Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №420/38319/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38319/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Іванова Е.А., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщені суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІСТАРОМА» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду у якому просить визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці (далі відповідач) про коригування митної вартості № UA500500/2025/000368/1 від 28 жовтня 2025 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000827 від 28 жовтня 2025 р.

В обґрунтування позовних вимог вказує, з метою митного оформлення товару та на підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем надано до митного органу повний пакет документів, передбачений ст.53 МК України та визначено митну вартість товарів за основним методом, а саме, за ціною контракту. Проте, за результатами розгляду поданих документів митний орган відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товару за заявленою декларантом митною вартістю, у зв`язку з чим оформив картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення з причин винесення рішення про коригування митної вартості товарів, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом. Позивач не погоджується з обставинами, на які вказує в оскаржуваному рішенні відповідач, оскільки вони жодним чином не спростовують митної вартості, яка визначена позивачем у поданій митній декларації, і не є підставою для здійснення коригування її вартості. Вважає, що висновок митного органу щодо не підтвердження позивачем числового значення складових митної вартості товару, заявленого за основним методом його визначення, є безпідставним, тоді як позивачем надано всі необхідні документи, визначені ч.2 ст.53 МК України.

Ухвалою суду від 18.11.2025 року позов залишено без руху та позивачу наданий 10-ти денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали.

Ухвалою від 28.11.2025 р. відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п`ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 27.01.2026 р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач надав до суду відзив у якому вимоги не визнав, та вказав, що під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №25UA5005000433437U0 від 24.10.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000368/1 від 28.10.2025, а саме:

1) в автотранспортній накладній (CMR) від 15.10.2025 № CL-008325 перевізник ФОП ОСОБА_1 , але довідка про транспортні витрати від 20.10.2025 № 251020 видана ТОВ «АМ-СЕРВІС», також в ній відсутнє посилання на договір на перевезення;

пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів.

2)Щодо страхування оцінюваного товару, зазначаємо, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, надаються для підтвердження митної вартості товару незалежно від включення/ невключення таких витрат на страхування до ціни товару.

П.14 договору TCT202505J30 від 30.05.2025 зазначено що страхування має бути покрито за рахунок продавця. Однак до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу згідно з Договором, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про невключення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу;

3)у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення 292120250001037742 відсутні будь-які печатки митниці країни відправлення/експортера/декларанта.

Наявний на бланку митної декларації QR-код не зчитується.

Також в декларації заявлені умови поставки FOB але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв`язку із наявністю додаткових витрат на транспортування.

Таким чином, декларантом не надано у повному обсязі документи, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Одеською митницею повідомлено декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості,

У відповідь на повідомлення митного органу декларантом надано: рахунок на оплату від 15.10.2025 № 41 за транспортне - експедиторське обслуговування; платіжну інструкцію від 16.10.2025 № 6; коносамент від 25.08.2025 року № TJSHTCL-008325; Довідкову технічну інформацію; Договір про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування від 27.08.2018 № 180827; Заявку до договору № 180827 від 05.08.2025 № 250805; Копію митної декларації країни відправлення від 19.08.2025 № 292120250001037742; Договір ТЕО від 01.08.2022 № 42373244; Додаткову угоду від 23.07.2025 № 2; Договір від 27.04.2021 № 27/04/21 та лист-відповідь від 28.10.2025 № 251028/3 з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів, відсутність інших додаткових документів.

Опрацювавши додатково надані документи митний орган встановив наступне.

Рахунок на оплату від 15.10.2025 № 41 за транспортне - експедиторське обслуговування не містить реквізити договору, на підставі якого створено рахунок. Пункт 8 рахунку містить інформацію про експедиторську винагороду, але не зазначено про яку саме винагороду (за послуги на території України або за її межами). В рахунку зазначено про суму ПДВ але не зазначено інформацію про її складові. З огляду на маршрут транспортування товару (SHANGHAI,CHINA - GDANSK,POLAND) при умовах поставки FOB Шанхай, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включені у графу 21 декларації митної вартості до ЕМД.

Копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2025 № 292120250001037742 містить посилання на коносамент № 264567870Е який для митного контролю не надано. Також копія митної декларації країни відправлення не містить в собі посилання на рахунок-фактуру та контракт.

Договір ТЕО від 01.08.2022 № 42373244 та Договір від 27.04.2021 № 27/04/21 складені між ТОВ АМ-СЕРВІС та ТОВ «Консольлайн», в той же час, будь-які документи що складались на підставі зазначених договорів митному органу не надано.

Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500500033437U0 від 24.10.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином вказані вище розбіжності усунені не були. За результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод (метод 2 ґ).

На підставі аналізу наявної у митного органу інформації згідно з положеннями ч.1 ст.55 МКУ,- митним органом було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом:

встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено: по товару №1 16,2954 дол. США/кг. (МД від 26.09.2024 № UА100300/2024/328806), ніж заявлено декларантом 4,977141 дол.США/кг.

За джерело інформації для коригування заявленої декларантом митної вартості підрозділом митного оформлення взята мінімальна митна вартість товарів раніше визнаних митними органами митних вартостях згідно цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби, яка співставлена за описом оцінюваних товару «Центрифуги ...» за тим же кодом товарів згідно УКТЗЕД 8421197090, країною походження СМ, країною відправлення CN, умовою поставки FOB, та вагою товару.

Враховуючи вищевикладені причини, та положення частини 6 статті 54, статті 256 МКУ, Одеською митницею була видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА500500/2025/000827 та роз`яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Позивач надав до суду відповідь на відзив.

Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Дослідивши заяви по суті справи, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Позивачем (покупець) та компанією Wuhan Tianyu Core Technology Co. LTD (Китай) (продавець) був укладений контракт № ТСТ202505J30 від 30.05.2025 р., в редакції додаткової угоди до якого сторони домовились про купівлю-продаж товарів - центрифуги-фільтрувальної машини PS1000, за ціною 10 000, 00 дол. США та Електричної шафи керування, за ціною 1 300, 00 дол. США. Умови поставки FOB порт Шанхай Китай.

24 жовтня 2025 року для здійснення митного оформлення поставлених продавцем товарів за контрактом, декларант Позивача подав до Одеської митниці митну декларацію № 25UA500500033437U0 щодо товарів:

Центрифуга - фільтрувальна машина PS1000 - 1 шт. Використовується для віджимання (фільтрації) зеленої маси ефіроолійних рослин. Застосовується при виготовленні ефірних олій - ціна товару 10 000,00 дол. США;

Електричне обладнання. Розподільні щити для контролю та розподілу електричного струму, для напруги не більш як 1000В: Електрична шафа керування - 1шт - ціна товару 1 300,00 дол. США

Митну вартість товару Позивач визначив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів Позивач подав разом з митною декларацією до митного оформлення наступні документи (які зазначені в графі 44 Митної декларації):

(0271) Пакувальний лист № TCT202507J23P від 23.07.2025;

(0380) Інвойс № TCT202507J23P від 23.07.2025 ;

(0705) Коносамент TJSHTCL-008325 від 25.08.2025

(0730) CMR CL-008325 від 15.10.2025 ;

(0861) Сертифікат походження 25C700000648/04816 від 27.08.2025;

(3001) Платіжна інструкція АТ «УКРСИББАНК» № 20 від 11.06.2025;

(3001) Платіжна інструкція АТ «УКРСИББАНК» № 21 від 21.07.2025

(3004) Рахунок на оплату № 41 від 15.10.2025 (за надання транспортно- експедиційних послуг від виконавця ТОВ «АМ-СЕРВІС»);

(3005) Платіжна інструкція АТ «УКРСИББАНК» № 6 від 16.10.2025 (факт оплати транспортно-експедиційних послуг);

(3007) Довідка про транспортні витрати № 251020 від 20.10.2025 р. від ТОВ «АМ-СЕРВІС»;

(4103) Додаткова угода № 1 від 23.07.2025;

(4103) Додаткова угода № 2 від 23.07.202);

(4104) Контракт з Wuhan Tianyu Core Technology Co. LTD № TCT202505J30 від 30.05.2025;

(4203) Додаткова угода № 1 від 23.04.2025 р. з ТОВ «АМ-СЕРВІС;

(4207) Договір № 211103 від 11.03.2021 р. про надання послуг по

декларуванню та митному оформленню товарів з ТОВ «АМ-СЕРВІС»

(4301) Договір № 180827 від 27.08.2018 р. про надання послуг транспортно- експедиційного обслуговування між ТОВ «ІСТАРОМА» та ТОВ «АМ-СЕРВІС

(4301) Договір № ТЕО 42373244 від 01.08.2022 транспортно-експедиторського обслуговування між ТОВ «АМ-СЕРВІС» та ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН»

(4301) Договір № 27/04/21 від 27.04.2021 р. надання послуг з перевезень вантажів між ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН» та ФОП ОСОБА_2 ;

(9000) Заява про надання дозволу на проведення фізичного огляду товарів № 251024/1 від 24.10.2025 р.;

(9000) Технічна та цінова інформація від 24.10.2025;

(9000) Доручення № 1 від 27.10.2025 р.;

(9000) Лист про надання всіх документів щодо товару № 251027/2 від

27.10.2025 р.;

(9610) Копія митної декларації країни відправлення № 292120250001037742 від

19.08.2025 .

Позивач отримані товари визначив митною вартістю - по першому (основному) методу (за ціною інвойсу по договору) (графи 42 і 43).

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, позивачем були додаткові документи: рахунок на оплату від 15.10.2025 № 41 за транспортне - експедиторське обслуговування; платіжну інструкцію від 16.10.2025 № 6; коносамент від 25.08.2025 № TJSHTCL-008325; Довідкову технічну інформацію; Договір про надання послуг транспортно-експедиторського обслуговування від 27.08.2018 № 180827; Заявку до договору № 180827 від 05.08.2025 № 250805;

Копію митної декларації країни відправлення від 19.08.2025 № 292120250001037742; Договір ТЕО від 01.08.2022 № 42373244; Додаткову угоду від 23.07.2025 № 2; Договір від 27.04.2021 № 27/04/21 та лист-відповідь від 28.10.2025 № 251028/3 з інформацією про виявлені розбіжності та про те, що декларантом надано вичерпний перелік документів, відсутність інших додаткових документів.

28.10.2025 р. Відповідачем винесено картку відмови №UA500500/2025/000827 в митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: згідно ч.6 ст.54 МКУ та ч.2 ст.58 МКУ заявлену декларантом митну вартість товару митним органом не може бути визнано за ціною угоди внаслідок: виявлених розбіжностей; не надання відповідно п.2 с.2 ст.52 митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; не підтвердження заявленої декларантом митної вартості шляхом надання додаткових документів.

Також, 28.10.2025 р. відповідач прийняв Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2025/000368/1, зазначаючи, що вартість товару слід визначати відповідно до ст. 64 Митного кодексу України. Прийняття такого рішення відповідач обґрунтував в графі 33 Рішення.

Також митним органом в оскаржуваному рішенні було здійснено коригування до рівня митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, з заявленої декларантом щодо одного товару, - щодо Центрифуги-фільтрувальної машини PS1000.

В графі 30 Рішення про коригування зазначено, що вартість товару скориговано з розрахунку 16,2954 Доларів США за одиницю, відповідно скоригована Відповідачем вартість загальної кількості товару 2270 кг склала 36 990,56 дол. США (замість визначеної Позивачем 10 000,00 дол. США).

Вважаючи дані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду із позовом.

Джерела права та висновки суду.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч.2 вищезазначеної статті 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до ч.ч.3-4 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.ч.5-6 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Суд зазначає, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та від 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч.4-5 ст.54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до ч.6 ст.54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч.2-8 ст.57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Як вже було зазначено судом вище, відповідач здійснив коригування заявленої позивачем митної вартості товарів із застосуванням резервного методу.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, підставою для його прийняття стало встановлення відповідачем тієї обставини, що надані позивачем документи містять розбіжності.

Щодо зауважень митного органу, що 1) в автотранспортній накладній (CMR) від 15.10.2025 № CL-008325 перевізник ФОП ОСОБА_1 , але довідка про транспортні витрати від 20.10.2025 № 251020 видана ТОВ «АМ-СЕРВІС», також в ній відсутнє посилання на договір на перевезення;

пунктом 7 частини десятої статті 58 Кодексу встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, як витрати на страхування цих товарів. то суд враховує наступне.

Позивач уклав з експедитором ТОВ «АМ-СЕРВІС» договір про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування № 180827 від 27.08.2018 р.

На виконання вказаного договору та Заявки № 250805 від 05.08.2025 р. експедитор ТОВ «АМ-СЕРВІС» здійснив організацію перевезення імпортованих товарів за маршрутом порт Шанхай, Китай - с. Калаглія, Овідіопольський район, Одеська обл., Україна.

Згідно договору про надання послуг транспортно-експедиційного обслуговування № 180827 від 27.08.2018 р. з ТОВ «АМ-СЕРВІС»:

.Замовник доручає, а Експедитор приймає на себе зобов`язання за винагороду та за рахунок Замовника здійснювати організацію транспортно-експедиторського обслуговування щодо організації та забезпечення перевезення внутрішніх, експортно-імпортних та транзитних вантажів... (п. 1.1. договору).

... Експедитор зобов`язаний за дорученням Замовника організувати перевезення вантажу обраним Експедитором або Замовником транспортом, укласти від свого імені або від імені Замовника договір перевезення вантажу (п. 3.3.4. договору).

...Експедитор має право укладати договори та угоди з перевізниками... експедиторськими та іншими організаціями...для виконання своїх обов`язків по договору (п. 3.4.2. договору).

Згідно чинного законодавства та умов договору, експедитор - не є перевізником, натомість приймає на себе зобов`язання організувати перевезення на замовлення клієнта, та залучити для цього третіх осіб, в тому числі і перевізників.

Відповідно, довідка про транспорті витрати видавалась саме ТОВ «АМ-СЕРВІС».

Для виконання заявки на перевезення вантажів Позивача, ТОВ «АМ-СЕРВІС» залучило експедитора ТОВ «КОНСОЛЬЛАЙН», на підставі договору транспортно- експедиторського обслуговування № ТЕО 42373244 від 01.08.2022 р., яке в свою чергу - залучило фактичного перевізника ФОП ОСОБА_2 , на підставі Договору надання послуг перевезень вантажів № 27/04/21 від 27.04.2021 р. В автотранспортній накладній (CMR) від 15.10.2025 № CL-008325 вказаний фактичний перевізник ФОП ОСОБА_1 , з яким як у Позивача, так і у Експедитора ТОВ «АМ-СЕРВІС» - відсутні договірні відносини.

Таким чином, фактичним перевізником вантажу є ФОП ОСОБА_2 , проте експедируванням та організацією вказаного перевезення займалось саме ТОВ «АМ- СЕРВІС», на підставі укладеного з Позивачем договору.

Документи про дані правовідносини були надані Відповідачу разом з поясненнями по виявленим зауваженням, але безпідставно не прийняті до уваги.

Таким чином, посилання представника відповідача, у рішенні від 28 жовтня 2025 року №UA500500/2025/000368/1 - що перевізником товару є ФОП ОСОБА_3 згідно CMR але довідка про транспортні витрати видана ТОВ «АМ-Сервіс» є неспроможними, оскільки факт залучення третіх осіб до перевезення вантажу жодним чином не свідчить про наявність договірних відносин у позивача з будь-якими іншими особами аніж ТОВ «АМ-Сервіс»».

Щодо зауважень відповідача проте, що відповідно до пункту 8 частини другої статті 53 Кодексу страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, надаються для підтвердження митної вартості товару незалежно від включення/ невключення таких витрат на страхування до ціни товару. П.14 договору TCT202505J30 від 30.05.2025 зазначено, що страхування має бути покрито за рахунок продавця. Однак до митного оформлення декларантом не надано документи, які містять відомості про вартість страхування вантажу згідно з Договором, та не зазначено витрати на страхування в графі 22 декларації митної вартості, що свідчить про невключення такої складової митної вартості до ціни, що була фактично сплачена за оцінюваний товар, відповідно до пункту 7 частини десятої статті 58 Кодексу, то суд зазначає наступне.

Згідно Додаткової угоди № 2 від 23.07.2025 р. до контракту, пункт 14 контракту купівлі-продажу № ТСТ202505J30 від 30.05.2025, був змінений сторонами, та між сторонами досягнута домовленість, що «вантаж не підлягає страхуванню», що свідчить про відсутність розбіжностей у наданих документах щодо відсутності витрат на страхування.

Таким чином вимога відповідача зазначати відомості про страхування, якщо у Договорі визначено, що він не підлягає страхуванню, є необгрунтованою.

Щодо зауважень відповідача, що у наданій до митного оформлення копії митній декларації країни відправлення 292120250001037742 відсутні будь-які печатки митниці країни відправлення/експортера/декларанта. Наявний на бланку митної декларації QR-код не зчитується. Копія митної декларації країни відправлення від 19.08.2025 № 292120250001037742 містить посилання на коносамент № 264567870Е який для митного контролю не надано. Також копія митної декларації країни відправлення не містить в собі посилання на рахунок-фактуру та контракт то суд зазначає наступне.

Разом із тим, суд зазначає, що митна декларація країни відправлення відповідно до частини 3 статті 53 МК України є документом, який митний орган вправі додатково витребувати з метою усунення розбіжностей, підробки чи неточності виявлених у документах, які підтверджують митну вартість та вказані у частині 1 статті 53 МК України, натомість митна декларація країни відправлення не є документом, який підтверджує митну вартість товару, тому митний орган не міг посилатися на виявлені у ній розбіжності. Отже, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни.

При цьому суд зауважує, що позивач не може впливати на зміст експортної декларації в країні відправлення товару заповненої продавцем, проте назва товару, ціна, продавець та отримувач товару відповідають даним указаним позивачем у митній декларації.

Щодо зауважень відповідача, проте що в декларації заявлені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця що може свідчити про невідповідність даним про вартість перевезення фактичним затратам у зв`язку із наявністю додаткових витрат на транспортування, то суд зазначає наступне.

Згідно умов «Інкотермс -2020» Покупець оплачує перевезення, страховку, витрати по розвантаженню та транспортуванню в точку призначення. Передача ризиків відбувається в момент, коли ватаж потрапляє на борт судна в порту відвантаження . За звичай FOB також вказує на порт навантаження. Усі витрати і ризики з доставки товару до порту призначення, перевантаження і транспортування на склад, а також митного оформлення, лягають на покупця.

Згідно п.7 Контракту умови поставки – FOB, порт Шанхай Китай та за даних умов передача ризиків втрати товару відбувається в порту Шанхай Китай, що відповідає даним вказаним позивачем у гр.20 митній декларації 25UA50050000033437U0 та документам на підтвердження витрат на транспортування товару наданим при декларуванні товару позивачем, а тому розбіжності відсутні.

Щодо зауважень відповідача, проте, що рахунок на оплату від 15.10.2025 № 41 за транспортне - експедиторське обслуговування не містить реквізити договору, на підставі якого створено рахунок. Пункт 8 рахунку містить інформацію про експедиторську винагороду, але не зазначено про яку саме винагороду (за послуги на території України або за її межами). В рахунку зазначено про суму ПДВ але не зазначено інформацію про її складові. З огляду на маршрут транспортування товару (SHANGHAI, CHINA - GDANSK,POLAND) при умовах поставки FOB Шанхай, експедитор повинен надавати послуги з розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk. Однак, відомості про вартість витрат таких послуг, які є складовими митної вартості, не включеніуграфу21 декларації митної вартості до ЕМД, то суд зазначає наступне.

Наявність реквізитів договору в рахунку на оплату - не є обов`язковим та не передбачено жодною нормою чинного законодавства. Відсутність посилання на номер договору в рахунку - не робить його недійсним, та жодним чином не впливає на митну вартість товару.

У Довідці про транспортні витрати № 251020 від 20.10.2025, виданої ТОВ «АМ- СЕРВІС» зазначено, що вартість складової «міжнародного» транспортування вантажу за маршрутом м. Шанхай (Китай) - пункт пропуску «Рава-Руська-Хребенне» (Україна) склала 55 961, 00 грн., що збігається з Рахунком на оплату від 15.10.2025 № 41.

Також в рахунку на оплату від 15.10.2025 № 41 «міжнародні» складові послуг зазначені в п. 1-3 рахунку, загальна вартість яких - 55 961, 00 грн.:

морське перевезення за межами території України - 30 586, 00 грн.;

навантажувально-розвантажувальні роботи за межами території України - 9 375, 00 грн.;

міжнародні транспортні послуги за межами території України - 16 000, 00 грн.

Тобто послуги розвантаження, перевантаження та обробки товару в порту Gdansk належним чином включені до складових митної вартості та включені у графу 21 декларації митної вартості, а також мають своє документальне підтвердження.

Всі інші «складові» рахунку, в тому числі й п. 8 «експедиторська винагорода» - стосуються послуг, наданих на території України.

При цьому жодною нормою чинного законодавства не передбачено обов`язку декларанта зазначати інформацію про складові нарахованого ПДВ.

До того ж, митний орган має перевіряти правильність визначення декларантом числового значення митної вартості товару, що декларується в межах переліку документів, визначених ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України, а не здійснювати перевірку та надавати власний юридичний аналіз порядку оподаткування операцій декларанта чи його контрагентів.

В свою чергу, посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 21.02.2018 у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.

Наявність у названій системі інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.

Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. у справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.

Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.

Таким чином, дослідивши надані позивачем для митного оформлення документи, копії яких містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позивач надав усі документи, необхідні для визначення митної вартості, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами обставин надання неповних відомостей, а також існування розбіжностей, неточностей, які б впливали на рівень митної вартості товарів, ознак підробки цих документів або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а відтак позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Істарома» є такими, що підлягають задоволенню.

У п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Відповідно до ст.9 КАС України розгляд та вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.72 та ч.1 ст.73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Під час перевірки правомірності оскаржуваних рішень суд керується критеріями закріпленими у ст.2 КАС України, які повною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд прийшов до висновку про те, що вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем за подання адміністративного позову сплачений судовий збір в розмірі 5328,44грн., що підтверджується платіжною інструкцією №3 від 13.11.2025р.

Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, та те, що позивач мав сплатити судовий збір у сумі 3632,55грн то відповідно до ст.139 КАС України з Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Істарома» підлягає стягненню сума витрат у розмірі 3632,55грн.

При цьому ч.1 ст.139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зміст наведених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на залучення перекладача підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд встановлює розмір витрат на залучення перекладача на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Витрати на залучення перекладача мають бути документально підтверджені та доведені договором, рахунками, платіжним документом про оплату таких послуг тощо.

На підтвердження понесених витрат на переклад документів, представником позивача надано рахунок №27/2025 від 19.11.2025 року, Акт надання послуг №27 від 25.11.2025 року, платіжну інструкцію №2 від 10.11.2025 року.

Аналізуючи все вищенаведене суд вказує на те, що з наданих доказів на обґрунтування судових витрат позивача, вбачається, що переклад здійснювався документів, які наявні в матеріалах справи №420/38319/25.

За таких обставин, з огляду на доведеність позивачем фактичного розміру понесених витрат на залучення перекладача та здійснення ним перекладу суд дійшов до висновку щодо задоволення заяви позивача про компенсацію судових витрат в частині компенсації витрат на переклад документів у сумі 5200грн..

Керуючись ст.ст. 8, 9, 72, 77, 80, 134, 142, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА» до Одеської митниці задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці № UA500500/2025/000368/1 від 28 жовтня 2025 р.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500500/2025/000827 від 28 жовтня 2025 р.

Стягнути з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю " ІСТАРОМА " суму сплаченого судового збору у розмірі 3632,55грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА» судові витрати пов`язані із залученням перекладача у розмірі 5200,00 грн.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та строки, встановлені ст.ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІСТАРОМА» (67813, Одеська обл., Овідіопольський р-н, село Калаглія, вул. Степова, 40-А) код ЄДРПОУ 32572363.

Відповідач: Одеська митниця (65078, м.Одеса, вул.Лип Івана та Юрія, буд.21-А, код ЄДРПОУ 44005631).

Суддя Е.А.Іванов