Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №448/2145/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 448/2145/25

Перша інстанція: суддя Саламатін О.В.,

повний текст судового рішення

складено 08.12.2025, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Вербицької Н.В.

- Кравченка К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2025 року за позовом ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Карпука Євгена Ігоровича, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

22.10.2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до старшого сержанта поліції Карпука Євгена Ігоровича, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, в якому просив суд:

- поновити строк для звернення із даним позовом до суду;

- скасувати постанову ЕНА №3612703 від 06.12.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за ст. 126 ч.4 КУпАП України про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20 400 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 06.12.2024 р., близько 07 год. 58 хв., щодо ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №189714 за ч. 2 ст. 130 КУпАП. Крім цього, щодо ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №189722 за ст. 122-4 КУпАП. Також, щодо ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №189720 за ст. 124 КУпАП та постанова серії ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху за ст.126 ч.4 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 20400,00 гривень (постанова серії ЕНА №3612703 видана 06.12.2024 року).

Позивач вважає постанову серії ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року неправомірною та незаконною, оскільки на момент винесення постанови, яка є предметом оскарження, та встановлення інспектором складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП - керування транспортним засобом особою, яка позбавлена права керування транспортними засобами, а саме 05.12.2024 року не вбачається факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом.

Позивач просить суд врахувати, що 14 квітня 2025 року суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області Полішко В.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла з ВП № 4 МРУП ГУНП в Миколаївській області, про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, до адміністративної відповідальності за статтею 122-4 КУпАП, закрила провадження по справі за закінченням строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого статтею 38 КУпАП.

Крім того, позивач звертає увагу, що за результатом поданої апеляційної скарги постанову Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 березня 2025 року, якою ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян було скасовано та прийнято у справі нову постанову, згідно якої, провадження в справі стосовно ОСОБА_1 , закрито на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 , складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

Крім цього, у постанові Миколаївського районного суду зазначено, що судом першої інстанції не було досліджено, що ОСОБА_1 , 05 грудня 2024 року транспортним засобом автомобілем марки Hyundai Terracan не керував. 05 грудня 2024 року, зазначеним транспортним засобом керувала інша особа ОСОБА_2 . Особа, яка притягається до відповідальності, знаходилась в автомобілі, в якості пасажира. Працівники поліції склали протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно нього у зв`язку із тим, що ОСОБА_2 був відсутнім під час прибуття працівників поліції наступного дня для складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення. Судом першої інстанції, серед іншого, залишено і поза увагою те, що із відеозапису, який долучено до матеріалів справи, не вбачається факту керування ОСОБА_1 , транспортним засобом того дня.

Позивач зазначає, що визначаючи наявність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.4 ст.126 КУпАП, обов`язковим є встановлення умислу позивача на вчинення адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона якого полягає в керуванні транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. ОСОБА_1 , 05 грудня 2024 року транспортним засобом автомобілем марки Hyundai Terracan не керував. Позивач вважає, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП (зокрема відсутні об`єктивна та суб`єктивна сторони проступку).

Представник відповідача, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування заперечень проти позову посилався на те, що постанова серія ЕНА №3612703 від 06.12.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення винесена поліцейським СРПП ВП №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Євгеном Ігоровичем, в межах повноважень та в порядку визначеному у чинному законодавстві, оскільки, останньому, відповідно до чинного законодавства та посадових інструкцій надано повноваження розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення.

Відповідач зазначає, що 05.12.2024 під час добового чергування, було здійснено виїзд в с. Мішково Погорілове, провулок Громадянський 21 (Миколаївська область) за фактом ДТП. На місці було встановлено що 05.12.2024 о 23:00 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Hyundai Terracan автомобілем, що стояв на узбіччі. Під час перевірки водія було виявлено, що той здійснив зіткнення зі стоячим транспортним засобом Terracan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , керував марки Hyundai Панькевич І.Я., якого відповідно до постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 у справі №944/5776/23 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік. Вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 4 ст. 126 КУпАП. Вказані обставини підтверджуються рапортом наданим поліцейським СРПП ВП №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Євгеном Ігоровичем та показами свідків ДТП.

Щодо керування транспортним засобом іншою особою ОСОБА_1 доказів не надав, а з показань свідків ДТП було встановлено, що ОСОБА_1 виходив з місця водія, а інших осіб в салоні автомобіля не було.

Відповідач зазначає, що постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 у справі №944/5776/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.

В зв`язку з чим, поліцейським СРПП ВП №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Є.І. було розглянуто адміністративну справу на місці вчинення адміністративного правопорушення та винесено постанову ЕНА №3612703 від 06.12.2024 відносно ОСОБА_1 за вчинення ним порушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, тобто керування транспортним засобом в межах річного терміну позбавлення його права керування транспортними засобами.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до старшого сержанта поліції Карпука Євгена Ігоровича, Головного управління Національної поліції у Миколаївській області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Апелянт не погоджується з вказаним рішенням суду та вважає його незаконним, прийнятим через неправильно установлені обставини, що мають значення для справи, в тому числі внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів, а також внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

Як вбачається з постанови ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року, така була складена поліцейським СРПП ВП №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Євгеном Ігоровичем відносно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 07:26:35, який вчора в с. Мішково-Погорілове, провулок Громадянський 21, керував транспортним засобом Hyundai Terracan 5008 Р4, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами. За порушення частини 4 статті 126 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення - штраф 20400 грн. Також в постанові зазначено, що до постанови додаються: пояснення свідків, схема місця ДТП, фото.

Як вбачається з постанови Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року по справі № 944/5776/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Таким чином, як на момент на момент винесення стосовно позивача ОСОБА_1 оскаржуваної постанови ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року, так і на момент вчинення позивачем дій - управління 05.12.2024 року транспортним засобомTerracan, державний номер НОМЕР_1 , позивач - ОСОБА_1 , був позбавлений права керувати транспортними засобами постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року по справі № 944/5776/23.

Вирішуючи дану справу в апеляційному провадженні, колегія суддів приходить до наступних висновків.

ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про дорожній рух» регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов`язки і відповідальність суб`єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об`єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі - міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об`єднань).

Згідно статті 14 вказаного Закону учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Відповідно до п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 вказаних Правил закріплено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Згідно п. 1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У свою чергу, відповідно до пункту 2.4 Правил дорожнього руху на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також:

а) пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1;

б) дати можливість перевірити номери агрегатів і комплектність транспортного засобу;

в) дати можливість оглянути транспортний засіб відповідно до законодавства за наявності на те законних підстав, у тому числі провести з використанням спеціальних пристроїв (приладів) зчитування інформації із самоклейної мітки радіочастотної ідентифікації про проходження обов`язкового технічного контролю транспортним засобом, а також перевірку технічного стану транспортних засобів, які відповідно до законодавства підлягають обов`язковому технічному контролю.

Аналогічні положення закріплені і в статті 16 Закону України «Про дорожній рух», згідно якої водій зобов`язаний мати, зокрема при собі та на вимогу поліцейського, а водії військових транспортних засобів - на вимогу посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Відтак, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що законодавством визначено перелік випадків, коли працівник поліції має право вимагати, а водій зобов`язаний надати, зокрема посвідчення водія.

У той же час, частиною четвертою статті 126 КУпАП визначено, що керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Виходячи з наведених вище правових норм вбачається, що позбавлення права керування транспортним засобом свідчить про відсутність у такої особи посвідчення водія та не дозволяє здійснювати керування будь-якими транспортними засобами.

Як вбачається з постанови ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року, складена поліцейським СРПП ВП №4 (м. Миколаїв) Миколаївського районного управління поліції ГУНП в Миколаївській області старшим сержантом поліції Карпуком Євгеном Ігоровичем відносно громадянина ОСОБА_1 , 06.12.2024 о 07:26:35, який 05.12.2024 року в с. Мішково-Погорілове, провулок Громадянський 21, керував транспортним засобом Hyundai Terracan 5008 Р4, будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1.а. ПДР - керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

За порушення частини 4 статті 126 КУпАП на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення - штраф 20400 грн. Також в постанові зазначено, що до постанови додаються: пояснення свідків, схема місця ДТП, фото.

Як вірно відзначено судом першої інстанції, постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року по справі № 944/5776/23 ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (одної тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Отже, на момент на момент винесення стосовно позивача ОСОБА_1 оскаржуваної постанови ЕНА №3612703 від 06.12.2024 року, так і на момент вчинення позивачем дій - управління 05.12.2024 року транспортним засобом Hyundai Terracan, державний номер НОМЕР_1 , позивач - ОСОБА_1 , був позбавлений права керувати транспортними засобами постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року по справі № 944/5776/23.

Таким чином, на час винесення оскаржуваної постанови, позивач був позбавлений права керування транспортними засобами згідно постановою Яворівського районного суду Львівської області від 01.07.2024 року по справі № 944/5776/23, яка набрала законної сили.

У відповідності до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, позивач у апеляційній скарзі наголошує на тому, що 05 грудня 2024 року транспортним засобом автомобілем марки Hyundai Terracan він не керував, зазначеним транспортним засобом керувала інша особа ОСОБА_2 .

Втім, зазначені доводи колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного.

На переконання колегії судів доводи викладені у апеляційній скарзі є безпідставними та спрямовані лише на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Ухвалюючи судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття судового рішення.

Керуючись ст.ст.308; 311; 315; 316; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – залишити без задоволення, рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 08 грудня 2025 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Джабурія

Судді Н.В. Вербицька К.В. Кравченко