Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №440/76/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 440/76/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, по справі № 440/76/25

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (далі – відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі – відповідач-2), в якій просила суд:

-визнати протиправним та скасувати Рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/р 164050000879 від 05.12.2024 року, зареєстроване 06.12.2024 року за № 46356/03-16, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року у територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27 листопада 2024 року № 278/16-31-10-02-08 та № 279/16-31-10-02-08.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Харківській області О/р № НОМЕР_1 від 05 грудня 2024 року про відмову ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XIІ.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривеь гривень дев`яносто шість копійок) та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн. (три тисячі п`ятсот гривень нуль копійок).

Відповідач-1, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року у справі №440/76/25 скасувати Ухвалити нове рішення суду, яким скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 440/76/25 в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області залишити без задоволення.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не враховано те, що заяву ОСОБА_1 щодо переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області фактичне не розглядало та не приймало жодного рішення, а тому відповідач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині зобов`язання Пенсійний орган вчинити певні дії. Крім того, відповідач зазначає, що критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону № 3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу та прийняття присяги державного службовця. Аналіз заяви ОСОБА_2 встановлено, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в державній податковій інспекції. Посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723. Згідно наданих довідок, стаж який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України “Про державну службу” станом на 01.05.2016 року складає 5 місяців 2 день (з 10.07.2013 по 30.12.2013 року). Станом на 01.05.2016 року ОСОБА_1 не працювала на посадах віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. Тому, на переконання відповідача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області правомірно прийнято рішення про відмову у переведенні з пенсії за віком згідно Закону 1058 на пенсію за віком згідно Закону №889, а в Головного управління Пенсійного Фонду України в Полтавській області відсутні підстави для зарахування стажу роботи в органах податкової служби до стажу державної служби, а отже й відсутні підстави для здійснення переведення на пенсію згідно Закону України “Про державну службу” та її виплату.

Позивачка, подала відзив на апеляційну скаргу, в якій просила суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення суду – залишити без змін.

Крім того, позивач подала клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи.

На підставі положень п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що не заперечується сторонами та підтверджується матеріалами справи.

27.11.2024 позивач звернулась із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про перехід на інший вид пенсії - згідно Закону України «Про державну службу», яку зареєстровано за №1314 (а.с. 84-85).

Відповідно до принципу екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2024 О/р № НОМЕР_2 відмовлено ОСОБА_1 в частині переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю права (а.с. 39 зворотній бік-40).

В обґрунтування рішення зазначено, що основним критерієм, за яким визначається можливість зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу. Відповідно до ст. 343.1 Податкового кодексу України посадовими особами контролюючих органів присвоюються спеціальні звання, у разі присвоєння посадовій особі спеціального звання надбавка за ранг державного службовця не виплачується. Вказано, що згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в Державній податковій службі інспекції, посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723. Згідно наданих довідок стаж, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 01.05.2016 складає 5 місяців 21 день (з 10.07.2013 по 30.12.2013), а також ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/р 164050000879 від 05.12.2024, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», звернулася до суду з вказаним позовом.

Задовольнивши позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що на момент звернення із заявою про переведення на пенсію за віком згідно з Законом України "Про державну службу" позивач досягла віку 60 років; станом на 01 травня 2016 року мала не менше 20 років стажу державної служби, а тому позивач набула право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII на підставі пункту 12 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 889-VIII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08.

Колегія суддів частково не погоджується з наведеними висновками, з огляду на таке.

Судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а саме, в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби та зобов`язання здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

У ч.1, ч.2 ст.46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

В свою чергу, положеннями ст.6 КАС України врегульовано, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

10 грудня 2015 року Верховною Радою України прийнято (новий) Закон України «Про державну службу» №889, який набрав чинності 01.05.2016 року.

Відповідно до п.2 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про державну службу» №889-VIII з 01 травня 2016 року втратив чинність Закон №3723-XII, крім ст.37, що застосовується до осіб, зазначених у п.10 і 12 цього розділу.

Відповідно до статті 90 Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ (далі по тексту - Закон №889-VIII) пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно із пунктами 10, 12 розділу Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VІІІ передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 1 травня 2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ після 1 травня 2016 року є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року №3723-ХІІ і Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України "Про державну службу" від 10 грудня 2015 року №889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у зразковому рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року у справі №822/524/18 та у постанові Верховного Суду від 18 березня 2021 року у справі №500/5183/17.

Так, відповідно до рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 05.12.2024 О/р № НОМЕР_2 ОСОБА_1 в відмовлено в частині переходу з пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у зв`язку з відсутністю права, оскільки згідно записів у трудовій книжці ОСОБА_1 працювала в Державній податковій службі інспекції, посади вищезазначеної інспекції не належать до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723. Згідно наданих довідок стаж, який дає право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» станом на 01.05.2016 складає 5 місяців 21 день (з 10.07.2013 по 30.12.2013), а також ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 не працювала на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

Отже, відповідачем не зараховано до стажу державної служби позивача періоди її роботи з 09.11.1977 р. по 26.11.2024 р. на посадах в податкових органах.

Щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби.

Згідно із пунктом 8 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Також відповідно до п.6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу» обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону.

Частиною 18 ст.37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року визначено, що період роботи посадових осіб в органах державної податкової та митної служб на посадах, на яких відповідно до закону присвоювалися спеціальні та/або персональні звання, зараховується до стажу державної служби, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Згідно із пунктом 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі - Порядок №283) (в редакції, чинного до 01.05.2016) до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв`язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи (пункт 4 Порядку №283).

Відповідно до п.342.1 ст.342 Податкового кодексу України посадовою особою контролюючого органу може бути особа, яка має освіту за фахом та відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, якщо інше не передбачено законом, та на яку покладено виконання завдань, зазначених у цьому Кодексі та Митному кодексі України.

Пунктом 342.4 ст.342 Податкового кодексу України встановлено, що посадові особи контролюючих органів є державними службовцями.

За приписами п.342.5 ст.342 Податкового кодексу України посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу".

Згідно п.342.6 ст.342 Податкового кодексу України правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України "Про державну службу" та іншими законами.

Відповідно до п.344.1 статті 344 Податкового кодексу України пенсійне забезпечення посадових осіб контролюючих органів, крім діючих у них підрозділів податкової міліції, здійснюється в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу».

При цьому період роботи зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоєні спеціальні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Згідно з статтею 343 Податкового кодексу України посадовим особам органів державної податкової служби присвоюються, зокрема, такі спеціальні звання: інспектор податкової служби I рангу; інспектор податкової служби II рангу; інспектор податкової служби III рангу; радник податкової служби I рангу; радник податкової служби II рангу; радник податкової служби III рангу.

Приписами пункту 57 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України установлено, що спеціальні звання податкової служби, встановлені цим Кодексом, присвоюються посадовим особам контролюючих органів, яким раніше було присвоєно спеціальні звання податкової та митної служби, за таким співвідношенням незалежно від займаних посад, зокрема, спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи III рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби II рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи II рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби III рангу; спеціальне звання органів доходів і зборів - інспектор податкової та митної справи I рангу, спеціальне звання органів державної податкової служби - інспектор податкової служби I рангу.

Період роботи (служби) зазначених осіб (у тому числі тих, яким присвоювалися спеціальні та/або персональні звання) у контролюючих органах зараховується до стажу державної служби та стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, що дає право на призначення пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" незалежно від місця роботи на час досягнення віку, передбаченого зазначеним Законом.

Водночас, норми Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 №509-XII, який був чинний до 20.11.2012 року визначали, що правовий статус посадових осіб органів державної податкової служби, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Законом, а в частині, що не регулюється ним, - Законом України "Про державну службу".

З аналізу зазначених норм законодавства суд вбачає, що посадові особи податкових органів, яким присвоєно спеціальні та/або персональні звання, є державними службовцями, а тому періоди роботи (служби) в податкових органах зараховуються до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.

Дана позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.07.2018 по справі №586/965/16-а та від 18.03.2021 по справі №500/5183/17.

Так, відповідно до копії трудової книжки серії НОМЕР_3 від 01 серпня 1977 року, вкладиш до такої трудової книжки № НОМЕР_4 (а.с. 97-110) та довідки Головного управління Державної податкової служби України у Полтавській області від 27.11.2024 №124/16-31-11-27 (а.с. 38) ОСОБА_1 проходила державну службу у фінансових органах та в органах державної податкової служби, а саме:

- 09.11.1977 до 15.12.1979 року – старший бухгалтер по бюджету Диканського райфінвідділу;

- 16.12.1979 до 04.09.1984 року – заступник головного бухгалтера бюджетної бухгалтерії Диканського райфінвідділу;

- 05.09.1984 до 16.03.1987 року – старший ревізор – інспектор по бюджету Диканського райфінвідділу;

- 17.03.1987 до 02.07.1990 року – заступник завідуючого – начальника інспекції по бюджету;

- 02.07.1990 до 25.11.1996 року – начальник Державної податкової інспекції по Диканському району;

- з 26.11.1996 до 13.02.1998 року – начальник Державної податкової адміністрації в Диканському районі;

- 14.02.1998 до 31.03.2000 року – начальник Державної податкової інспекції в Диканському районі;

- 01.04.2000 до 29.02.2012 року – заступник начальника інспекції – начальник Диканського відділення Полтавської міжрайонної податкової інспекції;

- 01.03.2012 до 15.03.2012 року – виконуючий обов`язки заступника начальника інспекції – начальника Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції;

- 16.03.2012 до 09.07.2013 року – заступник начальника інспекції – начальник Диканського відділення Полтавської міжрайонної державної податкової інспекції Державної податкової служби;- з 10.07.2013 до 18.06.2015 року - заступник начальника – начальник Диканського відділення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області;

- 19.06.2015 до 13.09.2018 року - заступник начальника – начальник Диканського відділення Полтавської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Полтавській області;

- 14.09.2018 до 09.09.2019 року - начальник Диканської державної податкової інспекції Полтавського управління Головного управління ДФС у Полтавській області;

- 10.09.2019 до 21.09.2020 року - начальник Диканської державної податкової інспекції Полтавського управління Головного управління ДПС у Полтавській області;

- 22.09.2020 до 04.01.2021 року – начальник Диканської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Полтавській області;

- 05.01.2021 до 26.11.2024 – начальник Диканської державної податкової інспекції Головного управління ДПС у Полтавській області;

Під час проходження державної служби позивачу було присвоєно:

- 04.11.1992 року звання радника податкової служби ІІ рангу;

- 04.06.2003 року звання радника податкової служби І рангу;

- 10.07.2013 року 10 ранг державного службовця;

- 31.12.2013 року звання радника податкової та митної справи 1 рангу;

- 10.09.2019 року 4 ранг державного службовця;

- 11.09.2022 року 3 ранг державного службовця.

Враховуючи те, що позивач у спірний період 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року працювала в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби, прийняла присягу державного службовця, обіймала відповідні посади для виконання завдань і функцій держави, їй присвоювались відповідні ранги державних службовців та персональні/спеціальні звання, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби.

Таким чином, доводи відповідача-1, що займані посади у вказаний період роботи в органах податкової служби не належать до посад, віднесених до категорій посад державних службовців, визначених Законом України "Про державну службу", з огляду на присвоєння позивачу як посадовій особі контролюючого органу спеціальних звань, висновків суду не спростовують з підстав викладених вище.

Щодо врахування довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08 для перерахунку пенсії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2024 № 823 «Про внесення змін до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб» внесено зміни до Порядку № 622 (застосовується з 01.01.2024).

Положеннями п. 4- 1 Порядку №622, з урахуванням змін внесених Постановою №823 встановлено, що для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, заробітна плата визначається з урахуванням:

посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років у розмірах, установлених на дату звернення за призначенням пенсії (за посадою, передбаченою штатним розписом);

розмірів виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, визначених у середньомісячних сумах за період починаючи з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи. При цьому для державних службовців, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Розмір посадового окладу визначається за останньою займаною особою посадою державної служби, передбаченою штатним розписом державного органу, на дату звільнення або звернення особи за призначенням пенсії.

Особам, які працювали на посадах державної служби, класифікацію яких було проведено, і мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, та які на дату виходу на пенсію не перебувають на державній службі, розмір виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, починаючи з 1 січня 2024 р. за вибором таких осіб визначається в середньомісячних сумах за період з 1 січня 2024 р. до місяця звернення особи або за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням пенсії, але не раніше 1 січня 2024 р., визначених за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) державної служби у штатному розписі державного органу, встановленою на основі класифікаційного коду, в середніх розмірах, визначених законодавством, таких виплат. Середньомісячна сума зазначених виплат за місяць визначається шляхом ділення загальної суми таких виплат за місяць на фактичну чисельність державних службовців за відповідною (прирівняною) посадою (посадами) за останнім місцем роботи на державній службі за визначеним класифікаційним кодом. При цьому для осіб, які звернулися за призначенням пенсії у січні 2024 р., середньомісячна сума таких виплат визначається з розрахунку виплат за січень 2024 р. як за повний місяць.

Для призначення пенсії державним службовцям, які працювали з 1 січня 2024 р. у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та посади яких було класифіковано, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 1;

розміри виплат, зазначених в абзаці третьому цього пункту, які особа отримувала за останнім місцем роботи на державній службі, за формою згідно з додатком 2;

середньомісячний розмір виплат, визначений за вибором особи, відповідно до абзацу п`ятого цього пункту, за формою згідно з додатком 3.

Положеннями п. 4-2 Порядку №622, з урахуванням змін внесених Постановою №823, для державних службовців, які працювали в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, та яких не було переведено на посади, передбачені штатним розписом, форму якого затверджено наказом Мінфіну від 28 січня 2002 р. № 57 (з урахуванням змін, внесених наказом Мінфіну від 27 листопада 2023 р. № 661), або які звільнилися до 1 січня 2024 р. з таких органів, визначення заробітної плати для призначення пенсії державним службовцям здійснюється з урахуванням пункту 4 цього Порядку. При цьому посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених на 31 грудня 2023 р., а розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за ранг та вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за будь-які 60 календарних місяців роботи на посаді державної служби підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв, але не пізніше 31 грудня 2023 року.

Для призначення пенсії державного службовця таким особам та особам, які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби, подаються довідки про:

посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 4;

розміри виплат, зазначених в абзацах третьому - п`ятому пункту 4 цього Порядку, за останнім місцем роботи на державній службі за формою згідно з додатком 5;

розміри виплат, зазначених в абзаці шостому пункту 4 цього Порядку, за формою згідно з додатком 6.

З урахуванням внесених змін затверджено нові форми довідок про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця (додатки 1-6 до Порядку № 622).

Так, наявна в матеріалах довідка Головного управління ДПС в Полтавській області від 27.11.2024 278/16-31-10-02-08 про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років), довідка Головного управління ДПС в Полтавській області від 27.11.2024 279/16-31-10-02-08 про інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця, який до 1 січня 2024 працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або які працювали у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд), складені відповідно до вимог Порядку 622, підписані уповноваженими особами та містять гербову печатку (а.с. 79-81).

Крім того, на всі види оплати праці, включені в довідки, нараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Отже, всі відображені в довідках види оплати праці є складовими частинами заробітної плати позивача, з якої сплачені внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, тому вони мають братися до уваги при розрахунку розміру пенсії позивача.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08.

Щодо зобов`язання відповідача перевести позивача на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу".

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 10 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09 липня 2003 року (далі Закон № 1058-IV) особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Згідно з частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Так, матеріалами справи встановлено, що заява про переведення на пенсію державного службовця відповідно до Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII подана позивачем 27 листопада 2024 року, а тому саме з цієї дати позивач має право на переведення на пенсію державного службовця та призначення пенсії за віком державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача належить зобов`язати пенсійний орган здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XI, та задовольнивши позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області О/р 164050000879 від 05.12.2024 року, зареєстроване 06.12.2024 року за № 46356/03-16, яким відмовлено в переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу», а також про зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби, та зобов`язання здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08.

Поряд з тим, судом першої інстанції не враховано вимоги пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, згідно із яким, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Так, у справі, яка розглядається матеріалами справи встановлено, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Харківській області, рішенням якого від 05 грудня 2024 року за №16405000879 відмовлено ОСОБА_1 в переведенні на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XІІ.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби та зобов`язання здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08, має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ Харківській області, у зв`язку із чим рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Щодо заявленого позивачем клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність” від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів” встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України” (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України” (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України” (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

З аналізу вищевказаної норми слідує, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати наведені вище критерії, зокрема чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору. З метою підтвердження факту понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем до матеріалів справи долучено:

акт № 2 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 16.07.2025 року;

розрахунок суми гонорару за надану правову допомогу до Акту прийому-передачі наданих юридичних послуг від 16.07.2025 року;

квитанція № 13/03/25/С-3 від 13.03. 2025 року.

Крім того, в матеріалах справи наявний Договір про надання правничої допомоги від 12.12.2024 року за № 12/12/24.

Згідно з пунктом 3.2 договору про надання правничої допомоги №12/12/24 від 12.12.2024 загальна вартість договору складається із сум, визначених у Актах наданих послуг та розрахунках до них, що є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до пунктів 1-2 акту №2 прийому-передачі наданих юридичних послуг від 16.07.2025, у період з 10 березня 2025 року по 16 липня 2025 року «Адвокатом» надано «Клієнту» послуги, перераховані в розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу від 16.07.2025 року, цим актом сторони стверджують, що послуги надані якісно та у встановлений строк на загальну суму 3500 грн. (три тисячі п`ятсот гривень).

Згідно розрахунку суми гонорару за надану правову допомогу до Акту №2 прийому передачі наданих юридичних послуг від 16.07.2025 адвокатом Степаненко О.В. надано правничу допомогу на загальну суму 3500 грн., а саме:

10.03 – 17.03.2025 підготовка та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 у справі № 440/76/25 із ознайомленням зі змістом апеляційної скарги, аналізом судової практики (рішення, що прийняті після звернення до суду - кількість витраченого часу 3 год., ставка за годину 1000 грн., загальна вартість 3000 грн;

16.07.2025 підготовка та подання через електронний кабінет до Другого апеляційного адміністративного суду клопотання про долучення до матеріалів справи документів на підтвердження заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу у справі № 440/76/25 – кількість витраченого часу 1 година, ставка за годину 500 грн., вартість 500 грн.

Так, дослідивши вказане клопотання та додані до нього документи, колегія суддів зазначає, що така послуга як проведення аналізу апеляційної скарги за своїм змістом є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання відзиву на апеляційну скаргу.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Степаненко О.В., що брала участь у даній справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про її обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання нею послуг в межах їх повторного вивчення.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 року у справі № 520/7431/19.

Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи

Крім того, згідно з ч.ч. 6, 7 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідач у даній справі не скористався правом на подання заперечення на клопотання позивача про відшкодування суми понесених судових витрат.

Також, колегія суддів враховує висновки Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду викладені у постанові від 14.11.2019 у справі № 826/15063/18, згідно яких: “…суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в додатковій постанові від 11.12.2019 року по справі №2040/6747/18 надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом, оскільки первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази.

В будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення певної (усієї) сукупності питань в апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи і нормативно-правової бази.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16.05.2023 року у справі №640/2756/19.

Відтак, колегія суддів вважає, що заявлений у клопотанні представника позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 3500,00 грн. є суттєво завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Таким чином, з огляду на те, що за правову допомогу у суді першої інстанції на користь позивача була стягнута правова допомога у розмірі 3500 грн. та з огляду на те, що правова позиція позивача не змінювалась на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заявленого представником позивачем клопотання, та розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 1000 грн.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку щодо необхідності стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) 00коп.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - задовольнити частково.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі № 440/76/25 - змінити, виклавши третій та четвертий абзац резолютивної частини в наступній редакції:

"Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних посад державних службовців, періоди роботи з 09 листопада 1977 року по 26 листопада 2024 року в територіальних органах Держфінінспекції та органах податкової служби.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити переведення ОСОБА_1 з 27 листопада 2024 року з пенсії за віком, призначеної на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-XII, з урахуванням довідок Головного управління ДПС України в Полтавській області від 27.11.2024 №278/16-31-10-02-08 та №279/16-31-10-02-08."

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 13967927) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн. (одна тисяча гривень) 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.М. Макаренко

Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова