Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №520/19719/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 520/19719/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Ширант А.А., м. Харків, повний текст складено 11.08.25 у справі № 520/19719/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САЙД-ПАК»

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “САЙД-ПАК” (далі за текстом також - позивач, ТОВ “САЙД-ПАК”) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області (далі та текстом також – відповідач, ГУ ДПС у Харківській області), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0326440414 від 10.06.2024;

- стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, що складаються з судового збору та витрат на послуги адвоката.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 серпня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення №0326440414 від 10.06.2024, винесене Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САЙД-ПАК” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн 00 коп. та судового збору у сумі 3028 грн.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, з викладенням висновків, які не відповідають обставинам справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням приписів чинного законодавства. Не погоджується з розміром витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих судом першої інстанції на користь позивача. Уважає, що в цьому випадку сума витрат на професійну правничу допомогу має становити 1000 грн.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов залишити без задоволення.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у суду апеляційної інстанції, у сумі 2500 грн.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ГУ ДПС у Харківській області за результатами камеральної перевірки щодо дотримання реєстрації ПН та РК в ЄРПН ТОВ «САЙД-ПАК» складено Акт від 15.05.2024, згідно з яким встановлено перелік ПН/РК, термін реєстрації яких порушено:

- розрахунок коригування №26, дата складання: 03.10.2022, дата реєстрації в ЄРПН: 20.01.2023, граничний термін реєстрації в ЄРПН: 31.10.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації: 81;

- розрахунок коригування №48, дата складання: 13.10.2022, дата реєстрації в ЄРПН: 26.01.2023, граничний термін реєстрації в ЄРПН: 31.10.2022, кількість календарних днів порушення граничного терміну реєстрації: 87.

За висновками, викладеними в Акті від 15.05.2024, дані камеральної перевірки свідчать про порушення ТОВ «САЙД-ПАК» граничних термінів реєстрації ПН в ЄРПН, чим порушено п. 201.10. ст. 201 ПК України (т.1 а.с.10-13).

Акт камеральної перевірки від 15.05.2024 за № 22068/20-40-04-14-08/44615169 (далі також – акт перевірки) надісланий рекомендованим листом на адресу позивача, а саме: вул. Золочівська, буд. 1, м. Харків, 61177, однак, конверт повернувся на адресу відповідача із відміткою АТ "Укрпошта" - "за закінченням терміну зберігання", що підтверджується поштовим повідомленням №0600920984565. (т.1 а.с. 14-15)

ГУ ДПС у Харківській області, на підставі Акта перевірки від 15.05.2024 та за даними ЄРПН за звітний період жовтень 2022 року встановлено порушення граничних строків реєстрації ПН/РК. Період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено порушення: жовтень 2022 року. За затримку реєстрації ПН/РК застосовано штраф у сумі 3879,19 грн. (т.1 а.с.16-18)

24.06.2024 представником позивача направлено до ДПС України скаргу на ППР №0326440414 від 10.06.2024 з проханням скасувати спірне ППР. (т.1 а.с.6-9)

ДПС України за результатами розгляду скарги прийняло рішення від 11.07.2024, яким залишила без змін ППР від 10.06.2024, а скаргу - без задоволення (т.1 а.с.29-33).

Стверджуючи про невідповідність оскарженого податкового повідомлення-рішення контролюючого органу приписам чинного законодавства, ТОВ “САЙД-ПАК” звернулося до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що спірні розрахунки коригування до податкових накладних, виписані на позивача як покупця товару, були направлені на реєстрацію ТОВ «САЙД-ПАК» у межах 15-денного строку з моменту їх отримання, тобто із дотриманням строку встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України, відтак підстави для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Надаючи оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За приписами пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України (далі також – ПК України) Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Главою 8 ПК України визначені види перевірок контролюючих органів та порядок їх проведення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

У п. 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Згідно з абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у ЄРПН повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Відповідно до п. 89 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків:

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

- для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Тобто, саме з моменту отримання розрахунків коригування складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, у платника податків отримувача виникає обов`язок протягом 18 календарних днів зареєструвати такі розрахунки.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1246 від 29.12.2010 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, який визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

Як визначено п. 5 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування приймаються до Реєстру у разі дотримання вимог, установлених п. 192.1 ст. 192, п.п. 200-1.3, 200-1.9 ст. 200-1 та п.п. 201.1, 201.10 і 201.16 ст. 201 ПК України, а також з урахуванням Законів України «Про електронний цифровий підпис», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно з п.п. 12-15 вказаного Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України «Про електронні довірчі послуги», «;Про електронні документи та електронний документообіг» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

За результатами перевірок, визначених пунктом 12 Порядку № 1246, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

У квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

Отже, як ПК України, так і Порядком № 1246 передбачено, що у разі отримання контролюючим органом податкової накладної від платника податку, за результатами проведення перевірки яких, платнику податку надсилається квитанція про прийняття, неприйняття або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що обов`язок складання розрахунків коригування до податкових накладних, якими передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, покладається на постачальника. В свою чергу, обов`язок з реєстрації даного розрахунку коригування покладається на покупця, для цього постачальник надсилає складений розрахунок коригування покупцю.

Судом установлено, що постачальником позивача - ТОВ «НАРГУС», складено розрахунок коригування №26 від 03.10.2022 до податкової накладної №744 від 03.10.2022 (т.1 а.с.19).

20.01.2023 ТОВ «НАРГУС» відправлено розрахунок коригування №26 ТОВ «САЙД-ПАК», що підтверджується квитанцією про відправку (т.1 а.с.25).

У цей же день, 20.01.2023, ТОВ «САЙД-ПАК» зареєстровано в ЄРПН РК №26, що підтверджується квитанцією про реєстрацію (т.1 а.с.21).

Також ТОВ «НАРГУС» складено розрахунок коригування №48 від 13.10.2022 до податкової накладної №767 від 03.10.2022 (т.1 а.с.22).

26.01.2023 ТОВ «НАРГУС» відправлено розрахунок коригування №48 ТОВ «САЙД-ПАК», що підтверджується квитанцією про відправку (т.1 а.с.26).

У цей же день, 26.01.2023, ТОВ «САЙД-ПАК» зареєстровано в ЄРПН РК №48, що підтверджується квитанцією про реєстрацію (т.1 а.с.24).

Тобто матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «САЙД-ПАК», як покупець протягом встановленого Законом строку після отримання вказаних розрахунків коригування кількісних і вартісних показників відправив їх на реєстрацію до ЄРПН.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що спірні розрахунки коригування до податкових накладних, виписані на позивача як покупця товару, були направлені на реєстрацію ТОВ «САЙД-ПАК» у межах 15-денного строку з моменту їх отримання, тобто із дотриманням строку встановленого п. 201.10 ст. 201 ПК України, а отже підстави для застосування до позивача штрафних санкцій оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням відсутні.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 28.04.2020 у справі № 810/198/16, від 03.03.2023 у справі № 300/1765/19 отримувач має можливість зареєструвати розрахунок коригування за умови виконання постачальником свого обов`язку з своєчасного надіслання складеного ним розрахунку-коригування на зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг отримувачу.

Санкції, передбачені пунктом ПК України, не можуть бути застосовані до покупця, якщо продавець не виконав свого обов`язку щодо своєчасного надіслання розрахунку коригування отримувачу.

З огляду на викладене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач не врахував всіх обставин, зокрема, своєчасність реєстрації позивачем розрахунків коригування, отриманих від постачальника, а тому оскаржуване рішення не відповідає ст. 2 КАС України та підлягає скасуванню.

Отже, висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог є обґрунтованим і законним.

Щодо законності та обґрунтованості судового рішення в частині стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3 000,00 грн, колегія суддів зазначає таке.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

Відповідно до частини першої статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За частиною третьою статті 132 КАС України до складу витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати, в тому числі і на професійну правничу допомогу.

Відповідно до приписів частин 1-5 статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, частиною сьомою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Виходячи з положень частини 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі “Схід/Захід Альянс Лімітед” проти України” (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Як убачається з матеріалів справи, позивач 28.12.2021 уклав із адвокатом Тарасенко Д.Ю. договір про надання правової допомоги, згідно з яким адвокат за дорученням клієнта надає йому юридичні послуги (т.1 а.с.35).

Відповідно до п.2.1 вказаного договору правова допомога надається за ціною, визначеною у додатках до договору. Допустимим є погодження розміру гонорару в усній формі — в такому випадку розмір гонорару зазначається в рахунку на оплату, а клієнт оплатою цього рахунку свідчить про згоду із таким розміром гонорару.

Відповідно до рахунку-фактури № 12/07/21-1 оплата послуг адвоката складає 5000,00 грн. (т.1 а.с.36)

Позивач надав платіжну інструкцію від 15.07.2024 № 204, відповідно до якої позивачем сплачено винагороду адвоката за рахунком-фактурою № 12/07/24-1 від 12.07.2024 у сумі 5000,00 грн.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, слід виходити з того, що ця справа не характеризується наявністю виключної правової проблеми, не стосується встановлення значного обсягу фактичних обставин справи, що потребувало б подання великої кількості письмових доказів та вжиття дій щодо їх збирання, а також ураховувати, що відповідач проти відшкодування витрат на правничу допомогу заперечували, просили відмовити у їх стягненні.

Враховуючи наведене, предмет спірних правовідносин та наявність значного обсягу судової практики з цього питання, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що справедливим і співмірним відшкодуванням витрат позивача на професійну правничу допомогу є сума у розмірі 3000,00 грн.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24 листопада 2021 року у справі № 420/1109/20.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Щодо стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу адвоката у суді апеляційної інстанції у сумі 2500 грн, колегія суддів зазначає таке.

На підтвердження витрат з професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанції позивачем надано до матеріалів справи копію додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 28/12/21 від 28.12.2021; опис послуг, наданих адвокатом, від 29.09.2025; рахунок-фактуру № 26/09/25 від 26.09.2025 на суму 2500 грн; платіжну інструкцію № 317 від 30.09.2025 на суму 2 500 грн.

Надані документи дозволяють встановити зміст наданих послуг та їх вартість.

Так, відповідно до додатку № 2 до договору про надання правової допомоги № 28/12/21 від 28.12.2021 гонорар адвоката за надання послуг з представництва інтересів позивача у суду апеляційної інстанції під час розгляду справи № 520/19719/24 становить 2500 грн.

Згідно з описом послуг від 29.09.2025, адвокатом складено відзив на апеляційну скаргу, кількість витраченого часу – 2,5 год.

Відповідачем подане клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначено про неспівмірність заявленої позивачем суми обсягу виконаних робіт.

Враховуючи наведені обставини, а також зміст та обсяг наданих послуг, розмір відшкодування, визначений судом апеляційної інстанції за аналогічні послуги в суді першої інстанції, колегія суддів уважає заявлений представником позивача до відшкодування розмір правової допомоги за складення апеляційної скарги завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

Крім того, участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 19 листопада 2020 року у справі № 520/7431/19.

Враховуючи викладене, а також фактичний обсяг виконаної роботи та її незначну складність (текст відзиву на апеляційну скаргу переважно складається з доводів, викладених у позовній заяві), колегія судів апеляційної інстанції вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача у сумі 1500 грн (3000 грн : 2).

Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.08.2025 у справі № 520/19719/24 залишити без змін.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “САЙД-ПАК” за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області судові витрати зі сплати витрат на професійну правничу допомогу в сумі 1500 (одна тисяча п`ятсот) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді А.О. Бегунц В.Б. Русанова