Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №642/6647/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р.Справа № 642/6647/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Русанової В.Б.,

Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. ,

за участю секретаря судового засідання Тютюник О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Департаменту патрульної поліції на рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 (головуючий суддя І інстанції: Петрова Н.М.) по справі №642/6647/25

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту патрульної поліції

про скасування постанови про адміністративне правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5990914 від 22.10.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень, а провадження у справі закрити.

В обґрунтування позову зазначив, що правопорушення не вчиняв, про те, що не горить лампа заднього правого сигналу гальмування дізнався під час зупинки автомобіля поліцейським. Після зупинення транспортного засобу позивач усунув несправність - замінив лапу лівого заднього фонаря на місці зупинки, що виключає адміністративну відповідальність.

Посилання в постанові, що позивач не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку (вправо) перед перестроюванням, спростовуються відеозаписом з бодікамери, на якій зафіксовано, що під час зміни смуги руху позивачем заздалегідь подано правий сигнал повороту та лише після цього виконано маневр зі зміною смуги руху.

Також, зазначає , що вручений позивачу примірник постанови не містить підпису посадової особи, що її винесла .

Рішенням Холодногірського районного суду м. Харкова від 02.12.2025 позов задоволено.

Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5990914 від 22.10.2025 щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 121 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень.

Закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст.121 КУпАП.

Департамент патрульної поліції , не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, при не повному з`ясуванні обставин справи та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КупАП є помилковими, оскільки диспозиція ст. 121 КупАП прямо не вказує на обов`язковий умисний характер дій суб`єкта адміністративного правопорушення, отже низка правопорушень може бути вчинена як умисно так і з необережності.

Звертає увагу на те, що єдиний інструмент встановлення відношення особи до вчиненого нею діяння – є пояснення самої ж особи. Отже, суб`єкти правопорушень можуть свідомо уникати адміністративної відповідальності з посилань на ту чи іншу форму вини, що є неприпустимим.

Фактично позивач є спеціальним суб`єктом, на якого покладено додаткові правила з експлуатації транспортного засобу. Вказана експлуатація не обмежується безпечним керуванням транспортним засобом, оскільки повинно бути своєчасно проведено технічний контроль за деякими складовими транспортного засобу за для уникнення технічних несправностей.

Таким чином, свідоме уникнення контролю позивачем за світловими приладами привели до технічної несправності, яка виразилась у непрацюючому сигналі гальмування. Закон України “Про дорожній рух” та ПДР України покладають обов`язок на водія транспортного засобу слідкувати за технічним станом транспортного засобу не тільки перед виїздом, а і перебуваючи в дорозі.

На підставі вищевикладеного, для повного складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП не є обов`язковим умисний характер дій, тому вина позивача в повній мірі доведена.

Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст.229, ч. 1 ст.308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5990914 від 22.10.2025 притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1ст.121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 340 грн.

До постанови надано відеозапис з портативного відеореєстратора № 470127.

В постанові зазначено, що 22.10.2025, об 11 год. 30 хв. за адресою м. Харків, на майдані Павлівському, буд. 6, поліцейські виявили водія, який керував транспортним засобом Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , з технічним станом, який не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, не горить лампа заднього правого сигналу гальмування, також не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку (вправо) перед перестроюванням, чим порушив вимоги п. 31.1, п.31.4.3а), п.9.2 Правил дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та п. 6.1.7.2 Вимог щодо безпечності технічного стану та методи контролювання ДСТУ 3649:2010 (далі ДСТУ 3649:2010), керування водієм транспортного засобу, що має несправні зовнішні світлові прилади(темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації його заборонено, переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. .

Позивач, не погоджуючись з постановою по справі про адміністративне правопорушення, оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Надаючи правову оцінку обставинам зазначеної справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП гарантовано, що ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КУпАП керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніхсвітлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні неспраності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 283 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Статтею 40 Закону України "Про Національну поліцію" (далі Закон № 580-VIII) визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Судом встановлено, що позивача притягнуто до відповідальності за керування транспортним засобом , з технічним станом, який не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, не горить лампа заднього правого сигналу гальмування, чим порушено п. 31.1, п.31.4.3 а), Правил дорожнього руху України, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 та п. 6.1.7.2 Вимог щодо безпечності технічного стану та методи контролювання ДСТУ 3649:2010 (далі ДСТУ 3649:2010), за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 1 ст. 121 КУпАП.

Правила дорожнього руху відповідно до Закону України “Про дорожній рух” встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (ПДР України). Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Відповідно до статті 14 Закону України “Про дорожній рух” від 30.06.1993 №3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Пунктом 1.1 ПДР встановлено, що ці Правила встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (п.п. 1.3, 1.9 ПДР).

Відповідно до пункту 2.3 б) ПДР України, водій транспортного засобу зобов`язаний, зокрема, бути уважним та стежити за дорожньою обстановкою.

Пунктом 2.3 (а) ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, правильність розміщення та кріплення вантажу.

Згідно п. 31.1 ПДР України, технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.

Відповідно п. 31.4.3 п. 31.4 ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: зовнішні світлові прилади: а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу.

Відповідно до п. 6.1.7.2 ДСТУ 3649:2010 сигнали гальмування мають вмикатися під час приведення у дію відповідних органів керування гальмівних систем та функціювати у сталому режимі весь період гальмування.

В п. 6.1.5 ДСТУ 3649:2010 відповідно до таблиці 1 визначають кількість, колір та наявність ПЗС (прилад зовнішній світловий) на КТЗ (колісний транспортний засіб).

Сигнал гальмування червоного кольору обов`язковий для всіх категорій у кількості 2 або 4 зовнішніх приладів.

Таким чином, діюче законодавство забороняє експлуатацію транспортних засобів за наявності зазначених вище технічних несправностей.

На підтвердження винуватості позивача відповідач надав відеозапис портативного відеореєстратора № 470127, на якому зафіксовано рух транспортного засобу Volkswagen Polo, державний номерний знак НОМЕР_1 , технічний стан, якого не відповідає вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху, а саме, не горить лампа заднього лівого сигналу гальмування, що є порушенням ДСТУ 3649:2010 та ПДР України.

Також, відеозаписом зафіксовано, що після зупинки ОСОБА_1 пояснив поліцейському, що несправність вочевидь сталася під час руху, оскільки перед виїздом фари працювали справно. До зупинки позивач не мав можливості помітити вказану несправність, оскільки рухався автомобілем в світлу пору доби, перебуваючи за кермом автомобіля в дорозі при її освітленості та не мав об`єктивної можливості контролювати справність лампи заднього лівого сигналу гальмування під час руху. Позивач усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці зупинки.

Колегія суддів зазначає, що доводи позивача не спростовані наявними у справі доказами.

Згідно з п. 31.5 ПДР в разі виникнення в дорозі несправностей, зазначених у пункті 31.4 цих Правил, водій повинен вжити заходів для їх усунення, а якщо це зробити неможливо - рухатися якомога коротшим шляхом до місця стоянки або ремонту, дотримуючись запобіжних заходів з виконанням вимог пунктів 9.9 і 9.11 цих Правил.

Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Колегія суддів зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.

У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991р. рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Враховуючи, що позивач усунув виявлену технічну несправність транспортного засобу на місці її виявлення, після чого продовжив подальший рух транспортним засобом, тоді як доказів на підтвердження того, що несправність виникла до початку руху транспортного засобу відповідачем не надано, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, щодо відсутності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому оскаржувана позивачем постанова від 22.10.2025 правомірно скасована, а про провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення.

Рішення Холодногірського районного суду міста Харкова від 02.12.2025 по справі №642/6647/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя В.Б. Русанова

Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова