Постанова від 20 січня 2026 р. у справі №160/12228/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

21 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/12228/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Баранник Н.П., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року (суддя 1-ї інстанції Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/12228/25 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.09.2025 позовні вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Прогрес” до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 24.04.2025 № 0214980705 ( форми "В4").

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 0214990705 (форми "Р").

Стягнуто із Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 24224,00грн.

15.09.2025 представником позивача подано до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00грн.

Додатковим рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “ПРОГРЕС” витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати додаткове рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач посилається на те, що визначена сума судом до сплати також є нерозумною та, неспівмірною та незрозумілою стосовно її складових.

Учасники справи не скористалися правом подання відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги просив її задовольнити. Також суду зазначив, що стягнення витрат на правничу допомогу є надмірним тягарем для Державного бюджету.

Представник позивача в судовому засіданні у задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів доходить до наступного висновку.

Так суд першої інстанції задовольняючи заяву про ухвалення додаткового рішення частково, дійшов висновку, що заявлена сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 40000,00грн, яку представник позивача просить стягнути за рахунок відповідача, є неспівмірною, а належною сумою до сплати буде 3000грн.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції не знаходить підстав для скасування додаткового рішення з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

Таким чином, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представником позивача до заяви надано наступні документи: договір між СГ ТОВ «Прогрес» та Адвокатським об`єднанням “ДЕ -ФАКТО” про надання правової допомоги від 01.01.2020.

Представництво інтересів позивача у справі здійснював адвокат Замула Ростислав Олеговича, що підтверджується ордером на надання правничої допомоги серії АН № 1679372 від 29.04.2025.

Відповідно до Додаткової угоди №24/04/25 від 01.01.2020 сторонами визначено суму гонорару.

З акту приймання - передачі від 15.09.2025 до договору надання правової допомоги від 01.01.2020 вартість наданої правової (правничої) допомоги у суді першої інстанції (справа № 160/12228/25) складає 40000,00грн.

Сплата гонорару позивачем адвокатському об`єднанню “ДЕ -ФАКТО” підтверджується платіжною інструкцією №9242 від 15.09.2025, яка наявна в матеріалах справи.

Відповідач заперечував щодо заявленої до відшкодування суми на правничу допомогу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з розміром присуджених витрат на професійну правничу допомогу, оскільки останній є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, підтверджений належними доказами.

Доводи апеляційної скарги про відсутність належних обґрунтувань суми понесених витрат на професійну правничу допомогу спростовані матеріалами справи, якими підтверджується надання адвокатом послуг відповідно до договору.

Щодо аргументів відповідача про неспівмірність стягнутих судом суми витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Так вказуючи на не співмірність стягнутих витрат із складністю справи, відповідач не вказує про те, яка сума витрат на правничу допомогу на його думку є справедливою та співмірною у контексті складності цієї справи.

Більш того суд звертає увагу скаржника, що надання адвокатських послуг беззаперечно підтверджується матеріалами справи.

Отже, дослідивши обставини та матеріали справи, аргументи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив додаткове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 315, ст. 316, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Додаткове рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/12228/25 – залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Головуючий - суддя Н.І. Малиш

суддя Н.П. Баранник

суддя А.А. Щербак