Постанова від 21 січня 2026 р. у справі №160/19078/24 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 січня 2026 року м. Дніпросправа № 160/19078/24

Головуючий суддя І інстанції – Захарчук-Борисенко Н.В.

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),

суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/19078/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» звернулось до суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» було задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що спірні рішення прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що свідчить про відсутність підстав для їх скасування.

Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 20.12.2019 року між ТОВ «АТБ-маркет» та NINGBO FULLCOS IMPORT AND EXPORT CO.,LTD було укладено контракт на поставку продукції № 3436-NF/CN (надалі – Контракт), відповідно до умов якого Продавець зобов`язується поставити товар, а Покупець прийняти та оплатити його на умовах, визначених у Контракті. Товар, що поставляється, повинен бути виготовлений і поставлений партіями в повній відповідності з вимогами, на умовах і за цінами, вказаними в Додатках і Специфікаціях до Контракту, які є його невід`ємною частиною.

На виконання умов Контракту, згідно з інвойсом від 21.12.2023 № 23JY4022 та Специфікацією № 35 від 21.12.2023 р. на умовах поставки FOB-Нінбо/FOB-NIngbo. (згідно з Incoterms 2010) на адресу Покупця була поставлена наступна продукція:

Товар № 1 Капці жіночі пляжні, арт. FL-1072202, у кількості 10 416 пар на загальну суму 13 540,80 доларів США (1,3 дол. за пару).

Товар № 2 Набір для тварин «Повідець та шлея», арт. fl-4070521/522, у кількості 8856 наборів на загальну суму 8147, 52 доларів США (0,92 дол. За набір).

Товар № 3 Компресор автомобільний, арт. FC-190629, у кількості 3 000 шт. на загальну суму 9 630,00 доларів США (3,21 дол. за шт.).

Товар № 4 Миска для тварин, що складається 13 см, арт. FL-1071503, у кількості 15120 шт. на загальну суму 6 713, 28 доларів США (0,444 дол. за шт.).

Товар № 5 Поїлка прогулянкова для тварин, з контейнером для корму, арт. FL-4072202/03, у кількості 3200 шт. на загальну суму 6 240,00 доларів США (1,95 дол. за шт.).

Зазначений товар розроблений та виготовлений у Китаї, виробник NINGBO FULLCOS IMPORT AND EXPORT CO.,LTD (надалі – Товар). Товар був поставлений у відповідності до умов Контракту. Загальна вартість поставленої партії Товару склала 44 271, 60 доларів США.

З метою митного оформлення поставленого позивачеві Товару, останній подав до Одеської митниці митну декларацію № UA500500/2024/013617 від 18.04.2024 року разом із документами, які згідно з ч. 2 ст. 53 МК України подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. Зокрема, були подані наступні документи, передбачені ст. 53 МК України:

- Декларація митної вартості № UA500500/2024/013617 від 18.04.2024 року;

- Контракт на поставку продукції від 20.12.2019 року № 3436-NF/CN;

- Специфікація № 35 від 21.12.2023 року;

- Декларація про походження товару № 23JY4022 від 21.12.2023 року;

- Прайс-лист б/н від 11.12.2023 року;

- Пакувальний лист б/н від 21.12.2023 року;

- Комерційна пропозиція від 14.12.2023 року;

- Копія митної декларації країни відправлення №310120230515275381 від 23.12.2023 року;

- Інвойс від 21.12.2023 року № 23JY4022;

- swift від 24.01.2024 року;

- Виписка із бухгалтерської документації 63.2 станом на 20.06.2024 року надавалася пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 р.;

- Платіжне доручення в іноземній валюті № 290 від 23.01.2024 року надавалося пізніше разом із заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 р.;

- Коносамент № ZJSM23121182C від 29.12.2023 року;

- Товарно-транспортна накладна CMR б/н від 16.04.2024 року;

- Рахунки-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від 18.04.2024 року № СФ-37412, № СФ-37413 до договору №88189 від 09.04.2019 року;

- Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0001993, ОУ-0001992 від 18.04.2024 року від ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" до Договору транспортного експедирування № 88189 від 09.04.2019 року надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 року;

- Платіжні інструкції про сплату за транспортні послуги №156385 від 01.05.2024 року, №156357 від 01.05.2024р. надавалися пізніше разом з заявою, вих. № М-2024-3176 від 25.06.2024 року;

- Документ, що підтверджує вартість страхування - заява на страхування окремого перевезення вантажу № 17207 від 19.02.2024 року до Договору № 040г0д від 11.03.2020 року добровільного страхування вантажів.

У митній декларації митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

19.04.2024 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення № 1ba2589c-fe26-42e6-bf13-652fe1505077), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення.

Митниця направила ТОВ «АТБ-МАРКЕТ» повідомлення, відповідно до якого за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

1) У пункт 3.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено що покупець сплачує 100% від суми зазначеної в специфікації протягом 20 днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2 договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN. Але в специфікації № 35 від 21.12.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, що не відповідає умовам зазначеного договору. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи.

2) У розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня.

3) В СМR від 16.04.2024 № б/н зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА". При цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась.

4) Згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 17207 від 19.02.2024 не відповідає вищезазначеним умовам.

19.04.2024 року відповідачем було надіслано позивачеві повідомлення (ідентифікатор повідомлення № 1ba2589c-fe26-42e6-bf13-652fe1505077), в якому відповідач вимагав від позивача надати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару; 4) копію митної декларації країни відправлення.

19.04.2024 декларантом ТОВ "АТБ-МАРКЕТ" додатково надано документи: swift TF01378190240124 від 24.01.2024, заявку на перевезення вантажу морським транспортом № 77011/280516_20 від 09.04.2023, прайс-лист від 11.12.2023, комерційну пропозицію від 14.12.2023, копію декларації країни відправлення, лист № 1904/2 від 19.04.2024.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем було прийнято:

- рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000260/1;

- картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.04.2024 року № UA500500/2024/000481.

Не погодившись з зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірні рішення про коригування митної вартості та картка відмови були прийняті всупереч приписам законодавства, що свідчить про необхідність визнання їх протиправними та скасування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою.

За приписами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію) (ч. 4 ст. 53 Митного кодексу).

Відповідно до ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Як встановлено ч. 1 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій – четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до ст. 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі, якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України, основний метод визначення митної вартості не застосовується, якщо використані декларантом відомості не підтверджені документально або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена і в постановах Верховного Суду від 26.06.2018 року (справа № 814/1996/15), від 19.06.2018 року (справа № 826/6346/16), що враховується судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості були висновки відповідача про те, що:

- у пункт 3.1.1 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено що покупець сплачує 100% від суми зазначеної в специфікації протягом 20 днів після отримання копій документів, зазначених в п. 4.2 договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN. Але в специфікації № 35від 21.12.2023 зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, що не відповідає умовам зазначеного договору. При цьому до митного оформлення не було надано банківські платіжні документи;

- у розділі 4 пункт 4.2.6 зовнішньоекономічного договору від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено, що разом з товаром продавець повинен надати засвідчену продавцем копію митної декларації країни відправлення, але в пакеті документів, наданих до митного оформлення вона відсутня;

В СМR від 16.04.2024 № б/н зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунку-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА". При цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась.

Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з вказаними висновками, з огляду на наступне.

Як свідчать встановлені обставини справи, в пункті 3.1.1. Контракту на поставку продукції від 20.12.2019 № 3436-NF/CN зазначено наступне: « 100 % від суми, зазначеної в Специфікації, Покупець сплачує протягом 20 (двадцяти) днів після отримання копій документів, зазначених в п.4.2., якщо інше не вказано в специфікаціях».

В специфікації № 35 від 21.12.2023 р. зазначено, що оплата за товар здійснюється протягом 30 днів від дати завантаження на судно, отже специфікація відповідає умовам договору.

Дата завантаження на судно зазначена в коносаменті – 29.12.2023 року. Оплата відбулась 24.01.2024, що підтверджується банківським документом swift від 24.01.2024 року.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу реквізити документів щодо оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим реквізити документів щодо оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак певні недоліки їх оформлення або суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Щодо посилань відповідача на відсутність копії митної декларації країни відправлення, то колегія суддів апеляційного суду зазначає, що копія митної декларації країни відправлення передбачена як додатковий документ, що надається (за його наявності) на запит митниці, якщо надані документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючі надані до митного оформлення документи, що підтверджують вартість товару, яка підлягає сплаті, в зауваженні відповідачем не зазначено у зв`язку з якими розбіжностями в документах, що впливають на правильність визначення митної вартості, висувається вимога про надання копії митної декларації країни відправлення, а тому зазначені доводи митниці є безпідставними.

Щодо твердження відповідача відносно того, що в СМR від 16.04.2024 року зазначено, що перевізником є ФОП ОСОБА_1 , але рахунки-фактури на оплату транспортно-експедиційних послуг видані ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», при цьому заявка на перевезення вантажу до митного оформлення не подавалась, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Відповідно до п.2.1.1. до договору №88189 від 09.04.2019р. між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА» - експедитор зобов`язаний «здійснити підбір перевізників та укласти від свого імені з цими перевізниками договори на перевезення вантажів згідно із заявкою».

Отже, згідно укладеного договору рахунки на оплату ТОВ «АТБ-Маркет» виставляє експедитор ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», акти на виконання транспортних послуг підписуються між ТОВ «АТБ Маркет» та ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА», оплата за транспортні послуги здійснюється експедитору ТОВ «ТГЛ УКРАЇНА». А експедитор вже може залучати до виконання транспортних послуг інших осіб, укладати з ними договори без участі ТОВ «АТБ-Маркет».

Відтак, з огляду на вказані обставини справи, вищевказані зауваження митного органу є безпідставними.

Щодо твердження митниці, що згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс мінімальне страхування має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) і повинно бути обумовлене у валюті договору. Наданий страховий документ № 17207 від 19.02.2024 не відповідає вищезазначеним умовам, то колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

У відповідності до специфікації № 35 від 21.12.2023 року сторонами погоджено продаж товару на умовах поставки FOB Ningbo/FOB Нінгбо.

Згідно з Міжнародними правилами інтерпретації комерційних термінів Інкотермс 2010 Існують тільки два терміни (умови поставки), якими передбачені мінімальні розміри страхування - терміни CIF і CIP. Відповідно до них продавець зобов`язаний забезпечити страхування на користь покупця. Будь-які інший терміни (умови поставки) Інкотермс не передбачають обов`язкового страхування, а отже і не можуть визначати мінімальний розмір такого страхування.

Таким чином, мінімальне страхування, що має покривати зазначену в договорі ціну плюс 10% (тобто 110%) застосовується тільки, якщо поставка здійснюється на умовах CIF і CIP. Тобто, в інших випадках сторони самі вирішують, чи бажають вони застрахуватися та в якій мірі.

Умови FOB Ningbo/FOB Нінгбо, на яких здійснювалась поставка товару, не мають зобов`язання до Договорів страхування, а отже не визначають мінімальний розмір страхування.

Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 08.10.2020 року у справі №160/4051/19, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції щодо безпідставності прийняття відповідачем спірних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в митному оформленні товару та необхідності їх скасування.

Також, позивачем заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000.00 грн.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини другої статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом частини третьої статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною п`ятою статті 134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.09.2019 року у справі № 810/3806/18, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

Як видно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції позивачем до суду було надано договір про надання правничої допомоги, акт наданих послуг від 31.07.2025, додаткову угоду № 08/07 від 08.07.2024.

Відповідно до додаткової угоди від 08.07.2024, вартість правничої допомоги за розгляд даної справи в суді апеляційної інстанції становить 8000.00 грн.

Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги вартістю 8000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню позивачу за час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 3000.00 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції і не дають підстав для висновку про помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Одеської митниці – залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.04.2025 в адміністративній справі №160/19078/24 – залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 3000.00 грн.

В задоволенні решти заяви – відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя С.М. Іванов

суддя В.А. Шальєва

суддя В.Є. Чередниченко