Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №420/32203/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/32203/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22.09.2025 надійшов позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Ухвалою судді від 29.09.2025 року позов залишено без руху.

За вх.№ ЕС/104547/25 від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позову.

За вх.№ ЕС/113613/25 від представника позивача до суду надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою судді від 05 листопада 2025 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що Позивач проходить військову службу у військовий частині НОМЕР_1 , у званні солдат, був призваний для проходження військової служби по мобілізації під час дії воєнного стану. На момент мобілізації з 12.02.2025 ОСОБА_1 проживав разом з батьками, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Батько позивача - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до довідки МСЕ № 099440 є особою з інвалідністю II групи, має потребу в постійному сторонньому догляді. Мати позивача, ОСОБА_3 , також потребує постійного стороннього догляду. Позивач подав по команді рапорт та документи, які підтверджують підстави звільнення згідно пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Розглянувши рапорт позивача, відповідно до аркуша погодження наявності підстав для звільнення солдата ОСОБА_4 згідно рапорту від 13.08.2025 № 19204, командир військової частини НОМЕР_1 прийняв таке рішення: начальнику відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 : відмовити військовослужбовцю у звільненні з військової служби за наданим рапортом із вказаними матеріалами; протягом п`яти діб надати військовослужбовцю письмову відмову з обґрунтування підстав відмови. Письмової відмови з обґрунтуванням підстав відмови військовослужбовцю ОСОБА_1 не було надано. В аркуші погодження вбачається, що помічником командира з правової роботи – начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 не було погоджено наявність підстави для звільнення з військової служби позивача через те, що документи не відповідають вимогам пп. 26 п. 5 додатку 19 до наказу Міністерства оборони України від 10.04.2009 № 170, а саме відсутній МСЕК чи ЛКК із вказанням про потребу у постійному сторонньому догляді для батька. Позивач вважає відмову у звільненні протиправною, оскільки ним дотримано вимоги, встановлені чинним законодавством щодо порядку оформлення, подачі рапорту про звільнення, та надання документів, які підтверджують підстави звільнення.

17 листопада 2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. №ЕС/121268/25), де зазначено, що командування військової частини НОМЕР_1 позовні вимоги позивача не визнає та вважає, що в їх задоволенні слід відмовити. Позивачем не наведено жодного доказу стосовно неправомірних дій з боку відповідача. Фактично відсутнє обґрунтування будь-яких вимог до відповідача, обґрунтування неправомірних дій посадових осіб військової частини, які врешті решт стали підставою для порушення прав позивача. Чим саме командування військової частини порушило права позивача, із позовної заяви не встановлено, та не може бути встановлено, у зв`язку з тим, що такі порушення відсутні. Підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби за заявленою підставою є відсутність висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з чітким визначенням про потребу в постійному догляді. В переліку документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби, визначеного додатком 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 №170 (зі змінами), згідно підпункту 26 пункту 5, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», - вказані чітко визначені назви документів, серед яких має бути висновок медико-соціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, де чітко зазначено про потребу в постійному догляді.

28.11.2025 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив (Вхід. №ЕС/124862/25) де зазначено, що твердження представника військової частини НОМЕР_1 у відзиві не відповідає фактичним обставинам. До рапорту були додані висновки ЛКК Комунального некомерційного підприємства «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради за формою № 080-4/о, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407. Висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 215 від 03.06.2025 підтверджує, що батько позивача ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, крім того підкреслені, як необхідні такі соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок про наявність порушень функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі № 281 від 15.07.2025 підтверджує, що мати позивача ОСОБА_3 також потребує постійного стороннього догляду, підкреслені, як необхідні такі соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Ці висновки надані ЛКК за формою № 080-4/о, затвердженою Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407. Наявність копій висновків ЛКК № 215 від 03.06.2025, № 281 від 15.07.2025 в додатках до рапорту відповідачем проігнорована. У відзиві взагалі не згадано про ці документи. У висновках ЛКК № 215 від 03.06.2025, № 281 від 15.07.2025 чітко вказано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потребують постійного стороннього догляду.

01 грудня 2025 року до суду від представника відповідача надійшли заперечення (Вхід. №ЕС/126473/25) де зазначено,що позивач у відповіді на відзив не спростував доводи відповідача та не навів законних підстав для задоволення адміністративного позову.

Підставою для прийняття відповідачем рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби за заявленою підставою є відсутність висновку медико-соціальної експертної комісії або лікарськоконсультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи з чітким визначенням про потребу в постійному догляді. Крім того, поняття «догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», оскільки за своєю суттю в першому випадку це явище (дія), а по-другому випадку - часовий показник у вигляді безперервності. При цьому, поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.

Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 від 09.02.1998 року, виданим Татарбунарським РВУМВС України в Одеській області (а.с. 11-12).

Згідно з витягом з реєстру Татарбунарської територіальної № 2025/009386658 від 11.07.2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 11.09.2007 року проживає за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 14).

З військового квитка серії НОМЕР_3 від 24.05.1995 року, вбачається, що позивач з 12 лютого 2025 року проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія (а.с. 25-28).

13 серпня 2025 року позивач подав по команді начальнику медичного пункту артилерійськовго дивізіону військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення його з військової служби у запас па підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

До рапорту від 13 серпня 2025 року позивачем додано: завірену копію паспорта ОСОБА_1 НОМЕР_2 ; завірену копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 НОМЕР_4 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 №2025/009386658; завірену копію картки платника податків ОСОБА_1 ; завірену копію паспорта ОСОБА_2 НОМЕР_5 ; витяг з реєстру територіальної громади ОСОБА_2 №2025/009437691; завірену копію картки платника податків ОСОБА_2 ; завірену копію посвідчення ОСОБА_2 НОМЕР_6 ; завірену копію довідки ОСОБА_2 МСЕ № НОМЕР_7 ; завірену копію висновку ОСОБА_2 №215; завірену копію паспорта ОСОБА_3 НОМЕР_8 ; витяг з реєстру територіальної громади Колотенко Любов Самійлівна; завірену копію посвідчення ОСОБА_3 НОМЕР_9 ; завірену копію висновку ОСОБА_3 №281; завірену копію медичного висновку ОСОБА_3 №259; акт обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 від 04.08.2025р.; довідка про проживання ОСОБА_1 №03-20/6339 від 05.08.2025p..

З аркушу погодженння рапорту від 13.08.2025 року солдата ОСОБА_4 , вбачається, що рапорт позивача не погоджено оскільки помічником командира 3 правової роботи начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 в резолюції зазначено про непогодження рапорту, оскільки документи не відповідають вимогам п.п. 26 п.5 додатку 19 до наказу МОУ №170, а саме відсутні МСЕК чи ЛКК із вказанням про потребу у постійному стороньому длгляді для батька.

Вважаючи відмову у звільненні протиправною позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232-XII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України (ч.1). Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.

Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває.

Прийняття на військову службу до Збройних Сил України, проходження військової служби та звільнення з військової служби визначені Законом № 2232-XII.

В ст. 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), визначено підстави для звільнення з військової служби.

Відповідно до пп. «г», п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції, яка діяла на дату подачі та розгляду рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Приписами п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13).

Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).

Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).

В п. 225 Положення №1153/2008 зазначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється: під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них (п.п.2).

Приписами п. 233 Положення №1153/2008 визначено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.

Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.

Механізм оформлення, подання, реєстрації, розгляду, прийняття та повідомлення рішення за результатами розгляду рапортів військовослужбовців у Міністерстві оборони України визначено в Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженому наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (далі Порядок № 531).

В п. 2 розділу І Порядку № 531 зазначено, що з питань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, а також особистих питань військовослужбовець звертається з рапортом до безпосереднього командира (начальника), а у разі якщо він не може вирішити порушені у рапорті питання,- до наступного прямого командира (начальника).

З досліджених матеріалів справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 проходячи військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді водія медичного пункту самохідного артилерійського дивізіону 13.08.2025 року подав рапорт про звільнення з військової служби у запас по команді – начальнику медичного пункту артилерійського дивізіону.

Рапорт позивача від 13.08.2025 відповідно до п.6 розділу ІІІ Порядку № 531 зареєстрований 13.08.2025 року у військовій частині НОМЕР_1 за № 1/15/19204.

13.08.2025 року рапорт ОСОБА_1 про звільнення погоджений начальником медичного пункту самохідного артилерійського дивізіону та командиром самохідного артилерійського дивізіону.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку № 531, командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції.

У відпоідності до п.4 розділу ІІІ Порядку № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті.

З аркушу погодженння рапорту від 13.08.2025 року солдата ОСОБА_4 , вбачається, що рапорт не погоджено оскільки помічником командира 3 правової роботи начальника юридичної служби військової частини НОМЕР_1 в резолюції зазначено про непогодження рапорту, оскільки документи не відповідають вимогам п.п. 26 п.5 додатку 19 до наказу МОУ №170, а саме відсутні МСЕК чи ЛКК із вказанням про потребу у постійному стороньому догляді для батька.

Наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009 затверджено Інструкцію про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454), (далі Інструкція № 170) (редакція чинна станом на дату подачі та розгляду рапорту)

В п. 12.11 розділу XII Інструкції №170, зазначено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (п.12.11).

02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706 та в додатку 19 до Інструкції визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.

В п.п. 26 п.5 Переліку зазначено документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім`ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи:

- документи, які підтверджують відповідні родинні зв`язки з цією особою (особами);

- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім`ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт перевірки сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;

- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою згідно з наказом Мінсоцполітики від 21 вересня 2015 року № 946;

- висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи за формою згідно з наказом МОЗ від 10 грудня 2024 року № 2067, про потребу в постійному догляді.

З досліджених матеріалів справи, що були надані відповідачу до рапорту позивача від 13.08.2025 року та в подальшому позивачем та відповідачем до суду, судом встановлено, що батьком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_2 , а матірю ОСОБА_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 від 12.03.1977 р.(а.с.13зв.).

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_5 (а.с. 15).

Відповідно до довідки МСЕ Одеської Кардіологічної МСЕК № 1 серії 2-18ОБ № 099440 від 29.09.2003, ОСОБА_2 , 1945 р.н. встановлено 2 групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково (а.с. 18зв.).

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_6 від 25.10.2002 р.(а.с. 18).

Згідно медичного висновку лікарської комісії №215 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради від 03.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (підкреслено вказані послуги). Потребує постійного сторонього догляду (дописано послугу) (а.с. 19).

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджено паспортом серії НОМЕР_8 (а.с. 16зв.-17).

ОСОБА_3 , отримує пенсію за віком, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_9 від 28.11.2003р.

Згідно медичного висновку лікарсько-консультативної комісії КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради № 259 від 25.06.2025 року у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено церебральний атеросклероз. ХЦВН ІІ стійкий цефалгічний, виразний вестибулопатичний, вертигімозний, астено-невротичний синдром. УХС. Стенокардія напруги ІІФК. Гіпертонічна хвороба ІІст. Ст. 2 р. 4. Гіпертонічне серце ІІ. СН ІІ А №УНА ІІ. Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу ПФР І-ІІ.

Згідно медичного висновку лікарської комісії №281 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради від 15.07.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (підкреслено зазначені послуги). Потребує постійного сторонього догляду (дописано послугу) (а.с. 19зв.).

З Акту обстеження сімейного стану військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що батько військовослужбовця – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного догляду (згідно висновку № 215 від 03.06.2025. Інші члени сімї військовослужбовця: мати – ОСОБА_3 , проживає: АДРЕСА_1 , потребує постійного догляду (висновок № 281 від 15.07.2025). Встановлено, що інші особи. Які здійснюють або можуть здійснювати догляд за ОСОБА_5 , окрім ОСОБА_6 – відсутні (а.с.20).

