Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №160/28037/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/28037/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року (суддя Ремез К.І.) в справі № 160/28037/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - ГУ ПФУ в Херсонській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області) про:

визнання нечинним рішення ГУ ПФУ в Херсонській області від 11 вересня 2025 року № 047050033143 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;

зобов`язання ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 періоди роботи з 28 червня 1996 року по 02 серпня 2021 року та призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 04 вересня 2025 року на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року позов задоволено частково.

Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області від 11.09.2025 № 047050033143 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 28.06.1996 по 02.08.2021 та призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 04.09.2025 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ГУ ПФУ в Херсонській області просить скасувати рішення з підстав неповного з`ясування судом першої інстанції обставини, що мають значення для справи, неправильного застосування норм матеріального права, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує, що за результатами розгляду заяви позивача прийнято рішення №047050033143 від 11 вересня 2025 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 10 років та недосягнення пенсійного віку 55 років на дату звернення.

Рішення №047050033143 від 11 вересня 2025 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах є законним, правомірним та таким, що не підлягало скасуванню, оскільки до заяви про призначення пенсії на пільгових умовах обов`язково надаються документи, які підтверджують пільгових характер виконуваних робіт та період їх виконання.

Записи у трудовій книжці ОСОБА_1 не містять відомості про умови праці та періоди і характер виконуваної ним роботи, з огляду на зазначене для визначення пільгового стажу роботи позивачу необхідно надати уточнюючу довідку, передбачену п. 20 Порядку № 637, форма якої має відповідати додатку № 5 до цього Порядку.

Оскільки позивачкою не надавались додаткові довідки про підтвердження пільгового стражу за Списком №2 за період з 28.06.1996 по 02.08.2021, то відповідно у апелянта відсутні підстави для зарахування спірного періоду роботи, до пільгового стажу за Списком №2.

Крім того, вік ОСОБА_1 на момент звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах: 50 років 1 місяць (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ), тобто у позивача відсутнє належне підтвердження пільгового стажу 10 років та нею не досягнуто пенсійного віку 55 років на дату звернення.

Звертає увагу, що судом першої інстанції не взято до уваги, що станом на 01.04.2015 пільговий стаж у позивачки відсутній, тому норма статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 не може бути застосована до ОСОБА_1 .

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 04.09.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Заява про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися ГУ ПФУ в Херсонській області за принципом екстериторіальності.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області від 11.09.2025 №047050033143 відмовлено позивачці у призначенні пенсії. В рішенні встановлено, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі Закон) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України і за результатами атестації робочих місць: після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону - жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Порядком застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових змовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383), визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про результати атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637. Пільговий стаж за Списком №2 складає 3 років 6 місяців 2 дні (з 03.08.2021 по 31.10.2021, з 06.12.2021 по 31.07.2022, з 04.12.2022 по 15.12.2023, з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 06.01.2025 30.07.2025), згідно довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 07.08.2025 №143-745, виданої ПАТ “КАМЕТ-СТАЛЬ” за період з 03.08.2021 по 30.07.2025 на посаді машиніста крана металургійного виробництва, за виключенням періодів 2021 - 1 місяць 5 днів, 2022 - 4 місяці 3 дні, 2023 -16 днів, 2025 - 2 дні.

За записами трудової книжки НОМЕР_1 від 24.10.1997 заявниця з 28.06.1996 працює на Дніпропетровському металургійному комбінаті на посаді машиніста крана металургійного виробництва. Рекомендовано при повторному зверненні надати довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній за весь період роботи.

Суд першої інстанції вважав, що спірний пільговий стаж за період з 28.06.1996 по 02.08.2021 на посаді “машиніста крана металургійного виробництва” підтверджено архівними довідками, які видані ПАТ “Дніпровський металургійний комбінат” від 21.05.2025 за №К-21/2-09/736, №К-21/2-09/737, №К-21/2-09/738, №К-21/2-09/738/1 та довідкою про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній виданої ПАТ "КАМЕТ-СТАЛЬ" від 07.08.2025 №143-745, копією трудової книжки серії НОМЕР_1 від 24.08.1997.

Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, тому дійшов висновку, що відмова управління ПФУ в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 34 роки 09 місяців 04 дні, у тому числі на роботах за списком №2, позивачка мала 28 років 07 місяців 07 днів пенсії на пільгових умовах за віком, з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Суд першої інстанції вважав, що порушені права позивачки підлягають відновленню шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 04.09.2025 на підставі пункту “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02.03.2015 № 213-VІІІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення”.

