта інвестування, в результаті чого довіритель втрачає право вимоги на цей об`єкт інвестування з поверненням йому внесених коштів у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 4 Закону №978-IV передбачено, що управителем може бути фінансова установа, що отримала в установленому законодавством порядку дозвіл/ліцензію на здійснення визначеної цим Законом діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону №978-IV фінансова установа, яка відповідає вимогам цього Закону, може за власною ініціативою створити ФФБ. ФФБ не є юридичною особою.

Частинами 9-17 ст. 11 Закону №978-IV передбачено, що ФФБ вважається створеним після затвердження управителем Правил ФФБ, укладання договору із забудовником та відкриття рахунків ФФБ. Для кожного ФФБ відкриваються окремі рахунки. Будь-які обмеження щодо кількості об`єктів будівництва, що можуть споруджуватися в рамках кожного ФФБ, а також щодо обсягів залучених управителем ФФБ в управління коштів не встановлюються.

Банк-управитель відкриває рахунки ФФБ у своєму балансі.

Управитель, який не є банківською установою, відкриває в обраному ним банку на своє ім`я окремий поточний рахунок, який є рахунком фонду.

Рахунки ФФБ управитель використовує для:

- обліку залучених в управління коштів;

- здійснення розрахунків за операціями з управління ФФБ;

- зберігання оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів.

Облік коштів, внесених довірителями до ФФБ, а також облік коштів, спрямованих управителем з ФФБ на фінансування будівництва, управитель здійснює відокремлено від іншого майна управителя, а також від інших ФФБ.

Довірителями ФФБ можуть бути фізичні та юридичні особи та спільний інвестор ФОН. За умови виникнення правовідносин системи ФОН-ФФБ довірителем ФФБ є спільний інвестор ФОН, в інтересах якого діє управитель ФОН. При цьому договір про участь у ФФБ має містити відповідне застереження.

Залучені до ФФБ кошти використовуються управителем на умовах договору про участь у ФФБ у порядку, визначеному Правилами ФФБ.

Управитель ФФБ при здійсненні управління ФФБ:

- несе відповідальність за дотримання обмежень довірчої власності управителя, визначених Правилами ФФБ та визнаних довірителями ФФБ;

- несе відповідальність за виконання своїх зобов`язань перед довірителями ФФБ у межах цього Закону та договору про участь у ФФБ;

- не несе відповідальності власним майном за виплату коштів довірителю ФФБ в разі його відмови від участі у ФФБ виду А, якщо управитель ФФБ дотримався встановлених Правилами ФФБ процедур щодо забезпечення можливості отримання довірителем коштів з ФФБ на вимогу довірителя;

- за дорученням довірителів виступає в інтересах довірителів позивачем у разі невиконання забудовником своїх зобов`язань щодо строків спорудження і якості об`єктів будівництва та передачі об`єктів інвестування довірителям у власність.

ФФБ діє до виконання усіх зобов`язань перед довірителями.

Правовими положеннями ст. 17 Закону №978-IV регламентовано, що кошти оперативного резерву, сформованого управителем відповідно до встановлених обмежень за рахунок отриманих в управління коштів, управитель використовує для виконання таких операцій:

- виплата довірителям коштів з ФФБ;

- перерозподіл отриманих в управління коштів між об`єктами будівництва внаслідок здійснення довірителями операції зміни об`єкта інвестування.

Розмір оперативного резерву банк-управитель визначає самостійно. Управитель, який не є банківською установою, визначає розмір оперативного резерву відповідно до нормативів, встановлених у нормативно-правових актах відповідного органу, що здійснює нагляд та регулювання діяльності управителя.

Оперативний резерв, сформований управителем за конкретним об`єктом будівництва, на окремих рахунках ФФБ, є строковими коштами, які після введення цього об`єкта будівництва в експлуатацію управитель перераховує забудовнику у порядку, визначеному договором між управителем та забудовником. Для ФФБ виду А оперативний резерв перераховується забудовнику у повному обсязі.

