Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №420/36149/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/36149/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити виплати,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області, що полягає у неправильному нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки без врахування положень, передбачених Кодексом законів про працю України та «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані мною 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки, з урахуванням положень передбачених Кодексом законів про працю України та «Порядком обчислення середньої заробітної плати», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», з врахуванням раніше виплачених сум;

зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити виплату відшкодування у розмірі середнього заробітку за весь час затримки належних звільненому працівникові сум у строки визначених Кодексом законів про працю України за період визначений судом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розрахунок грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки при звільненні зі служби здійснювалось виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, а саме з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за службу в поліції, надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції та премії.

Отже, Головним управлінням Національної поліції в Одеській області не проведено усіх необхідних розрахунків, зокрема: не враховано при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані (96) дні щорічні основної відпустки повного грошового забезпечення, яке виплачувалося на день звільнення Позивача із служби, в частині врахування додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою №168.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 27.10.2025 відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

04.11.2025 року за вхід.№ЕС/116492/25 надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідно до п. 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення поліцейських входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, саме винагороди, які мають постійний характер. За своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, тому не може бути врахована при виплаті грошової компенсації за невикористані дні щорічні основної відпустки.

11.11.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №118926/25), у якій вона заперечила доводи відповідача.

24.11.2025 від представника ГУНП в Одеській області надійшли заперечення на відповідь відзив (вх. №ЕС/123715/25), у яких підтримано позицію викладену у відзиві.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Згідно копії наказу ГУНП в Одеській області (по особовому складу) №1112о/с від 05.09.2025, яким, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) ОСОБА_1 , установлено виплатити грошову компенсацію за:

05 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік;

30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік;

08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік;

17 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік;

16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік;

20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період служби з 01 січня 2025 року до дня звільнення.

Згідно листа від 27.11.2025 №186788-2025, розмір грошового забезпечення позивача для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки становив 6440,00 грн. (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, 15% надбавка за стаж служби в поліції, 40% надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції).

03.10.2025 позивач звернувся до Начальника ГУНП в Одеській області з проханням здійснити перерахунок та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, з урахуванням додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168.

З відповіді управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП в Одеській області, оформленої листом №220705-2025 від 16.10.2025, вбачається: «додаткова винагорода, яка встановлюється пунктом 1 Постанови №168, не є додатковим видом грошового забезпечення, яка має постійний характер. Тому, підстави для включення її до складу грошового забезпечення, з якого повинна бути обрахована одноразова грошова допомога при звільненні, відсутні.»

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом, що визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України є Закон України "Про Національну поліцію України" від 02.07.2015 за №580-VIII (надалі по тексту також - Закон України "Про Національну поліцію України", Закон №580-VIII).

Відповідно до статті 1 Закону №580-VIII Національна поліція України (надалі по тексту також поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

У своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами (частина 1 статті 3 Закону №580-VIII).

За змістом частини 1 статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Поліцейські проходять службу в поліції: на посадах у центральному органі управління поліції, територіальних органах, закладах, установах поліції; під час перебування в розпорядженні згідно з положеннями статті 67 цього Закону; під час навчання на денній формі навчання за державним замовленням у закладі вищої освіти із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських; під час прикомандирування до Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування згідно з положеннями статті 20 Закону України "Про статус народного депутата України", статті 29 Закону України "Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим" та статті 33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад"; під час відрядження до державних органів, установ та організацій згідно з положеннями статті 71 цього Закону.

Згідно пункту 4 частини 10 статті 62 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 94 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Пунктом 3 Порядку виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року за №260 (надалі по тексту також Порядок №260), визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 за №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Абзацом 10 пункту 8 Розділу III Порядку № 260 визначено, що виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення. У випадках припинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 8 розділу І цих Порядку та умов, і призупинення виплати грошового забезпечення з підстав, зазначених у пункті 7 цього розділу, виплата компенсації за невикористану відпустку проводиться з розміру грошового забезпечення, яке було встановлено на день припинення (призупинення), крім премії.

Зі змісту листа від 27.11.2025 №186788-2025 вбачається, що розмір грошового забезпечення позивача для розрахунку компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки становив 6440,00 грн. (посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, 15% надбавка за стаж служби в поліції, 40% надбавка за специфічні умови проходження служби в поліції).

Таким чином, розмір компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки розраховано без урахування допомоги, передбаченої Постановою №168.