Суд визнає обґрунтованими наведені висновки суду першої інстанції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_1 04 вересня 2025 року звернулась до територіального органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Рішенням ГУ ПФУ в Херсонській області, яким заява позивача розглянута за принципом екстериторіальності, від 11 вересня 2025 року №047050033143 відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах з підстав відсутності у позивача необхідного пільгового стажу та недосягненням установленого законом пенсійного віку (55 років).

Страховий стаж позивача становить 34 роки 9 місяців 4 дні, пільговий стаж роботи за Списком №2 - 03 роки 06 місяців 02 дні.

Рішенням не зараховано до пільгового стажу за Списком №2 період роботи з 28 червня 1996 року по 02 серпня 2021 року.

Спірним під час апеляційного перегляду справи, виходячи з доводів апеляційної скарги, є наступні питання:

1) відсутність підстав для призначення пенсії за Списком № 2 на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

2) досягнення позивачем пенсійного віку;

3) зарахування до пільгового стажу періоду роботи.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі – Закон № 1058-IV).

Частиною першою статті 114 Закону № 1058-IV встановлено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Пунктом другим частини другої статті 114 Закону № 1058-IV визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи; жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.

Згідно з пунктом «б» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі – Закон № 1788-ХІІ) в редакції Закону України від 02 березня 2015 року N 213-VIII право на призначення пільгової пенсії за віком мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, зокрема, 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування": чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/20 у справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III „Прикінцеві положення“ Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII (справа № 1-5/2018(746/15)) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII.

Конституційним Судом України в частинах другої-третьої резолютивної частини рішення встановлено, що стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б“-„г“ статті 54 Закону України „Про пенсійне забезпечення“ від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення“ від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:

«На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: (….) б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах…».

При цьому, Конституційний Суд України зазначив, що зміни, внесені Законом України №213-VIII від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими передбачено поетапне підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах з урахуванням відповідного стажу роботи та на пенсію за вислугу років для працівників, визначених у вказаних нормах, порушують легітимні очікування таких осіб, а отже, суперечать ч. 1 ст. 8 Конституції України, тобто порушують принцип верховенства права, складовою якого є принцип юридичної визначеності.

Відповідно до статті 151-2 Конституції України рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Отже, з 23 січня 2020 року, дня набрання чинності рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року в справі № 1-р/2020, діють положення статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, яка була чинна до внесення змін Законом № 213-VIII, відносно права на пільгову пенсію осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах.

Разом з тим, залишилися чинними положення статті 114 Закону № 1058-IV.

Відтак, з 23 січня 2020 року в Україні існують два закони, котрі одночасно регламентують правила призначення пенсій для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, за якими пенсії за віком призначаються на пільгових умовах, а саме: пункт «б» статті 13 Закону № 1788-ХІІ у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ та пункт 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

У спірних правовідносинах норми вказаних законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає: 50 років за пунктом «б» статті 13 Закону 1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом № 213-VІІІ) та 55 років за пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 листопада 2021 року в зразковій справі № 360/3611/20, якою змінено мотивувальну частину рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 квітня 2021 року та викладено її в редакції цієї постанови, а в решті – залишено без змін, зроблено наступний правовий висновок щодо правовідносин, які є аналогічними правовідносинам в цій справі: «…Рішенням № 1-р/2020 КСУ визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213-VIII.

У зв`язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова управління ПФУ в призначенні ОСОБА_1, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала страховий стаж роботи 31 рік 3 місяці 3 дні, у тому числі на роботах за списком № 2 - 20 років 11 місяців 23 днів, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.».

Враховуючи приведені висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові, ухваленої в зразковій справі № 360/3611/20, суд вважає за можливе застосувати правила розв`язання колізій між діючими актами права однакової сили та з одного з того ж предмету із застосуванням приписів статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на користь невладного суб`єкта - приватної особи, тобто застосувати підхід, який є найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на те, що на день звернення із заявою про призначення пенсії за віком позивач досягла 50 років, суд погоджує висновок суду першої інстанції про протиправність рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2 з підстав недосягнення позивачем пенсійного віку.