Підставою непогодження відповідачем рапорту ОСОБА_1 від 13.08.2025 р. про звільнення з військової служби через сімейні обставини на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII зазначено, що подані документи не відповідають вимогам п.п. 26 п.5 додатку 19 до наказу МОУ №170, а саме відсутні висновок МСЕК чи ЛКК із вказанням про потребу у постійному стороньому догляді для батька.

Отже відповідач вважає медичний висновок №215 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, виданого лікарською комісією КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради від 03.06.2025, де рекомендовано соціальні послуги ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи та постійного сторонього догляду, не належним доказом для звільнення позивача з військової служби згідно рапорту від 13.08.2025 року.

При вирішенні питання допустимості висновків лікарської комісії № 215 від 03.06.2025 року виданої ОСОБА_2 та лікарської комісії № 281 від 15.07.2025 року виданої ОСОБА_3 на підтвердження необхідності здійснення військовослужбовцем постійного догляду за батьком та матірю та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд зазначає наступне.

В абзаці 8 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.10.2005 №2961-IV (в редакції чинній до 31.12.2024 року), було визначенно поняття медико-соціальної експертизи - це встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Згідно ч.1 ст 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» (в редакції чинній до 31.12.2024 року), було визначено, що медико-соціальна експертиза щодо осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я.

Процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначалася Положенням про медико-соціальну експертизу, яка була затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317.

Постанова Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, втратила чинність з 01.01.2025 року.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» від 19.12.2024 № 4170-IX (чинний з 31.12.2024 року), абз 8 ч.1 ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» викладено в новій редакції: медико-соціальна експертиза дитини - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, підгрупи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності".

Також Законом України від 19.12.2024 № 4170-IX статтю 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» викладено в новій редакції зокрема: дітям інвалідність встановлюється лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я у порядку, визначеному законодавством.

Отже з аналізу зазначених приписі вбачається, що медико-соціальна експертна комісія мала повноваження визначати потребу хворим, що досягли повноліття у сторонньому нагляді, догляді або допомозі в межах процедури проведення медико-соціальної експертизи, тобто під час встановлення (чи перегляду) інвалідності або ступеня обмеження життєдіяльності до 01.01.2025 року.

При цьому документів медико-соціальної експертної комісії, щодо потреби ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у постійному догляді відповідачу та до суду не надавалися.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.11.2013 №917 затверджено Положення про лікарсько-консультативну комісію, яке визначає механізм проведення медико-соціальної експертизи хворих, що не досягли повноліття, і потерпілих від нещасного випадку на виробництві дітей віком від 15 до 18 років, дітей з інвалідністю з метою встановлення ступеня обмеження життєдіяльності під час взаємодії із зовнішнім середовищем та часу настання інвалідності.

В п.п. 1 п. 7 Положення передбачено, що лікарсько-консультативні комісії, з-поміж іншого, визначають: наявність стійкого розладу функцій організму та відповідно можливі обмеження життєдіяльності дитини під час взаємодії із зовнішнім середовищем; категорію "дитина з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю підгрупи А", причину і час настання інвалідності, а також ступінь втрати працездатності (у відсотках) у дітей віком від 15 до 18 років, які потерпіли від нещасного випадку на виробництві; потребу дитини з інвалідністю у забезпеченні її технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань; потребу дитини з інвалідністю у медичній допомозі та соціальних послугах, в тому числі додатковому харчуванні, у забезпеченні лікарськими засобами, постійному сторонньому догляді, диспансерному нагляді, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування тощо; ступінь стійкого обмеження життєдіяльності для направлення дитини з інвалідністю до реабілітаційних установ та інших установ, що здійснюють соціальне обслуговування.

Також повноваження лікарсько-консультативної комісії визначено в Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.04.2008 №189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 №1066) (далі - Порядок №189).

Відповідно до п. 1 розд. ІІІ Порядку №189 при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються лікарсько-консультативні комісії.

До основних завдань лікарсько-консультативних комісій належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до медико-соціальної експертної комісії для встановлення інвалідності; 3) надання до медико-соціальної експертної комісії документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання) (п.2 розд. ІІІ Порядку №189).

Повноваження лікарсько комісії визначено і в Інструкції про порядок надання висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затвердженій наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу (далі - висновок ЛКК) видається лікарською консультативною комісією (далі - ЛКК) закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1 Інструкції №667). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров`я, у структурі якого перебуває ЛКК (п.8 Інструкції №667).

Висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 № 667.

Проаналізувавши вище зазначені приписи чинного законодавства, суд дійшов висновку, що висновок ЛКК надається щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою визначеною наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667.

Суд звертає увагу, що висновок ЛКК за формою визначеною наказом Міністерства охорони здоров`я України від 31.07.2013 №667 відповідачу та до суду не надавався.

Кабінетом Міністрів України 15 листопада 2024 року прийнята постанова № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи» (чинна з 26.11.2024), якою затверджено «Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи» (далі Постанова №1338).

В п. 2 Постанови № 1338, зазначено, що з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Відповідно до п.п. 9 п. 9 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, експертні команди зокрема: встановлюють потребу в постійному сторонньому догляді.

Постановою №1338 затверджено Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, в якому визначено процедуру проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання), а саме повнолітніх громадян України, іноземців або осіб без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах, з обмеженнями повсякденного функціонування ….

В п. 40 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, зазначено, що за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення (або визначення) відповідно до законодавства зокрема: потреби у постійному сторонньому догляді.

Форму рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи затверджено Наказом Міністерства охорони здоров`я від 10.12.2024 № 2067.

Отже з 01.01.2025 року проведення оцінювання повсякденного функціонування повнолітньої особи щодо потреби у постійному сторонньому догляді, здійснюється експертними командами, які сформовані та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я та за результатами проведення оцінювання експертна команда приймає рішення щодо встановлення чи невстановлення потреби у постійному сторонньому догляді.

До суду не надано доказів проведення оцінювання повсякденного функціонування ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняття експертною командою рішення щодо встановлення потреби у постійному сторонньому догляді.

На підтвердження потреби в постійному догляді ОСОБА_2 відповідачу та в подальшому до суду надано висновок лікарської комісії №215 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форми первинної облікової документації №080-4/о), виданого КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради від 03.06.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (підкреслено вказані послуги). Потребує постійного сторонього догляду (дописано послугу), висновок дійсний до 03 грудня 2025 року (а.с. 19).

Також на підтвердження потреби в постійному догляді ОСОБА_3 відповідачу та в подальшому до суду надано висновок лікарської комісії №281 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (форми первинної облікової документації №080-4/о), виданого КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради від 15.07.2025, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (підкреслено вказані послуги). Потребує постійного сторонього догляду (дописано послугу), висновок дійсний до 15 січня 2026 року (а.с. 19зв.).

Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 за №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» (в редакції чинній на час виниклих правовідносин (червень-серпень 2015 року)).

Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції, такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги (п.2). висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації №025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 за №110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за №661/20974 (п.3).

В п. 7 Інструкції зазначено, що у пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.

Положенями ст. 16 Закону України «Про соціальні послуги» від 17 січня 2019 року № 2671-VIII визначено, що соціальні послуги за типами поділяються на: 1) прості соціальні послуги, що не передбачають надання постійної або систематичної комплексної допомоги (інформування, консультування, посередництво, надання притулку, представництво інтересів тощо); 2) комплексні соціальні послуги, що передбачають узгоджені дії фахівців з надання постійної або систематичної комплексної допомоги (догляд, виховання, спільне проживання, соціальний супровід, кризове втручання, підтримане проживання, соціальна адаптація, соціальна інтеграція та реінтеграція тощо); (ч.2); Соціальні послуги залежно від строку надання поділяються на послуги, що надаються: 1) екстрено (кризово) - невідкладно (протягом доби) у зв`язку з обставинами, що загрожують життю та/або здоров`ю отримувача соціальних послуг; 2) постійно - не менше одного разу на місяць протягом більше одного року; 3) тимчасово - не менше одного разу на місяць протягом до одного року; 4) одноразово (ч.4). Базовими є такі соціальні послуги: 1) догляд вдома, денний догляд; 2) підтримане проживання; 3) соціальна адаптація; 4) соціальна інтеграція та реінтеграція; 5) надання притулку; 6) екстрене (кризове) втручання; 7) консультування; 8) соціальний супровід; 9) представництво інтересів; 10) посередництво (медіація); 11) соціальна профілактика; 12) натуральна допомога; 13) фізичний супровід осіб з інвалідністю, які мають порушення опорно-рухового апарату та пересуваються на кріслах колісних, порушення зору; 14) переклад жестовою мовою; 15) догляд та виховання дітей в умовах, наближених до сімейних; 16) супровід під час інклюзивного навчання; 17) інформування (ч.6)

Отже приписами Закону України «Про соціальні послуги» не передбачено соціальні послуги «постійного сторонього догляду».

Зміст висновку за формою №080-4/о та його складові елементи мають істотні відмінності щодо приписів документів зазначених в абз. 5 п.п. 26 п. 5 Переліку документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, Додатку 19 до Інструкції № 170 - зокрема щодо суб`єкта його складання (лікарська комісія, а не лікарсько-консультативна комісія), цільового призначення (використовується для отримання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі).

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані позивачем до рапорту від 13.08.2025 року про звільнення на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4, п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: висновок лікарської комісії №215 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 03.06.2025, (форми первинної облікової документації №080-4/о), виданий КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради щодо ОСОБА_2 - батька позивача; висновок лікарської комісії №281 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 15.07.2025, (форми первинної облікової документації №080-4/о), виданий КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради щодо ОСОБА_3 - матері позивача не можуть вважатися такими, що підтверджують необхідність постійного догляду, оскільки не є документом, що зазначений в абз. 5 п.п. 26 п. 5 Переліку документів, що подаються з рапортом про звільнення військовослужбовця з військової служби, Додатку 19 до Інструкції № 170, та висновок № 215 містить обмеження часовими межами - до 03.12.2025 року, а висновок №281 містить обмеження часовими межами – до 15.01.2026 року.

В матеріалах справи наявний медичний висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради № 259 від 25.06.2025 року, де зазначено, що у ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено церебральний атеросклероз. ХЦВН ІІ стійкий цефалгічний, виразний вестибулопатичний, вертигімозний, астено-невротичний синдром. УХС. Стенокардія напруги ІІФК. Гіпертонічна хвороба ІІст. Ст. 2 р. 4. Гіпертонічне серце ІІ. СН ІІ А №УНА ІІ. Розповсюджений остеохондроз хребта з переважним ураженням попереково-крижового відділу ПФР І-ІІ.

Суд звертає увагу, що медичний висновок лікарсько-консультативної комісії КНП «Татарбунарська багатопрофільна лікарня» Татарбунарської міської ради № 259 від 25.06.2025 року не містить висновку, що ОСОБА_3 потребує постійного догляду.

Приписами ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Приписами ч. 2 ст. 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 та п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Щодо позовної вимоги в частині зобов`язання - зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби за пп.«г» п.2 ч.4 та п. 3 ч. 12 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», то відповідно відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов`язання Військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», як передчасної.

Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.

Суд також відхиляє покликання представника позивачки на висновки Верховного Суду у постанові від 13.06.2024 у справі № 520/21316/23, від 21.02.2024 у справі №120/1909/23 оскільки у вказаній справі обставини справи суттєво відрізняються від обставин справи, що розглядається, оскільки стосуються правовідносин що відбувалися до 01.01.2025 року (до внесення змін у приписи вище зазначених норм законодавства) та робить їх висновки не релевантними до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо незвільнення військовослужбовця ОСОБА_1 із військової служби та про зобов`язання військової частини НОМЕР_1 видати наказ про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_10 );

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_11 )

Суддя O.A. Вовченко

.