Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №560/18925/25 — Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/18925/25

РІШЕННЯ

іменем України

28 січня 2026 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Фелонюк Д.Л. розглянув адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Інфоресурс", про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Міністерства освіти і науки України, в якому просить:

- визнати дії Міністерства освіти і науки України протиправними щодо відмови вжити заходів стосовно внесення змін до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти у Довідці №741882, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Міністерство освіти і науки України здійснити заходи щодо внесення змін до ЄДЕБО і виготовити нову довідку з відображенням інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеною частиною 2 статті 10 Закону України "Про освіту" щодо ОСОБА_1 , а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної ч.2 ст. 10 Закону України «Про освіту» - вказати «Так, не порушує».

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО №741882, сформованої 10.09.2025, зазначено, що порушується послідовність здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону України "Про освіту". Проте, Міністерством освіти і науки не було враховано факт відрахування, а тому, відомості про порушення послідовності освіти не відповідають дійсності.

До суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, оскільки повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавр.

Третя особа правом подати письмові пояснення не скористалася.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 10.11.2025 відкрито провадження у справі та вирішено її розглянути за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Залучено Державне підприємство “Інфоресурс” до участі в справі №560/18925/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.01.2026 у задоволенні клопотання Міністерства освіти і науки України про поновлення процесуального строку для подання відзиву відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Львівський інститут Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом» 10.09.2025 надав позивачу довідку №741881 про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти, в якій в розділі «На підставі даних, що міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» вказано: «Ні, порушує».

У довідці зазначена інформація про документи про освіту: диплом молодшого спеціаліста серії НОМЕР_1 , виданий 01.07.2013 Кам`янець-Подільським коледжем харчової промисловості Національного університету харчових технологій.

Згідно з випискою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документів про освіту та інформації про навчання особи позивач 20.09.2017 відрахований за власним бажанням з Кам`янець-Подільської філії Національного університету харчових технологій, куди вступав на заочну форму навчання для здобуття освітнього рівня бакалавр. Надалі, 15.08.2025 позивач зарахований на денну форму навчання за освітнім рівнем бакалавр в Львівський інститут Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна Академія управління персоналом».

За результатами розгляду звернення позивача, відповідач листом від 28.10.2025 №3/9571-25 повідомив про відсутність підстав для внесення змін до ЄДЕБО в частині формування відповідної довідки. Зазначив, що згідно з інформацією, що міститься в ЄДЕБО, ОСОБА_1 01.09.2017 був зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Кам`янець-Подільської філії Національного університету харчових технологій та був відрахований з цього закладу освіти 20.09.2017, а 15.08.2025 був повторно зарахований для здобуття освітнього ступеня бакалавра до Львівського інституту Приватного акціонерного товариства «Вищий навчальний заклад «Міжрегіональна академія управління персоналом», що свідчить про здобуття вищої освіти в непослідовному порядку.

Позивач, вважаючи порушеними його права, звернувся з позовом до суду.

IV. ЗАКОНОДАВСТВО ТА ОЦІНКА СУДУ

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан, який триває до цього часу.

Одночасно із введенням воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 №65/2022 "Про загальну мобілізацію", затвердженого Законом України від 03.03.2022 №2105-IX, постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту", а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Частиною 2 статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIIІ «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIIІ) визначено рівні освіти.

Рівнями освіти є: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; професійна освіта; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Приписами статті 40 Закону №2145-VIIІ встановлено, що після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну, фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Частиною 2 статті 5 Закону України від 01.07.2014 №1556-VIІ «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII) встановлено, що здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Згідно з частиною 4 статті 5 Закону №1556-VII бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти. Особа має право здобувати ступінь бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Як встановив суд, позивач 20.09.2017 відрахований за власним бажанням з Кам`янець-Подільської філії Національного університету харчових технологій, куди вступав на заочну форму навчання для здобуття освітнього рівня бакалавр.

Отже, позивач не завершував навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра, не отримував диплома бакалавра, як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму, оскільки відрахування означає, що позивачем не було завершено рівень вищої освіти як наступний етап (рівень) освіти.

Суд зазначає, що для встановлення факту дотримання послідовності здобуття освіти необхідно враховувати лише раніше здобуті рівні освіти, тобто, завершене навчання, яке підтверджено документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом, а тому, відсутність у позивача диплома бакалавра не перешкоджає позивачу поступати на навчання за освітнім рівнем бакалавра. Це свідчить про безпідставність висновків відповідача про повторне зарахування позивача до навчального закладу для здобуття освітнього рівня бакалавр.

Суд звертає увагу на конструкцію норми пункту 1 частини 3 статті 23 Закону №3543-XII, а саме "здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти". Словосполучення "здобутий рівень освіти" безумовно вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти та свідчить про те, що законодавець використовує термін здобутий для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у спірних правовідносинах не настало.

Таким чином, відсутні підстави для твердження про непослідовність порядку здобуття освіти позивачем.

З огляду на це, вказана у довідці №741882 від 10.09.2025 інформація про порушення позивачем послідовності, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII, є не підтвердженою належними доказами.

Як наслідок, слід визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти позивачем порушує послідовності, визначені частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIIІ.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає та враховує таке.

Згідно з частиною 1 статті 74 Закону №2145-VIIІ у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).

Відповідно до частини 5 статті 74 Закону №2145-VIIІ держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов`язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових. Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.

Приписами абзацу 2 частини 2 статті 74 Закону №2145-VIIІ встановлено, що положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 5 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 №620 (далі - Положення №620), власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО. Розпорядник ЄДЕБО є володільцем інформації, що міститься в ЄДЕБО.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення №260 інформація вноситься до ЄДЕБО за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення ЄДЕБО або спеціалізованого програмного забезпечення, що використовується уповноваженими суб`єктами, узгодженого з технічним адміністратором ЄДЕБО.

Повноваження розпорядника ЄДЕБО та технічного адміністратора ЄДЕБО визначено, відповідно, пунктами 1, 2 розділу ІV Положення №260.

Розпорядник ЄДЕБО, зокрема: вживає організаційних заходів, пов`язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п`ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.

Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує, зокрема: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО.

З урахуванням наведених норм, у тому числі пунктів 1, 2 розділу ІV Положення №260, повноваженнями щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII, мають Міністерство освіти і науки України та Державне підприємство "ІНФОРЕСУРС" .

Оскільки в силу норм чинного законодавства Міністерство освіти і науки України є відповідальною особою за організаційне забезпечення ЄДЕБО та встановлення вимог апаратного та програмного забезпечення ЄДЕБО, ним безпідставно не забезпечено внесення змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО щодо послідовності навчання позивача.

Зважаючи на викладене, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Міністерства освіти і науки України забезпечити вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 , а саме у розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначити: "Так, не порушує".

Разом з тим, позовна вимога про зобов`язання Міністерства освіти і науки України виготовити нову довідку задоволенню не належить, оскільки є передчасною. Довідка формується на підставі даних, які містяться в ЄДЕБО, але інформація про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону №2145-VIII щодо ОСОБА_1 ще відповідачем до ЄДЕБО не внесена.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з пунктом 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994).

За нормами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає та враховує таке.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Предметом позову є одна вимога немайнового характеру (одна з вимог є похідною і окремо судовим збором не оплачується), яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 у справі №620/1116/20.

Частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року - 3028 гривні.

Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Отже, належний до сплати розмір судового збору за подання позовної заяви у цій справі становив 968,96 грн. При цьому, позивач сплатив 969,00 грн судового збору.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в сумі 968,96 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Суд роз`яснює позивачу право подати клопотання про повернення судового збору в розмірі 0,04 грн (969,00 грн - 968,96 грн).

Інші докази документально підтверджених судових витрат, понесених позивачем, у матеріалах справи відсутні.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України в частині внесення відомостей до Єдиної державної електронної бази з питань освіти інформації про те, що поточне здобуття освіти ОСОБА_1 порушує послідовності, визначені частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту».

Зобов`язати Міністерство освіти і науки України забезпечити вчинення дій, необхідних для внесення змін до відомостей, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, щодо ОСОБА_1 , а саме у розділі "На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" зазначити: "Так, не порушує".

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн 96 коп. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 )

Відповідач:Міністерство освіти і науки України (просп. Перемоги, буд. 10, м. Київ, 01135 , код ЄДРПОУ - 38621185)

Третя особа:Державне підприємство "Інфоресурс" (вул. О. Довженка, буд. 3, м. Київ, 03057 , код ЄДРПОУ - 37533381)

Головуючий суддя Д.Л. Фелонюк