Відповідно до вимог ч. 1-2 статті 24 Закон №978-IV, нагляд та регулювання діяльності управителів ФФБ здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Метою нагляду та регулювання діяльності управителя ФФБ є контроль за дотриманням управителем ФФБ вимог цього Закону та інших актів законодавства, а також дотримання управителем ФФБ прийнятих на себе за договорами про участь у ФФБ зобов`язань.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у даному випадку ТОВ «ФК «Житло-капітал» може бути управителем у розумінні Закону №978-IV, оскільки свою діяльність здійснює на підставі свідоцтва про реєстрацію фінансової установи серії ФК №186 від 15.01.2008 та ліцензії про право провадження діяльності із залучення коштів установників управління майном для фінансування об`єктів будівництва та/або здійснення операцій з нерухомістю серії АГ №199710, виданої НКЦПФР 26.06.2013.

Згідно зі ст. 5 Закону №978-IV фінансові установи створюють фонди за власною ініціативою в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» управитель фонду на праві довірчої власності здійснює управління Фондом та для досягнення мети управління майном, визначеної установниками цього фонду, перераховує частину отриманих коштів у напрямах, зазначених у Правилах.

Для ФФБ - це фінансування будівництва. Решта коштів залишається в управлінні управителя відповідно до Правил фонду.

У свою чергу, п. 6 розділу III Положення №3386 (в редакції чинній на момент вчинення правопорушення), кошти оперативного резерву розміщуються в банках, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за Національною рейтинговою шкалою, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2007 №665.

Водночас, відповідно до пункту 10 розділу V Положення №274 (чинного на момент проведення перевірки позивача), управитель для забезпечення виконання своїх зобов`язань перед довірителями ФФБ відповідно до правил ФФБ і укладених договорів про участь у ФФБ для кожного об`єкта будівництва, фінансування будівництва якого управитель здійснює за рахунок отриманих в управління коштів довірителів цього ФФБ, за якими закріплені об`єкти інвестування в цьому об`єкті будівництва, формує та постійно підтримує в процесі здійснення своєї діяльності оперативний резерв у визначеному ним розмірі. Розмір оперативного резерву, який формується управителями - небанківськими фінансовими установами, не може бути менше п`яти відсотків від суми коштів, залучених від відповідних довірителів певного ФФБ.

Кошти оперативного резерву є строковими коштами і розміщуються на вкладних (депозитних) рахунках у банках, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за Національною рейтинговою шкалою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Управитель формує та поповнює оперативний резерв за рахунок коштів довірителів ФФБ протягом трьох робочих днів після їх надходження. У разі проведення управителем виплат довірителям ФФБ з оперативного резерву на умовах Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», правил ФФБ і договору про участь у ФФБ управитель поповнює цей резерв не пізніше ніж у місячний строк після дати здійснення таких виплат за рахунок коштів, які надійшли на його вимогу від забудовника у випадках, передбачених договором між управителем і забудовником.

Після введення певного об`єкта будівництва в експлуатацію управитель перераховує забудовнику кошти оперативного резерву, який був сформований під цей об`єкт будівництва, у порядку, визначеному договором між управителем та забудовником. Для ФФБ виду А оперативний резерв перераховується забудовнику у повному обсязі.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції наголошує, що в результаті зміни законодавства питання щодо розміщення коштів оперативного резерву не змінилось, тобто, кошти мають бути розміщені саме в банках.

Натомість, можливість зберігання управителем оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів, в небанківський фінансовій установі законодавством не передбачена.

Відповідно до пункту 4 розділу І Положення про порядок складання та подання адміністративних даних щодо діяльності управителів до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 09.07.2020 №346 (далі - Положення №346), подання Управителями даних до Комісії здійснюються у електронній формі з дотриманням вимог законодавства про електронний документообіг та електронні довірчі послуги та відповідно до нормативно-правових актів Комісії, що регулюють подання адміністративних даних та інформації учасниками фондового ринку.

