Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №160/24338/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

28 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/24338/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.,

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/24338/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ) про:

визнання протиправними дій щодо поновлення пенсії за вислугою років та переведення на пенсію за віком з 22 липня 2025 року без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2023-2024 роки;

зобов`язання призначити пенсію за віком відповідно до заяви від 22 липня 2025 року з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, та розрахувати її із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2023-2024 роки та виплатити різницю недоотриманої пенсії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Зазначає, що суд помилково дійшов висновку про право позивача на пенсію відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 (пенсія за віком на пільгових умовах) та того, що їй пенсію в січні 2016 року призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто суд першої інстанції помилково встановив вид пенсії, яку вона отримувала з 16 січня 2015 році, адже позивач отримувала пенсію за вислугою років як працівник охорони здоров`я.

Вказує, що пенсію за вислугою років вона отримувала з 16 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року (42 дні), з 02 березня 2015 року повернулась на попереднє місце роботи, прийнята сестрою медичною педіатричного відділення. З дня працевлаштування виплата пенсії за вислугою років була припинена. В період з 02 березня 2015 року по день досягнення пенсійного віку працює, пенсію за вислугою років не отримує. З посади, що надає право на пенсію за вислугу років, не звільнялась та продовжує працювати по теперішній час. Заява про поновлення пенсії за вислугою років нею не подавалась. Ця обставина взагалі не була досліджена судом.

Суд першої інстанції помилково зазначає, що позивач звернулась до ПФУ з заявою від 04 серпня 2025 року про перерахунок пенсії за віком з застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024р., тобто за Законом № 1058.

Також зазначає, що право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» вона набула вперше 16 липня 2025 року, має право на пенсію за віком із застосуванням показника заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки.

У відзиві відповідач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить висновку, що апеляційна скарга має бути задоволена частково з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 16.01.2015 року та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.

По досягненню 60-річного віку, 16.07.2025 року за зверненням позивача останній призначена пенсія за віком на підставі Закону України №1058-ІV від 09.07.2003 року “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Однак, при розрахунку пенсії було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016 роки.

04.08.2025 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила, серед іншого, здійснити перерахунок та виплачувати пенсію за віком, застосувавши для її обрахунку середній показник заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, з якої сплачуються страхові внески за три календарні роки - тобто за 2022-2024 роки, що передують року звернення.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 15.08.2025 року №36923-30456/М-01/8-0400/25 позивачу повідомлено про наступне. За даними пенсійної справи з 16.01.2015 року позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до ст. 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у розмірах визначених Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-ІV. Після досягнення пенсійного віку, що передбачено ст.26 Закону України №1058-IV, позивач надала заяву щодо переведення на пенсію за віком. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17; 1,11; 1,11; 1,14, 1,197, 1,0796 та 1,115 складає 8913,83 грн. (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796х1,115.

Врахувавши, що з 16.01.2015 року позивач отримувала пенсію за вислугою років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року №1788-ХІІ, а положення Закону України “Про пенсійне забезпечення” №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах, а призначення та обчислення пенсії проводиться відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд першої інстанції вважав, що право позивача на пенсію визначено відповідно до статті 13 Закону №1788 (пенсія за віком на пільгових умовах) та призначено пенсію і обраховано її розмір відповідно до Закону №1058.

Суд першої інстанції вважав, що фактично позивач просить призначити йому пенсію того ж виду (за віком), яка вже була призначена та неодноразово перерахована.

Оскільки позивачу вже була призначена пенсія за віком у 2015 році, суд першої інстанції дійшов висновку, що такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058 та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2022, 2023, 2024 роки, тому відмовив у задоволенні позову.

Суд визнає висновок суду першої інстанції необґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ОСОБА_1 з 16 січня 2015 року призначена пенсія за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я.

Пенсія за вислугу років виплачувалась позивачу по 28 лютого 2015 року.

ОСОБА_1 22 липня 2025 року звернулась до ГУ ПФУ із заявою про перехід на інший вид пенсії (за віком).

З 22 липня 2025 року позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Пенсія за віком призначена позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності обчислення розміру пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

За положеннями статті 10 Закону№ 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

За приписами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Тобто при визначенні розміру пенсії за віком враховується показник Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

За частиною третьою статті 45 Закону 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відтак, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії, передбачений саме Законом № 1058-ІV, має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої саме Законом № 1058-ІV.

Як вказано вище, позивачу первинно у 2015 році призначена пенсія за вислугу років на підставі Закону № 1788-ХІІ.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ (далі - Закон № 1788-ХІІ) право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03 жовтня 2017 року №2148-VIII, який набрав чинності 11 жовтня 2017 року, розділ XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV доповнено пунктом 2-1 наступного змісту: «Особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Розмір пенсії за вислугу років визначається відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. Пенсії за вислугу років фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.».

Частиною першою статті 27 Закону № 1058-ІV передбачено, що розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відтак, при визначенні розміру пенсії за вислугу років з 11 жовтня 2017 року для обчислення заробітної плати враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, на час первинного призначення позивачу пенсії за вислугу років у 2015 році у законодавстві була відсутня норма, яка передбачала, що обчислення розміру пенсії за вислугу років здійснюється за правилами статті 27 Закону № 1058-ІV.

Станом на час первинного призначення позивачу пенсії (2015 рік) визначення розміру пенсії за вислугу років здійснювалось відповідно до статті 53 Закону № 1788-ХІІ, відповідно до якої пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком.

Пенсії обчислюються з середньомісячного заробітку (статті 64-67, 69), одержуваного перед припиненням роботи, яка дає право на пенсію за вислугу років (статті 54 і 55), крім пенсій працівникам льотно-випробного складу та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах.

Тобто під час первинного призначення пенсії не враховувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Приписами частини третьої статті 45 Закону 1058-IV чітко встановлено, що саме при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Отже, частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV установлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, при цьому при такому переведенні показник середньої заробітної плати має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV.

У спірному випадку мало місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом (вперше призначена пенсія за вислугу років за Законом № 1788-ХІІ, а у 2025 році позивачу призначена пенсія за віком за Законом №1058-ІV), тобто в цьому випадку не йде мова про переведення позивача на інший вид пенсії за Законом №1058-ІV, позивачу призначено новий вид пенсії за іншим законом, тому при призначенні іншого виду пенсії має враховуватись показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки.

Суд першої інстанції неправильно встановив обставини справи, а саме що у 2015 році позивачу призначено пенсію за віком на підставі статті 13 Закону №1788-ХІІ, адже доказами, наявними у матеріалах справи, доводиться, що у 2015 році позивачу призначена пенсія за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Неправильне встановлення обставин справи призвело до помилкового висновку про відсутність у позивача права при призначенні пенсії за віком із застосування показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки.

Позов задовольняється частково, адже судом не встановлено фату поновлення у 2025 році позивачу пенсії за вислугу років, тому в цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що не доведеними є обставини, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

На користь позивача відповідно до частин першої та шостої статті 139 КАС України суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 1211,20 грн (2422,4 грн (968,96 грн – судовий збір, сплачений за подання позову, + 1453,44 грн – судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги) : 2).

Оскільки предметом позову в цій справі є дії (рішення) суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, тобто ця справа є справою незначної складності у розумінні п. 3 ч. 6 ст. 12 КАС України, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року (суддя Серьогіна О.В.) в справі № 160/24338/25 задовольнити частково.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року в справі № 160/24338/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії скасувати.

Ухвалити у справі №160/24338/25 нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо переведення ОСОБА_1 на пенсію за віком з 22 липня 2025 року без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) пенсію за віком за заявою від 22 липня 2025 року з дня, наступного за днем досягнення пенсійного віку, та розрахувати її із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2023-2024 роки та виплатити різницю недоотриманої пенсії.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427, вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі стягнення судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати ухвалення 28 січня 2026 року та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Суддя-доповідач В.А. Шальєва

суддя С.М. Іванов

суддя В.Є. Чередниченко