Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №440/15696/24 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 440/15696/24

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: П`янової Я.В.,

Суддів: Русанової В.Б. , Бегунца А.О. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2025, головуючий суддя І інстанції: М.В. Довгопол, м. Полтава, повний текст складено 15.08.25 у справі № 440/15696/24

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області (далі за текстом також – відповідач), в якому просив:

- визнати протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службових розслідувань нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015, викладені у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29.11.2024 за №167 аз.л.к. та від 19.08.2024 за №М-4876 л.к.;

- зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести службові розслідування нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 згідно з поданою заявою від 19.07.2024 та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 за №1346.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні розслідувань нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015, викладені у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29.11.2024 №167 аз.л.к., від 19.08.2024 за №М-4876 л.к.

Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести розслідування нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 згідно з поданою заявою від 19.07.2024 та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 за №1346.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління МВС України в Полтавській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки при вирішенні справи не взято до уваги усі обставини справи, допущено порушення норма матеріального та процесуального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не зроблено жодних висновків стосовно доводів УМВС про те, що УМВС не є правонаступником Кременчуцького МВ, а отже, не має повноважень проводити розслідування нещасного випадку, який стався з позивачем. Так, 20.11.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області (код ЄРДПОУ 08674809). Водночас Єдиний державний реєстр не місить даних про наявність у Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області правонаступника.

За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також – КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 в період з 16.11.1992 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах УМВС України в Полтавській області та з 07.11.2015 по 20.04.2024 проходив службу в органах Національної поліції на різних посадах Головного управління Національної поліції в Полтавській області, що не заперечується відповідачем та підтверджується письмовими поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві.

Наказом Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 19.04.2024 за № 182 о/с звільнено зі служби в поліції за п. 3 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за віком) підполковника поліції ОСОБА_1 , дільничного офіцера поліції сектору превенції відділення поліції № 1 Кременчуцького районного управління поліції, 20 квітня 2024 року /а.с. 12/.

Згідно з довідкою Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.04.2024 за №5089/115/107/01/19-2024 /а.с. 13, 28 зворотній бік/, вивченням матеріалів особової справи встановлено, що за фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 травми 17.05.1995 у вигляді забійної рани передньої поверхні правої голені розслідування нещасного випадку не проводилось. Також встановлено, що під час проходження служби підполковник поліції ОСОБА_1 29.07.2004, перебуваючи на посаді начальника чергової частини штабу Крюківського районного відділу Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області, отримав травму в побуті у вигляді забою лівого гомілко-ступневого суглобу, розслідування нещасного випадку не проводилось. Також 12.05.2015, що під час проходження служби, підполковник поліції ОСОБА_1 , на той час інспектор-черговий чергової частини штабу роти патрульної служби міліції особливого призначення "Кременчук" УМВС України в Полтавській області, перебуваючи в зоні проведення АТО, отримав травму у вигляді посттравматичної мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, контузії головного мозку. Причини не проведення розслідування даного нещасного випадку не встановлені.

19.07.2024 ОСОБА_1 звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з заявою /а.с. 28/, в якій просив:

1. Призначити та провести службові розслідування нещасних випадків:

1.1 За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 17.05.1995 у вигляді забійної рани передньої поверхні правої голені.

1.2 За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 29.07.2004 під час проходження служби, у вигляді забою лівого гомілко-ступневого суглобу.

1.3. За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 12.02.2015 під час проходження служби, перебуваючи в зоні проведення АТО, у вигляді посттравматичної мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, контузії головного мозку.

2. Прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346 та скласти акт форми Н-5 та акт форми Н-1, встановивши факт настання нещасних випадків за участю підполковника поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов`язків.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області листом від 19.08.2024 №М-4876 л.к. /а.с. 31 зворотній бік/ повідомило, що у зв`язку з тим, що станом на 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 ОСОБА_1 працював на посадах у підрозділах Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, розслідування нещасних випадків, які трапились, відносилося до компетенції зазначених підрозділів. Оскільки станом на 20.11.2019 Кременчуцький міський відділ УМВС України в Полтавській області та підпорядковані йому підрозділи закінчили ліквідаційну процедуру та були припинені як юридичні особи публічного права, це унеможливлює направлення заяви за належністю.

26.11.2024 представник позивача звернувся до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області з адвокатським запитом /а.с. 32-33/, в якому просив надати копію відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19.07.2024 за трекінгом № 3960000051440, у випадку відсутності відповіді:

1. Призначити та провести службові розслідування нещасних випадків:

1.1 За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 17.05.1995 у вигляді забійної рани передньої поверхні правої голені.

1.2 За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 29.07.2004 під час проходження служби, у вигляді забою лівого гомілко-ступневого суглобу.

1.3. За фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 12.02.2015 під час проходження служби, перебуваючи в зоні проведення АТО, у вигляді посттравматичної мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, контузії головного мозку.

2. Прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27.12.2002 №1346 та скласти акт форми Н-5 та акт форми Н-1, встановивши факт настання нещасних випадків за участю підполковника поліції ОСОБА_1 в період проходження служби та при виконанні службових обов`язків.

Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області листом від 29.11.2024 №167 аз л.к. /а.с. 34/ повідомило представника позивача, що відповідно до п. 3.5. Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи.

У зв`язку з тим, що станом на 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 ОСОБА_1 працював на посадах у підрозділах Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, проведення розслідування нещасних випадків, які з ним трапилися, відносилося до компетенції зазначених підрозділів. Оскільки станом на 20.11.2019 Кременчуцький міський відділ УМВС України в Полтавській області та підпорядковані йому підрозділи закінчили ліквідаційну процедуру та були припинені як юридичні особи публічного права, це унеможливлює направлення заяви за належністю.

У зв`язку із зазначеним у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області відсутні повноваження щодо прийняття рішень та складання актів стосовно ОСОБА_1 у відповідності до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 №1346.

Позивач, уважаючи протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні службових розслідувань нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015, викладені у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29.11.2024 за №167 аз.л.к. та від 19.08.2024 за №М-4876 л.к., звернувся до суду позовом у цій справі.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для проведення розслідування нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 у період проходження служби в органах внутрішніх справ при виконанні службових обов`язків, та про те, що таким розслідуванням повинна займатися Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області.

Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін колегія суддів виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні врегульовані Законом України "Про охорону праці" від 14.10.1992, № 2694-ХІІ (далі - Закон № 2694).

Статтею 1 Закону № 2694-ХІІ визначено поняття охорони праці як систему правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

За статтею 14 вказаного Закону працівник зобов`язаний: дбати про особисту безпеку і здоров`я, а також про безпеку і здоров`я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства; знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту; проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди. Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Приписами статті 22 Закону № 2694 встановлено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

Із метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України 27 грудня 2002 року за № 1346.

Згідно з пунктом 2.1 Порядку № 1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

Пунктом 2.2 Порядку № 1346 встановлено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

Відповідно до пункту 2.4 Порядку № 1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2).

Пунктом 3.4 Порядку № 1346 передбачено, що лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою.

Відповідно пункту 3.5 Порядку № 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення).

Отже, Порядком № 1346 чітко врегульовано випадок, за якого нещасний випадок, про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, має бути розслідуваним протягом місяця після одержання заяви потерпілого. Водночас, коли саме стався нещасний випадок, не має значення.

Крім того, пунктом 3.5 Порядку №1346 передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією.

Така правова позиція щодо подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду від 01.11.2019 у справі № 823/346/17, від 14.04.2020 у справі №580/1768/19, від 14.07.2020 у справі №823/1605/17.

Зміст наведених положень Порядку №1346 свідчить про те, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є: раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше; звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення); повідомлення про нещасний випадок.

Згідно з пунктом 3.8 Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії:

- обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо;

- визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці;

- з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам;

- визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків);

- скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

З аналізу наведених положень Порядку № 1346 вбачається, що підставами для проведення розслідування нещасного випадку є:

- раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше;

- звернення до лікувально-профілактичного закладу системи МВС з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення);

- повідомлення про нещасний випадок.

Судом установлено, що згідно з довідкою Кременчуцького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 11.04.2024 за №5089/115/107/01/19-2024 /а.с. 13, 28 зворотній бік/, вивченням матеріалів особової справи встановлено, що за фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 травми 17.05.1995 у вигляді забійної рани передньої поверхні правої голені розслідування нещасного випадку не проводилось. Також встановлено, що під час проходження служби підполковник поліції ОСОБА_1 29.07.2004, перебуваючи на посаді начальника чергової частини штабу Крюківського районного відділу Кременчуцького міського управління УМВС України в Полтавській області, отримав травму в побуті у вигляді забою лівого гомілко-ступневого суглобу, розслідування нещасного випадку не проводилось. Також 12.05.2015 під час проходження служби, підполковник поліції ОСОБА_1 , на той час інспектор-черговий чергової частини штабу роти патрульної служби міліції особливого призначення "Кременчук" УМВС України в Полтавській області, перебуваючи в зоні проведення АТО, отримав травму у вигляді посттравматичної мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, контузії головного мозку. Причини не проведення розслідування даного нещасного випадку не встановлені.

Крім того, факт отримання травм позивачем підтверджується випискою із амбулаторної картки ОСОБА_1 , виданої ДУ "ТМО МВС" м. Кременчука, в якій зазначено, що позивач знаходить під наглядом ДУ "ТМО МВС України по Полтавській області" м. Кременчука з 1992 року по теперішній час. За цей час перенесені захворювання: Забійна рана правої гомілки (1995 р.) - побутова; Забій лівого г/ст. суглобу (2004 р.) - побутова; Г. ларингіт (2005 р.), Г. бронхіт (2010 р.); Ожиріння І ст. (2011р., 2012., 2013.); Хрон. гастрит (2013р., 2014 р.), ЗЧМТ контузія головного мозку (12.02.2015 р.) - в зоні АТО; Гіпертонічна хвороба ІІ ст., 2 ст., ризик 2 (2015.), ДЄ ІІст. п/травматична (2015р.), ВСД (2015р.), Хрон. 2 стороння сенсорна туговухість (2016 р.), Хрон. кохлеоневрит (2017р.), Остеохондроз шийно-грудного відділення хребта (2017р.), ІХС: дифузний кардіосклероз (2017 р.).

Судом також установлено, що відповідно до Наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 04.03.2015 №193 "Про призначення та проведення службового розслідування" 14.02.2015 до УМВС надійшла інформація про те, що під час перебування у відрядженні в зоні АТО інспектор-черговий чергової частини штабу роти патрульної міліції особливого призначення "Кременчук" УМВС підполковник міліції ОСОБА_1 , та міліціонер взводу №2 роти патрульної служби міліції особливого призначення " ІНФОРМАЦІЯ_1 " УМВС сержант міліції ОСОБА_2 отримали контузії. Із метою перевірки вказаного, а також для з`ясування інших обставин, відповідно до вимог п. 2.6. Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України від 12.03.2013 №230 вирішено призначити за вказаним фактом службове розслідування.

Доказів завершення вказаного службового розслідування зі складенням документів, передбачених чинним законодавством, сторонами до суду не надано.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами, що позивач та його представник звертались до відповідача з заявою та адвокатським запитом в яких, зокрема, просили: призначити та провести службові розслідування нещасних випадків:

-за фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 17.05.1995 у вигляді забійної рани передньої поверхні правої голені.

-за фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 29.07.2004 під час проходження служби, у вигляді забою лівого гомілко-ступневого суглобу.

- за фактом отримання підполковником поліції ОСОБА_1 , травми 12.02.2015 під час проходження служби, перебуваючи в зоні проведення АТО, у вигляді посттравматичної мінно-вибухової травми, ЗЧМТ, контузії головного мозку.

Однак листами УМВС України в Полтавській області від 19.08.2024 за №М-4876 л.к. та від 29.11.2024 за №167 аз л.к. було відмовлено стороні позивача у проведенні розслідувань нещасних випадків, з огляду на те, що станом на 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 ОСОБА_1 працював на посадах у підрозділах Кременчуцького міського відділу УМВС України в Полтавській області, проведення розслідування нещасних випадків, які з ним трапилися, відносилося до компетенції зазначених підрозділів. Оскільки станом на 20.11.2019 Кременчуцький міський відділ УМВС України в Полтавській області та підпорядковані йому підрозділи закінчили ліквідаційну процедуру та були припинені як юридичні особи публічного права, це унеможливлює направлення заяви за належністю.

Крім того, в листі від 29.11.2024 за №167 аз л.к. зазначено, що у ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області відсутні повноваження щодо прийняття рішень та складання актів стосовно ОСОБА_1 у відповідності до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України від 27.12.2002 за №1346.

Суд зазначає, що згідно з пунктом 3.19 Порядку №1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством.

Між тим, аналіз змісту наведених положень Порядку №1346 дає підстави для висновку, що єдиною підставою організації розслідування нещасного випадку є одержання керівником повідомлення про нещасний випадок, і керівник підрозділу, у свою чергу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією (пункт 3.5 Порядку).

Із наведеного вбачається, що саме рішення (відмова) ліквідаційної комісії є формою виконання повноважень, покладених на даний орган.

Отже, при зверненні позивача та його представника зі заявою про проведення розслідувань нещасного випадку, які сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 під час проходження служби, відповідачу необхідно було створити комісію з розслідування нещасного випадку.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01.11.2019 у справі № 823/346/17, від 14.04.2020 у справі №580/1768/19 та від 14.07.2020 у справі № 823/1605/17, щодо подібних правовідносин.

Стосовно тверджень відповідача про відсутність у Ліквідаційної комісії УМВС України в Полтавській області повноважень щодо розслідування нещасних випадків, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації.

Частиною п`ятою статті 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Згідно з частиною третьою статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України до комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 за №730 "Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ" вирішено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ за переліком згідно з додатком 2 (у тому числі УМВС України в Полтавській області).

Відповідно до загальнодоступних відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області на момент розгляду справи перебуває в стані припинення, проте наразі не припинено, що вказує на цивільну правоздатність цієї юридичної особи.

Оскільки чинне законодавство не містить застережень щодо неможливості проведення розслідування нещасного випадку та складення актів ліквідаційною комісією органу Міністерства внутрішніх справ України, який в силу частини четвертої статті 105 Цивільного кодексу України наділений повноваженнями щодо управління справами юридичної особи, представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється, та з огляду на те, що УМВС України в Полтавській області є вищестоящим органом ліквідованого Кременчуцького МВ УМВС України в Полтавській області, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відмовляючи позивачу у проведенні розслідування нещасного випадку, відповідач діяв не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені законодавством України.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.07.2020 у справі №823/1605/17.

Ураховуючи викладене та з огляду на те, що юридична особа УМВС України в Полтавській області перебувала у стані припинення, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що розслідуванням нещасного випадку, який стався з позивачем, як колишнім працівником міліції, повинна займатися саме Ліквідаційна комісія УМВС України в Полтавській області.

Окрім того, відповідачем до матеріалів справи не надано доказів того, що ліквідаційну процедуру закінчено та до ЄДРПОУ внесено запис про припинення Кременчуцького МВ УМВС в Полтавській області.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції з метою повного захисту прав позивача обґрунтовано визнав протиправною відмову Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області у проведенні розслідувань нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015, викладені у листах Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області від 29.11.2024 №167 аз.л.к., від 19.08.2024 за №М-4876 л.к. та зобов`язав Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області призначити та провести розслідування нещасних випадків, що сталися з ОСОБА_1 17.05.1995, 29.07.2004 та 12.02.2015 згідно з поданою заявою від 19.07.2024, та оформити його результати з урахуванням вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.12.2002 за №1346.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області в особі Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 у справі № 440/15696/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Я.В. П`янова

Судді В.Б. Русанова А.О. Бегунц