Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №420/3015/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/3015/25

Перша інстанція: суддя Хлімоненкова М.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 420/3015/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У січні 2025 року ТОВ « 100 ШИН+» звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просило:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001193;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості № UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів Одеська митниця необґрунтовано та безпідставно дійшла висновку, що декларантом або уповноваженою ним особою не було подано документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України. Позивач звертає увагу, що усі належно оформлені документи подавалися при декларуванні товарів, перелік поданих документів наведено у картках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості не визначено яких саме документів визначених положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не надав декларант. Разом з тим, витребування документів передбачених положенням ч.3 ст. 53 Митного кодексу України можливе у випадку наявності розбіжностей, ознак підробки або відсутності відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Відповідачем в ході здійснення митних процедур не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірних рішеннях про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення. Позивач стверджує, що вказане свідчить про відсутність у відповідача фактичних підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості товарів, а саме коригування митної вартості є необґрунтованим. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якій зазначив, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці, існують невідповідності та відсутні належні відомості, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом, та декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України, стали підставами для невизнання заявленої митної вартості та прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. Також Одеська митниця вказала, що під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову.

Представник позивача надав відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просить суд позов задовольнити повністю. Зазначив, що позивачу було надано докази у підтвердження вартості перевезення. Будь-яких інших витрат, окрім зазначених у довідці про транспортні витрати, пов`язаних з транспортуванням, експедируванням, навантаженням позивач не поніс. Послуги страхування під час перевезення товару морським транспортом експедитором не надавались. Вважає, що довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження транспортних витрат. Наведені у відзиві доводи не спростовують суті позовних вимог.

Відповідач в свою чергу до суду надав заперечення на відповідь на відзив, у яких наголосив на правомірності прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості.

Короткий зміст рішення та мотиви суду першої інстанції.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 31.07.2025 у справі № 420/3015/25 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю « 100 ШИН+» задовольнив.

Визнав протиправним та скасував Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024.

Визнав протиправною та скасував картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2024/001193.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ 100 ШИН+” 4844,80 грн сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Суд зауважив, що позивачем доведено, що усі надані до митного органу разом із митною декларацією документи, поза розумним сумнівом, підтверджували вартість товару, який ввозиться, визначену за основним методом, є достатніми та містять усю необхідну повну інформацію про митну вартість та її складові.

Натомість, контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду представник Одеської митниці подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом митною декларацією (МД) № 24UA500500039155U9 від 18.11.2024 містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI, були підставою для прийняття митницею рішень про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Обставини справи.

Судом першої інстанції встановлено, що 29.03.2024 року між ТОВ “ 100 ШИН+ ” (покупець) та “SHANDONG DEEMAX RUBBER TECHNOLOGY CO.,LTD, Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH - DEEMAX 2024 від 29.03.2024, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: “SHANDONG DEEMAX RUBBER TECHNOLOGY CO.,LTD” у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору.

Ціна за товар визначена у Доларах США за одиницю товару та вказана у Інвойсі.

Сума контракту визначається згідно Інвойсу, умови поставки визначаються згідно Інвойсу.

Сторони узгодили поставку товару партіями.

Відповідно до комерційного інвойсу № CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024 сторони узгодили поставку на партію товару. Загальна кількість товару в партії складає 196 штуки, загальна вартість товару на умовах TOTAL FOB (QINGDAO) становить 25088,00 Доларів США.

Декларант позивача, з метою митного оформлення вказаного товару, подав до Одеської митниці електронну митну декларацію №24UA500500039155U9 від 18.11.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Згідно графи 12 декларації - вартість поставки 1364221,97 грн. Визначена за першим методом.

На підтвердження застосування основного методу визначення митної вартості товару, позивачем разом з декларацією було надано наступні документи, зазначені у графі 44 митної декларації:

- пакувальний лист №Б/Н від 24.07.2024;

- рахунок-проформа №CR20240521-UKR-2 від 14.06.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) №CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024;

- коносамент 1060584802 від 24.07.2024;

- автотранспортна накладна №8280 від 13.11.2024;

- сертифiкат про походження товару №24C3702H5621/000024 від 25.07.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №12032165 від 28.10.2024;

- банківський платіжний документ , що підтверджує факт оплати ТЕП від 29.10.2024 №14912;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 14.11.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 24.07.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) №CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024;

- зовнішньоекономічний договір №100SH-DEEMAX2024 від 29.03.2024;

- договір (контракт) про перевезення №KН42FS від 25.08.2024;

- інші некласифіковані документи Заявка до договору №KF42FS №21 від 23.07.2024;

- Коносамент №PHCNDCHK38/68 від 24.07.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №425820240000807129 від 24.07.2024.

Відповідач надіслав в порядку до вимог ч.ч.3, 4 ст.53 Митного кодексу /МК/ України позивачу повідомлення, в якому просив надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів.

На вимогу митного органу декларантом не надано жодного додаткового документу. Листом від 19.11.2024 повідомлено, що всі документи вже надані.

За результатами розгляду митної декларації №24UA500500039155U9 від 18.11.2024 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024, у якому в графі 33 зокрема зазначено наступне:

“...У зв`язку із опрацюванням профілів ризику системи управління ризиками щодо можливого заниження митної вартості були опрацьовані подані декларантом документа, які підтверджують митну вартість товарів, і встановлено, що вони містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

1) Наданий до митного оформлення інвойс від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2, проформа-інвойс від 14.06.2024 №CR2B240521-UKR-2 та рахунок вартості до комерційного інвойсу від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2 не містять печаток митниці відправлення, які підтверджують, що саме ці документи надавалися митниці при перетині митного кордону України, як це передбачено законодавством.

2) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначені номери контейнерів, які не відповідають номеру контейнера, в якому товари пред`явлені до митного оформлення. Також в зазначеній декларації не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язано було декларанта протягом 10 Календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, з яких виготовлені товари; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

19.11.2024 декларантом ТОВ "100 ШИН+" було надіслано: лист від 19.11.2024 б/н, яким повідомлено митний орган, що всі документи вже надані та інших додаткових документів надаватися не буде. Отже, декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом було обрано метод визначення митної вартості другорядний - резервний метод.

Зважаючи на викладене, з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО “Інспектор” та ЄАІЄ Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів є більшим : товар 1 - становить 3,02 дол. США/кг (МД від 28.06.2024. № UA500500/2024/022709) ніж заявлено декларантом 2,5658 дол. США/кг. За основу для коригування митної вартості товару використано митне оформлення товарів, ввезених на митну територію України у наближений до митного оформлення час”.

За наведених підстав Одеською митницею було відмовлено у митному оформленні задекларованого товару, у зв`язку з чим оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2024/001193.

Підставою для відмови у митному оформленні було прийняте митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем рішенням про коригування митної вартості та картку відмови, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують його права і законні інтереси, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, з приводу яких виник даний спір, регулюються Митним кодексом України.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 53 Митного кодексу України).

З аналізу наведених норм вбачається, що положення статті 53 Митного кодексу України містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

За правилами частини 6 статті 54 Митного Кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункти 2, 5 частини 2 статті 55 Митного Кодексу України).

Зазначені положення зобов`язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами 2, 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Колегією суддів з матеріалів справи встановлено, що 29.03.2024 між ТОВ “ 100 ШИН+ ” (покупець) та “SHANDONG DEEMAX RUBBER TECHNOLOGY CO.,LTD, Китай (продавець) укладено зовнішньоекономічний договір № 100SH - DEEMAX 2024 від 29.03.2024, відповідно до умов якого Продавець відвантажує, а Покупець приймає та оплачує вантажні та легкові шини, виробник: “SHANDONG DEEMAX RUBBER TECHNOLOGY CO.,LTD” у кількості та по цінам, вказаним у комерційному інвойсі, що є невід`ємною частиною договору.

З метою здійснення митного оформлення товару декларантом подав до Одеської митниці електронну митну декларацію №24UA500500039155U9 від 18.11.2024, відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації. Згідно графи 12 декларації - вартість поставки 1364221,97 грн. Визначена за першим методом.

Для підтвердження заявленої митної вартості, разом з митною декларацією, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України декларантом надано відповідні документи, а саме - пакувальний лист №Б/Н від 24.07.2024;

- рахунок-проформа №CR20240521-UKR-2 від 14.06.2024;

- рахунок-фактура (iнвойс) №CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024;

- коносамент 1060584802 від 24.07.2024;

- автотранспортна накладна №8280 від 13.11.2024;

- сертифiкат про походження товару №24C3702H5621/000024 від 25.07.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №12032165 від 28.10.2024;

- банківський платіжний документ , що підтверджує факт оплати ТЕП від 29.10.2024 №14912;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару №б/н від 14.11.2024;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару №Б/Н від 24.07.2024;

- розрахунок ціни (калькуляція) №CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024;

- зовнішньоекономічний договір №100SH-DEEMAX2024 від 29.03.2024;

- договір (контракт) про перевезення №KН42FS від 25.08.2024;

- інші некласифіковані документи Заявка до договору №KF42FS №21 від 23.07.2024;

- Коносамент №PHCNDCHK38/68 від 24.07.2024;

- копія митної декларації країни відправлення №425820240000807129 від 24.07.2024.

Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №№UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024 зазначено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів.

Так, у рішенні №UA500500/2024/000602/2 від 19.11.2024 відповідачем було вказано, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів, а саме:

1) Наданий до митного оформлення інвойс від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2, проформа-інвойс від 14.06.2024 №CR2B240521-UKR-2 та рахунок вартості до комерційного інвойсу від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2 не містять печаток митниці відправлення, які підтверджують, що саме ці документи надавалися митниці при перетині митного кордону України, як це передбачено законодавством.

2) В наданій до митного оформлення митній декларації країни відправлення зазначені номери контейнерів, які не відповідають номеру контейнера, в якому товари пред`явлені до митного оформлення. Також в зазначеній декларації не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB.

Надаючи оцінку вказаним зауваженням митного органу, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, колегія суддів виходить з таких міркувань.

Стосовно твердження відповідача, що наданий до митного оформлення інвойс від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2, проформа-інвойс від 14.06.2024 №CR20240521-UKR-2 та рахунок вартості до комерційного інвойсу від 24.07.2024 № CR20240521-UKR-2 не містять печаток митниці відправлення, які підтверджують, що саме ці документи надавалися митниці при перетині митного кордону України, як це передбачено законодавством.

Матеріалами справи підтверджено, що до митного оформлення був наданий Інвойс № CR20240521-UKR-2 від 24.07.2024 та Проформа – Інвойс CR20240521-UKR-2 від 14.06.2024. Чинним законодавством країни відправлення (Китай) або загальними принципами міжнародного права, наявність печатки митниці відправлення на Інвойс та/чи Проформі-Інвойс – не передбачено. Крім того Відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У той же час відповідачем не наведено жодних відомостей про те, яким саме чином наявність / відсутність печатки митниці відправлення на Інвойс та Проформі-Інвойс впливає на визначення митної вартості товару.

При цьому, Інвойс, засвідчений підписом та скріплений печаткою Постачальника, є належним та допустимим засобом доказування митної вартості, якщо орган доходів та зборів не доведе, що такий інвойс отримано з порушенням закону.

Вказані висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду у постанові від 21. 10.2021 у справі № 420/4820/19.

Аргументи відповідача про те, що в зазначеній декларації не зазначено географічний пункт доставки товарів відповідно до умов поставки FOB є неспроможними, оскільки експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість товару та позивач не несе відповідальність за її заповнення експортером.

Разом з ти, експортна декларація це митний документ, який складений, в даному випадку, постачальником товару і підтверджує експорт товарів та законність вивезення продукції з країни-експортера.

В експортній вантажній митній декларації зазначено: данні про постачальника (SHANDONG DEEMAX RUBBER TECHNOLOGY CO.,LTD), покупця (ТОВ “ 100 ШИН+”), містить умови поставки (FOB ), містить найменування порт відправлення (QINGDAO) містить посилання на номери контейнера (MSKU0518280) містить посилання на Інвойс (CR20240521-UKR-2) вагу 12880,00 кг, найменування товару (шини для вантажних автомобілів) , кількість товару 196 шт. та вартість товару 25088,00 Дол. США, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в товаросупровідних документах, що надані до митного оформлення, що в повній мірі співпадають з даними, зазначеними в митній декларації №24UA500500039155U9 від 18.11.2024 та поданих позивачем до митного оформлення документах.

Отже є можливість ідентифікувати митну декларацію країни відправлення з партією товару, що оцінюється. А відповідачем не наведено жодних відомостей щодо необхідності та обов`язковості зазначення географічного пункту в копії декларації країни відправлення. Крім того в розумінні частини 2 статті 53 МК України експортна декларація не є основним документом, що підтверджує митну вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що документи, подані позивачем до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених ч. 2 ст. 53 МК України та не містять розбіжностей.

Як вбачається з матеріалів справи, декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей.

За таких обставин, у силу положень частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у митного органу не було законних підстав для витребування додаткових документів, зокрема і перелічених вище.

Враховуючи викладене, позивачем для митного оформлення були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.

Водночас, відповідачем не підтверджено належними доводами та відповідними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідачем не спростована, а наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду справи позивач довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач не надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову.

За наведених обставин, на думку колегії суддів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

Доводи апеляційної скарги.

Викладені в цій постанові мотиви та аргументи дають відповідь на всі суттєві доводи апеляційної скарги.

Апеляційний суд враховує усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (див. п. п. 29 - 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, від 09.12.1994.

При цьому, право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх ( див. пункт 30 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), заява № 49684/99, від 27.09.2001.

З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Згідно з частиною 1 статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31.07.2025 у справі № 420/3015/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик