Постанова від 25 січня 2026 р. у справі №160/26230/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/26230/25

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Ясенової Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/26230/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Мудрак Михайло Миколайович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , в якому просив:

-визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії за результатами медичного огляду ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого визнано придатним до військової служби;

-зобов`язати військово - лікарську комісію провести військово-лікарську експертизу стану здоров`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з повним обстеженням, за необхідності - в умовах стаціонару, з метою оцінки стану здоров`я на момент огляду та визначення ступеня придатності до військової служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо призову ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на військову службу під час мобілізації та направлення для проходження військової служби до військової частини НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025року позовну заяву повернуто, у зв`язку з тим, що позов підписано особою, яка не має права її підписувати.

Не погодившись з судовим рішенням, адвокат звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції.

Обґрунтовано апеляційну скаргу тим, що згідно з пунктом 11 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12.04.2019 №41 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до рішення Ради адвокатів України № 118 від 17.11.2020, далі - Положення № 41) ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Відповідно до пункту 12.4 Положення №41 назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". \

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу так і назва групи органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (наприклад, судові органи, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, органи досудового слідства, правоохоронні органи тощо).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яЛ належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами.

Всі вищезазначені норми матеріального права не було застосовано судом 1-ї інстанції, оскільки зазначено в ордері групу органів визначених пунктом 2 частини 1 статті 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а саме «судах всіх інстанцій».

Від відповідача надійшов відзив на скаргу.

Від позивача надійшла відповідь на відзив.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Позовну заяву в інтересах ОСОБА_1 подано через підсистему "Електронний суд" та підписано адвокатом Мудрак Михайлом Миколайовичем.

На підтвердження повноважень адвоката Мудрак Михайла Миколайовича на підписання позовної заяви в інтересах ОСОБА_1 надано ордер на надання правової допомоги серія АЕ №1418738 від 26.08.2025 року, за змістом якого вбачається, що він виданий адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , у " ІНФОРМАЦІЯ_4 »; «Шевченківський РТЦК та МП»; «в/ч № НОМЕР_1 »; «судах України всіх інстанцій» «МОУ»; «ДБР»; «військово-лікарських комісіях України».

Повертаючи позов, суд виходив з того, що законодавцем чітко відокремлені судові органи, як такі, що повинні бути окремо зазначені в графі “назва органу, в якому надається правова допомога” ордеру на надання правової допомоги. Законодавець чітко відокремив судові органи як такі, що повинні бути окремо зазначені в ордері на надання правової допомоги, зокрема в графі “Назва органу, в якому надається правова допомога”. Отже, в ордері на надання правової допомоги має бути зазначено не абстрактний орган державної влади, а конкретна назва такого органу, зокрема суду. Назва органу, що вказана у ордері не відповідає назві суду до якого звернуто даний позов, що у свою чергу свідчить про відсутність належного доказу повноважень представника.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

За змістом частини 1 статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев`ятою статті 266 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно із частиною 4 статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданими відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Відповідно до положень частин 7 і 8 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом. Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до п. 2, 4 ч.1 ст. 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правничої допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правничої допомоги, зокрема:

2) представляти і захищати права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у суді, органах державної влади та органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, громадських об`єднаннях, перед громадянами, посадовими і службовими особами, до повноважень яких належить вирішення відповідних питань в Україні та за її межами;

4) складати заяви, скарги, клопотання, інші правові документи та подавати їх у встановленому законом порядку.

Згідно з частиною 1-3 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.

Ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги. Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката. Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера.

Повноваження адвоката як захисника або представника в господарському, цивільному, адміністративному судочинстві, кримінальному провадженні, розгляді справ про адміністративні правопорушення, а також як уповноваженого за дорученням у конституційному судочинстві підтверджуються в порядку, встановленому законом.

Верховний Суд у постановах від 06 листопада 2024 року в справі №483/346/24, від 21 травня 2025 року в справі №388/2167/24, від 25 червня 2025 року в справі №580/14/25, від 11 вересня 2025 року в справі №620/1979/25 наголосив, що гарантування кожному права на судовий захист та заборона обмеження в такому праві, в тому числі в умовах інтенсивної діджиталізації суспільства, повномасштабної збройної агресії проти України російської федерації та введення воєнного стану на всій території України, хоча б з точки зору найвищої соціальної цінності життя та здоров`я людини, спонукають до сприяння в забезпеченні плюралізму способів взаємодії між судами та учасниками судового процесу, способів підписання ордеру, а не їх обмеження судами; ордер має бути підписаний адвокатом; ордер вважається таким, що містить підпис адвоката за умови, що: він містить власноручний («фізичний») підпис, він підписаний електронним підписом, він є додатком до документа, який підписано електронним підписом; у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») чи електронного підпису на ордер не вимагається.

У постановах від 21 травня 2025 року в справі №388/2167/24 та від 11 вересня 2025 року в справі №620/1979/25 Верховний Суд констатував, що у випадку, якщо ордер додано до документа, що посвідчений електронним підписом, додаткового накладення окремого власноручного («фізичного») підпису на ордер не вимагається. Таким чином, ордер на надання правничої (правової) допомоги, виданий відповідно до Закону №5076-VI, що подається до суду в електронній формі через підсистему «Електронний суд», уважається належним чином оформленим та підтверджує повноваження адвоката на представництво інтересів особи в суді, якщо такий ордер підписаний (засвідчений) кваліфікованим електронним підписом адвоката, який ідентифікує його особу, а відповідність ордера типовій формі, затвердженій Радою адвокатів України, та наявність у ньому всіх обов`язкових реквізитів може бути перевірена судом за допомогою загальнодоступних засобів, зокрема через офіційний вебсайт Національної асоціації адвокатів України. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2024 року в справі №483/346/24, від 16 грудня 2024 року в справі №916/4258/23, від 14 березня 2025 року в справі №343/1061/24.

Пунктом 1 Рішення Ради адвокатів України від 12.04.2019 № 41 «Про затвердження Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції», керуючись статтею 55 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", розділом II Положення про Раду адвокатів України, Регламентом Ради адвокатів України, затверджено Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції.

За п. 1 Положення № 41, положення про ордер на надання правничої допомоги встановлює єдині для всіх адвокатів України, адвокатських об`єднань/адвокатських бюро правила виготовлення, оформлення, зберігання, обліку ордерів.

.Згідно пункту 2-4 Положення № 41, ордер на надання правничої допомоги є письмовий документ (в паперовій або електронній формі), що посвідчує повноваження адвоката на надання правничої допомоги у випадках і порядку, встановлених Законом України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та іншими законами України.

Електронна копія електронного ордера на надання правничої допомоги виготовляється в порядку встановленому для оригіналу ордеру на надання правничої допомоги в електронній формі (здійснюється візуальне подання електронного документа в електронній формі з накладенням електронного підпису), у т.ч. не потребує проставляння слів «Згідно з оригіналом»)».

В Україні встановлюється єдина, обов`язкова для всіх адвокатів, типова форма ордера, яку затверджує Рада адвокатів України (зразок в Додатку 1).

Ордер видається адвокатом, адвокатським бюро, адвокатським об`єднанням та повинен містити обов`язкові реквізити, передбачені цим Положенням.

Відповідно до п.9 Положення №41, ордер, що видається адвокатом, який здійснює свою діяльність індивідуально, підписується адвокатом (власноручно або електронним підписом) та посвідчується печаткою адвоката (за її наявності).

За п.11 Положення №41, ордер, встановленої цим Положенням форми, є належним та достатнім підтвердженням правомочності адвоката на вчинення дій в інтересах клієнта.

Відповідно до пункту 12.4 Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги (у новій редакції), затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41, ордер містить наступні реквізити і серед іншого, назву органу, у якому надається правова допомога адвокатом із зазначенням, у випадку необхідності, виду адвокатської діяльності відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Під назвою органу розуміється як безпосередньо назва конкретного органу, так і назва групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «;органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «;правоохоронні органи» тощо).

Верховний Суд неодноразово вирішував питання прийнятності ордеру як документа, що підтверджує повноваження адвоката, у разі, коли в ньому замість найменування конкретного органу (суду), у якому надається правова допомога, зазначено загальне найменування системи органів, зокрема «суди України» чи інші подібні загальні найменування органів / установ.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2021 року у справі № 826/17175/18 зазначено, що:

- під назвою органу розуміють як безпосередньо назву конкретного органу, так і назву групи органів, визначених пунктом 2 частини першої статті 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (наприклад, «судові органи», «органи державної влади», «органи місцевого самоврядування», «органи досудового слідства», «;правоохоронні органи» тощо);

- зазначення в ордері, що правова допомога надається «в судових органах» є достатнім для висновку про наявність у адвоката повноважень діяти від імені сторони у справі;

- вимога судів зазначати в ордері найменування конкретного суду є надмірно формалізованою і створює невиправдані перешкоди для звернення до суду.

Подібна за змістом правова позиція послідовно викладалася Верховним Судом у постановах від 9 жовтня 2020 року у справі №460/1726/19, від 22 квітня 2021 року у справі №280/2788/20, від 8 лютого 2023 року у справі №640/30856/21, від 17 серпня 2023 року у справі №600/4282/22-а, від 15 травня 2024 року у справі №520/14924/23, від 18 квітня 2025 року у справі № 340/1171/24, від 09 січня 2025 року у справі № 742/6063/23 та інших.

З матеріалів справи убачається, що ордер, доданий до першої інстанції на підтвердження повноважень адвоката. діяти від імені позивача, містить формулювання, що він виданий на представництво інтересів, зокрема, у «судах України всіх інстанцій».

Тобто, занадто вузьке тлумачення вимоги до ордеру адвоката, як-то «назва органу», породжує надмірний формалізм та негативно впливає на реалізацію позивачем своїх прав, оскільки зазанчення у наданому ордері на те, що адвокат діє в інтересах клієнта у «судах України всіх інстанцій» дає змогу встановити і судову інстанцію як місце здійснення діяльності адвоката.

Також колегія суддів звертає увагу, що суд помилково послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18, адже її висновки стосуються Положення про ордер на надання правової допомоги та порядок ведення реєстру ордерів, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 17 грудня 2012 року №36, яке втратило чинність з 12 квітня 2019 року, у зв`язку з набранням чинності Положенням про ордер на надання правничої (правової) допомоги у новій редакції, затвердженим рішенням Рада адвокатів України від 12 квітня 2019 року № 41.

Суд не звернув увагу на нерелевантність постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2019 року у справі № 9901/847/18 до спірних правовідносин, не врахував норм нової редакції Положення про ордер на надання правничої (правової) допомоги, у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо наявності підстав для застосування положень пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України.

Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний же формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Тож, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Так, Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (рішення у справах «Zubac v. Croatia», «Beles and Others v. the Czech Republic», №47273/99, пп. 50-51 та 69, та «Walchli v. France», № 35787/03, п. 29).

Враховуючи зазначені норми права та встановлені судом обставини, суд вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви позивачеві.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права та неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а отже підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/26230/25– задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2025 року в адміністративній справі №160/26230/25 - скасувати.

Справу направити до Дніпропетровського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення.

Головуючий - суддя С.В. Білак

суддя І.В. Юрко

суддя Т.І. Ясенова