Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №400/10803/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/10803/25

Перша інстанція: суддя Малих О.В.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

секретар – Божко А.К.,

за участю: представника позивача – адвоката Броннікової Д.В.,

представника відповідача – Тарасенка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 400/10803/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2025 ВП №78973970, –

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним адміністративним позовом до суду , у якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нугаєвої Марини Петрівни про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2025 ВП № 78973970.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 04 листопада 2025 року позов задовольнив.

Визнав протиправною та скасував постанову головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Нугаєвою Мариною Петрівною про закінчення виконавчого провадження від 02.10.2025 ВП № 78973970.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 54В, корп. 4, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 968,96 грн (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

06.11.25 до суду першої інстанції надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення по справі № 400/10803/25 яким просить стягнути з Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на його користь правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Миколаївський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 10 листопада 2025 року заяву представника позивача – задовольнив частково.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), просп. Миру, 54В, корп. 4, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Не погоджуючись з даним рішенням, представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що додаткове рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просить його скасувати.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд першої інстанції виніс додаткове рішення з порушенням норм матеріального права, що полягає у незастосуванні закону, який підлягав застосуванню, а саме не враховано положення абзацу 21 пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», згідно яких виконавче провадження підлягало зупиненню, натомість своєчасне звернення представника відділу із скаргою на дії/бездіяльність державного виконавця в порядку статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» з метою врегулювання спору мирним шляхом сприяло би своєчасному виявленню порушень в діях державного виконавця та зупиненню виконавчого провадження, що в свою чергу виключило би звернення позивача до суду та стягнення з відділу судового збору та витрат на правничу допомогу.

Окрім того, апелянт вказав, що подібний адміністративний позов в інтересах ОСОБА_1 вже подавався адвокатом до Миколаївського адміністративного суду та відкривалася справа за № 400/9971/25, та на думку апелянта, обидва позови є практично однаковими.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.

Так, відповідно до частин 1, 2 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

За правилами частини 5 статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі № 816/2096/17 та у постанові від 16 травня 2019 року у справі № 823/2638/18.

Пунктами 4, 6 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; інші види правової допомоги - це види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені Законом.

Статтею 30 цього закону визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розум ним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23- рп/2009, передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до п. 1 та 2 додаткової угоди № 05/11 від 05.11.2025 сторони погодили, що сума (розмір) витрат клієнта на професійну правничу допомогу у Миколаївському окружному адміністративному суді під час розгляду позовної заяви про визнання протиправною та скасування постанови від 02.10.2025 ВП № 78973970 по справі № 400/10803/25, складає 15 000,00 грн., виходячи із погодженого гонорару на надання послуг правової допомоги у даній справі в суді першої інстанції.

В рамках супроводження справи та надання правовї допомоги, сторони домовились про наступний (невиключений) перелік послуг (робіт): опрацювання нормативної бази, аналіз актуальної судової практики; підготовка та подання необхідних процесуальних документів (позовна заява, відповідь на відзив, заперечення, заяви, клопотання, почснення, інші необхідні процесуальні документи усправі); участь в судових засіданнях в суді першої інстанції; надання консультацій клієнту по справі; інші послуги (роботи), що необхідні для супроводження справи клієнта.

Аналогічні умови викладені у п. 1 та 2 акта наданої правничої допомоги № 05/11-197 від 05.11.2025.

Колегія суддів зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Відповідно до матеріалів справи представник відповідача надав до суду першої інстанції заперечення проти розподілу витрат на правничу допомогу у відзиві на позовну заяву.

Досліджуючи надані адвокатом документи на предмет співмірності заявленої суми правничою допомоги, колегією суддів встановлено наступне.

Так, колегія суддів зазначає, що правнича допомога, яка складається із усного та письмового консультування клієнта, збирання доказів для підготовки позовної заяви за своєю природою входить до послуг зі складання позовної заяви, що передбачає вивчення та опрацювання необхідної кількості документів, аналіз законодавства та судової практики, підготовку правової позиції та узгодження її з Клієнтом.

Крім того, дії з подання до суду позовної заяви, клопотань і доказів носять організаційно-технічний характер і не можуть охоплюватися поняттям “правнича допомога”.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що розмір витрат на правову допомогу на рівні 15 000,00 грн. є не співмірним зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом на надання таких послуг.

Принагідно колегія суддів акцентує, що питання розподілу судових витрат окрім іншого пов`язане також із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 22 грудня 2018 року справа №826/856/18.

Оцінюючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Верховний Суд в постанові від 21.08.2020 по справі № 520/2915/19 зауважує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої прийняте рішення понесених збитків, але і у певному сенсі має спонукати суб`єкта владних повноважень утримуватися від подачі безпідставних заяв, скарг та своєчасно вчиняти дії, необхідні для поновлення порушених прав та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин.

До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є не співмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Аналогічна правова позиція висловлена у додатковій постанові Верховного Суду від 05.09.2019 по справі № 826/841/17.

Відповідно частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, витрати на правову допомогу повинні бути фактичними, неминучими, а їх розмір обґрунтованим та мати розумну суму.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що аналогічний адміністративний позов в інтересах ОСОБА_1 вже подавався адвокатом до Миколаївського окружного адміністративного суду та було відкрито провадження у справі № 400/9971/25, а позовні заяви, на думку апелянта, є практично тотожними, оскільки надання адвокатом правничої допомоги в межах іншої справи, навіть за подібних фактичних обставин, саме по собі не є підставою для відмови у задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та не спростовує факту надання такої допомоги у цій справі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд зазначає, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, незалежно від кількості справ, у яких адвокат представляє клієнта, якщо витрати є реальними, обґрунтованими та доведені відповідними документами.

Інші доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань, які б спростовували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу у додатковому рішенні.

Проаналізувавши перелік наданих позивачу адвокатом послуг з розміром гонорару який був присуджений судом першої інстанції до відшкодування, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відшкодування суми витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн. відповідає критеріям реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), розумності їхнього розміру, у розумінні приписів частини 9 статті 139 КАС України та є співмірною зі складністю справи.

Відтак, колегія суддів не вбачає підстав для скасування додаткового рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10.11.2025 у справі № 400/10803/25.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) – залишити без задоволення.

Додаткове рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 400/10803/25 – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 28 січня 2026 року.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк