Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №400/6410/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/6410/25

Перша інстанція: суддя Брагар В. С.,

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача – Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 р. у справі № 400/6410/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 23.05.2025 №4/03.06, зобов`язання вчинити певні дії, –

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У червні 2025 року до Миколаївського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі відповідач), та просить суд:

- визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.05.2025 № 4/03.06;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області призначити пенсію ОСОБА_1 відповідно до Закону України «По державну службу» з урахуванням всіх складових заробітної плати, зазначених у Довідках Миколаївської митниці від 03.06.2024 року №7.16-1/22/25, №7.16-/22/26 з дня подання заяви – 15.06.2024. В обґрунтування позовних вимог зазначаловь, що відповідач протиправно відмовив у нарахуванні пенсії з врахуванням всіх складових заробітної плати, зазначених у Довідках Миколаївської митниці від 03.06.2024 №7.16-1/22/25, №7.16-/22/26.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що на виконання Рішення від 08.04.2025 Головним управління повторно розглянуто заяву від 15.06.2024 про призначення пенсії за віком, відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII “Про державну службу”. При цьому, рішенням від 08.04.2025 зобов`язань щодо врахування при обчисленні пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу” довідок від 03.06.2024 № 7.16 1/22/25 та № 7.16-1/22/26, видані Миколаївською митницею, на орган Пенсійного фонду не покладалось. До того ж, зазначає, що у зв`язку з тим, що розмір пенсійної виплати Позивача на виконання Рішення суду від 08.04.2025 зменшується, тому пенсійну виплату Позивача визначено у розмірі пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. Отже, оскільки рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 400/12146/24 будь-яких інших зобов`язань, що пов`язані із обчисленням розміру пенсії на Відповідача не було покладено, то дії Відповідача при здійсненні обрахунку розміру пенсії без урахування довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця відповідають нормам чинного законодавства. Крім того, довідки складені та видані з порушенням пункту 12 розділу ХІ Закону № 889 та статті 37 Закону №3723, пункту 4 Порядку № 622 і Постанови № 1-3, оскільки в них зазначено дані про заробітну плату посадової особи контролюючих органів, а не працюючого державного службовця відповідної (прирівняної) посади за останнім місцем роботи заявника на державній службі.

Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції.

Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 03 жовтня 2025 року позов задовольнив.

Визнав протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 23.05.2025 № 4/03.06.

Зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код 13844159) призначити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) відповідно до Закону України від 10.12.2015 № 889-VII “Про державну службу” з урахуванням всіх складових заробітної плати, зазначених у Довідках Миколаївської митниці від 03.06.2024 року №7.16-1/22/25, №7.16-/22/26 з дня подання заяви – 15.06.2024.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1,м. Миколаїв, 54008, ідентифікаційний код 13844159) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив із того, що відмова відповідача щодо нарахування пенсії позивача на підставі довідок від 03.06.2024 № 7.16 1/22/25 та № 7.16-1/22/26 є протиправною, оскільки темпоральні застереження в постанові Кабінета Міністрів України № 823 щодо її застосування з 01.01.2024 не можуть нівелювати право на перерахунок пенсії позивача на підставі довідок, що були видані відповідно до норм, чинних на момент їх видачі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримув пенсію за віком.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 400/12146/24 (далі - рішення суду), що набрало законної сили 09.05.2025, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу державної служби періодів його роботи у митних органах у період з 05.08.1974 до 01.02.1996; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу державної служби періоди його роботи у митних органах з 05.08.1974 по 01.02.1996 та повторно розглянути заяву від 15.06.2024 про призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу", з урахуванням висновків суду.

Відповідач на виконання рішення суду повторно розглянув заяву від 15.06.2024 про призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 889 та прийнято рішення від 23.05.2025 року № 4/03.06, згідно якого позивачу відмовлено в переведені з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Законом № 889, у зв`язку з недоцільністю. При цьому, відповідачем не були враховано всіх складових заробітної плати, зазначених у Довідках Миколаївської митниці від 03.06.2024 року №7.16-1/22/25, №7.16-/22/26.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На час виникнення спірних відносин, принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців, визначалися Законом № 889-VIII.

При цьому, відповідно до пункту 2 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII з 01.05.2016 втратив чинність Закон № 3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Суд першої інстанції вирішуючи спірне питання констатував, що право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ як спеціального закону збережено для осіб, визначених у пунктах 10, 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.

Зокрема, пунктом 12 Розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Так, відповідно до частини першої статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Аналіз наведених норм права свідчить про те, що особам, визначеним у пунктах 10, 12 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII надано право вибору, на підставі якого закону їм має бути призначена пенсія. При цьому, для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

За наведеного правового регулювання, обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною першою статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі № 431/991/17.

Як встановлено під час розгляду справи в суді першої інстанції, що позивач досяг необхідного пенсійного віку та має стаж на посаді державної служби понад 21 рік, працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а відтак набув право на пенсію державного службовця за віком на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ.

В той же час, предметом розгляду справи є питання можливості при нарахуванні пенсії за віком згідно із Законом № 3723-XII та Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII врахування довідок про складові заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, необхідних для розрахунку такої пенсії.

Для призначення пенсії за віком за Законом № 3723-ХІІ особі, яка на час звернення за її призначенням не є державним службовцем, проте відповідає критеріям, визначеним у пункті 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, використовується розмір заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та відповідного рангу за останнім місцем роботи на державній службі, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а не розмір заробітної плати, яку така особа отримувала під час перебування на державній службі.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 12.09.2023 по справі № 560/8328/22.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги зазначив, що Довідки від 03.06.2024 № 7.16 1/22/25 та № 7.16-1/22/26 видані за формою, що була передбачена Порядком призначення пенсій деяким категоріям осіб у редакції, чинній на момент її видачі, та без урахування змін відповідно до постанови № 823 від 12.07.2024.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про правотворчу діяльність", зворотна дія нормативно-правового акта у часі - це реалізація нормативно-правового акта щодо суспільних відносин, що виникли до дня набрання ним чинності, правове регулювання яких змінюється таким нормативно-правовим актом.

Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, визначених Конституцією України.

Ст. 58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що відмова відповідача щодо нарахування пенсії позивача на підставі довідок від 03.06.2024 № 7.16 1/22/25 та № 7.16-1/22/26 є протиправною, оскільки темпоральні застереження в постанові Кабінета Міністрів України № 823 щодо її застосування з 01.01.2024 не можуть нівелювати право на перерахунок пенсії позивача на підставі довідок, що були видані відповідно до норм, чинних на момент їх видачі.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін у справі, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Стаття 316 КАС України визначає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що 13.11.2025 до П`ятого апеляційного адміністративного суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області надійшла заява про закриття провадження у справі у зв`язку із смертю позивача.

Так, згідно копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 24.10.2025, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 74 років.

П`ятий апеляційний адміністративний суд зазначену заяву та копію ухвали про призначення справи до розгляду направив на адресу позивача.

Відповідно до трек номеру АТ Укрпошта R068051386306 копія ухвали, заяви про закриття провадження та повістка були вручені члену сім`ї ОСОБА_1 .

На час розгляду справи від правонаступників позивача заперечень проти закриття провадження або клопотань про зупинення провадження у зв`язку із вступом у спадщину не надходило.

Правові підстави закриття провадження у справі визначені статтею 238 КАС України.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.238 КАС України, суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою фізичної особи або припинення юридичної особи, за винятком суб`єкта владних повноважень, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Відповідно до статті 1227 Цивільного кодексу України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що предметом спадкування можуть бути лише конкретні суми виплат, які були нараховані, належали до виплати особі за життя і залишилися неотриманими у зв`язку з його смертю.

У контексті спірних правовідносин, які виникли у цій справі, колегія суддів зазначає, що особливість пенсійних (публічно-правових) відносин у сфері соціального захисту між конкретною особою та Пенсійним фондом України полягає в тому, що вони нерозривно пов`язані з особою пенсіонера, а відтак після смерті цієї особи зобов`язання Пенсійного фонду України, за загальним правилом, не можуть бути об`єктом спадкування та виплат на майбутнє його спадкоємцям.

Водночас, недоотримана, у зв`язку зі смертю пенсіонера, сума пенсії, на яку він мав право, виплачується, зокрема, в порядку Закону № 1058-IV.

Ці ж правові висновки знайшли своє підтвердження у постанові Верховного Суду від 15.12.2023 по справі № 805/2628/18-а.

Суд встановив, що зазначена категорія спору стосується нарахування пенсії з врахуванням всіх складових заробітної плати померлого та не передбачає правонаступництва.

Таким чином, спірні правовідносини у даній справі стосуються перерахунку та виплати пенсії позивача, а тому ці відносини є особистими і відносно них правонаступництво недопустиме.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 640/9191/20.

Статтею 319 КАС України встановлено, що судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Якщо судом першої інстанції ухвалено законне і обґрунтоване рішення, смерть фізичної особи - сторони у спорі чи припинення юридичної особи - сторони у спорі, що не допускає правонаступництва, після ухвалення такого рішення не може бути підставою для застосування вимог частини першої цієї статті.

Тобто, виходячи з правового аналізу положень частини другої цієї статті, коли в суді апеляційної інстанції встановлений факт смерті особи у спорі, що не допускає правонаступництво, рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню у випадку його законності та обґрунтованості, а повинно визнаватися нечинним, в той же час провадження у справі підлягає закриттю з підстав передбачених п.5 ч.1 ст.238 КАС України.

Під час апеляційного провадження судом апеляційної інстанції не встановлено порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті. Жодні наведені доводи та мотиви скаржника не спростовують правильності прийнятого судом першої інстанції рішення.

На підставі викладеного, враховуючи що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, а позивач по справі помер, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що провадження по справі підлягає закриттю, а рішення суду визнанню нечинним.

Керуючись ст.ст.238, 239, 248, 256, 315, 319 КАС України, апеляційний суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про закриття провадження у справі № 400/6410/25 - задовольнити.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 400/6410/25 визнати нечинним.

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 жовтня 2025 року у справі № 400/6410/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання неправомірним та скасування рішення від 23.05.2025 №4/03.06, зобов`язання вчинити певні дії.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький

Судді А.Г. Федусик Г.В. Семенюк