Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №160/12224/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12224/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Щербака А.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Малиш Н.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року (суддя Царікова О.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року позов задоволено частково.

Суд вирішив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912020156264 від 07.04.2025 про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити, починаючи з 27.11.2024, ОСОБА_1 пенсію, у зв`язку з втратою годувальника відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV у розмірі 50% від розміру пенсії її чоловіка - ОСОБА_2 на момент смерті.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області подана апеляційна скарга, просить рішення суду першої інстанції скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, суд не врахував відсутність доказів того, що позивач перебував на утриманні померлої особи.

Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до пункту 3 частини 1 ст.311 КАС України в порядку письмового провадження, на підставі наявних у ній доказів.

Колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як було встановлено судом першої інстанції, 15 листопада 1980 року позивач разом з ОСОБА_2 зареєстрували шлюб в Бабушкінському відділі РАЦСу м. Дніпропетровськ, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 .

На день смерті, ОСОБА_2 отримував пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV.

06 грудня 2024 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV.

Рішенням Головного управління ПФУ в Донецькій області від 12.12.2024 №912020156264 про результати розгляду заяви позивача, відповідач повідомив, що в ході розгляду заяви з доданими до неї документами було встановлено, що відсутні відомості про спільне проживання заявниці та померлого годувальника або документ підтверджуючий проживання за однією адресою.

31.03.2025 року, позивач повторно звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення їй пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, долучивши до нього підтверджуючий документ щодо спільного проживання заявника та померлого, а саме: акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР.

Рішенням Головного управління ПФУ в Одеській області від 07.04.2025 №912020156264, відмовлено у призначенні ОСОБА_1 пенсії у зв`язку з втратою годувальника відповідно до ст. 36 Закону № 1058-ІV, у зв`язку з тим, що акт обстеження домогосподарства від 20.02.2025, виданий Директором КП «ЖИЛСЕРВІС-5» ДМР, який доданий до заяви, не відноситься до переліку документів, які підтверджують факт перебування на утриманні померлого годувальника.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправним, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем правомірність оскарженого рішення не було доведено.

Колегія суддів з висновками суду першої інстанції погоджується.

Відповідно до ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті особи, яка виконала функцію донора анатомічних матеріалів людини, пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров`я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (Революції Гідності), та непрацездатним членам сім`ї особи, якій відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» надано правовий статус особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Відповідно п.1 ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли віку 65 років, або пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійний вік становить 60 років.

Як було встановлено судом першої інстанції, на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника вона досягла пенсійного віку, а отже набула статусу непрацездатності, а відтак мала право на призначення пенсії у зв`язку із втратою годувальника.

Суд вірно визнав доводи відповідача, щодо відмови у призначенні пенсії у зв`язку з втратою годувальника, оскільки позивачем не було надано передбачених законодавством документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого, помилковими, оскільки такі доводи спростовуються нормами ст.26 та 38 вищезазначеного Закону, якими визначено, що підставою для відношення члена сім`ї до категорії непрацездатної особи є факт досягнення такою особою пенсійного віку, а не наявність документів на підтвердження факту перебування на утриманні померлого.

Суд вірно встановив, що позивачем було надано належні та достатні документи для призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а виявлені відповідачем недоліки мають характер надмірного формалізму.

Суд дійшов вірного висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 912020156264 від 07.04.2025 та про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити позивачу пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.1, 3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків:

- пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку;

- пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Суд вірно встановив, що оскільки позивачу виповнилось 67 років 23.12.2024 а вказаний вік є однією із умов призначення такої пенсії, та позивач звернулась за призначенням такої пенсії не пізніше 12 місяців з дня настання такої обставини, суд доходить висновку, що в даному випадку пенсія у зв`язку з втратою годувальника підлягає призначенню саме з 27.11.2024, тобто з наступного дня після виконання умов для призначення такого виду пенсії.

Доводи апеляційної скарги вказаного не спростовують.

Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Постанова у повному обсязі складена 28 січня 2026 року.

Головуючий - суддя А.А. Щербак

суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш