Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №160/19506/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19506/24

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 року в адміністративній справі №160/19506/24 (головуючий суддя першої інстанції – Савченко А.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання дій протиправними та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 14.03.2024 року № 12630011200, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи: з 11.07.1989 року по 21.08.1989 року; з 16.10.1989 року по 13.08.1990 року; з 08.05.1991 року по 28.02.1994 року; з 01.03.1994 року по 31.07.1996 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.03.2024 року № 12630011200, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 04.01.2023 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач та відповідач подали апеляційні скарги, в яких: позивач просив скасувати рішення суду в частині незадоволених позовних вимог та в цій частині прийняте нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а відповідач просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивача зазначено, що рішення суду першої інстанції є частково не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального права. Апелянт вказує, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, із врахуванням періоду роботи з 11.07.1989 року по 21.08.1989 року, з 16.10.1989 року по 13.08.1990 року, з 08.05.1991 року по 28.02.1994 року, з 01.03.1994 року по 31.07.1996 року, оскільки займані ним посади у вказаний період віднесені до списків виробництв, посад, робота в яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідача зазначено, що рішення суду першої інстанції є не обґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що прийняте ним рішення про відмову позивачу у призначені пенсії за віком за Списком №1 прийнято відповідно до норм діючого законодавства. Вважає, що за поданими документами до страхового та пільгового стажу позивача були зараховані всі наявні у нього періоди. Відповідно до наявного страхового стажу у позивача відсутній необхідний пільговий стаж, тому позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.

Вважає, оскільки вказані у трудовій книжки позивача займанні посади за спірним періодом відсутні в пільгових списках, а також відсутня інформація щодо роботи на протязі повного робочого дня на виробництві, відповідачем прийнято рішення відповідно до норм діючого законодавства.

Позивач та відповідач відзиви на апеляційні скарги не подали, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, встановила наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , звернувся 04.01.2023 року із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 12.01.2023 року №121630011200 ОСОБА_1 було відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу, визначеного нормами пункту 1 частини 2 статті 114 Закону.

Рішення №121630011200 було оскаржено до Дніпропетровського окружного адміністративного суду, рішенням якого від 20.11.2023 у справі 160/12402/23 позов задоволений частково, а саме:

- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області від 12.01.2023 № 121630011200 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах;

- зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву від 04.01.2023 року про призначення пенсії з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.

На виконання рішення суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області було повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 та рішенням від 14.03.2024 року № 12630011200 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 1 частини 2 статі 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність необхідного пільгового стажу.

У вказаному рішенні зазначено таке: Вік заявника 52 роки 5 місяців. Страховий стаж особи становить 33 роки 6 місяців 1 день. Результати розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу зараховано всі періоди роботи. За результатами повторного розгляду пільговий стаж заявника за Списком № 1 зараховано згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 30.08.2000 року по 31.12.2000 року, з 01.01.2001 року по 31.01.2002 року, з 29.02.2004 року по 31.08.2005 року та становить 2 роки 11 місяців 5 днів. Щодо не зарахування періодів пільгового стажу за Списком № 1 згідно трудової книжки НОМЕР_1 : - з 11.07.1989 року по 21.08.1989 року, оскільки відсутня інформація щодо праці в пільгових умовах протягом повного робочого дня; з 16.10.1989 року по 13.08.1990 року в СПО Склопластик, оскільки виробництво склопластку відсутнє в пільгових списках; - з 08.05.1991 року по 28.02.1994 року в СПО Склопластик, оскільки виробництво склопластку відсутнє в пільгових списках; - з 01.03.1994 року по 31.07.1996 року, оскільки відсутня інформація щодо роботи на протязі повного робочого дня на виробництві.

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області від 23.03.2023 року №1842-1379/Ч-02/8-1200/23 позивача повідомлено про те, що 28.01.2022 року до відділу обслуговування громадян № 9 м. Сєвєродонецька було надано заяву та необхідні архівні документи для підтвердження стажу роботи, який дає право на пільгову пенсію за Списком № 1, відповідно до Постанови 18-1, оскільки ВАТ Об`єднання Склопластик (правонаступник СВО Склопластик) за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ліквідовано 05.11.2012 року. Рішення про підтвердження пільгового стажу (протокол від 18.02.2022 року № 2) за результатом розгляду наданої заяви 18.02.2022 року направлено до сервісного центру №9 для визначення дати права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. З рішенням Ви особисто ознайомилися та отримали трудову книжку. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 року № 309, Сєвєродонецька міська територіальна громада є тимчасово окупованою рф територією України. Документи Вашої справи залишилися в приміщенні сервісного центру №9 в м.Сєвєродонецьку, доступ до якого на теперішній час, на жаль, відсутній.

Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, позивач оскаржив таку відмову до суду.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Відповідно до п.1, ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті.

На пільгових умовах пенсія за віком призначається, зокрема: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Комплексний аналіз норм дає підстави дійти висновку, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 Закону № 1058-IV є перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку № 1, з урахуванням проведеної атестації робочих місць, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Відповідно до статті 62 Закону № 1788-XII та частини першої статті 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (пункт 1 Порядку).

Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Як встановлено судом першої інстанції, в трудовій книжці немає відомостей про умови праці, не вказано, що особа працювала на посаді, передбаченій Списком №1, та не зазначено, що позивач виконував роботу протягом повного робочого дня. Відтак, для підтвердження пільгового стажу постає потреба в наданні довідки про підтвердження трудового стажу у разі відсутності трудової книжки або необхідних записів у ній, як це передбачено пунктом 10 Порядку №383 та пунктом 20 Порядку №637.

Відтак позовна вимога про зобов`язання зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 періоди роботи: з 11.07.1989 по 21.08.1989; з 16.10.1989 по 13.08.1990; з 08.05.1991 по 28.02.1994; з 01.03.1994 по 31.07.1996 задоволенню не підлягає.

Враховуюче викладене судом першої інстанції вірно зазначено, що ВАТ «Об`єднання Склопластик», в якому працював позивач, ліквідовано 05.11.2012 року без правонаступника.

Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 року № 18-1, визначено механізм підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремої категорії працівників у разі ліквідації підприємства, установи та організації без визначення правонаступника.

Дія цього Порядку поширюється на осіб, які працювали на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, а також на осіб, яким призначено пенсію до набрання чинності цим Порядком (далі - робота, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років) (п. 2 Порядку № 18-1).

Згідно п. 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - підтвердження стажу роботи), здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років (далі - Комісії).

Приписами пункту 4 Порядку визначено, що комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники членських організацій Федерації професійних спілок України та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань.

Пунктом 6 Порядку № 18-1 передбачено, що основними завданнями Комісії є: розгляд заяв про підтвердження стажу роботи (додаток 1) та прийняття рішень щодо підтвердження стажу роботи або про відмову в його підтвердженні в установленому порядку.

Згідно п. 10 Порядку 18-1 рішення про результати розгляду заяви (додаток 2) приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою або його заступником. Рішення про результати розгляду заяви набуває чинності з моменту прийняття рішення.

З аналізу вищезазначених положень вбачається, що у разі ліквідації (припинення) підприємства без правонаступника пільговий стаж зараховуються на підставі рішення комісіями з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років про підтвердження стажу роботи.

Як вбачається з матеріалів справи комісією з питань підтвердження стажу роботи рішення про підтвердження стажу роботи не приймалось.

Враховуючи відсутність рішення комісії з питань підтвердження стажу роботи, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач перебрав на себе повноваження комісії при вирішенні питання про зарахування періодів роботи з 11.07.1989 року по 21.08.1989 року, з 16.10.1989 року по 13.08.1990 року з 08.05.1991 року по 28.02.1994 року, з 01.03.1994 року по 31.07.1996 року до пільгового стажу.

Отже, відповідач зобов`язаний був повідомити позивача про необхідність звернення із заявою про підтвердження стажу до комісії з питань підтвердження стажу, однак відповідач до прийняття рішення не повідомив позивача про необхідність підтвердження стажу.

Крім того, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно із пунктом 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Так, з наведених норм чинного законодавства вбачається, що Пенсійний фонд, під час вирішення питання щодо призначення пенсії, зобов`язаний збирати, перевіряти певні обставини та відомості, які необхідні для вирішення питання щодо призначення пенсії, для чого останньому надається тримісячний термін.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, при вирішення питання про призначення пенсії позивачу, не дотримався справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, оскільки не використав надані законом повноваження для з`ясування тих чи інших обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Враховуючи наведені вище обставини, в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційних скаргах доводи висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року в адміністративній справі №160/19506/24 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 березня 2025 року в адміністративній справі №160/19506/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя Т.І. Ясенова

суддя І.В. Юрко