Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №520/12693/25 — Другий апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 р. Справа № 520/12693/25

Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025, головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/12693/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» (далі – ТОВ «Спецбудмонтаж -Україна», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС в Харківській області, відповідач, апелянт), в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 за №53197/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 №57255/6/20-40-07-10-10, про відмову ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" у застосуванні положень пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 про втрату первинних документів ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" згідно з п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 по справі № 520/12693/25 адміністративний позов ТОВ "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" до ГУ ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії – задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення ГУ ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 за №53197/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 №57255/6/20-40-07-10-10, про відмову ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" у застосуванні положень пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України.

Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 про втрату первинних документів ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" згідно з п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Стягнуто з ГУ ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ТОВ "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" сплачений судовий збір у розмірі 3028 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Харківській області на користь ТОВ «СПЕЦБУДМОНТАЖ-Україна» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4000 грн.

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 у справі № 520/12693/25, прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам статті 242 КАС України, неповно з`ясував обставини справи та не надав належної оцінки всім аргументам сторін, безпідставно застосувавши положення підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України. Наполягає, що позивач не довів наявність передбачених законом підстав для застосування до нього вказаної норми, оскільки надані ним матеріали не підтверджують втрату (знищення чи пошкодження) саме первинних документів та комп`ютерного обладнання внаслідок бойових дій. Стверджує, що витяг з ЄРДР містить відомості виключно про пошкодження будівлі та не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між такими подіями і неможливістю пред`явлення первинних документів. У зв`язку з чим, вважає, що контролюючий орган обґрунтовано відмовив у прийнятті заяви через ненадання доказів, які підтверджують обставини втрати документів.

Крім того, апелянт наголошує, що позивач не виконав обов`язок, передбачений пунктом 44.6 статті 44 ПК України, щодо відновлення втрачених документів у встановлений строк, а також не підтвердив неможливість такого відновлення. Водночас твердження про зберігання первинних документів у приміщенні за адресою, яка не заявлялась платником податків як об`єкт оподаткування або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням, шляхом подання повідомлення за формою 20-ОПП, ставить під сумнів достовірність відповідних пояснень позивача. З огляду на це, вказує, що відмова контролюючого органу у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України є правомірною та обґрунтованою.

У надісланому до суду апеляційної інстанції відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував проти її вимог, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, а скаргу без задоволення.

Позивач наполягає, що доводи апеляційної скарги ГУ ДПС не спростовують встановлених судом обставин та правильного застосування п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Вказує, що місцезнаходження товариства з 24.02.2022 належить до територій активних бойових дій, а тому з метою збереження первинних документів підприємство організувало їх вивезення у більш захищене місце та передало на відповідальне зберігання ТОВ «МК СКСМ» за договором від 23.05.2022 (з актом приймання-передачі) документи фінансово-господарської діяльності за період 01.01.2021–31.03.2022.

Зазначає, що з відповіді зберігача від 29.01.2024 вбачається, що в ніч на 28.07.2022 внаслідок ракетного удару була зруйнована будівля за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 109, де зберігались документи; за фактом обстрілу внесені відомості до ЄРДР за №12022221130001625 за ч.1 ст. 438 КК України; створена інвентаризаційна комісія та складені акт від 10.08.2022 і перелік знищених документів. У зв`язку з чим позивачем було подано повідомлення від 07.02.2024 №07/02 у порядку п.п. 69.28 ПК України, однак ГУ ДПС двічі відмовило (листами від 21.02.2024 №9154 та від 20.11.2024 №53197 із доповненням від 28.11.2024 №57255), що стало підставою для судового оскарження. Зауважує, що в іншій справі №520/8907/24 суди (рішення від 13.06.2024 та постанова суду апеляційної інстанції від 07.11.2024) вже визнали первинну відмову протиправною та зобов`язали податковий орган повторно розглянути повідомлення, наголосивши, що обов`язок доведення відсутності підстав для застосування п.п. 69.28 покладається на контролюючий орган, а неподання 20-ОПП саме по собі не є підставою для відмови.

Разом з тим, при повторному розгляді ГУ ДПС фактично проігнорувало обов`язкові висновки судових рішень у справі №520/8907/24 та, замість належного виконання, висунуло нові мотиви відмови (посилання на «недостатність» витягу з ЄРДР та відсутність технічного звіту/витягу з Реєстру будівельної діяльності), яких не було у первинній відмові. Позивач вважає такі вимоги неправомірними та фактично нездійсненними, оскільки технічне обстеження ініціює власник зруйнованого об`єкта (ТОВ «МК СКСМ»), а витяг з ЄРДР за своєю природою фіксує факт кримінального правопорушення, а не перелік знищеної господарської документації. При цьому, позивач вказує, що контролюючий орган не навів належних доказів, що спростовують факт втрати документів через бойові дії, та не ухвалив мотивованого рішення з конкретними підставами і доказами, як того вимагає п.п. 69.28 ПК України та принципи обґрунтованості/вмотивованості індивідуальних актів.

25.11.2025 позивачем до Другого апеляційного адміністративного суду подано заяву про розподіл та відшкодування понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката за результатами розгляду справи, в якій він просить стягнути з відповідача понесені підприємством витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн.

01.12.2025 відповідачем подано до суду заяву, в якій він просив відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, з огляду на не підтвердження її вимог належними аргументами та значну завищеність суми вказаних витрат.

Відповідно до положень ч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорені сторонами.

ТОВ "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.06.2009, № запису 14808020000044452. Основним видом діяльності підприємства за кодом КВЕД 41.20 - Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний); за кодом КВЕД 43.12 - підготовчі роботи на будівельному майданчику; за кодом КВЕД 43.11 - демонтаж та знесення будівель; за кодом КВЕД 43.99 - інші спеціалізовані будівельні роботи, н.в.і.у.; та інші.

Попередньо, 28.02.2024 на адресу позивача надійшла відповідь від ГУ ДПС у Харківській області від 21.02.2024 за №9154/6/20-40-07-11-10, зі змісту якого вбачається, що останнім за наслідками розгляду повідомлення від 07.02.2024 за № 07/02 щодо втрати первинних документів відмовлено позивачу у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Позивач не погодився із відмовою відповідач та з метою відновлення порушеного права звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №520/8907/24, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України, оформленої листом від 21.02.2024 за №9154/6/20-40-07-11-10.

Зобов`язано ГУ ДПС у Харківській області повторно розглянути повідомлення від 07.02.2024 за № 07/02 про втрату первинних документів на відповідність ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України.

Відповідач, із посиланням на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №520/8907/24 повторно розглянув подане позивачем до нього повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 щодо втрати первинних документів, за наслідками якого рішенням від 20.11.2024 за №53197/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 №57255/6/20-40-07-10-10, відмовлено позивачу у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Підставою для відмови у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України зазначено не надання позивачем обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз.3 п.п.69.28 п.69 Підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме, відповідно наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2022 № 1 встановлено, що до ХРУП № 1 надійшло повідомлення по телефону про те, що 28.07.2022 о 00 год. 21 хв. у результаті ворожого обстрілу ракета влучила в дах одного з цехів заводу Металевих конструкцій, що призвело до пошкодження майна ТОВ МК "СКСМ". Зазначений документ не містить інформації щодо втрати (повної або часткової) первинних документів або пошкодження приміщень ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна". Крім того, до повідомлення щодо втрати первинних документів не надано Технічного звіту (Акту) за результатами обстеження об`єкту або Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, відповідно до яких може бути підтверджено технічні характеристики складових об`єкта (приміщень для зберігання документів) та відомості щодо дефектів та пошкоджень об`єкта.

Не погоджуючись з вказаним рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності передбачених п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України умов для застосування до позивача спеціальних правил і мораторію (здійснення діяльності на території активних бойових дій; втрата первинних документів унаслідок ракетного обстрілу місця їх зберігання; подання позивачем повідомлення про втрату), а також з невиконання контролюючим органом обов`язку доведення відсутності підстав для застосування вказаної норми та необґрунтування відмови належними й допустимими доказами, у зв`язку з чим суд визнав оскаржуване рішення протиправним, скасував його та зобов`язав контролюючий орган повторно розглянути повідомлення позивача з урахуванням вимог п.п. 69.28 ПК України.

Задовольняючи частково вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав співмірною та обґрунтованою суму таких витрат у розмірі 4000 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, відповідальність за порушення податкового законодавства, функції та правові основи діяльності контролюючих органів та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику врегульовані ПК України.

Статтею 16 ПК України встановлено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

На виконання пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування, платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.3. статті 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків, але не менше:44.3.1. 2555 днів - для документів та інформації, необхідних для здійснення податкового контролю відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу;44.3.2. 1825 днів - для первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що складаються особами, визначеними пунктом 133.1 статті 133, підпунктом 133.2.2 пункту 133.2 та пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, а також юридичними особами, які обрали спрощену систему оподаткування, за винятком документів, до яких застосовується більш тривалий строк зберігання згідно з підпунктом 44.3.1 цього пункту;44.3.3. 1095 днів - для інших документів, на які не поширюються вимоги підпунктів 44.3.1 та 44.3.2 цього пункту; 44.3.4. 1095 днів - для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, включаючи дозвільні документи.

Строки зберігання документів та інформації, визначені цим пунктом, розраховуються з дня подання податкової звітності чи іншої звітності, передбаченої цим Кодексом, для складення якої використовуються зазначені документи та/або інформація, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного строку подання такої звітності, а для документів, пов`язаних з виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, - з дня здійснення відповідної господарської операції (для відповідних дозвільних документів - з дня завершення строку їх дії).

Згідно з пунктом 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.

Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який в подальшому був продовжений відповідними указами Президента України та продовжує діяти по теперішній час.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, 01.04.2022 прийнято Закон України № 2173-ІХ «Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо адміністрування окремих податків у період воєнного, надзвичайного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доповнено підпунктом 69.28 такого змісту:

«Установити, що до платників податків/податкових агентів, які провадили діяльність на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України і не можуть пред`явити первинні документи, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, як виняток із положень статті 44 цього Кодексу застосовуються спеціальні правила для підтвердження даних, визначених у податковій звітності.

Підставами неможливості пред`явлення первинних документів є втрата (знищення чи зіпсуття) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

У разі втрати та/або неможливості вивезення первинних документів платник податків/податковий агент подає до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером, в якому зазначаються: обставини, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Дані та показники податкової звітності платника податків/податкового агента за податкові (звітні) періоди, зазначені у повідомленні, не можуть бути піддані сумніву лише на підставі відсутності первинних документів. Подане повідомлення є також підставою для збереження витрат (включаючи витрати у зв`язку з придбанням цінних паперів/корпоративних прав) та/або від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток (включаючи від`ємний фінансовий результат за операціями з цінними паперами/корпоративними правами), та/або податкового кредиту з податку на додану вартість, та/або суми від`ємного значення податку на додану вартість минулих податкових (звітних) періодів без наявності договірних, розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Після подання до контролюючого органу повідомлення про неможливість вивезення первинних документів у зв`язку з їх знаходженням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, запроваджується мораторій на проведення документальних перевірок щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів.

Якщо після подання повідомлення про неможливість вивезення первинних документів платнику податків/податковому агенту стане відомо про втрату таких документів, такий платник податків/податковий агент зобов`язаний подати до контролюючого органу повідомлення про втрату первинних документів із зазначенням обставин такої втрати.

Платники податків/податкові агенти, які подали повідомлення про втрату первинних документів відповідно до цього підпункту, не підлягають перевірці контролюючим органом щодо зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Втрата документів, що не пов`язана з проведенням на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, бойових дій, не надає права платнику податків/податковому агенту застосовувати положення цього підпункту.

Обов`язок доведення відсутності підстав для застосування положень цього підпункту покладається на контролюючий орган. Платник податків/податковий агент, який безпідставно застосував положення цього підпункту, вважається таким, що ухиляється від сплати податків, та несе відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі відмови у застосуванні положень цього підпункту контролюючий орган не пізніше одного місяця з дати отримання відповідного повідомлення від платника податків/податкового агента видає вмотивоване рішення із зазначенням підстави та доказів такої відмови.

Рішення контролюючого органу може бути оскаржено в адміністративному чи судовому порядку. До винесення остаточного рішення по справі контролюючий орган не може піддавати сумніву показники податкової звітності, а також ініціювати проведення будь-якої перевірки платника податків/податкового агента щодо податкових (звітних) періодів, зазначених у відповідному повідомленні.

У податкових (звітних) періодах, зазначених у відповідному повідомленні, не може бути переглянуто у бік збільшення суми податкових зобов`язань з податків і зборів, задекларовані в податкових деклараціях за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток, задекларовані в податкових деклараціях/розрахунках за зазначені податкові (звітні) періоди, у бік збільшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені в податкових деклараціях за зазначені звітні періоди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку».

Так, Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.12.2022 № 1364 "Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією".

Пунктом 1 вказаної постанови визначено, що Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - перелік), затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій. До територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, включаються території можливих бойових дій та території активних бойових дій.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 за № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (далі - Перелік № 309), у якому зазначено, зокрема, що з 24.02.2022 по 15.09.2022 Харківська міська територіальна громада відносилася до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час - до території можливих бойових дій.

З наведеного слідує, що підставою для подання платником податків повідомлення про застосування відносно нього підпункту 69.28 пункту 69 розділу ХХ ПК України є, зокрема:- провадження платником податків діяльності на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України,- неможливість пред`явлення первинних документів, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань.

При цьому, підставами неможливості пред`явлення первинних документів є, зокрема: втрата (знищення) первинних документів або знаходження їх на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, та на тимчасово окупованих рф територіях України, у разі якщо їх неможливо вивезти або їх вивезення пов`язане з ризиком для життя чи здоров`я платника податків, фізичних осіб чи неможливе у зв`язку з адміністративними перешкодами, встановленими органами влади.

Для реалізації положень підпункту 69.28 пункт 69 розділу ХХ ПК України законодавцем встановлено такий алгоритм дій платника податків: подання платником до контролюючого органу в довільній формі повідомлення про неможливість вивезення первинних документів, підписане керівником підприємства та головним бухгалтером; зазначення в повідомленні обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, а також загальний перелік первинних документів (за можливості - із зазначенням реквізитів).

Тобто, обов`язком платника податків є зазначення обставин, що призвели до втрати та/або неможливості вивезення первинних документів, податкові (звітні) періоди, загальний перелік первинних документів.

При цьому, подання платником податку відповідного повідомлення кореспондує обов`язку контролюючого органу із надання вмотивованої відповіді.

Як встановлено в суді першої інстанції та підтверджено в суді апеляційної інстанції, у зв`язку зі знищенням переданих згідно із умовами Договору про відповідальне зберігання від 23.05.2022 TOB «МК СКСМ» первинних документів, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань за період з 01.01.2021 по 31.03.2022, що підтверджується відповіддю від 29.01.2024, Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, актом про знищення (втрати) фінансово-господарських документів внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру від 10.08.2022 та доданим до нього переліку знищених (втрачених) фінансово-господарських документів (додаток до акту) позивачем подано до контролюючого органу повідомлення від 07.02.2024 № 07/02 про втрату первинної документації, в якому зазначалось, що останній підпадає під застосування спеціальних правил про підтвердження даних у податковій звітності та запровадження мораторію на проведення документальних перевірок стосовно зазначених у повідомленні податкових (звітних) періодів, у тому числі після завершення дії воєнного стану.

Дослідивши зміст вищевказаного повідомлення (а.с. 159-162), колегією суддів встановлено, що останнє складено та подано до контролюючого органу з дотриманням вимог підпункту 69.28 пункт 69 розділу ХХ ПК України.

Так, повідомлення подано ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» - платником податку, який з 24.02.2022 по 15.09.2022 провадив діяльність на території активних бойових дій, містить відомості про обставини, які мали місце 28.07.2022, та призвели до втрати первинних документів за податкові (звітні) періоди з 01.01.2021 по 31.03.2022 з додаванням доказів на підтвердження існування таких обставин, підписане генеральним директором ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» та свідчить про неможливість пред`явлення, первинних документів, на підставі яких здійснюється облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань

Разом з цим, з посиланням на ненадання ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» повідомлень за формою 20-ОПП щодо наявності приміщення за адресою м. Харків, вул. Пушкінська, 109, будівля літ. «А1-2», відповідачем шляхом надання відповіді від 21.02.2024 за № 9154/6/20-40-07-11-10 у формі листа, за наслідками розгляду повідомлення від 07.02.2024 за № 07/02 року щодо втрати первинних документів відмовлено у застосуванні положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Інших підстав для відмови у листі не зазначено.

Вважаючи протиправним вказану відмову контролюючого органу, позивач оскаржив її в судовому порядку, в результаті чого рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024, залишеного без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №520/8907/24, було, зокрема, визнано протиправними дії ГУ ДПС у Харківській області щодо відмови ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, оформленої листом від 21.02.2024 за №9154/6/20 40-07-11-10 та зобов`язано відповідача повторно розглянути повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 про втрату первинних документів на відповідність ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України.

Як зазначалось вище, на виконання вказаного судового рішення, ГУ ДПС в Харківській області повторно розглянуло подане позивачем до нього повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 щодо втрати первинних документів, та листом від 20.11.2024 за №53197/6/20 40-07-10-10 відмовило позивачу у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України.

Зі змісту вказаного рішення від 20.11.2024 за №53197/6/20-40-07 10-10, з урахуванням доповнень викладених листі від 28.11.2024 №57255/6/20 40-07-10-10, слідує, що підставою для повторної відмови підприємству у застосуванні положень п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідних положень» ПК України, з урахуванням висновків судів, викладених у вказаних рішеннях суду, є не надання позивачем обґрунтування обставин, що призвели до втрати первинних документів, комп`ютерного та іншого обладнання, що передбачено абз.3 п.п.69.28 п.69 Підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, а саме, відповідно наданого витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2022 № 1 встановлено, що до ХРУП № 1 надійшло повідомлення по телефону про те, що 28.07.2022 о 00 год. 21 хв. за адресою: м. Харків, вул. Пушкінська, б. 109 в результаті ворожого обстрілу ракета влучила в дах одного з цехів заводу Металевих конструкцій, що призвело до пошкодження майна ТОВ МК «СКСМ». Зазначений документ не містить інформації щодо втрати (повної або часткової) первинних документів або пошкодження приміщень ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна». Крім того, до повідомлення щодо втрати первинних документів не надано Технічного звіту (Акту) за результатами обстеження об`єкту або Витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічне обстеження Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, згідно яких може бути підтверджено технічні характеристики складових об`єкта (приміщень для зберігання документів) та відомості щодо дефектів та пошкоджень об`єкта.

Надаючи оцінку наведеним мотивам відмови, викладеним в оскаржуваному рішенні ГУ ДПС у Харківській області, колегія суддів вважає їх неправомірними та необґрунтованими, з огляду на таке.

Так, як встановлено вище повідомлення ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» від 07.02.2024 №07/02 про втрату первинних документів подано з дотриманням вимог підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, містить відомості про обставини втрати документів, податкові (звітні) періоди, яких це стосується, та підтверджене належними доказами, що свідчать про знищення документів унаслідок ракетного обстрілу місця їх зберігання.

Водночас повторна відмова контролюючого органу ґрунтується на формальному тлумаченні вимог зазначеної норми та фактично зводиться до висунення додаткових умов, не передбачених Податковим кодексом України, зокрема щодо обов`язкової наявності у витягу з ЄРДР прямої вказівки на знищення первинних документів платника податків або надання технічного звіту (акта) обстеження пошкодженого об`єкта.

Колегія суддів зазначає, що витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за своєю правовою природою фіксує відомості про вчинення кримінального правопорушення та не має відображати перелік чи обсяг знищеної фінансово-господарської документації конкретного суб`єкта господарювання.

Водночас обставини втрати первинних документів у даній справі підтверджуються сукупністю інших доказів, зокрема листом зберігача, актом про знищення (втрату) документів та переліком знищених документів.

Посилання відповідача на відсутність технічного звіту (акта) обстеження будівлі також не може бути визнано обґрунтованим, оскільки позивач не є власником відповідного об`єкта нерухомості та не наділений повноваженнями ініціювати його технічне обстеження, а вимога подання такого документа не випливає зі змісту підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що контролюючий орган, повторно відмовляючи у застосуванні до позивача положень підпункту 69.28 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, фактично не виконав покладений на нього законом обов`язок доведення відсутності підстав для застосування цієї норми, а також не врахував обов`язкові для виконання правові висновки судів, викладені у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2024 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2024 у справі №520/8907/24.

У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Харківській області, викладене у формі листа від 20.11.2024 за №53197/6/20-40-07-10-10, з урахуванням доповнень викладених у листі від 28.11.2024 №57255/6/20-40-07-10-10, про відмову ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" у застосуванні положень пп.69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" ПК України та зобов`язання відповідача повторно розглянути повідомлення від 07.02.2024 за №07/02 про втрату первинних документів ТОВ "Спецбудмонтаж-Україна" згідно з п.п. 69.28 п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" ПК України, що зумовлює задоволення позовних вимог.

Щодо витрат на правову допомогу, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 3статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За приписами частини 1статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 7статті 139 КАС України).

Відповідно до частин 3, 4статті 143 КАС України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Положеннями частин 3, 4статті 134 КАС України визначено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що розмір суми витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу та вартості виконаних робіт, витрати на проведення яких понесені в межах розгляду конкретної судової справи. При цьому розмір витрат має бути співмірним із складністю виконаних адвокатом конкретних робіт та часом, витраченим на виконання цих робіт.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині 5статті 134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5ст.134 КАС України).

Згідно з частиною 6статті 135 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 7статті 135 КАС України).

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, пов`язаних безпосередньо з розглядом певної судової справи, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з пунктом 4 частини 1статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Положеннями статті 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 ч. 1ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, надаючи оцінку понесеним позивачем витратам на правничу допомогу колегія суддів зазначає, що суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Також, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04, п. 269).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу до суду першої інстанції було подано зокрема, копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 69 від 09.05.2025, акту приймання - передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2025. (а.с. 225-232).

Дослідивши вказані документи колегією суддів встановлено, що між адвокатом Лукашиною І.А. та ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» укладено Договір № 69 від 09.05.2025 про надання правової допомоги, яким передбачено, що адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов`язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень у порядку та строки, обумовлені сторонами у договорі.

Згідно з актом приймання - передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2025 адвокат надав, а клієнт прийняв відповідно до договору про надання правової допомоги № 69 від 09.05.2025 в рамках судової справи № 520/12693/25 наступну професійну допомогу:

складання та подання від імені клієнта до Харківського окружного адміністративного суду позову – вартість 6000 грн, кількість годин роботи адвоката – 5;

складання та подання адвокатом до Харківського окружного адміністративного суду від імені клієнта відповіді на відзив у справі № 520/12693/25 - вартість 3000 грн, кількість годин роботи адвоката – 2.

Загальна вартість наданої адвокатом професійної правової допомоги становить 9000 грн.

Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.

Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Зі змісту норм частини 4, 5 та 6статті 134 КАС України вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (саме така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Задовольняючи частково вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції, спираючись на досліджені докази, а також беручи до уваги принцип обґрунтованості та пропорційності розміру витрат на сплату послуг адвоката (правничу допомогу) до предмета спору, складності справи, вважав обґрунтованою суму для відшкодування витрат на правничу допомогу в цій справі в розмірі 4000,00 грн.

Колегія суддів враховує, що жодних доводів щодо неспівмірності стягнутого судом першої інстанції розміру витрат на правову допомогу (4000 грн) відповідачем не наведено.

Так, ані відзив на позов, ані апеляційна скарга не містить будь-яких заперечень щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, яке підлягає залишенню без змін, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

За визначенням, наведеним у статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позову, а тому відсутні підстави для його скасування.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Щодо витрат на правничу допомогу, понесених позивачем в суді апеляційної інстанції, слід зазначити наступне.

Так, на підтвердження понесених витрат в суді апеляційної інстанції представником позивача до матеріалів справи додано: договір про надання правової (правничої) допомоги № 69 від 09.05.2025, додаткову угоду № 1 від 03.10.2025 до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 69 від 09.05.2025, акт приймання-передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 31.10.2025 року, ордер, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Дослідивши вказані документи, колегією суддів встановлено, що відповідно до укладеної між позивачем з адвокатом Лукашиною І.А додаткової угоди №1 від 03.10.2025 року, пункт 4.2 Договору про надання правової допомоги №69 від 09.05.2025 року викладено у новій редакції: «За правову допомогу, передбачену в п. 1.1., п.1.2 Договору, Клієнт сплачує Адвокату винагороду (гонорар) у розмірі, що визначається за наступними показниками», зокрема: вартість послуг Адвоката з надання правничої допомоги Клієнту щодо написання від імені Клієнта та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року у справі №520/12693/25 за адміністративним позовом ТОВ «Спецбудмонтаж-Україна» до Головного управління ДПС у Харківської області про визнання протиправними і скасування рішення, та зобов`язання вчинити певні дії, є фіксованою та складає 3000, 00 грн, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок Адвоката.

В межах укладеного позивачем з адвокатом Лукашиною І.А. договору про надання правової (правничої) допомоги №69 від 09.05.2025 року, з урахуванням підписаної між сторонами додаткової угоди № 1 від 03.10.2025 року до нього, останнім в рамках розгляду Другим апеляційним адміністративним судом у справі №520/12693/25 було надано позивачу послуги з надання професійної правової (правничої) допомоги на загальну суму 3000 грн, про що свідчить підписаний між сторонами акт приймання- передачі послуг з надання правової (правничої) допомоги від 31.10.2025 року.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу покликався на його неспівмірність зі складністю справи, обсягом виконаних робіт та фактично затраченим на їх виконання часом.

Матеріалами справи підтверджено, що представником позивача складено відзив на апеляційну скаргу.

Дослідивши вказаний документ та врахувавши заперечення відповідача щодо неспівмірності заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів встановила, що вказаний документ в переважній частині дублює зміст позовної заяви, що не потребувало значних зусиль адвоката, а відтак визначений представником позивача розмір правової допомоги за складення такого документу у загальному розмірі 3000 грн є завищеним, а тому підлягає зменшенню до 2000 грн.

Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом апеляційної інстанції рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що співмірною та пропорційною сумою відшкодування таких витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача є 2000 грн.

З огляду на вказане, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецбудмонтаж-Україна» про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 272, 286, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області - залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2025 року по справі № 520/12693/25 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДМОНТАЖ-УКРАЇНА" (просп. Любові Малої, буд. 93, м. Харків, 61020, код ЄДРПОУ 36457169) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Л.В. Любчич

Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін