Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №200/2336/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року справа №200/2336/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року (головуючий суддя І інстанції – Голошивець І.О.) у справі № 200/2336/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Київській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просила суд:

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати подання до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7000,00 грн, сплаченого відповідно до платіжної квитанції № 68565418-1 від 06.03.2025 на її банківській рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо відмови у сформуванні та відповідно неподанні до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7000,00 грн., сплаченого відповідно до платіжної квитанції №68565418-1 від 06.03.2025.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7000,00 грн., сплаченого відповідно до платіжної квитанції №68565418-1 від 06.03.2025 на її банківський рахунок НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Не погодившись з рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти постанову, якою відмовити у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач вказав, що позивачем не надано всіх необхідних документів для повернення збору, зокрема, довідки про невикористання житлових чеків з усіх місць проживання після 1992 року, відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з невід`ємною архівною складовою частиною цього Реєстру або про перебування особи у черзі на одержання житла відтак підстави для повернення коштів відсутні.

Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу № 200/2336/25, однак листом суд першої інстанції повідомив, що справа в паперовому вигляді не формувалась. Також повідомлено, що всі документи експортовано в комп`ютерну програму «Діловодство спеціалізованого суду».

Відтак, апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_3 виданим Мар`їнським РВ УМВС України в Донецькій області від 16.12.1999 року, є громадянкою України.

06.03.2025 позивачем було придбано нерухоме майно, а саме квартиру розташовану за адресою: АДРЕСА_2 вартістю 700 000,00 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2025 посвідченого Поздняковою К.М. - приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області та зареєстрованого в реєстрі за № 228.

Право власності було зареєстровано за ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №416630265 від 06.03.2025 року.

ОСОБА_1 був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 1% від вартості об`єкта купівлі-продажу, що підтверджується квитанцією №68565418-1 від 06.03.2025, в сумі 7000,00 грн.

Представником позивача – адвокатом Деменковою Євгенією Сергіївною було зініційовано звернення до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 14.03.2025 року щодо сформування подання про повернення позивачу на її банківський рахунок збору на обов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 7000,00 грн. сплаченого відповідно до платіжної квитанції №68565418-1 від 06.03.2025. До заяви були додані наступні документи: копія Договору купівлі-продажу квартири від 06.03.2025 року; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2025 року; квитанція на суму 7000,00 грн.; копія паспорту та РНОКПП заявниці; копія ордеру та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

Відповідач надав листа від 31.03.2025 року на вищезазначену заяву представника позивача, в якому зазначив, що документи додані до заяви не підтверджують повноваження представника позивача на отримання запитуваної інформації, оскільки в заяві та ордері про надання правової допомоги не вірно зазначено найменування юридичної особи, до якої надіслано заяву та не додана згода на обробку персональних даних з наданням суб`єктом відповідних прав Головному управлінню або договір про надання правової допомоги.

В якості доказів придбання житла вперше, представником позивача було зініційовано отримання довідки, а саме Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта – ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 за інформаційною довідкою №420555502 дата та час формування – 01.04.2025 12:27:27, за якою за позивачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Наявність реєстрації інших об`єктів нерухомості за позивачем з даної довідки не встановлена.

В якості доказів відсутності інших зареєстрованих об`єктів нерухомості представником позивача на адресу суду додатково були надані:

- Інформаційна довідка Архівного відділу Бахмутської міської ради від 18.04.2025 року №19-07-06/14, в якій зазначено що відділ з розподілу житлової площі Артемівської міської ради у склад якого входило госпрозрахункове бюро з приватизації житла не є джерелом комплектування архівного відділу Бахмутської міської ради, на зберігання в архівний відділ документи з приватизації житла за будь-який період не передавалися, тому надати інформацію стосовно приватизації державного житлового фонду після 1991 року у м. Артемівську (Бахмуті) не є можливим.

- Інформаційна довідка АТ «Державний ощадний банк України» від 11.04.2025, в якій зазначено, що АТ «Ощадбанк» не здійснює видачу довідок за місцями проживання громадян в АР Крим та м. Севастополі, а також на територіях тимчасово окупованих Російською Федерацією з причин зупинення діяльності установ банку на вказаних територіях та відсутності доступу до даних Списків та Журналів.

Не погоджуючись з наведеним, позивач звернулася до суду з цим позовом за захистом своїх прав.

Дослідивши матеріали справи, суд погоджує висновки суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначає Закон України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» № 400/97-ВР від 26.06.1997 (далі - Закон № 400/97).

Відповідно до п. 9 ст. 1 Закону № 400/97 платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 ч. 1 ст. 2 Закону № 400/97 передбачено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених п. 9 ст. 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з п. 10 ст. 4 Закону № 400/97 на обов`язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору в таких розмірах: для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - 1 відсоток від об`єкта оподаткування, визначеного пунктом 8 статті 2 цього Закону.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 №1740 (далі - Порядок).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку, нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

З аналізу наведених норм вбачається, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (далі - Порядок №787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

У разі повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС та органи Держмитслужби) орган, що контролює справляння надходжень бюджету, засобами системи Казначейства формує подання в електронній формі згідно з додатком 1 до цього Порядку та подає його до відповідного головного управління Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, Казначейства.

У разі повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи ДПС, та перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, до Казначейства подається висновок відповідно до Порядку інформаційної взаємодії Державної податкової служби України, її територіальних органів, Державної казначейської служби України, її територіальних органів, місцевих фінансових органів у процесі повернення (перерахування) платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов`язань та пені, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 11 лютого 2019 року № 60, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2019 року за № 370/33341.

Разом із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету платником подається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Умови, підстави та процедуру надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно визначено Порядком надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Пунктом 8 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачено, що інформація з Державного реєстру прав у паперовій формі надається за заявою особи, яка бажає отримати таку інформацію, або уповноваженої нею особи шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав, фронт-офісу або нотаріуса.

Згідно з пунктом 4 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно інформація з Державного реєстру прав містить актуальні на дату та час її надання відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, наявні в ньому, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Інформація з Державного реєстру прав за бажанням особи, яка отримує таку інформацію, може містити, крім відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, відомості про виникнення, перехід та припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, обтяження таких прав щодо запитуваного суб`єкта або об`єкта нерухомого майна, а також про внесені зміни до відповідних записів Державного реєстру прав та реєстрів у хронологічному порядку.

Факт придбання позивачем квартири у власність підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 06.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №228.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 06.03.2025 №416630265 ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , яке було набуте на підставі договору купівлі-продажу від 06.03.2025, посвідченого приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за №228.

Відповідно до квитанції від 06.03.2025 №68565418-1, кошти ОСОБА_1 у сумі 7000,00 грн. були зараховані 06.03.2025 на рахунок де отримувачем коштів є ГУ ДКСУ у Київській області/Баришевській р-н./24140500, код отримувача 37955989, призначення платежу «Збір з операцій придбання (купівлі-продажу) нерухомого майна.

Відтак, оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували б реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізми перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена правова позиція також викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 16.04.2015 року у справі №К/9991/37325/11.

Зважаючи на наведене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.

Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду у Київській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №200/2336/25 – залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року у справі №200/2336/25 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Судді А.В. Гайдар

Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць