Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №420/29315/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/29315/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 154950006375 від 07.08.2025 року, щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи, які зазначені в трудовій книжці серії НОМЕР_1 , з датою заповнення 03.08.1983 року, періоди роботи з 03.08.1983 по 28.10.1985 роки, а також призначити пенсію ОСОБА_1 за віком з 06.05.2025 року, відповідно даті першого звернення із заявою про призначення пенсії за віком до органів Пенсійного фонду України.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31 липня 2025 р. позивачка звернулася до органів ПФУ за призначення пенсії за віком, проте спірним рішенням їй відмовлено в цьому. Підставою для відмови слугувало неврахування управлінням ПФУ періоди роботи згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 03.08.1983 року з 03.08.1983 року по 28.10.1985 року, оскільки звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою. Позивач наголошує, що трудова книжка на ім`я ОСОБА_2 (Габрійчук) серії НОМЕР_2 в частині записів № 1-2, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивачки, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивачки в періоди з 03.08.1983 по 28.10.1985 року відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням, (у зв`язку з виїздом) позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 в справі №687/975/17 вказав, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства, відтак вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення мене конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком.

Ухвалою судді від 01.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

11.09.2025 до суду від ГУ ПФУ в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік Позивача 60 років 2 місяці 28 днів. Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 25 до 35 років. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 15 до 25 років. Рішенням від 07.08.2025 №154950006375 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області відмовлено в призначенні пенсії за віком позивачу відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній належним чином підтверджений страховий стаж. Позивачем підтверджено лише 31 рік 0 місяців 17 днів страхового стажу, що не дає право на призначення пенсії. В страховий стаж відсутні підстави зарахувати період роботи з 03.08.1983 по 28.10.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1983, оскільки звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою. Вказані обставини суперечать Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах і організаціях від 20.06.1974 № 162 та Порядку №637, вимогам Порядку №22-1, ст. 24, 26, 40, 41 Закону №1058 та слугували підставою для прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.

22.09.2025 до суду від позивачки надійшла відповідь на відзив, згідно з якою недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Таким чином, відповідач має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки відповідальність за недотримання трудового законодавства покладена на роботодавця. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки, оскільки на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 31 липня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 24 Закону України « Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області за принципом екстериторіальності було розглянуто заяву про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону № 1058 та 07.08.2025 прийнято рішення № 154950006375, яким відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу - 32 роки.

Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років. Вік Позивача 60 років 2 місяці 28 днів.

Необхідний страховий стаж статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" становить 32 роки.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 25 до 35 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу: починаючи з 1 січня 2028 року становить від 15 до 25 років.

Відповідно до наданих документів страховий стаж позивачки склав 31 рік 0 місяців 17 днів.

До загального стажу не зараховані періоди роботи згідно трудовій книжки серії НОМЕР_1 , від 03.08.1983 року з 03.08.1983 року по 28.10.1985 року, оскільки звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою.

Не погодившись із даним рішенням та зважаючи на те, що трудова книжка заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу в періоди з 03.08.1983 по 28.10.1985 року відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять чітку дату прийому, чітку дату звільнення з роботи за власним бажанням, (у зв`язку з виїздом) позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи, ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв`язку з наступним.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови призначення пенсії визначені статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 ст. 24 Закону № 1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 року.

Згідно вимог ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Так, абз. 1 пп. 2 п. 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 за № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року за № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до абз. 1, 2 п. 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст. 62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Вказаний висновок узгоджується із правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2019 по справі № 235/805/17, від 06.12.2019 по справі № 663/686/16-а, від 06.12.2019 по справі № 500/1561/17, від 05.12.2019 по справі № 242/2536/16-а.

З огляду на матеріали справи, трудова книжка на ім`я ОСОБА_2 (Габрійчук) серії НОМЕР_2 в частині записів № 1-2, які охоплюють спірний період трудової діяльності позивачки, заповнена відповідно до Інструкції № 162, записи в трудовій книжці про роботу позивачки в періоди з 03.08.1983 по 28.10.1985 року відповідають вимогам заповнення трудової книжки, оскільки містять дату прийому, дату звільнення з роботи за власним бажанням, (у зв`язку з виїздом) позивача, номери наказів та їх дати, посаду на якій працювала позивачка та відбиток печатки підприємства при звільненні з роботи.

ГУ ПФУ в Сумській області зазначено, що в страховий стаж відсутні підстави зарахувати період роботи з 03.08.1983 по 28.10.1985 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 03.08.1983, оскільки звільнення з роботи завірено нечитабельною печаткою.

Дослідивши трудову книжку, суд зазначає, що в ній є посилання на підставу внесення записів про прийняття на роботу та звільнення, вони скріплені штампами підприємства, що не викликає у суду сумнівів у їх достовірності.

Суд зазначає, що недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для працівника, а отже, й не може впливати на її особисті права. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06 лютого 2018 року по справі №677/277/17.

Також, трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд зазначає, що підставою для призначення пенсії особі є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, при вирішенні даної справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 154950006375 від 07.08.2025 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Водночас, суд зазначає, що призначення, перерахунок, нарахування та виплата пенсій відноситься до дискреційних повноважень органів Пенсійного фонду України.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, пенсійний фонд є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішує питання, пов`язані з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснює адміністративне управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені цим Законом і статутом Пенсійного фонду.

Згідно із п.п. 3 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, яке затверджене постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до законодавства.

Так, питання призначення/перерахунку пенсії є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу виконавчої влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання ГУ ПФУ Сумській повторно розглянути з дотриманням порядку, меж і способу дій, визначених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», заяву позивача, прийнявши відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений у постанові Верховного Суду від 29.01.2025 у справі 580/460/24.

Крім того, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

В даному випадку відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих до заяви від 31.07.2025 провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Сумській області.

Тож, дії зобов`язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання порушене позивачкою, у зв`язку із чим позов підлягає частковому задоволенню з виходом за межі позовних вимог, з метою ефективного захисту прав позивачки.

Аналогічна правова позиція викладена ВС/КАС у постанові від 07 травня 2024 року по справі № 460/38580/22.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за необхідне з метою належного захисту порушеного права позивача зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 31.07.2025 та при вирішенні питання зарахувати до страхового стажу періоди роботи з 03.08.1983 по 28.10.1985.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83; ЄДРПОУ 20987385), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, буд. 43, м. Суми, 40009; ЄДРПОУ 21108013) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області № 154950006375 від 07.08.2025 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.07.2025, з урахуванням висновків суду про наявність підстав для зарахування до страхового стажу періоду роботи, який зазначений в трудовій книжці серії НОМЕР_1 з 03.08.1983 по 28.10.1985.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одну тисячу двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя І.В. Завальнюк