Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №520/9506/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Шевченко О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 520/9506/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Ральченка І.М.,

Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 22.09.25 по справі № 520/9506/25

за позовом ОСОБА_1

до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати протиправною та скасувати бойову повістку ІНФОРМАЦІЯ_2 вручену ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати поіменний список військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2025 №8/869 в частині, що стосується ОСОБА_1 ;

- визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .

Ухвалою суду відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог про визнання протиправною та скасування бойової повістки ІНФОРМАЦІЯ_2 та про визнання протиправним та скасування поіменного списку військовозобов`язаних ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2025 №8/869 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 та зобов`язання військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 .

В обґрунтування позовних вимог, в якій відкрито провадження по справі, зазначено, що спірний наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 є протиправним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню в судовому порядку.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби - залишено без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що 12.04.2025 позивачем засобами поштового зв`язку Укрпошта направлено заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем перебування на обліку.

Після чого того ж дня 12.04.2025 позивача затримано та доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де позивач одразу заявив про те, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як навчається на інтернатурі та працює в закладі охорони здоров`я та маючи на руках другий екземпляр заяви про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.1 ч.3 ст.23 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з додатками подав нарочно представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про відстрочку.

Проте, подана заява належним чином не зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_2 та відомості про наявність підстав для відстрочки заявлені позивачем проігноровано, та направлено на ВЛК, після чого протиправно призвано на військову службу під час мобілізації.

Отже, дані обставини не взято до уваги факт звернення з відстрочкою не тільки за допомогою поштового зв`язку, а і безпосередньо в приміщенні ТЦК.

В свою чергу військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України позивача протиправно зараховано до списків особового складу та прийнято на військову службу, у зв`язку із чим, він підлягає звільненню з військової служби, так як відповідачем 1 протиправно винесено Наказ про призов на військову службу позивача, який на момент призову подав заяву на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, та як наслідок після скасування Наказу про призов позивача на військову служу під час мобілізації, Відповідачем 2 має бути прийнято рішення про його звільнення з військової служби.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що наказом Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна від 31.08.2024 №3501-3к/921, ОСОБА_1 зараховано на навчання в інтернатурі за державним замовленням з 01.09.2024 (а.с. 28).

Згідно копії довідки КНП Харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня" від 05.08.2024 №03/80, з 01.08.2024 позивач працює в КНП Харківської обласної ради "Обласна дитяча клінічна лікарня" на посаді лікаря - інтерна з педіатрії (а.с. 21).

Згідно з копією електронного військово-облікового документу "Резерв+" від 12.04.2024, ОСОБА_1 є військовозобов`язаним (а.с. 22).

За результатами проведеного медичного огляду постійно діючої позаштатної ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_3 , 12.04.2025 солдата ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби, що підтверджено довідкою військово-лікарської комісії №2025-0412-1814-5702-7 від 12.04.2024 (а.с. 81).

Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.04.2025 №148, ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов`язаних (а.с. 80).

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 №115, зараховано позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення (а.с. 30).

Разом з тим, 12.04.2025 року позивачем направлено поштою до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації разом з копіями документів згідно додатку (а.с. 16 - 19).

Вищевказану заяву вручено уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_1 14.04.2025, що підтверджено роздруківкою з сайту "Укрпошти" за трекінгом 6100200161099 (а.с. 26).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Указом Президента України від 24.02.2022 за №64/2022 «Про введення воєнного стану», затвердженим Законом України № 2102-IX від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався Указами Президента України та триває станом на час розгляду даної справи.

Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 “Про загальну мобілізацію”, затвердженим Законом України № 2105-IX від 03.03.2022, оголошено та постановлено провести загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва. Строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду даної справи.

Приписами ст.1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.12.2015 за №389-VIII (далі по тексту - Закон №389-VIII) воєнний стан – це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 за №2232-XII (далі по тексту - Закон №2232-XII).

Частинами 1-3 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до ч.ч.2, 4 ст.2 Закону №2232-ХІІ, проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.37 Закону №2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання.

За приписами ч.1 ст.39 Закону №2232-ХІІ призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” від 21.10.1993 за №3543-XII (далі по тексту - Закон №3543-XII) мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Частиною 2 ст. 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.

Згідно з абз.1 ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.

Частина 5 ст.22 Закону № 3543-XII передбачає, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Поряд з цим, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачені підстави відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Згідно з ч.7 ст.23 Закону №3543-ХІІ перевірка підстав щодо надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Статтею 24 Закону №2232-XII унормований порядок початку, призупинення і закінчення проходження військової служби.

Відповідно до пункту 4 частини 1 та частини 3 статті 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

За змістом приписів п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема:

ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”;

оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам;

розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частини 8 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який серед іншого визначає процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення (далі по тексту - Порядок №560).

Пунктом 3 Порядку №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку.

Відповідно до п.25 Порядку №560 громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов`язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.

Відповідно до п.81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період оформляється наказом керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, командира військової частини, керівника розвідувального органу або визначеного ним керівника відповідного підрозділу, Голови СБУ, його заступників чи керівника підрозділу, органу, закладу, установи СБУ.

Пунктом 58 Порядку №560 визначено, що за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (військовозобов`язані СБУ чи розвідувальних органів - голові Комісії в Центральному управлінні або регіональному органі СБУ чи відповідному розвідувальному органі) за місцем перебування на військовому обліку заяву за формою згідно з додатком 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.

Під час подання заяви військовозобов`язаний пред`являє військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі). Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації в день її подання.

З матеріалів справи колегією суддів встановлено, що наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2025 №148, ОСОБА_1 призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації військовозобов`язаних.

Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 14.04.2025 №115, зараховано позивача до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення.

12.04.2025 року позивачем направлено поштою до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про оформлення довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації разом з копіями документів згідно додатку. Вищевказану заяву вручено уповноваженому представнику ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2025, що підтверджено роздруківкою з сайту "Укрпошти" за трекінгом 6100200161099.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскільки заяву про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації позивачем направлено поштою 12.04.2025, тоді як пунктом 58 Порядку №560 прямо передбачено, що заява про право на відстрочку подається військовозобов`язаним особисто за місцем перебування на військовому обліку, а не направляється поштою, заяву отримано уповноваженим представником ІНФОРМАЦІЯ_2 14.04.2025, тобто після того, як позивача 13.04.2025 призвано, направлено для проходження військової служби та 14.04.2025 зараховано до списків особового складу військової частини, відсутні підстави для скасування наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2025 №148 про призов та направлення для проходження військової служби під час мобілізації.

За наявності технічної можливості відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період може оформлятися та надаватися автоматично у разі створення запиту на її оформлення військовозобов`язаним через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз (банків) даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію” (пункт 59 Порядку №560).

За правилами пункту 60 Порядку №560, комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади, інших державних органів для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.

Комісія зобов`язана розглянути отримані заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи календарних днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом дня, наступного за днем отримання інформації на запити до органів державної влади, інших державних органів.

На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.

У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.

У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.

До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Колегія суддів враховує, що Верховним Судом у постанові від 11.04.2024 у справі №520/7954/22 зазначено, що право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом, зокрема, районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації кореспондується з необхідністю військовозобов`язаного оформити (реалізувати) таке право через уповноважений орган, зокрема, районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.

Колегія суддів встановила, що позивачем не було подано до матеріалів справи доказів того, що позивач реалізував право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно приписів Закону №3543-ХІІ та Порядку №560, зокрема позивач не надав суду докази, що він мав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації станом на 12.04.2025 року та/або звернувся 12.04.2025 року із заявою на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.

Колегія суддів критично оцінює аргументи скаржника щодо не прийняття 12.04.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_4 заяви позивача для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, адже доказів на підтвердження цих аргументів матеріали справи не містять.

Колегія суддів дійшла висновку, що позивач не подав до матеріалів справи докази реалізації ним права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його уповноваженими органом. Аргументи апеляційної скарги цей висновок суду не спростовують.

Отже, в спірному випадку колегія суддів зазначає, що позивач не скористався можливістю реалізації права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та оформлення його у відповідний спосіб, а тому спірний наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.04.2025 №148, яким позивача було призвано на військову службу під час мобілізації є правомірним, та позовні вимоги про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення позивача від проходження військової служби задоволенню не підлягають.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі “Серявін та інші проти України” (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року по справі № 520/9506/25 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування та задоволення апеляційних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 по справі № 520/9506/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач І.М. Ральченко

Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов