Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №420/34694/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34694/25

Головуючий в 1 інстанції: Білостоцький О.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді – Шевчук О.А.,

суддів: Бойка А.В., Єщенка О.В.,

при секретарі — Жигайлової О.Е.,

за участю представника апелянта – Кузьменка І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року у справі за позовною заявою ІНФОРМАЦІЯ_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УЗПВР у Херсонській області Кузьменка І.М. від 06.10.2025 року по ВП №79280694 про стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 виконавчого збору у розмірі 32000,00 грн.;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ВПВР УЗПВР у Херсонській області судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що державним виконавцем неправильно визначено розмір виконавчого збору, оскільки спірні відносини, які розглядались у справі №420/10184/24, мають всі ознаки майнового спору. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 06.10.2025 року про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження №79280694. Стягнуто з Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (код ЄДРПОУ 43315529) суму судового збору у розмірі 2 422,40 грн. за подання адміністративного позову за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь Державного бюджету України на р/р UA468999980313171206084015756, отримувач коштів ГУК в Од.обл./Київський р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО) 899998, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Не погоджуючись з таким рішенням, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просять повністю скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця та прямою нормою Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено суму виконавчого збору, яка зазначається у постанові про стягнення з боржника виконавчого збору. Саме тому, на думку апелянта, на час відкриття виконавчого провадження у державного виконавця відсутні законні підстави для того, щоб не вирішувати питання про винесення постанови про стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження.

Апелянт вказує, що оскаржувана постанова про стягнення виконавчого збору винесена при виконанні рішення зобов`язального характеру, за яким боржник зобов`язаний здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, а не у рішенні, резолютивна частина якого містить стягнення з боржника певної суми грошових коштів, від якої стягується 10% суми боргу, у зв`язку з чим, судом не повною мірою встановлено обставини, спосіб і порядок виконання для визначення розміру виконавчого збору та прийнято необґрунтоване рішення, яке не відповідає нормам законодавства про виконавче провадження.

Апелянт вказує, що у рішенні судом не встановлювалось жодних сум коштів, які б належали до виплати стягувачу, та виконавчі документи не містили жодних вимог щодо стягнення коштів з боржника або вимог щодо передачі від нього конкретного майна стягувачу, натомість вони містили вимоги до боржника вчинити дії, відтак, на думку апелянта, це рішення немайнового характеру. Тому виконавцем у постанові про стягнення виконавчого збору визначено розмір виконавчого збору у розмірі як за примусове виконання рішення немайнового характеру в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи, при виконанні даного рішення суду державний виконавець застосовує ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

20 січня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому представник просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін рішення суду першої інстанції.

Відзиву на апеляційну скаргу третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – ОСОБА_1 до суду не надано.

22 січня 2026 року до суду через систему «Електронний суд» від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 – адвоката Коломойцева М.М. надійшло клопотання, в якому представник просить проводити розгляд справи без третьої особи та представника третьої особи.

Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 124-130 КАС України.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 23 січня 2026 року було задоволено заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції та забезпечено участь представника ІНФОРМАЦІЯ_1 – Ткачова Андрія Віталійовича, у судовому засіданні, призначеному на 27 січня 2026 року о 10:30 год. в режимі відеоконференції.

Відповідно до ч.5 ст. 195 КАС України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, його представник, який подав відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що з незалежних від суду причин представник ІНФОРМАЦІЯ_1 – ОСОБА_2 не зміг приєднатись у визначений час до відеоконференції.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2024 року у справі №420/10184/24, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 січня 2025 року, адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 з ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з 01.01.2020 по 21.11.2020 та з 24.08.2022 по 20.05.2023 за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: - з 01.01.2020 року по 21.11.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 24.08.2020 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за весь час затримки виплати - за період з 01.01.2020 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення в частині грошового забезпечення за період служби з 01.01.2020 по 21.11.2020 та за період з 24.08.2022 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення в частині грошового забезпечення за період служби з 24.08.2022 по 20.05.2023.

04 лютого 2025 року Одеським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи у справі № 420/10184/24.

06.10.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком І.М. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №79280694 на підставі виконавчого листа №420/10184/24, виданого 04.02.2025 року Одеським окружним адміністративним судом, в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: - з 01.01.2020 року по 21.11.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 24.08.2020 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

Крім того, 06.10.2025 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Кузьменком І.М. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №79280694, якою стягнуто з боржника: ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн. (а.с. 21-22).

Не погоджуючись із вказаною постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у ВП №79280694 про стягнення виконавчого збору, якою було стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 32 000,00 грн., є необґрунтованою, протиправною та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч.1, ч.2, ч.3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Згідно з ч.4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.

Отже, будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.

Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

Натомість, до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі №907/9/17 (провадження №12-76гс18) та від 25 серпня 2020 року у справі №910/13737/19 (провадження №12-36гс200).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору в межах ВП №79280694 став виконавчий лист №420/10184/24, виданий Одеським окружним адміністративним судом, в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди: - з 01.01.2020 року по 21.11.2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 1 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 24.08.2020 року по 31.12.2022 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 1 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, - з 01.01.2023 року по 20.05.2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 1 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.

В аспекті питання, яке порушив позивач, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір виконавчого збору згідно з положеннями ч.ч.2 та 3 ст.27 Закону №1404-VIII визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.

Тобто, якщо це рішення “майнового характеру”, то розмір виконавчого збору становить 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.

Майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми його використання.

При цьому, до позовних заяв немайнового характеру належать вимоги, які жодним чином не підлягають вартісній оцінці. Тобто, під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що не піддається грошовій оцінці.

Аналізуючи рішення суду по справі №420/10184/24 від 06.05.2024 року колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що метою звернення ОСОБА_1 (стягувача в межах ВП №79280694) до суду з відповідним позовом було відновлення його майнових прав шляхом зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити йому грошове забезпечення, що, в свою чергу, є благом, яке після його перерахунку та виплати піддається грошовій оцінці.

У спірному випадку, судом у справі №420/10184/24 вирішена позовна вимога ОСОБА_1 про захист права, що підлягає грошовій оцінці, а отже спір беззаперечно мав майновий характер.

Втім, оскаржуваною у даній справі постановою державного виконавця вирішено стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 виконавчий збір у розмірі 32000,00 грн., тобто в розмірі 4 мінімальних розмірів заробітної плати, виходячи з того, що рішення, яке підлягає примусовому виконанню, має немайновий характер.

Вимоги щодо нарахування та виплати грошового забезпечення, на переконання суду апеляційної інстанції, незалежно від зазначення у судовому рішення конкретних сум таких виплат, є майновими позовними вимогами, оскільки їх об`єктом беззаперечно виступає “благо, яке підлягає грошовій оцінці”, а відповідно й розмір виконавчого збору, у даному випадку, мав обраховуватися з урахуванням суми грошового забезпечення, яке рішенням суду зобов`язано перерахувати та виплатити, тобто як зі спору майнового характеру.

Отже, вказаним рішенням вирішена вимога про захист права, що підлягає грошовій оцінці.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 14.09.2022р. у справі №280/9443/21 у схожих спірних правовідносинах.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції, що вирішений Одеським окружним адміністративним судом у справі №420/10184/24 спір, носить майновий характер, а тому в межах спірних правовідносин розмір виконавчого збору мав обраховуватися державним виконавцем з урахуванням нарахованої та виплаченої стягувачу суми грошового забезпечення.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судом обставин справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 271, 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) – залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2025 року – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча суддя: О.А. Шевчук

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Єщенко