Так, в даному випадку, НКЦПФР, відповідно до показників поданих у складі адміністративних даних Управителем ТОВ «ФК «Житло-капітал», встановлено зберігання оперативних резервів значної кількості ФФБ, сформованих за рахунок залучених в управління коштів, на одному рахунку: зберігання оперативних резервів ФФБ у небанківській Фінансовій установі ТОВ «Каса народної допомоги».

Як вже вище зазначалося судом, зокрема, у вересні 2020 року ТОВ «ФК «Житло-капітал» зберігало оперативний резерв в сумі 12 790,7 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 42 фондів фінансування будівництва на одному рахунку; у жовтні 2020 року оперативний резерв в сумі 12 922,6 млн грн, сформований за рахунок залучених в управління коштів 43 фондів фінансування будівництва на одному рахунку; у листопаді 2020 року оперативний резерв в сумі 13 145 млн грн., сформований за рахунок залучених в управління коштів 43 фондів фінансування будівництва на одному рахунку.

Вказаний факт, а саме: зберігання оперативних резервів у Фінансовій установі ТОВ «Каса народної допомоги», не заперечується ТОВ «ФК «Житло-капітал».

У свою чергу, факт того, що ТОВ «Каса народної допомоги» не є банком, підтверджується укладеним договором вкладу до небанківської фінансової установи від 21.12.2017 №2112010/000-ВЮС/17, згідно якого ТОВ «ФК «Житло-капітал» (вкладник) передав грошову суму на рахунок ТОВ «Каса народної допомоги». Усі решта укладені договори вкладу до небанківської фінансової установи є аналогічними, містяться в матеріалах справи та досліджені колегією суддів апеляційної інстанції.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що висновки відповідача про протиправність розміщення вказаних коштів ТОВ «ФК «Житло-капітал» у ТОВ «Каса народної допомоги», тобто не у банківській установі, є порушенням вимог частин 9-13 статті 11, статті 17 Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю», абзацу другого пункту 10 розділу V Положення №274, в частині обліку коштів оперативних резервів Фондів фінансування будівництва на одному рахунку; зберігання оперативних резервів Фондів фінансування будівництва на рахунках відкритих у небанківській фінансовій установі.

Окрім того, право Управителя розміщувати відповідно до типових правил ФФБ виду А, затверджених наказом директора Позивача №38 від 07.05.2013, які є аналогічними для всіх ФФБ, кошти у будь-яку фінансову установу, не передбачене в рекомендаціях управителям при розробці правил фондів фінансування будівництва з використанням положення Примірних правил фонду фінансування будівництва, які затверджені розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 30.11.2006 №6473.

Натомість, статтею 11 Закону №978-IV визначено, що Управитель, який не є банківською установою, відкриває в обраному ним банку на своє ім`я окремий поточний рахунок, який є рахунком фонду. Рахунки ФФБ управитель використовує для: обліку залучених в управління коштів; здійснення розрахунків за операціями з управління ФФБ; зберігання оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів.

Водночас, статтею 8 Закону №978-IV встановлені обмеження права довірчої власності управителя, а саме: Правила фонду мають передбачати обмеження права довірчої власності управителя, встановлені установником управління майном у договорі управління майном: Управитель не може доручити здійснення управління майном іншим особам та зобов`язаний здійснювати управління майном особисто. Тобто, прописавши в Правилах ФФБ, що решта коштів залишається в управлінні Управителя, які він має право розміщувати на вклад у будь-яку фінансову установу, тим самим Управитель порушує вимоги чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи викладене, підпункт 3.8 розділу 3 Правил фонду фінансування будівництва виду «А», затверджених ТОВ «ФК «Житло-капітал», на який посилається апелянт в обґрунтування своїх доводів, не відповідає вимогам Закону України «Про Фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Положенню №274, в частині права управителя розміщувати кошти, які залишаються в управлінні на вклад у будь-якій фінансовій установі.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що ТОВ «ФК «Житло-капітал» у своїй діяльності порушило вимоги, встановлені діючим законодавством в сфері управління майном для фінансування об`єктів будівництва, зокрема Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та Положення №274 (Положення №3386).

Окрім того, суд звертає увагу що у відповідності до вищенаведених норм законодавства, грошові кошти, надані довірителями певного ФФБ, повинні бути розміщені на рахунках лише цього ФФБ у банку, кредитний рейтинг яких відповідає інвестиційному рівню за Національною рейтинговою шкалою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Водночас, протягом червня-листопада 2020 року всі грошові кошти довірителів ФФБ обліковувались на одному рахунку в одному банку, а саме: на одному рахунку, відкритому в ПАТ АБ «Укргазбанк» - UA04320478000002650874358493446.

Досліджуючи надані позивачем договори вкладу до небанківської фінансової установи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ «ФК «Житло-капітал» грошові кошти, в тому числі і оперативний резерв, згідно договорів вкладу до небанківської фінансової установи, передавався ТОВ «Каса народної допомоги».

При цьому, договори вкладу до небанківської фінансової установи не містять норм чи посилань на те, що у якості вкладу до ТОВ «Каса народної допомоги» передаються саме кошти оперативного резерву, сформованого за рахунок залучених в управління коштів ФФБ.

Водночас, відповідно до статті 8 Закону №978-IV, управитель не може доручити здійснення управління майном іншим особам та зобов`язаний здійснювати управління майном особисто; управитель не може використовувати отримане в управління майно не за цільовим призначенням, визначеним у договорі управління майном.

Тобто, законодавством передбачено, що управитель здійснює управління ФФБ особисто та не може доручати управління ФФБ іншим особам.

Крім того, статтею 17 вказаного Закону передбачено, що кошти оперативного резерву, сформованого управителем відповідно до встановлених обмежень за рахунок отриманих в управління коштів, управитель використовує для виконання таких операцій: виплата довірителям коштів з ФФБ; перерозподіл отриманих в управління коштів між об`єктами будівництва внаслідок здійснення довірителями операції зміни об`єкта інвестування.

Натомість, у договорах вкладу до небанківської фінансової установи підпунктами 3.4.2. та 3.4.3 пункту 3.4 розділу 3 «Права та обов`язки сторін» передбачено, що фінансова установа має право, серед іншого, спрямовувати прямо залучені кошти у вигляді Вкладу Вкладника у поточну діяльність, що пов`язана з наданням фінансових кредитів. Тимчасово вільні кошти, невидані як фінансовий кредит, Фінансова установа задля виконання своїх обов`язків перед Вкладниками, має право використати для придбання цінних паперів.

При цьому, відповідно до досліджених договорів, підпунктами 7.1. та 7.3. розділу 7 «Цілі та напрями залучення коштів» цільовим напрямком залучення коштів у вигляді Вкладу від Вкладника для Фінансової установи є формування базового активу для провадження діяльності з надання фінансових кредитів. Тимчасово вільні кошти, які не видані, як фінансовий кредит, фінансова установа задля виконання своїх зобов`язань перед вкладником, передбачених Розділом 3 Договору, має право використати для придбання цінних паперів.

Таким чином, враховуючи наведені умови договорів, колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про нецільове використання ТОВ «ФК «Житло-капітал» коштів довірителів та існування потенційних ризиків використання коштів не за цільовим призначенням.

Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновок, за результатом перевірки інформації щодо діяльності ТОВ «ФК «Житло-капітал», уповноваженими особами НКЦПФР правомірно встановлено наявність правопорушення позивачем норм чинного законодавства, а тому оскаржувані постанова НКЦПФР про накладення санкції за правопорушення на ринках капіталу від 10.09.2021 №329-ДП-ФК та розпорядження про усунення порушень законодавства на ринках капіталу від 10.09.2021 №163-ДП-ФК є законними, обґрунтованими та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов не підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Житло-капітал» - залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 27.01.2026 року