Доводи апелянта про те, що норми Закону № 1788-ХІІ в частині призначення пенсій на пільгових умовах за Списком №2 не підлягають застосуванню, так як, з 11 жовтня 2017 року порядок призначення пенсії за віком, в тому числі на пільгових умовах за списком № 2, регулюється Законом №1058-IV, а також недосягнення позивачем пенсійного віку (55 років) спростовані викладеними вище висновками суду.

Наступним спірним є питання правомірності незарахування періоду з 28 червня 1996 року по 02 серпня 2021 року до пільгового стажу.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

За змістом частини першої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні приписи містяться у статті 48 Кодексу законів про працю України.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Мінпраці від 18 листопада 2005 року № 383, (далі – Порядок № 383) передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 24 жовтня 1997 року, архівними довідками, виданими ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 21 травня 2025 року №К-21/2-09/736, №К-21/2-09/737,? №К-21/2-09/738, №К-21/2-09/738/1, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ПАТ «Камет-Сталь» 07 серпня 2025 року №143-745, підтверджено у період з 28 червня 1996 року по 02 серпня 2021 року позивач працювала на посаді «машиніст крана металургійного виробництва».

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 (приклади у додатках 1, 2).

Виходячи з доводів відповідача, спірний період не зараховано до пільгового стажу через те, що позивачем не надавались додаткові довідки про підтвердження пільгового стражу за Списком №2.

Проте такі доводи спростовані власне фактом надання позивачем органу Пенсійного фонду архівних довідок ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» від 21 травня 2025 року №К-21/2-09/736, №К-21/2-09/737,? №К-21/2-09/738, №К-21/2-09/738/1 та довідки про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, виданою ПАТ «Камет-Сталь» 07 серпня 2025 року №143-745.

Суд зауважує, що архівні довідки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» містять відомості про зайнятість позивача пільговою роботою, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період, результати атестації робочих місць.

Аналогічно довідка про підтвердження наявного трудового стажу призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, видана ПАТ «Камет-Сталь» 07 серпня 2025 року №143-745, містить відомості про зайнятість позивача пільговою роботою, періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків, куди включається цей період, результати атестації робочих місць.

Чинними на час роботи позивача Списками №2 посада «машиніст крана металургійного виробництва» дає право на пільгове пенсійне забезпечення.

Апелянт вказує, що на підставі записів трудової книжки неможливо встановити право на пільгове забезпечення, а надані архівні довідки не відповідають вимогам пункту 20 Порядку № 637.

Суд відхиляє такі доводи апелянта, адже сукупність досліджених доказів вказує на те, що робота позивача віднесена саме до списку № 2 у періоді, коли позивач працював в ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».

При цьому невідповідність архівних довідок вимогам пункту 20 Порядку № 637 є формальною підставою, яка не може нівелювати зміст довідок, який однозначно підтверджує право на пільгове забезпечення позивача за списком № 2.

За загальним правилом, формальні неточності у документах не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації її права на соціальний захист шляхом призначення пенсії, а органом Пенсійного фонду належним чином не реалізовано власну компетенцію щодо зобов`язання роботодавця дооформити документи.

Якщо й трудова книжка та довідки мають певні недоліки, то у будь-якому випадку право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, або за оформлення уточнюючих довідок, а на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці та інших документах не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу, що дає особі право на призначення пенсії, оскільки працівник не повинен відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Відтак, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Враховуючи наведе, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач у спірні періоди виконувала роботи, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2.

Стосовно доводів апелянта про те, що станом на 01 квітня 2015 року пільговий стаж у позивача відсутній, тому норма статті 13 Закону №1788 в редакції до внесення змін Законом №213 не може бути застосована до ОСОБА_1 , суд зазначає, що рішенням в цій справі зобов`язано відповідача ГУ ПФУ в Херсонській області зарахувати до пільгового стажу період роботи з 28 червня 1996 року по 02 серпня 2021 року, тобто у будь-якому випадку у позивача станом на 01 квітня 2015 року наявний пільговий стаж за списком №2 не менше 10 років.

Враховуючи, що на час звернення за призначенням пенсії позивач досягла віку 50 років, має страховий стаж не менше 20 років, з яких не менше 10 років стаж на роботах за списком №2, суд також погоджує висновок суду першої інстанції про наявність підстав для призначення позивачу пенсії за списком №2.

Суд зауважує, що апелянтом не приведено доводів у спростування обраного судом першої інстанції способу захисту порушеного права.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в справі № 160/28037/25 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року в справі № 160/28037/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 28 січня 2026 року та відповідно п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко