Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №520/26864/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 520/26864/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Русанової В.Б. , П`янової Я.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025, головуючий суддя І інстанції: Тітов О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 27.11.25 по справі № 520/26864/25

за позовом ОСОБА_1

до Військової частини НОМЕР_1

про визнання протиправними та скасування висновку, пункту 4,20, наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати висновок НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними та скасувати пункти 4, 20 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 : "4.За порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", пункту 1 статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605, що призвело до надмірного нарахування та виплати 24 військовослужбовцям приккшр додаткової винагороди у розмірі 70000 грн., чим завдав шкоду державі на загальну суму 2292671 (два мільйони двісті дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 05 копійок, враховуючи відсутність повноважень начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо притягнення до відповідальності начальника розвідувальної прикордонної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону підполковника ОСОБА_1 (який, станом на лютий 2025 року, проходив службу на посаді першого заступника коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування - начальника штабу НОМЕР_2 прикордонного загону), відповідно до ст. 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність" та Розділу IV наказу МВС України № 815 від 08.11.2021, матеріали службового розслідування направити для розгляду начальнику НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону"; "20. Щодо внесення до книги обліку нестач та відображення суми в книзі обліку грошових стягнень та нарахувань за підполковником ОСОБА_1 у сумі 2292671 (два мільйони двісті дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 05 копійок, та щомісячного утримання з нього коштів в розмірі 20% місячного грошового забезпечення та додаткової винагороди до повного погашення збитку".

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пункту 4,20, наказу залишено без руху. Надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2025 року клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду залишено без задоволення. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування висновку, пункту 4, 20, наказу повернуто позивачу.

Позивач не погодившись з вказаною ухвалою, подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 скасувати, а справу направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначив, що він станом на лютий 2025 року проходив службу на посаді першого заступника коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування - начальника штабу НОМЕР_2 Прикордонного загону, а наразі займає посаду начальника розвідувальної прикордонної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 мобільного Прикордонного загону, жодним чином не був ознайомлений Військовою частиною НОМЕР_1 з матеріалами службового розслідування за наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування". До позовної заяви позивач долучав: посвідчення учасника бойових дій, довідку про проходження військової служби в НОМЕР_2 прикордонному загоні (ВЧ НОМЕР_1 ), службове посвідчення, тощо. Тобто, позивач дійсно мав обмежений доступ до правової допомоги, знаходився в АДРЕСА_1 на передньому краї оборони за кілька кілометрів від лінії бойового зіткнення та виконував бойові завдавання з відсічі збройної агресії російської федерації, тобто позивач мав безпосередні перешкоди, які заважали узгодити правову позицію з адвокатом. Як у позивача, так і в представника позивача не було можливості об`єктивно зібрати усі необхідні докази по справі своєчасно з огляду на неотримання важливих документів службового розслідування, не ознайомлення позивача належним чином відповідачем з результатами розслідування та ненадання аудиторського звіту № 2 від 31.05.2025.

Відповідач своїм правом надання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною 3 статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За приписами ч. 2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З аналізу вказаних приписів КАС України слідує, що у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Водночас, при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

За загальним правилом обчислення строків звернення до суду здійснюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, "дізналася" та "повинна була дізнатись" про порушення права. Зокрема, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

З матеріалів електронної справи встановлено, що висновком НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70000 тисяч гривень на місяць, пропорційно часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025:

"1. Факт порушень нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70 000 грн. за кожні 30 днів (сумарно обчислених) за виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань першого ешелону оборони або наступу до ротного опорного пункту включно (згідно додатку № 1 до рапорту заступника начальника загону - коменданта приккшр від 11.02.2025 року № 28/10287/25-Вн) визнати таким, що підтверджений в частині незадовільного відпрацюванні та веденні службових, службово-бойових (графічних) документів, нездійснення належного контролю за правильністю подання відповідних рапортів і інформації, що відображена в них.

2. Враховуючи підтверджений факт щодо виявлених порушень нарахування та виплати окремій категорії військовослужбовців з числа управління та підрозділів прикордонної комендатури швидкого реагування одноразової винагороди в розмірі 70000 грн. (згідно додатку до рапорту заступника начальника загону - коменданта приккшр від 11.02.2025 року № 28/10287/25-Вн, який був поданий в лютому 2025 року), великим обсягом документів та стислим терміном проведення службового розслідування, відповідно до розділу IV наказу МВС України № 815 від 08.11.2021, не перевіреними залишається інформація подана в рапортах заступника начальника загону - коменданта приккшр за період з червня 2024 року по січень 2025, з метою здійснення всебічного, об`єктивного вивчення документів за вище зазначений період, здійснити шляхом призначення службового розслідування (службових розслідувань)"

Наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" продубльовано п.1 та п.2 висновку № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, а у п.3-п.24 зазначено наступне (наказано):

- за порушення вимог статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, положень посадової інструкції в частині неухильного виконання вимог законодавства, наказів і розпоряджень, здійснення контролю за підлеглим особовим складом, статті 23 Закону України "Про Державну прикордонну службу України", пункту 1 статті 3 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03 жовтня 2019 року, статті 1.2.3 Бойового статуту механізованих і танкових військ Збройних Сил України, затвердженого наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.12.2016 № 605 та у відповідності до статті 6 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі": "п.4 ….що призвело до надмірного нарахування та виплати 24 військовослужбовцям приккшр додаткової винагороди у розмірі 70 000 грн, чим завдав шкоду державі на загальну суму 2292671 (два мільйони двісті дев`яносто дві тисячі шістсот сімдесят одна) гривня 05 копійок, враховуючи відсутність повноважень начальника НОМЕР_2 прикордонного загону щодо притягнення до відповідальності начальника розвідувальної прикордонної застави третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону підполковника ОСОБА_2 (який, станом на лютий 2025 року, проходив службу на посаді першого заступника коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування - начальника штабу НОМЕР_2 прикордонного загону), відповідно до ст. 11 Закону України "Про матеріальну відповідальність" та Розділу IV наказу МВС України № 815 від 08.11.2021, матеріали службового розслідування направити для розгляду начальнику НОМЕР_4 мобільного прикордонного загону…".

У наказі НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" зазначено, що комісією виявлені правопорушення військовослужбовців за додатком заступника начальника-загону коменданта приккшр від 11.02.2025 року № 28/10287/25-Вн.

Колегія суддів зазначає, що предметом позовної заяви є незгода позивача з висновком НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) службового розслідування за фактом можливого неправомірного нарахування деяким військовослужбовцям приккшр НОМЕР_2 Прикордонного загону додаткової премії із розрахунку 70000 тисяч гривень на місяць, пропорційне часу участі в оборонних заходах № 02.2/28290/25Вн-ДСК від 09.08.2025, прийнятого щодо військовослужбовця ОСОБА_1 та пунктами 4, 20 наказу НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 .

Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини, які склались у цій справі, спрямовані саме на захист прав позивача щодо проходження ним публічної служби, отже, до звернення з вищезазначеними вимогами встановлюється місячний строк.

На підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що він жодним чином не був ознайомлений Військовою частиною НОМЕР_1 з матеріалами службового розслідування за наказом НОМЕР_2 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_1 ) № 4241-АГ від 14.08.2025.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі посилався на те, що безпреривно проходив військову службу в зоні бойових дій в Харківській області, а саме в н.п. Колодязне.

Відповідно до ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.

Колегія суддів звертає увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду у питанні поновлення строків (від 28.07.2022 року у справі №9901/611/19), за якими поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише ті обставини, які були об`єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Колегія суддів зазначає, що причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. У свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від сторони унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом.

Відповідно до розділу V Порядку проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.11.2021 № 815, особа, стосовно якої проводиться службове розслідування, має право: отримувати інформацію про підстави проведення службового розслідування, склад комісії; брати участь у службовому розслідуванні, у тому числі давати усні чи письмові пояснення, подавати документи, які мають значення для проведення службового розслідування; відмовлятися давати пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом; висловлювати письмові зауваження щодо повноти та об`єктивності проведення службового розслідування; звертатися з письмовим рапортом до начальника (командира) органу Держприкордонслужби, який призначив службове розслідування, щодо ознайомлення з висновком та матеріалами службового розслідування в частині, що її стосується, з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України "Про захист персональних даних", "Про державну таємницю" та іншими актами законодавства; оскаржувати рішення, прийняте за результатами службового розслідування, у строки і в порядку, визначені законом.

Відповідно до п. 2 розділу VI Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення. Доведення здійснює безпосередній командир (начальник) військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення, або старший (за підпорядкуванням) командир (начальник). У разі відмови військовослужбовця поставити свій підпис про ознайомлення з наказом (витягом з наказу) про притягнення його до відповідальності складається акт про відмову. Зміст акта про відмову засвідчується підписами не менше двох свідків цього факту.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що матеріали електронної справи не містять доказів чи був ознайомлений позивач зі спірним наказом № 4241-АГ від 14.08.2025 "Про підсумки службового розслідування" у частині щодо військовослужбовця ОСОБА_1 , а також не з`ясовано які саме завдання і де виконував військовослужбовець ОСОБА_1 впродовж спірного періоду та чим це підтверджується, або якщо ОСОБА_1 не виконував бойових чи інших завдань, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та де проходив службу в цей час.

Однак, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки вищезазначеним обставинам та не встановлено, з якої дати позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскаржуваним висновком та наказом.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції про неповажність причин пропуску позивачем строку звернення до суду та про наявність передбаченої ч. 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для повернення позовної заяви.

Вищенаведене не враховано судом першої інстанції, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому ухвала про повернення позовної заяви підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

У відповідності до ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 27.11.2025 по справі № 520/26864/25 - скасувати.

Справу №520/26864/25 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду справи.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. Бегунц

Судді В.Б. Русанова Я.В. П`янова