Постанова від 19 січня 2026 р. у справі №280/839/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

20 січня 2026 року м. Дніпросправа № 280/839/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 р. (суддя Лазаренко М.С) в адміністративній справі №280/839/25 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області Бєлікової Ірини Володимирівни, про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 04 лютого 2025 р. звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність уповноважених осіб Територіального управління Державної судової адміністрації щодо не нарахування та невиплати йому суддівської винагороди;

- визнати протиправною бездіяльність начальника Територіального управління Державної судової адміністрації Бєлікової І.В. щодо не поновлення нарахування та виплати йому судової винагороди;

- зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області поновити йому виплату суддівської винагороди (посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та доплати), виходячи із базового розміру посадового окладу судді, обрахованого із прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (для 2025 року - 3028,00 грн.) із урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті;

- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації в Запорізькій області на його користь недоотриману суддівську винагороду (посадовий оклад - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та доплати) за період з 19 липня 2022 року по день ухвалення судового рішення, виходячи із базового розміру посадового окладу судді, обрахованого з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (для 2022 року - 2481,00 грн., для 2023 року - 2684,00 грн., для 2024 та 2025 року - 3028,00 грн.) із урахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків і обов`язкових платежів при їх виплаті.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось про те, що позивач є суддею Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, який з 25 лютого 2022 р. проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. З 19 липня 2022 р., у зв`язку із набранням чинності Закону №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" та внесення змін до частини 3 статті 119 КЗпП України, позивачу припинено нарахування та виплату середнього заробітку та суддівської винагороди відповідно до наказу голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя № 13-ос від 19 липня 2022 р. Згодом цей наказ було визнано протиправним та скасовано за результатами розгляду адміністративної справи №280/5760/24. Позивач наполягає на тому, що згідно із частиною 1 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами, зокрема, частиною 3 статті 119 КЗпП України.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 р. поновлено строк звернення до суду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

16 липня 2025 р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, яка ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 р. збула повернута позивачу.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити заявлені ним позовні вимоги із урахуванням їх уточнень.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник/позивач, окрім позовної заяви, вказує, що висновки ВП ВС при ухваленні рішення у справі №320/10955/23 не відповідають фундаментальним конституційним принципам незалежності судової влади.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області просить залишити оскаржене рішення суду першої інстанції без змін, у її задоволенні відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В обґрунтування позову зазначено про те, що Законом №1402-VIII не передбачено правове регулювання проходження суддею військової служби, тому застосуванню в даному випадку підлягає частина 3 статті 119 КЗпП України, про що наголошено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2025 р. у справі №320/10955/23.

Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі:

Указом Президента України «Про призначення суддів» № 484/2012 від 23 серпня 2012 р. ОСОБА_1 призначено на посаду судді Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя строком на п`ять років. Відповідно до наказу № 2 від 25 лютого 2022 р. ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 р. зарахований до списків Військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. Головою Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя виданий наказ № 22-В від 07 березня 2022 р. «Про проходження військової служби суддею ОСОБА_1 », за пунктом другим якого за ним зберігалася виплата середнього заробітку по проходженню служби до дня фактичного звільнення зі Збройних Сил України. У зв`язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 р. №2353-ІХ наказом голови Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя № 13-ос від 19 липня 2022 р. зупинено з 19 липня 2022 р. ОСОБА_1 виплату середнього заробітку. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2024 р. у справі №280/5760/24, що набрало законної сили 26 вересня 2024 р., визнано незаконними дії голови Орджонікідзевського районного суду ОСОБА_2 та скасовано наказ від 19 липня 2022 р. №13-ос «Про зупинення виплати середнього заробітку ОСОБА_1 ». Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на звернення ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для поновлення йому суддівської винагороди.

Не погодившись із бездіяльністю щодо не нарахування та невиплати суддівської винагороди, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 13 березня 2025 р. у справі №320/10955/23 та Верховного Суду, сформульовані у постанові від 17 квітня 2025 р. у справі №340/655/23, відповідно до яких у разі коли суддя призваний для проходження військової служби, зокрема, за призовом під час мобілізації на особливий період, трудові відносини між ним і судом регулюються нормою частини 3 статті 119 КЗпП України, оскільки в Законі №1402-VIII немає норми, яка б по-іншому регулювала ці відносини.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційних скарг, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Частиною 2 статті 135 Закону України " Про судоустрій та статус суддів" № 1402-VIII від 02 червня 2016 р. визначено, що суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається із посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 119 КЗпП зі змінами, внесеними Законом № 2352-ІХ, який набрав чинності з 19 липня 2022 р. встановлено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи і посада на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб – підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

В редакції частини 3 статті 119 КЗпП, чинній до 19 липня 2022 р., було передбачено, що за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2025 р. у справі №320/10955/23 викладено наступний правовий висновок:

"При співвідношенні норм частини 3 статті 119 КЗпП та статті 135 Закону №1402-VIII слід мати на увазі, що вони є самостійними, регулюють різні правовідносини, а тому при їх застосуванні неприйнятні правила щодо застосування загальної та спеціальної норми. Трудові відносини між суддею і судом на період проходження суддею військової служби регулюються частиною 3 статті 119 КЗпП, оскільки в Законі № 1402-VIII немає норми, яка б регулювала ці відносини. Суддя отримує статус військовослужбовця із поширенням на нього гарантій правового і соціального захисту військовослужбовців, встановлених законом. Будучи увільненим від виконання обов`язків зі здійснення правосуддя на період проходження військової служби, позивач не має права на отримання суддівської винагороди як винагороди за виконання професійного обов`язку судді".

Аналогічна правова позиція висловлена також Верховним Судом в постанові від 17 квітня 2025 р. у справі №340/655/23.

Як встановлено судом першої інстанції на підставі копії витягу із наказу Військової частини НОМЕР_1 № 2 від 25 лютого 2022 р., ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 р. призвано на військову службу за мобілізацією на особливий період (а.с. 7). Обставина скасування в судовому порядку наказу голови Орджонікідзевського районного суду №13-ос від 19 липня 2022 р. не створює для Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області обов`язку по нараховуванню позивачу суддівської винагороди з 19 липня 2022 р. та до часу припинення проходження ним військової служби, враховуючи правові висновки Великої Палати Верховного Суду у наведеній вище справі.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не впливають на правильність висновків суду першої інстанції, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, тому не є підставами, визначеними статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, для задоволення апеляційної скарги та скасування оскарженого судового рішення.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 р. в адміністративній справі №280/839/25 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили 20 січня 2026 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Н.І. Малиш

суддя О.О. Круговий