Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №200/6280/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року справа №200/6280/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Блохіна А.А., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі № 200/6280/25 (головуючий І інстанції Тарасенко І.М.) за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання нарахувати та виплатити заробітну плату,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ), звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Донецької обласної прокуратури (далі – відповідач, прокуратура), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та не виплати прокурору відділу ОСОБА_1 в повному обсязі заробітної плати з 13 вересня 2023 року по теперішній час заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру” без урахування (окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом ІХ Закону України “Про прокуратуру” за період з 13 вересня 2023 року по теперішній час;

- зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити прокурору відділу ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України “Про прокуратуру” з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом ІХ Закону України “Про прокуратуру” за період з 13 вересня 2023 року по теперішній час, з урахуванням раніше виплачених сум.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року відмовлено в задоволені позовних вимог.

Позивач, не погодившись з таким судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким задовольнити позов в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування скарги зазначено, що безпідставним є посилання у рішенні суду на нормативно-правові акти, які втратили чинність, а саме на Постанову Кабінету Міністрів України № 505 від 31 травня 2012 року «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури», яка втратила чинність ще 01.05.2025 на підставі Постанови КМУ № 483 від 29.04.2025, яка не може бути застосована у справі, що розглядається, бо жодною з сторін не оспорюється той факт, що відповідачем ще з 13 вересня 2023 року виплачується посадовий оклад, визначений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», а не на підставі ПКМУ №505 від 31.05.2012.

Постанова Кабінету Міністрів України №505 від 31.05.2012 яка є підґрунтям вказаного судового рішення, не могла бути застосована за весь період охоплений у позовній заяві з 13 вересня 2023 по теперішній час, бо посадовий оклад прокурора передбачений нею, позивачу вже не виплачувався, вказане підтверджується матеріалами справи.

У описовій частині судового рішення, не зазначено, що позивачу ще з 13 вересня 2023 року виплачується посадовий оклад передбачений статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», не ПКМУ №505 від 31.05.2012, тобто ці докази, що містяться у матеріалах справи, які надані сторонами справи, судом не досліджено.

Висновки про застосування аналогічних норм права містяться у постановах Верховного Суду. Подібні правовідносини аналізувалися. Верховним Судом, у постановах від 5 грудня 2024 року у справі №380/28500/23, від 21 березня 2025 року у справі №380/3566/24 та від 08 травня 2025 у справі №280/2810/24, висновки у яких належить врахувати вирішуючи цей спір.

Суд у своєму рішенні наводить іншу судову практику, яка не є подібною.

За таких обставин, ствердження судом, що правова позиція з цього спірного питання є сталою і аналогічних висновків дійшов Верховний Суд України, правові позиції якого вказані у постановах від 04 листопада 2015 року № 21-1461, від 30 березня 2016 року №21-271а16, від 13 липня 2016 року № 21-1488а16, а також аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 825/575/16, від 21 березня 2018 року № 817/548/16, від 21 листопада 2018 року № 808/2163/17, від 16 січня 2019 року № 804/217/17, від 27 лютого 2019 року № 809/982/16, та № 824/490/16 від 05 травня 2020 року є безпідставними.

Скаржник наголошує, що лише пряма вказівка у ст.81 Закону № 1697 може змінювати порядок нарахування заробітної плати прокурору та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (зокрема, не може визначатись Законом України «Про судоустрій і статус судді»).

Аналогічні правові висновки зробив Верховний Суд у судовій справі №380/3566/24 від 21.03.2025.

Поза увагою суду залишаються вимоги п.2.5 Рішення Конституційного Суду України Другого Сенату у справі №3-80/2022 (191/22; 226/22; 80/23; 131/23; 99/23) від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023.

Отже, судом не враховано, що у цьому Рішенні Конституційного Суду України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019, від 1 березня 2023 року № 1-р(ІІ)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З огляду на зазначене Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ є таким, що суперечить статті 6 Конституції України в поєднанні з частиною другою статті 131-1 Конституції України.

З 13 вересня 2023 її посадовий оклад складає 48000 грн, і на момент подання позову його розмір не змінився, відповідач нараховує та виплачує посадовий оклад в порушення вимог статті 81 Закону № 1697-УП без урахування надбавок встановлених даною статтею та інших виплат.

Відповідно до відповіді на запит до Донецької обласної прокуратури №27-07-20- 20 (745вих-23) від 31.05.2023 станом на 31.05.2023 вислуга років складає 23 роки 07 місяців 16 днів, з урахуванням викладеного, станом 18.08.2025 її вислуга років складає 25 років 10 місяців 1 день, тобто станом на 15 жовтня 2024 року вислуга років склала 25 років.

На підставі зазначеного вище, в період з 13 вересня 2023 року до 14 жовтня 2024 вислуга років склала до 25 років, що є підставою для виплати щомісячної надбавки за вислугою років у розмірі 30 % (14400 грн.), а починаючи з 15 жовтня 2024 року - у розмірі 40 % від посадового окладу (19200 грн.)

Наведені обставини у взаємозв`язку із нормами закону, які регулюють спірні правовідносини, дають підстави стверджувати, що у період з 13 вересня 2023 року заробітна плата нараховувалася та виплачувалася у меншому розмірі, ніж встановлено Законом України «Про прокуратуру».

Від позивача надійшли додаткові пояснення.

В обґрунтування зазначено, зокрема, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України та ухвалила Рішення № 1-р/2025.

Частину 1 ст. 233 КЗпП «визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною) в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, згідно з Рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.202 Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті».

Позивач просить врахувати рішення КСУ від 11.12.2025 у справі № 1-р/2025, а також зміни внесені до ч. 1 ст. 233 КЗпП, щодо установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, зобов`язавши Донецьку обласну прокуратури нарахувати та виплатити в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 13 вересня 2023 року по теперішній час, з урахуванням раніше виплачених сум, а не за тримісячний період з моменту подання позовної заяви.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне.

Наказом прокурора Донецької області № 159-к від 13.02.2018 ОСОБА_1 призначено на посаду прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області.

Наказом прокурора Донецької області № 333-к від 22.04.2020 ОСОБА_1 з 27.04.2020 звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області та органів прокуратури на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України “Про прокуратуру”, у зв`язку з ненаданням згоди на обробку персональних даних на проходження тестування та написаннням заяви про переведення на посаду прокурора в обласній прокуратурі та про намір пройти атестацію за невстановленою формою.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/4456/20-а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення суду від 29.07.2020 скасовано. Прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ про звільнення; зобов`язано Донецьку обласну прокуратуру поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з 28.04.2020.

На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 12.10.2020 у справі № 200/4456/20-а, наказом виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури від 10.11.2020 № 1602-к ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з 28.04.2020.

Наказом виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури № 2334-к від 09.09.2021 ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області на підставі підпункту 1 пункту 19 розділу II “Прикінцеві і перехідні положення” Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” № 113-ІХ від 19.09.2019, з 10 вересня 2021 року у зв`язку із неподанням у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до обласної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду у справі № 200/12242/21 від 12.01.2022, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 24.04.2023 року, частково задоволено позов ОСОБА_1 , а саме судом:

Визнано незаконним і скасовано наказ виконувача обов`язків керівника Донецької обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к про звільнення ОСОБА_1 з посади та поновлено на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з 11.09.2021.

Наказом виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури від 17.01.2022 № 83-к скасовано наказ виконувача обов`язків керівника обласної прокуратури від 09.09.2021 № 2334-к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області з 11.09.2021.

На момент подання позовної заяви ОСОБА_1 працює на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області та є прокурором регіональної прокуратури, що не пройшла атестацію відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Частиною другою статті 152 Конституції України установлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

За змістом статей 2, 5-1 Кодексу законів про працю України право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

15.07.2015 набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII, який визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.

Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі – Закон №1697-VII) визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також система прокуратури України.

З набранням чинності Законом № 1697-VІІ втратив чинність Закон України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ 1991 року, крім, зокрема, ч. 1 ст. 49, яка втрачає чинність з 15.12.2015 (п. 3 розд. XII "Прикінцеві положення").

Статтею 49 Закону 1789-ХІІ визначалося матеріальне і соціальне забезпечення працівників прокуратури.

Отже, до 14.12.2015 порядок матеріального забезпечення прокурорів визначався ст. 49 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ (1991 року).

Таким чином, починаючи з 15.12.2015 (після втрати чинності ст.49 Закону №1789-ХІІ) матеріально-побутове забезпечення прокурора визначалося Законом № 1697-VІІ.

У спірний період посадовий оклад позивача нараховувався не відповідно до норм статті 81 Закону №1697-VII.

Згідно з частиною 2 статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством.

Преміювання прокурорів здійснюється в порядку, затвердженому Генеральним прокурором, за результатами оцінювання якості їх роботи за календарний рік у межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

Розмір щорічної премії прокурора не може становити більше 30 відсотків розміру суми його посадового окладу, отриманої ним за відповідний календарний рік.

Заробітна плата прокурора - стажиста окружної прокуратури складається з посадового окладу, який установлюється в розмірі двох третин посадового окладу прокурора окружної прокуратури, та надбавки за вислугу років.

Згідно з частиною 3 статті 81 Закону № 1697-VII посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Згідно з частиною 4 статті 81 Закону № 1697-VII посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом:

1) прокурора обласної прокуратури - 1,2;

2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.

Частина 5 статті 81 Закону № 1697-VII регулює розмір посадових окладів прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах.

Так, посадові оклади прокурорів, які перебувають на адміністративних посадах, встановлюються у такому розмірі: 1) Генерального прокурора - 1,7 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 2) першого заступника Генерального прокурора - 1,5 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 3) заступника Генерального прокурора - 1,3 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 4) керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 5) заступника керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора Офісу Генерального прокурора; 6) керівника обласної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 7) першого заступника керівника обласної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 8) заступника керівника обласної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 9) керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 10) заступника керівника підрозділу обласної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора обласної прокуратури; 11) керівника окружної прокуратури - 1,5 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 12) першого заступника керівника окружної прокуратури - 1,4 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 13) заступника керівника окружної прокуратури - 1,3 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 14) керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,27-1,20 посадового окладу прокурора окружної прокуратури; 15) заступника керівника підрозділу окружної прокуратури - 1,17-1,10 посадового окладу прокурора окружної прокуратури.

Частиною 7 статті 81 цього Закону визначено, що прокурорам виплачується щомісячна надбавка за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу.

Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частиною 9 статті 81 Закону № 1697-VII фінансування оплати праці прокурорів здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Статтею 90 Закону № 1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Фінансування Спеціалізованої антикорупційної прокуратури здійснюється згідно з кошторисами, затвердженими заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Механізм встановлення прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури розміру щомісячної надбавки за вислугу років та обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), що дає право на одержання такої надбавки визначає Порядок виплати щомісячної надбавки за вислугу років прокурорам та іншим працівникам органів прокуратури, затверджений Постановою КМУ від 9 грудня 2015 року № 1090 (далі – Порядок № 1090, у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).

Так за пунктом 2 Порядку №1090, дія цього Порядку поширюється на прокурорів та інших працівників органів прокуратури.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1090 надбавка за вислугу років прокурорам виплачується щомісяця залежно від періоду проходження служби в розмірах, зазначених у частині сьомій статті 81 Закону України “Про прокуратуру”.

За пунктом 9 Порядку, періоди проходження служби на посадах, якими передбачено обчислення вислуги років для виплати щомісячної надбавки на пільгових умовах, зараховуються згідно з довідкою з попереднього місця служби.

Згідно з пунктом 12 Порядку №1090 особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, у яких протягом календарного місяця виникло право на підвищення розміру щомісячної надбавки за вислугу років, загальна сума надбавки за місяць визначається шляхом підсумовування надбавок, обчислених у відповідних розмірах за періодами місяця.

У такому самому порядку визначається сума щомісячних надбавок за вислугу років у разі зміни протягом календарного місяця розміру посадового окладу.

Згідно з пунктами 13- 16 Порядку № 1090 установлена надбавка за вислугу років виплачується щомісяця пропорційно відпрацьованому часу або часу служби.

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, Спеціалізованій антикорупційній прокуратурі, обласних прокуратурах (спеціалізованих прокуратурах на правах обласних).

Склад таких комісій затверджується Генеральним прокурором, заступником Генерального прокурора - керівником Спеціалізованої антикорупційної прокуратури, керівником обласної прокуратури (керівником спеціалізованої прокуратури на правах обласної).

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, обчислюється на підставі трудової книжки (особової справи) (у разі наявності) або відомостей про проходження служби (трудову діяльність) з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та інших документів, які відповідно до законодавства підтверджують періоди проходження служби (стаж роботи).

У разі відсутності трудової книжки, а також у разі, коли у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні, неточні записи про час роботи (служби), підтвердженням періоду проходження служби (стажу роботи) є довідки, витяги з наказів та особових справ, особистих рахунків і відомостей про оплату праці та інші документи, які містять дані про періоди проходження служби (стаж роботи).

Період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, підтверджується свідками в порядку, встановленому законодавством.

Рішення комісії про обчислення періоду проходження служби (стажу роботи), який дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, оформляється протоколом. Витяги з протоколів засідання комісії друкуються у двох примірниках, які подаються до бухгалтерського та кадрового підрозділів.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» установлено з 1 січня 2023 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2589 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення, зокрема: працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, - 1600 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури - 1600 гривень.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадового окладу прокурора окружної прокуратури, становить: з 1 січня 2025 року по 31 липня 2025 року - 1600 гривень, з 1 серпня 2025 року по 31 грудня 2025 року - 2102 гривні.

Тож, згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та відповідно до частини четвертої статті 81 Закону України «Про прокуратуру» посадовий оклад прокурора в обласній прокуратурі складає 48000 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано такими, що не відповідають Конституції України (і неконституційними).

Разом з цим, відповідно до другого речення абзацу третього пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-ІХ передбачалося, що «за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих та військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 у справі щодо відповідності Конституції України (конституційності) абзацу третього пункту 3 розділу ІІ «;Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (щодо винагороди прокурора як гарантії його незалежності) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ.

У цьому Рішенні Конституційний Суд України, відповідаючи на порушені заявниками питання, з покликанням, з-поміж іншого, на свої рішення від 26 березня 2020 року № 6-р/2020, від 13 грудня 2019 року № 7-р(II)/2019, від 1 березня 2023 року № 1-р(II)/2023 виснував, що врегулювання законом, а не підзаконним актом питань матеріального, соціального, пенсійного забезпечення прокурорів становить гарантію забезпечення їх незалежності, унеможливлює втручання органів виконавчої влади в діяльність прокуратури, що інакше призведе до недодержання принципу поділу влади.

Конституційний Суд України зазначив також, що наділення Кабінету Міністрів України повноваженням урегульовувати питання винагороди прокурорів не можна визнати таким, що відповідає конституційній вимозі щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

З набранням чинності Законом №113-IX питання винагороди прокурорів, які пройшли атестацію та яких переведено до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, регулює Закон, а питання винагороди тих прокурорів, які продовжували здійснювати свої повноваження до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури, - підзаконний нормативний акт - постанова Кабінету Міністрів України.

Тож, оспорювані приписи Закону № 113-IX визначають відмінне від установленого статтею 81 Закону регулювання оплати праці прокурорів, що свідчить про відмінність у підході законодавця до питання винагороди прокурорів, а отже, про неоднакове ставлення до прокурорів попри те, що їх наділено єдиним юридичним статусом за обсягом гарантій забезпечення їх незалежності як невіддільного складника цього статусу.

Конституційний Суд таку відмінність у ставленні до прокурорів, які мають єдиний юридичний статус, визнав не виправданою та вказав на її дискримінаційність.

Ураховуючи наведене, Конституційний Суд України дійшов висновку, що друге речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX суперечить частині другій статті 24 Конституції України.

Отже, з огляду на визнання таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), другого речення абзацу третього пункту 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX, після ухвалення Конституційним Судом рішення № 8-р(II)/2023, на прокурорів, в тому числі які не завершили процедуру атестації, розповсюджуються положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» в контексті визначення розміру винагороди прокурорів.

Верховним Судом, після відкриття провадження у цій справі, аналізувались подібні правовідносини у постановах від 5 грудня 2024 року у справі №380/28500/23, від 21 березня 2025 року у справі №380/3566/24, від 08 травня 2025 року у справі № 280/2810/24, висновки у яких належить врахувати вирішуючи цей спір.

У вказаних рішеннях Верховним Судом зазначено, що згідно із положенням статті 81 Закону № 1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок, зокрема, і надбавки за вислугу років, а тому із 13 вересня 2023 року Запорізька обласна прокуратура, зважаючи на рішення Конституційного Суду України № 8-р(II)/2023, повинна здійснювати нарахування та виплату заробітної плати прокурорам з урахуванням складових, визначених статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

Водночас, як зазначалось, позивач, на момент подання позовної заяви, поновлений рішенням суду на посаді та працює на посаді прокурора відділу ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, аналітичної роботи та інформаційних технологій прокуратури Донецької області та є прокурором регіональної прокуратури, що не пройшла атестацію відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури”.

Так, відповідачем оплата праці прокурорів та слідчих, поновлених за рішеннями судів на посадах у регіональних, місцевих і військових прокуратурах, до проходження ними атестації здійснюється на підставі статті 81 Закону України «Про прокуратуру», розрахованої на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без установлення будь-яких надбавок, у тому числі за вислугу років.

Отже, відповідач нараховує та виплачує посадовий оклад позивачу відповідно до статті 81 Закону без урахування надбавок встановлених цією статтею та інших виплат.

Посилання на Закон України «Про судоустрій і статус суддів», суд вважає помилковим, так як цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні і ніяким чином не стосується та не регулює питання виплати або обмежень щодо розрахунку заробітної плати працівникам прокуратури, в том числі і тих які є поновленими за рішеннями судів.

З огляду на викладені обставини, зважаючи на висновки Верховного Суду, позиція прокуратури та суду першої інстанції щодо здійснення обрахунку заробітної плати позивача у спірний період з розрахунку на основі посадового окладу прокурора органів прокуратури відповідного рівня без встановлення надбавок, у тому числі за вислугу років, за аналогією із гарантіями суддів, закріпленими Законом України «Про судоустрій і статус суддів», а саме згідно з частини десятої статті 135 цього Закону суддям, які не здійснюють правосуддя, виплачується посадовий оклад без доплат, не ґрунтується на нормах закону та є неправомірною.

Аналогічний висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 08 травня 2025 року у справі № 280/2810/24 тощо.

За таких обставин наявні правові підставі стверджувати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність в частині не виконання рішень Конституційного Суду України, нарахування та виплати позивачу заробітної плати не відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру».

Щодо обраного способу захисту порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи.

Так як суд не наділений повноваженнями приймати рішення «виплачувати», тобто наперед, заробітну плату, не має повноважень розрахунку заробітної плати працівникам прокуратури, в тому числі визначати період проходження служби (стаж роботи), що дає право на одержання щомісячної надбавки за вислугу років, який обчислюється комісіями з установлення періоду проходження служби (стажу роботи), що утворюються в Офісі Генерального прокурора, регіональних прокуратурах, військових прокуратурах регіонів, тому суд вважає вимогу позивача висловлену у позові та скарзі щодо встановлення судом розміру виплат та їх сум, такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 13 вересня 2023 року по день прийняття рішення.

З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, колегія суддів дійшла до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є:

Визнання протиправною бездіяльності Донецької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді прокурора та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 13 вересня 2023 року по 28 січня 2026 року.

Зобов`язання Донецької обласної прокуратури нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 13 вересня 2023 року по 28 січня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У відповідності до ч. 1, 4 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі № 200/6280/25 - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 р. у справі № 200/6280/25 – скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Донецької обласної прокуратури щодо не виконання рішення Конституційного Суду України від 26 березня 2020 року № 6-р/2020 та рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 13 вересня 2023 року № 8-р(ІІ)/2023 в частині не нарахування та не виплати в повному обсязі ОСОБА_1 заробітної плати розрахованої відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» без урахування (окладу на посаді прокурора та щомісячної надбавки за вислугу років) та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 13 вересня 2023 року по 28 січня 2026 року.

Зобов`язати Донецьку обласну прокуратуру нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі заробітну плату розраховану відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням окладу на посаді прокурора відділу прокуратури Донецької області та щомісячної надбавки за вислугу років та інших виплат передбачених Розділом IX Закону України «Про прокуратуру» за період з 13 вересня 2023 року по 28 січня 2026 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 28 січня 2026 року.

Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв

Судді А.А. Блохін

І.Д. Компанієць