Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №500/4545/25 — Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/4545/25

28 січня 2026 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Баб`юка П.М., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:

визнати протиправною та скасувати відмову Комісії з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову під час мобілізації ІНФОРМАЦІЯ_1 від 15 квітня 2025 року, у наданні ОСОБА_1 відстрочки від мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію";

зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову під час мобілізації як особі, яка здійснює постійний догляд за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач здійснює постійний догляд за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи, та отримує компенсацію за догляд, призначену відповідно до законодавства України, що підтверджується Рішенням про призначення компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі від 09.04.2025.

Зазначено, що на початку квітня 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п. 9 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

01 травня 2025 року позивач прибув до відповідача і отримав повідомлення від 28.04.2025 № 10080 про те, що за результатами розгляду протоколом від 15 квітня 2025 року № 53 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період повідомивши, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, у зв`язку із тим, що у батька позивача є інша дитина (дочка - ОСОБА_2 ).

Проте позивач вважає відмову відповідача протиправною та такою, що підлягає скасуванню та вказує, що закон вимагає встановити не формальну наявність інших дітей, а фактичну можливість і участь цих осіб у догляді.

Зазначає, що довідка про призначення компенсації є офіційним доказом факту постійного догляду.

Ухвалою судді від 05.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

01.09.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог та вказує, що у відповіді ОСОБА_1 роз`яснено причину відмови у наданні відстрочки від мобілізації у відповідності до чинного законодавства, а саме: відсутність документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, згідно вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560.

Зазначає, що згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян (після перевірки виявлено), крім заявника ОСОБА_1 , у батька ОСОБА_3 , який потребує догляду є інші члени сім`ї, першого чи другого ступеня споріднення, а саме дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

05.09.2025 до суду від представника позивача надійшли заперечення (відповідь на відзив), в яких представник вказує, що сестра позивача постійно проживає у Канаді та не може забезпечувати щоденний догляд, відвідувати батька, купувати продукти чи ліки, допомагати у побуті, хоча п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" передбачає врахування саме реальної можливості догляду.

Зазначає, що позивач є учасником бойових дій, був демобілізований саме для здійснення догляду за батьком, інвалідом ІІ групи, що підтверджено відповідними документами, а саме Витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №5 від 05.01.2023. Органами соціального захисту позивачу призначено компенсацію за догляд, що визнає його єдиним фактичним доглядальником.

01.12.2025 до суду від ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшли пояснення, в яких представник вказує, що у поточному році ОСОБА_1 тричі звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявами про надання відстрочки від призову на військову службу по мобілізації.

У діловодстві ІНФОРМАЦІЯ_4 перший раз зареєстровано його заяву вх. № К-45 від 07.01.2025, за результатами якої Комісією з питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_1 було погоджено надання йому відстрочки.

Вказує, що другий раз, громадянин ОСОБА_1 звернувся із заявою про надання йому відстрочки 07.02.2025 вх. № К-1078, Комісією також йому було погоджено надання відстрочки.

Третій раз, позивач звернувся заявою 14.04.2025 року згідно п. 13. ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" вх. № К- 2207, однак Комісією в цей раз йому було відмовлено у наданні відстрочки (відповідь повідомлення про відмову від 28.04.2025 року № 10080).

Зазначає, що при поданні заяви перший раз у січні 2025 року, ОСОБА_1 просив продовжити йому відстрочку згідно п. 13. ч.1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" до якої додав: копію свого військового квитка, копію свідоцтва про смерть матері, копію пенсійного посвідчення батька, копію довідки МСЕК про інвалідність батька, копію свого свідоцтва про народження, копію рішення Байковецької сільської ради про призначення компенсації та заяву батька про те, що із числа військовозобов`язаних членів сім`ї обирає для свого догляду сина ОСОБА_1 .

Жодного слова про наявність сестри ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка за законом на рівні з ним зобов`язана доглядати за своїм батьком не надавав.

Крім цього зазначає, що в 2024 році і в першому кварталі 2025 року працівники та військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали оформлених логінів та тимчасових паролів доступу до інформаційної системи Єдиних та Державних реєстрів/автоматичних систем Міністерства юстиції України в державному підприємстві "Національні інформаційні системи". Тому всі рішення про надання чи відмову в наданні відстрочок приймалися в той час, виключно по доданих військовозобов`язаними до заяв документах.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є військовозобов`язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позивач здійснює догляд за батьком, особою з інвалідністю ІІ групи та отримує компенсацію за надані соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, призначену відповідно рішення від 09.04.2025.

У квітні 2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про продовження відстрочки від призову під час мобілізації на підставі п.13 (а не п.9 як стверджує позивач) ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

В травні 2025 року позивач отримав Повідомлення від 28.04.2025 № 10080, у якому зазначено, що за результатами розгляду протоколом від 15 квітня 2025 року № 53 комісія ухвалила рішення про відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Також зазначено, що позивач підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період.

Причиною відмови зазначено:

відсутність документів, які підтверджують відсутність інших працездатних осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи, згідно вимог статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560;

згідно відомостей Державного реєстру актів цивільного стану громадян, крім заявника ОСОБА_1 , у батька ОСОБА_3 , є інші члени сім`ї, першого чи другого ступеня споріднення, а саме дочка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Не погоджуючись із вказаною відмовою, вважаючи її протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 -3 ст.1 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі- Закон № 2232) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає у тому числі проходження військової служби.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі неодноразово строк дії воєнного часу продовжувався Указами Президента України та, відповідно триває і на час розгляду справи.

Згідно з ч. 10 ст. 1 Закону № 2232 громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII (далі - Закон № 3543) громадяни зобов`язані: з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, Оперативно-рятувальній службі цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом.

Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487 (далі Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі підприємства, установи та організації).

Відповідно до п. 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно з пп. 8 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку № 1487) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України Про "Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

З урахуванням зазначеного, військовозобов`язані повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до п. 1, 8, 9, 11 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 року № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов`язків є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, крім іншого: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб"; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.

Районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, крім іншого: беруть участь в організації та забезпеченні роботи районних (міських) призовних комісій, готують для розгляду зазначеними комісіями матеріали з питань направлення громадян України для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві, надання відстрочки або звільнення їх від направлення для проходження базової військової служби, служби у військовому резерві; оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

Згідно з абз. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 (в редакції, що діяла станом на час звернення позивача до відповідача з відповідною заявою) не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі). У разі відсутності невійськовозобов`язаних осіб здійснювати догляд за особою з інвалідністю I чи II групи може лише одна особа з числа військовозобов`язаних за вибором такої особи з інвалідністю.

Відповідно до Додатку 5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560 (в редакції чинній на час подання позивачем заяви про відстрочку), документами, що підтверджують право на відстрочку за пунктом 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є: для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, - документи, що підтверджують родинні зв`язки (свідоцтво про народження); для військовозобов`язаного, який має одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи, - один із таких документів, що підтверджує неможливість інших осіб, які не є військовозобов`язаними та зобов`язані за законом утримувати одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я про потребу в постійному догляді за формою, затвердженою МОЗ, або документ, що підтверджує перебування під арештом (крім домашнього арешту), або відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 14.04.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не пунктом 9, як стверджується у позовній заяві.

Таким чином, ключовим питанням, яке потребує дослідження у межах розгляду даної справи є те чи наявні у батька позивача інші особи, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані та мають можливість його утримувати.

Так, судом встановлено, що відповідно до актового запису про народження №1467 від 03.07.1975 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , його батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Згідно з актовим записом про народження №15 від 04.01.1977 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , її батьками є ОСОБА_3 та ОСОБА_5 .

Отже ОСОБА_3 , як особа з інвалідністю ІІ групи має повнолітніх сина і доньку.

Зазначена обставина і стала підставою для відмови позивачу у надані відстрочки.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на те, що його сестра постійно проживає у Канаді та не може забезпечувати щоденний догляд, відвідувати батька, купувати продукти чи ліки, допомагати у побуті. Відповідно це є підставою для оформлення йому відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд не погоджується із такою позицією позивача з огляду на наступне.

Так, зміст п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 стосується надання відстрочки військовозобов`язаним, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).

Таким чином, дана норма стосується кола осіб, які зобов`язані в силу закону утримувати батьків (осіб з інвалідністю I чи II групи), а не лише тих, які спільно проживають чи фактично утримують своїх батьків.

Також вказаною нормою передбачено перелік випадків коли наявність інших осіб (які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати осіб з інвалідністю I чи II групи) не перешкоджає військовозобов`язаному отримати відстрочку, а саме, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок повнолітніх дітей піклуватися про своїх непрацездатних батьків закріплено в статті 51 Конституції України.

Також, відповідно до статті 172 Сімейного кодексу України, дитина, повнолітні дочка, син зобов`язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу.

Факт перебування за кордоном особи, яка за законом зобов`язана утримувати своїх батьків, законодавством не визначено як підставу неможливості чи звільнення від виконання такого обов`язку.

Інших доказів, які б свідчили про неможливість чи відсутність обов`язку ОСОБА_5 здійснювати утримання свого батька ОСОБА_3 позивачем до заяви не додано.

Щодо попередніх рішень щодо надання позивачу відстрочки, то суд приймає до уваги пояснення представника відповідача про те, що в 2024 році і в першому кварталі 2025 року працівники та військовослужбовці ІНФОРМАЦІЯ_1 не мали оформлених логінів та тимчасових паролів доступу до інформаційної системи Єдиних та Державних реєстрів/автоматичних систем Міністерства юстиції України в державному підприємстві "Національні інформаційні системи". Тому всі рішення про надання чи відмову в наданні відстрочок приймалися в той час, виключно по доданих військовозобов`язаними до заяв документах. Відомостей про наявність сестри, яка перебуває закордоном під час попереднього звернення позивач відповідачу не надав, що спростовує покликання позивача про те, що кожного разу до заяви ним подавався ідентичний пакет документів. У зв`язку з відсутністю у відповідача доступу до Реєстрів наявність сестри не було виявлено раніше.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не надано належних доказів того, що він є єдиною особою, хто зобов`язаний утримувати батька, зокрема, про неможливість здійснення такого утримання його повнолітньою донькою, яка не є військовозобов`язаною та зобов`язана за законом утримувати свого батька.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що позивачем не підтверджено відсутності інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати його батька, а тому відсутні підстави вважати, що спірне рішення Комісії від 15.04.2025 про відмову у наданні відстрочки на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є протиправним. У зв`язку з чим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

При цьому, слід зазначити, що призначення позивачу компенсації за послуги з догляду за батьком не виключає обов`язку ОСОБА_5 здійснювати утримання свого батька та не є беззаперечною підставою для надання відстрочки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Суд вкотре наголошує, що згідно матеріалів справи позивач звертався із заявою про надання відстрочки від призову на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", хоча і в позові посилається на пункт 9, як і в прохальній частині позовної заяви.

Таким чином, рішення відповідача приймалось на підставі поданої заяви та здійснювалась перевірка наявності підставі для відстрочки саме за п.13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".

Враховуючи наведене, рішення відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки відповідно до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" є обґрунтованим та скасуванню не підлягає.

При цьому, позивач стверджує, що його батько потребує постійного стороннього догляду і саме позивач здійснює такий догляд, що підтверджується рішенням про призначення позивачу компенсації за послуги з догляду за батьком.

Поряд з цим, такі обставини можуть бути підставою для надання позивачу відстрочки на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а не п.13 вказаної статті Закону, як того просить позивач.

Зокрема, відповідно до пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю, які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду.

Таким чином, пункт 9 та пункт 13 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" містять різні підстави для надання відстрочки.

Однак, 14.04.2025 року позивач не звертався до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на підставі пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", і рішення щодо наявності підстав визначених саме цим пунктом відповідачем не приймалось.

Враховуючи наведене, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Поряд із цим, суд вважає за необхідне зазначити, що позивач не позбавлений можливості повторно порушити процедуру розгляду питання щодо оформлення відстрочки, звернувшись до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації згідно пункту 9 частини 1 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" в порядку постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 із наданням визначеного переліку документів.

За приписами пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Тому, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

За правилами ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судовий збір позивачу не відшкодовується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне судове рішення складено 28 січня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );

відповідач:

- ІНФОРМАЦІЯ_2 (місцезнаходження: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).

Головуючий суддя Баб`юк П.М.