Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №500/5179/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/5179/25

28 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Юзьківа М.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

ОСОБА_1 (далі – позивачка 1), ОСОБА_2 (далі – позивачка 2), звернулися до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі – відповідач 1), Міністерства оборони України (далі – відповідач 2) з такими позовними вимогами:

визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 та Міністерства оборони України щодо прийняття рішення про призначення одноразової грошової допомоги усиновленій особі ОСОБА_3 ;

скасувати рішення Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги усиновленій особі ОСОБА_3 ;

зобов`язати Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути подані документи та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як єдиним законним, членам сім`ї другої черги зниклого безвісти капітана ОСОБА_3 .

В обґрунтування позовних вимог позивачі вказують, що вони є рідними сестрами капітана ОСОБА_3 , який проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та 04.04.2024 зник безвісти під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Роботине Запорізької області. Вказують, що їх брат не перебував у шлюбі, оскільки шлюб із колишньою дружиною був розірваний ще у 2013 році. Він не мав біологічних дітей, а батьки померли. З огляду на це позивачі вважають що вони є єдиними найближчими родичами та членами сім`ї другої черги, які відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги...» мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі відсутності осіб першої черги.

Всупереч цим обставинам, відповідачі прийняли подані документи усиновленої особи та подали на розгляд та прийняття рішення щодо виплат одноразової грошової допомоги особі, яка формально була усиновлена братом позивачів, але після розірвання його шлюбу з її матір`ю у 2013 році з ним не проживала, спільного побуту не вела, сімейних відносин не підтримувала, не брала участі у його житті, не надавала йому допомоги та не отримувала від нього матеріальної підтримки.

Такі дії відповідачів вважають протиправними, а тому звернулись з даним позовом до суду.

Відповідач 1 у встановлений судом строк подав відзив на позов у якому позовні вимоги не визнає. В обґрунтування заперечень зазначає, що до його компетенції не входить прийняття рішення щодо видплати одноразової грошової допомоги.

Відповідач 2 позовні вимоги на визнає та просить відмовити у їх задоволенні. У відзиві на позовну заяву зазначає, що згідно долучених до позову документів капітан ОСОБА_3 є зниклим безвісти. Згідно наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 інформації, станом на 29.09.2025 документів для вирішення питання призначення одноразової грошової допомоги членам сім`ї загиблого (померлого) ОСОБА_3 до Департаменту не надходили, та відповідне рішення Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не приймалось.

Рух справи у суді

Ухвалою суду від 17.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників адміністративної справи.

Копію ухвали про відкриття спрощеного провадження відповідач 1 отримав 22.09.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, а відповідач 2 - 19.09.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в його електронний кабінет.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження від 05.03.1971 серії НОМЕР_2 , від 12.02.1969 серії НОМЕР_3 .

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 30.12.2023 №352 капітана ОСОБА_3 з 29.12.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.04.2024 №282 «Про результати службового розслідування за фактом зникнення безвісти капітана ОСОБА_3 » вирішено військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 капітана ОСОБА_3 вважати таким, що 02.04.2024 зник безвісти під час безпосередньої участі у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України в районі проведення бойових дій, інформація про місце перебування (знаходження) якого наразі невідома, а також відсутні відомості щодо загибелі (смерті), або знаходження у полоні даного військовослужбовця.

Мотивувальна частина

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів позовної заяви суд виходить з таких міркувань.

Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (стаття 3 Конституції України).

За змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п`ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України.

Статтею 41 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2232-XII) передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі Закон №2011-XII).

Закон №2011-XII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Дія цього Закону поширюється на членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти (пункт 2 частини першої статті 3 Закону № 2011-ХІІ).

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону № 2011-ХІІ).

Тобто, на Державу покладається конституційний обов`язок посиленого соціального захисту військовослужбовців і членів їхніх сімей.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно із положеннями підпункту 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі, загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

До членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:

діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;

вдова (вдівець);

батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);

внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);

жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;

інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (пункт 4 статті 16-1Закону №2011-XII).

Згідно підпункту «а» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відповідно до пункту 1 статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.

Пунктом 6 статті 16-3 Закону №2011-XII передбачалось, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до пункту 10 статті 16-3 Закону №2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, у пункті 3 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі Порядок №975) вказано, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного, резервіста або особи, звільненої з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення її з військової служби, - дата складання актового запису про смерть .

Отже, з наведених вище норм вбачається, що, зокрема, у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України членам сім`ї загиблого (померлого) військовослужбовця у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року. У такому випадку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата дата складання актового запису про смерть.

Згідно наявних у справі матеріалів, брат позивачів капітан ОСОБА_3 зник безвісти. Дані щодо його загибелі (смерті) відсутні.

За таких обставин, позивачі не мають права на отримання одноразової грошової допомоги на підставі статті 16-1 Закону №2011-XII та Порядку №975.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті і є підставами для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 жовтня 2024 року у справі №826/5982/18.

Висновки за результатами розгляду справи

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою та частиною другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За результатами розгляду справи суд не встановив факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, а тому не вбачає правових підстав для задоволення заявленого адміністративного позову.

Судові витрати

Згідно частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Статтею 139 КАС України визначені правила розподілу судових в Оскільки у цій справі судом відмолено у задоволенні позову повністю, ним не присуджується та не стягується судові витрати на користь будь-якої із сторін.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 9, 14, 72, 73, 77, 90, 241, 250, 257 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства оборони України відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );

- ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКП НОМЕР_5 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

- Міністерство оборони України (місцезнаходження: просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022).

Головуючий суддя Юзьків М.І.