Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №640/17102/20 — Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Чернігів Справа № 640/17102/20

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді Лукашової О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

У С Т А Н О В И В:

Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві, в якому просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми ''Ш'' від 03.06.2020 №0580760410.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що частина чистого прибутку (доходу) не сплачена до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями у встановлені терміни не є податковим боргом у розумінні Податкового кодексу України, а тому приписи статті 126 ПК України не можуть бути застосовані до цих правовідносин.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

У відзиві відповідач заперечує проти задоволення позову та вказує, що правопорушення відповідальність за яке передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, полягає у несвоєчасній сплаті суми узгодженого грошового зобов`язання. При проведенні камеральної перевірки дотримання податкового законодавства в частині своєчасної сплати частини чистого прибутку встановлено факт порушення позивачем граничних строків сплати узгодженого грошового зобов`язання, що призвело до нарахування штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.03.2025 прийнято справу до провадження судді Чернігівського окружного адміністративного суду та призначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 19.01.2025 змінено відповідача - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267) на правонаступника - Головне управління ДПС у місті Києві (код ЄДРПОУ ВП 44116011).

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

На підставі підпункту 19-1.1.2 пункту 19-1.1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, статті 76 та пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України відповідач здійснив камеральну перевірку позивача щодо своєчасної сплати (перерахування) суми частини чистого прибутку (доходу), задекларованої в Розрахунку частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету.

За результатом перевірки був складений Акт від 12.05.2020 №6571/26-15-04-10-20-14307765, яким встановлено порушення термінів сплати частини чистого прибутку (доходу) протягом строків, зазначених п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України. (а.с.9-10)

З додатку до Акта вбачається, що позивач сплатив частину чистого прибутку (доходу), зазначеного у Розрахунку від 05.02.2019 документ 93009621050, 02.07.2019 в сумі 320756,30 грн, 26.06.2019 – 10 000 грн, 27.06.2019 – 50 000 грн. (а.с.11)

На підставі висновків Акта від 12.05.2020 №6571/26-15-04-10-20-14307765 відповідач виніс податкове повідомлення-рішення від 03.06.2020 №0580760410, який застосував до позивача штраф у розмірі 20% в сумі 76151,26 грн на підставі статті 126 Податкового кодексу України за затримку на 113/108/107 календарних днів сплати грошового зобов`язання в сумі 380 756,30 грн. (а.с.12, 13)

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" від 21.09.2006 №185- V (далі – Закон №185- V) встановлено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Згідно зі частиною 1 статті 2 Закону №185- V законодавство про управління об`єктами державної власності складається з цього Закону, Господарського кодексу України, Закону України "Про захист економічної конкуренції", інших законів України, якими можуть бути встановлені особливості управління окремими об`єктами державної власності або їх видами, та інших нормативно-правових актів з питань управління об`єктами державної власності.

Законом від 16.01.2020 №465-IX, що набрав чинності 27.02.2020, частину першу статті 2 Закону №185-V були внесені зміни, а саме, після слів "Господарського кодексу України" доповнено словами "Податкового кодексу України".

Відповідно до статті 11-1 Закону №185-V державні унітарні підприємства та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 17 частини другої статті 29 Бюджетного кодексу України (далі БК України) передбачено, що до доходів загального фонду Державного бюджету України (з урахуванням особливостей, визначених пунктом 1 частини другої статті 67-1 цього Кодексу) належать: частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань, що вилучається до державного бюджету відповідно до закону, та дивіденди (дохід), нараховані на акції (частки) господарських товариств, у статутних капіталах яких є державна власність.

Органи, що контролюють справляння надходжень бюджету, забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до державного бюджету податків і зборів та інших доходів відповідно до законодавства. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи міських (міст республіканського Автономної Республіки Крим та обласного значення) рад координують діяльність відповідних органів стягнення щодо виконання визначених для територій показників доходів бюджету. (частина третя статті 45 БК України).

Відповідно до статті 29 Бюджетного кодексу України та статей 5 і 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2011 року №138 затверджено Порядок відрахувань до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями . (далі Порядок №138)

Згідно з пунктом 3 Постанови № 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Відповідно до пункту 2 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств.

Пунктом 3 Порядку №138 встановлено, що частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.

Отже, порядок сплати частини чистого прибутку (доходу) встановлюється Кабінетом Міністрів України, а Державна податкова служба лише встановлює форму Розрахунку частини чистого прибутку (доходу). Розрахунок подається до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств, розрахована сума частини чистого прибутку (доходу) зазначається в такій декларації з податку на прибуток підприємств.

Відповідно до пункту 5 Постанови № 138 інформацію про нарахування та сплату частини чистого прибутку (доходу) відповідно до цього Порядку державні унітарні підприємства та їх об`єднання подають центральним та місцевим органам виконавчої влади, до сфери управління яких вони належать.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Відповідно до пункту 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) податкове повідомлення-рішення - письмове повідомлення контролюючого органу (рішення) про обов`язок платника податків сплатити суму грошового зобов`язання, визначену контролюючим органом у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, або внести відповідні зміни до податкової звітності (підпункт 14.1.157).

Грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. (підпункт 14.1.39).

Податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156).

Комплексне тлумачення вищенаведених норм дає підстави для висновку, що відповідач мав право визначати (у цьому випадку збільшувати) суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Натомість враховуючи нормативні визначення понять грошове зобов`язання, податкове зобов`язання, частина чистого прибутку не є податковим платежем, у розумінні норм Податкового кодексу України, позаяк цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків та зборів, ні до місцевих податків.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 520/1919/19, від 27 листопада 2019 року у справі № 826/14937/15, від 17 вересня 2020 року у справі № 640/18375/18, від 13 жовтня 2020 року у справі № 640/19757/19, від 18 березня 2021 року у справі № 320/3774/19.

Законами України від 16 січня 2020 року №465-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» (далі - Закон №465-ІХ) та №466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» було внесено зміни в адміністрування частини чистого прибутку (доходу).

Так, відповідно до змін, внесених Законом №465-ІХ, який набрав чинності 27 лютого 2020 року, Податковий кодекс України є складовою законодавства про управління об`єктами державної власності (стаття 2 Закону №185-V).

Частину п`яту статті 11 після абзацу восьмого доповнено двома новими абзацами такого змісту:

"Господарські товариства один раз на рік подають до податкового органу розрахунок частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку в порядку та строки, встановлені Податковим кодексом України.

Платники частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку несуть відповідальність за неподання або несвоєчасне подання до податкових органів розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку або за порушення правил нарахування та сплати (перерахування) таких платежів у порядку, передбаченому Податковим кодексом України".

Крім того, відповідно до внесених змін, у статтю 16 Закону №185-V включено частину восьму такого змісту: «Контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати до бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями та дивідендів на державну частку господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, а також стягнення зазначених платежів до бюджету у разі їх несплати здійснюються податковими органами у порядку, встановленому Податковим кодексом України».

Законом №466-ІХ, який набрав чинності 23 травня 2020 року, доповнено поняття «грошове зобов`язання платника податків», що міститься у підпункті 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України словами «інше зобов`язання , контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи» та словом «пеня».

Також указаним Законом розширено функції, які виконують контролюючі органи згідно із статтею 19-1 ПК України, шляхом доповнення указаної статті підпунктом 19-1.1.51 наступного змісту: «здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету державними та комунальними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких є державна та/або комунальна власність». Відповідні зміни, які надають контролюючим органам право визначати суми грошового зобов`язання з інших зобов`язань, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, та приймати відповідне податкове повідомлення-рішення, внесено Законом №466-ІХ і до статей 54, 58 ПК України.

При цьому як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997 року № 1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.

Закон від 16.01.2020 № 466-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Аналіз наведених вище змін дає підстави для висновку, що з 23 травня 2020 року законодавець усунув неузгодженості у податковому законодавстві, у тому числі й щодо адміністрування частини чистого прибутку (доходу), що має сплачуватись до Державного бюджету України державними унітарними підприємствами. Зміст наведених змін свідчить про те, що зазначений платіж з 23 травня 2020 року віднесено до поняття «грошового зобов`язання», на податковий орган на законодавчому рівні покладено функції з контролю своєчасності, достовірності та повноти нарахування цього платежу та, відповідно, прийняття у визначених законом випадках податкових повідомлень-рішень у разі виявлення порушень державним унітарним підприємством при декларуванні та сплаті частини чистого прибутку (доходу).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 09.08.2022 у справі 160/9281/20, від 21.12.2022 у справі 320/5569/19.

Також Верховним Судом неодноразово вирішувались спори щодо обсягу наданих контролюючому органу повноважень у питанні контролю правильності нарахування і сплати частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями із застосуванням норм ПК України, що були чинні до 23 травня 2020 року. Так, у постановах від 18 листопада 2021 року (справи №803/919/16, №814/178/15), від 24 травня 2019 року (справа №806/1420/16), від 31 січня 2019 року (справа №819/25/18), від 01 серпня 2018 року (справа №826/19797/16) тощо, предметом позову у яких було визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, Верховний Суд за наслідками аналізу приписів статей 9, 10, 14 ПК України дійшов висновку, що з нормативного визначення понять «грошове зобов`язання», «податкове зобов`язання» (у редакції ПК України, що була чинна до 23 травня 2020 року) слідує, що частина чистого прибутку (доходу) державних унітарних підприємств та їх об`єднань не є податковим платежем у розумінні норм ПК України. Цей платіж, хоча і є обов`язковим, але не віднесений ні до загальнодержавних податків і зборів, ні до місцевих податків. З огляду на наведене у вказаних справах Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень про нарахування платнику податків штрафних санкцій за статтею 126 ПК України з тих підстав, що податковий орган має право визначати суми грошових зобов`язань лише щодо податків або зборів, які передбачені податковим законодавством.

Суд у цій справі встановив, що відповідач податковим повідомленням-рішенням від 03.06.2020 №0580760410 застосував штрафні санкції передбачені пунктом 126.1 статті 126 ПК України за затримку на 113/108/107 календарних днів сплати частини чистого прибутку (доходу) в сумі 380 756,30 грн, нарахованого самостійно позивачем у Розрахунку від 05.02.2019, граничний термін сплати 12.03.2019 та сплачений 02.07.2019/27.06.2019/26.06.2019 на підставі Акта від 12.05.2020 №6571/26-15-04-10-20-14307765.

Здійснюючи детальний аналіз вказаних норм законодавства та матеріалів справи, можна зробити висновок, що до нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку не можуть бути застосовані положення статті 126 Податкового кодексу України, оскільки до 23.05.2020 частина чистого прибутку не була податковим / грошовим зобов`язанням у розумінні Податкового кодексу України, а розрахунок частини чистого прибутку не прирівнювався до податкових декларацій, на його підставі не здійснюється нарахування або сплата податкового зобов`язання, отже штрафні санкції за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку не можуть застосовуватись.

Неврахування відповідачем факту того, що штраф за несвоєчасну сплату частини чистого прибутку не може застосовуватись, фактично призвело до того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що прийняте відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене вище, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.06.2020 №0580760410.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" до Головного управління ДПС у м.Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві форми ''Ш'' від 03.06.2020 №0580760410.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві на користь Державного підприємства "Науково-технічний комплекс "Імпульс" судовий збір в розмірі 2102,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Державне підприємство "Науково-технічний комплекс "Імпульс" (вул. Горлівська, 226/228, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 14307765).

Відповідач: Головне управління ДПС у м.Києві ( вул. Шолуденка, 33/19, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 44116011 ).

Повне судове рішення складено 28.01.2026.

Суддя Олена ЛУКАШОВА