Постанова від 27 січня 2026 р. у справі №200/4298/25 — Перший апеляційний адміністративний суд

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 року справа №200/4298/25

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Геращенка І.В., суддів Блохіна А.А., Казначеєва Е.Г., розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Таранченко Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 200/4298/25 (головуючий І інстанції Голуб В.А.) за позовом Таранченко Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

Таранченко Юлія Володимирівна в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” та “Резерв +” відомостей про виключення з військового обліку з 20.10.2011 ОСОБА_1 з підстав досягнення законодавчо встановленого на той час граничного віку перебування в запасі;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про виключення з військового обліку з 20.10.2011 ОСОБА_1 з підстав досягнення законодавчо встановленого на той час граничного віку перебування в запасі із вклеюванням до військового квитка відповідного штрих - коду.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.

Представником позивача подано апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення про задоволення позову через порушення норм матеріального, процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначив, що судом першої інстанції зазначено, що матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач виключений у 2011 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві. Тобто позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII.

Однак при цьому, своїм рішенням суд відмовляє позивачу у вимозі до відповідача щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів «Оберіг» та «Резерв +» відомостей про виключення з військового обліку з 20.10.2011 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 з підстав досягнення законодавчо встановленого на той час граничного віку перебування в запасі.

Тобто, судом встановлено та відповідач не надав спростування тому факту, що в паспорті правомірно знаходиться відмітка про виключення з обліку. Разом з тим, судом не було приведено норми правового обгрунтування, щодо відмови позивачу,який вимагав, акцентую увагу правомірно вимагав, привести електронних реестр у відповідність до паперових документів. Тобто, висновки рішення суду не відповідають обставинам справи.

Також, в оскарженому рішенні суд зазначив про те, що ч. 4 ст. 28 Закону № 2232 XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Також, судом встановлено той факт, що в паспорті позивача є позначка про виключення його з обліку, як особи, яка досягла граничного віку перебування в запасі (станом до 2014 року).

Водночас, за приписами п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

З матеріалів справи вбачається, що позивач виключений у 2011 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві, тобто до 2014 року коли були внесені зміни до ЗУ "Про військовий обов`язок та військову службу".

Позивачем було звернено увагу суду першої інстанції, що позивач не належить до жодної з категорій громадян визначених частиною 9 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , а саме: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний та воєнний час.

За ч.4 ст. 28 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (в редакції, чинній на жовтень 2011 рік у досягнення позивачем 40 річного віку) граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

За п.2 ч.2 ст.28 вищевказаного Закону військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу віднесені до другого розряду запасу рядовий склад - до 40 років. При цьому, збільшення граничного віку перебування в запасі у 2014 році, з урахуванням вимог ч.1 ст.58 Конституції України, за якою закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, не є підставою для продовження перебування на військовому обліку. (для прикладу Постанова Пятого апеляційного адміністративного суду у справі № 766/10719/19 ,посилання на судове рішення: ttps://reyestr.court.gov.ua/Review/8... ). Територіальні центра комплектування та соціальної підтримки, Міністерство о борони, не мають права автоматично брати на військовий облік особу, це є незаконно, адже це порушує конституційні права громадян.

Згідно з законом "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції до 01 квітня 2014 року чоловіки яким виповнилось до цієї дати рядовий склад - 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини 45 років досягли гранично віку перебування в запасі згідно статті 28 п. 2.2 цього закону, вони виключені з військового обліку згідно статті 37 п. 6.4 цього закону також є звільненими зі служби у запасі, та не є військовозобов`язаними. Закони зворотньої дії у часі не можуть мати згідно статті 58 Конституції України.

Тому після зміни граничного віку перебування на службі у запасі після зміни закону "Про військовий обов`язок і військову" від 01 квітня 2014 року, тих хто виключений з військового обліку на підставі статті 37 п. 6.4 закону "Про військовий обов`язок і військову" службу в редакції до 01 квітня 2014 року ці зміни не стосуються вони вважаються виключеними з військового обліку, служби в запасі та не є військовозобов`язаними.

У рішенні від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На тих осіб які досягли гранично віку перебування в запасі до 01 квітня 2014 року діє закон у редакції до 01 квітня 2014 року (" застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.") і вони вважаються виключеними з військового обліку, служби у запасі та не є військовозобов`заними.

Так як подія настання граничного віку перебування в запасі, у часі сталася під час дії старого законодавства згідно пояснення Конституційного Суду про дію в часі законодавства. Тобто тим кому виповнилось до 01 квітня 2014 року сорок років є виключеними з військового обліку. А ті кому сорок років виповнилося з 01 квітня 2014 року включно, вже підпадають під дію нового закону, для них граничний вік перебування в запасі 50 років згідно закону в редакції від 01 квітня 2014 року. Далі теж саме з підняттям до 60 років. На вже виключених згідно старого закону, новий закон вже не діє якщо не поліпшує їх становище згідно зі ст 58 Конституції України.

Також, в статті 37 пункт 1.2 Закону «Про військовий обов`язок і військову службу» в діючий редакції, є вичерпний перелік тих хто має обов`язок стати на облік. Виключених з військового обліку в цьому вичерпному переліку немає. Це свідчить про те що ніяких законних підстав для поновлення на військовому обліку тих людей які виключені після настання граничного терміну перебування в запасі згідно закону "Про військовий обов`язок і військову службу" в редакції до 01 квітня 2014 року немає.

Також, в статті 37 пункт 1.2 Закону Про військовий обов`язок і військову службу в діючий редакції, є вичерпний перелік тих хто має обов`язок стати на облік.

Виключених з військового обліку в цьому вичерпному переліку немає і тому їм не потрібно уточнювати, не потрібно з`являтися до ТЦК та проходити ВЛК.

Також, представником позивача надано додаткові пояснення, в яких зазначає, що з аналізу положень Порядку №559 слідує, що у разі виявлення розбіжностей у військово-облікових документах з відомостями які містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, така особа повинна звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку із відповідною заявою та всіма необхідними документами, або у паперовій формі або в електронній формі. Порядком №559 не передбачено вимоги особистого прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, після отримання від позивача заяви від 02.06.2025 року про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення його з військового обліку відповідно до запису у військовому квитку , повинен був за наслідками розгляду цієї заяви прийняти конкретне рішення про виключення ОСОБА_1 з військового обліку. Відсутність належним чином оформленого рішення про внесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів про виключення ОСОБА_1 з військового обліку свідчить про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Доказів наявності правових підстав для невнесення вказаної інформації, відповідач суду першої інстанції не надав, отже такі докази у справі були відсутні.

У постанові Верховного Суду від 17.04.2019 у справі №342/158/17 чітко зазначено, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу чи його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону (або ж іншого нормативно-правового регулювання) віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Щодо дискреційних повноважень, Верховний Суд зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може". Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду, зокрема, від 11.04.2018 у справі № 806/2208/17.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постановах від 15 квітня 2021 року у справі №9901/104/20, від 01 вересня 2022 року у справі №990/46/22, від 31 серпня 2023 року у справі №990/75/23 та від 14 березня 2024 року у справі №240/25193/23, неодноразово наголошувала, що протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень слід розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.Тобто бездіяльність суб`єкта владних повноважень є такою, що порушує права та інтереси особи в тому разі, якщо такий суб`єкт повинен був вчинити, але не вчинив певних дій на реалізацію покладеної на нього компетенції.

У постанові від 13 грудня 2019 року у справі №826/7889/16 Верховний Суд зазначив, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного факту несвоєчасного виконання обов`язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи.

Апеляційним судом витребувано у Донецького окружного адміністративного суду справу, який листом повідомив, що зазначена справа зареєстрована через «ЄСІТС», тому в паперовому вигляді відсутня, електронну картку справи можна отримати, витребував справу з ЦБД КП «Діловодство спеціалізованого суду».

За ч.ч. 1, 4 ст. 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

За пп. 15 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі (пп. 15.1); розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі (пп. 15.3).

Суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 9 ст. 18 КАС України).

Процесуальні та інші документи і докази в паперовій формі зберігаються в додатку до справи в суді першої інстанції та у разі необхідності можуть бути оглянуті учасниками справи чи судом першої інстанції або витребувані судом апеляційної чи касаційної інстанції після надходження до них відповідної апеляційної чи касаційної скарги (ч. 10 ст. 18 КАС України).

За пп. 5.2 п.5 розділу І Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21, електронна копія паперового документа - документ в електронній формі, що містить візуальне подання паперового документа, отримане шляхом сканування (фотографування) паперового документа. Відповідність оригіналу та правовий статус електронної копії паперового документа засвідчуються кваліфікованим електронним підписом особи, що створила таку копію.

Апеляційний суд вважає за можливе здійснити апеляційний перегляд за документами, наявними в підсистемі «Електронний суд».

Відповідно до ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції заслухав доповідь судді-доповідача, вивчив доводи апеляційної скарги та додаткових пояснень представника позивача, перевірив їх за матеріалами справи і дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до копії паспорта позивача на 7 сторінці наявна позначка, що він знятий з військового обліку (невійськовозобов`язаний) з 20.10.2011 року.

2 червня 2025 року представниця позивача звернулась до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою, у якій просила надати підтверджуючий документ (довідку) про виключення позивача з військового обліку за часів СРСР, на підставі архівних даних, а також внести в строк до 10.06.2025 актуальні дані про виключення з військового обліку ОСОБА_1 до військового квитка та відповідних реєстрів, якими є Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів “Оберіг” та “Резерв+”.

Відповідач листом від 5 червня 2025 року повідомив, що ОСОБА_1 перебуває на обліку та відсутні відомості щодо його виключення.

Апеляційний суд надає правову оцінку спірним правовідносинам та враховує наступне.

За ч.ч. 1-3, 5, 9 статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом).

Щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

За ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, зокрема, громадяни, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Відповідно до ч. 8 статті 2 Закону № 2232-XII виконання військового обов`язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов`язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов`язків військової служби в особливий період.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону № 2232-XII у запас Збройних Сил України та інших військових формувань зараховуються громадяни України, які придатні за станом здоров`я до проходження військової служби в мирний або воєнний час і не досягли граничного віку перебування в запасі. Вони перебувають на військовому обліку в відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки та відповідних органах інших військових формувань.

За частиною 2 статті 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) військовозобов`язані, які перебувають у запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу, поділяються на розряди за віком: 1) перший розряд - до 35 років; 2) другий розряд: рядовий склад - до 40 років; сержантський і старшинський склад: сержанти і старшини - до 45 років; прапорщики і мічмани - до 50 років.

За ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) передбачено, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі та у військовому резерві.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній станом на 20.10.2011) виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які досягли граничного віку перебування в запасі.

За матеріалами справи позивач виключений у 2011 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві.

При цьому, норми Закону № 2232-XII в частині, що стосується граничного віку перебування військовозобов`язаних осіб в запасі, в подальшому зазнавало змін.

Законами України від 27.03.2014 № 1169-VII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації” (далі – Закон № 1169-VII) та від 22.07.2014 № 1604-VII “Про внесення змін до статті 28 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (далі – Закон № 1604-VII) до ст. 28 Закону № 2232-XII внесено зміни, за якими з 27.03.2014 граничний вік військовозобов`язаних, які перебувають в запасі та мають військові звання рядового, сержантського і старшинського складу другого розряду збільшено з 40 років до 50 років, а з 22.07.2014 та станом на теперішній час з 50 років до 60 років.

При цьому, положення ч. 4 ст. 28 Закону № 2232-XII про те, що граничний вік перебування в запасі другого розряду є граничним віком перебування в запасі, станом на теперішній час змін не зазнало. Отже, з набранням чинності змінами до ч. 2 ст. 28 Закону № 2232-XII позивач є таким, що підпадає під дію цього Закону і вважається військовозобов`язаним, як особа, яка ще не досягла передбаченого цим Законом граничного віку перебування в запасі військовозобов`язаних другого розряду.

Таким чином, у зв`язку із продовженням граничного віку перебування у запасі позивач підлягає поновленню в запасі, оскільки позивач не досягнув 60-річного віку, тобто повинен згідно з чинним законодавством України перебувати на військовому обліку військовозобов`язаних.

Суд враховує, що стаття 58 Конституції України визначає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В спірних правовідносинах юридичним фактом за вольовим критерієм є подія, настання якої не залежить від волі та свідомості людини, - недосягнення позивачем граничного віку перебування у запасі. Вік особи як юридичний факт-стан є триваючою обставиною, що породжує для такої особи юридичні наслідки, а в спірних правовідносинах такими наслідками є застосування до позивача положень зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII. За колом осіб дія нормативно-правового акта поділяється на такі види: загальні (розраховані на все населення), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (роблять винятки із загальних і спеціальних).

На порядок дії нормативно-правового акта за колом осіб поширюється загальне правило: нормативно-правовий акт діє стосовно всіх осіб, які перебувають на території його дії і є суб`єктами відносин, на яких він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, може визначатися також за ознакою статі, віком, професійної приналежності (наприклад, військовослужбовці), станом здоров`я.

Так, у зв`язку із внесенням змін до Закону № 2232-XII було підвищено граничний вік перебування військовозобов`язаних в запасі. Метою таких змін було розширення кола осіб, щодо яких діє військовий обов`язок, і які мають досвід проходження військової служби та можуть бути використані для доукомплектування Збройних Сил України, тобто збільшення мобілізаційного ресурсу держави. Від часу опублікування (набрання чинності) змін до цього Закону № 2232-XII він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на усіх осіб, що не досягли граничного віку перебування в запасі. З огляду на зазначене, суд не вбачає порушення принципів юридичної визначеності та дії законів у часі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 19.09.2018 у справі № 814/4386/15 та від 17.02.2020 у справі № 820/3113/17.

Отже, матеріалами справи підтверджується той факт, що позивач виключений у 2011 році з військового обліку за досягненням граничного віку (40 років) перебування в запасі та військовому резерві. Тобто позивач був виключений з військового обліку до набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII.

В червні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо надання йому офіційного підтвердження виключення з військового обліку та внесення відомостей до відповідних реєстрів. Листом відповідача від 5 червня 2025 року повідомлено, що позивач перебуває на обліку та відсутні відомості щодо його виключення. Позивач вважає, він не є військовозобов`язаним, оскільки виключений з військового обліку.

Суд зазначає, що на момент набрання чинності Законами України № 1169-VII та № 1604-VII позивач не досяг віку 60 років, у зв`язку із чим норми зазначених Законів № 1169-VII та № 1604-VII є застосовними до позивача та спірних правовідносин.

Крім того, станом на 20.10.2011 спору між сторонами стосовно наявності у позивача на той час права на виключення з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, передбаченого ч. 2 ч. 4 ст. 28 Закону № 2232 (в редакції станом на час виключення позивача з військового обліку), не існувало. Водночас, спірні правовідносини, щодо ненадання позивачу довідки чи іншого документу (підтвердження) про виключення його з військового обліку у зв`язку із досягненням граничного віку перебування в запасі, виникли саме у червні 2025 року. Отже, до цих правовідносин підлягають застосуванню норми закону, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин між сторонами.

Апеляційний суд не застосовує висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, оскільки вони не є релевантними до цієї справи.

За п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову.

Отже, спір за суттю вимог судом першої інстанції вирішений правильно, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, внаслідок чого відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду.

Керуючись ст.ст. 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Таранченко Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі № 200/4298/25 за позовом Таранченко Юлії Володимирівни в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Повний текст постанови складений 28 січня 2026 року.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та відповідно до ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий І.В. Геращенко

Судді: А.А. Блохін

Е.Г. Казначеєв