Свою позицію щодо відсутності підстав для врахування отриманої позивачем додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 при виплаті компенсації за невикористані відпустки за фактично відпрацьований час, відповідач обґрунтовував тим, що виходячи з приписів пункту 3 розділу І Порядку №260, до складу грошового забезпечення входять щомісячні додаткові види грошового забезпечення, зокрема, винагороди, які мають постійний характер, тому для включення додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 до розрахунку компенсації за невикористану відпустку необхідно з`ясувати чи має така винагорода постійний характер.

Вирішуючи питання того, чи є додаткова винагорода, передбачена Постановою №168, винагородою, яка має постійний характер, Верховний Суд зазначав, що пункт 1 Постанови №168 чітко і однозначно передбачає, що:

- додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою поліцейського, оскільки установлюється на період дії воєнного стану та прямо залежить від наявності (дії) в Україні правового режиму воєнного стану;

- розмір додаткової винагороди не є сталим, адже вона виплачується пропорційно в розрахунку на місяць в залежності від виконання завдань та часу приймання поліцейським участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;

- визначається наказами командирів (начальників).

Отже за відсутності принаймні однієї із указаних умов, виплата додаткової винагороди не здійснюється.

Таким чином, за своєю правовою природою, додаткова винагорода, установлена пунктом 1 Постанови №168, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.01.2025 у справі №200/1564/24, від 27.03.2025 у справі №240/2921/23.

Застосовуючи коментовану правову позицію суд зазначає, що правовідносини у справах №200/1564/24, №240/2921/23 та у справі що розглядається є відмінними, втім указаний підхід підлягає врахуванню для з`ясування правової природи додаткової винагороди, встановленої пунктом 1 Постанови №168.

Отже, такий висновок є застосовним до спірних правовідносин та суд не знаходить підстав для відступу від останнього.

Натомість, абзац 1 пункту 6 розділу VI Порядку №260 та абзац 10 пункту 8 Розділу III Порядку №260 не містить жодних застережень щодо заборони урахування одноразових додаткових видів грошового забезпечення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється виплата грошової компенсації за невикористану відпустку.

Водночас, за приписами коментованих норм виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби.

Витягами з особової картки ОСОБА_1 (№015-3966), наданими УФЗБО ГУНП в Одеській області підтверджено, що позивач отримувала додаткову винагороду, згідно постанови КМУ №168. Не заперечується вказані обставини і відповідачем.

Отже, під час визначення розміру грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної оплачуваної відпустки, відповідачем протиправно не було враховано у складі грошового забезпечення позивача додаткову щомісячну винагороду, передбачену Постановою №168, яку позивач отримувала перед звільненням.

Верховний Суд у постанові від 20.08.2024 у справі №420/693/23 дійшов висновку, що оскільки додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з березня 2022 року і до дня її звільнення, то указана винагорода входить до складу грошового забезпечення.

Разом з цим, судом встановлено, що згідно копії наказу ГУНП в Одеській області (по особовому складу) №1112о/с від 05.09.2025, яким, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію», звільнено зі служби в поліції за пунктом 7 частини першої статті 77 (за власним бажанням) ОСОБА_1 , установлено виплатити грошову компенсацію за:

05 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік;

30 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2020 рік;

08 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2021 рік;

17 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2023 рік;

16 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за 2024 рік;

20 діб невикористаної щорічної основної оплачуваної відпустки за період служби з 01 січня 2025 року до дня звільнення.

У позовних вимогах ОСОБА_1 просить здійснити перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Виходячи з математичного розрахунку, 96 днів щорічної основної оплачуваної відпустки розраховано позивачем за період з 2019 по 2025 роки.

Натомість, постанова КМУ №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" прийнята 28.02.2022 та діє протягом періоду воєнного стану.

У 2019, 2020 та 2021 роках в Україні воєнний стан не діяв, а тому ретроспективне застосування приписів Постанови №168 є неможливим.

Відтак, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Позовні вимоги підлягають задоволенню в частині виплат компенсації за невикористані нею 53 (17 +16 + 20) дні щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період 2023-2025 роки, з врахуванням раніше виплачених сум.

В процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити виплати – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Одеській області щодо не включення щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», до складу суми місячного грошового забезпечення ОСОБА_1 , з якого нараховувалась та виплачувалась компенсація за 53 (п`ятдесят три) невикористані дні щорічної основної відпустки за період 2023-2025 років.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату компенсації за невикористані нею 53 (п`ятдесят три) дні щорічної основної оплачуваної відпустки з урахуванням щомісячної додаткової винагороди, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період 2023-2025 роки, з врахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Національної поліції в Одеській області (адреса: 65080, м. Одеса, вул. Академіка Філатова, буд. 15-А, ЄДРПОУ 40108740, електронна пошта: chchgunp@od.police.gov.ua)

Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА