Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №200/6643/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Справа№200/6643/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), до відповідача 2: НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військової частини НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ), до відповідача 2: НОМЕР_3 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі відповідач 1) та на теперішній час він був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. При цьому, за період з 20 жовтня 2016 по 18 жовтня 2017 року йому не була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення. Позивач зауважив, що його представник звернувся із заявою до відповідача 1, в якій просив нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення, з урахуванням відрахувань, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням базового місяця січень 2008 року. Своїм листом від 12.04.2025 року відповідач 1 повідомив, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016 та 2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців, у зв`язку з цим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу не проводились. Позивач зазначив, що з наданих відповідачем 1 довідок про грошове забезпечення, відповідно до яких йому індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася. Позивач вважає такі дії відповідача 1 протиправними та такими, що порушують встановлене статтею 43 Конституції України його право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Окрім того позивач вважає за необхідне стягнути на свою користь з відповідача 1 втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації за весь час затримки виплати - за період з 20 жовтня 2016 року по день фактичної виплати індексації.

Відповідач 1 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що згідно наявних облікових даних, позивач в період з 20.10.2016 по 18.10.2017 проходив військову службу в НОМЕР_1 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ) та був зарахований до списків особового складу та на всі види забезпечення. Виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2017 № 537-ОС та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 18 жовтня 2017 року та продовжив проходити службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), що також підтверджується відміткою у військовому квитку позивача. Відповідач 1 зауважив, що відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 25 червня 2018 року № 558 (далі - Інструкція № 558), грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Інформація про суму нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення позивачу передана до нового місця служби встановленим порядком при його вибутті з метою подальшого зарахування на грошове забезпечення. За приписами пункту 293 Положення № 1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням. У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець. Тобто в Положенні № 1115/2009 прямо передбачено, що у разі звільнення військовослужбовця зі служби, з ним розраховується та військова частина, з якої його було виключено з грошового забезпечення. Аналогічний висновок був викладений у листі Адміністрації Державної прикордонної служби України за вих. № 0.11-5760/0/6-23-Вих від 02.06.2020, відповідно до якого, враховуючи розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743, виплата індексації грошового забезпечення проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням невиплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України, про що представника позивача було повідомлено в листі від 12.01.2025 № 09/А-61/57. Відповідач 1 закцентував свою увагу на тому, що відтак і розрахунок при звільненні в тому числі й у разі незгоди щодо порядку розрахунку, має здійснити виключно та військова частина, з якої військовослужбовець звільнявся з військової служби. Військова частина, яка є останнім місцем служби військовослужбовця проводить аналіз по всім виплатам та за необхідності робить відповідні перерахунки та здійснює виплати. Наведене вказує, що при звільненні з військової служби виплата всіх сум, що належать військовослужбовцю в день звільнення, проводиться в день звільнення військовою частиною яка виключала військовослужбовця з грошового забезпечення у зв`язку зі звільненням з військової служби. Відповідач 1 вважає, що не є неналежним відповідачем у даній справі, так як військова частина НОМЕР_2 не звільняла позивача з військової служби та не здійснювала з ним остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням. Щодо індексації грошового забезпечення, відповідач 1 зауважив, що в силу вимог ст. 58 Конституції України, в якості підстави для зміни «базового місяця», нова редакція Порядку № 1078, визначає зміну тарифних окладів, яка відбулась після 01.12.2015 (після набрання чинності новою редакцією пункту 5 Порядку №1078). Оскільки ж в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому – до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення позивача за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 в період з 20.10.2016 по 18.10.2017 йому було нараховано кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації – жовтень 2016 року згідно Порядку № 1078. Відповідач 1 просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що позивач дійсно проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_4 в період з 20.10.2017 по 16.07.2024. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №720-ОС від 16.07.2024 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення. Відповідач зауважив, в оспорюваний період позивач не проходив військову службу в ІНФОРМАЦІЯ_2 . Поряд із тим, відповідач 2 звільняв позивача з військової служби власними правами. У 2024 році позивачу була виплачена заборгованість з індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця «лютий 2014» , «листопад 2016», «листопад 2017». Відповідач 2 зауважив, що з прийняттям Постанови № 1013, якою було змінено порядок проведення індексації, тобто з 01.12.2015 і включно до 01.03.2018, посадові оклади військовослужбовців не змінилися. Отже, позовні вимоги позивача щодо встановлення «базового місяця» - січень 2008 року при нарахуванні індексації грошового забезпечення в період з 20.10.2016 року по 18.10.2017 року не підлягають задоволенню. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору. Встановлений відповідачу строк для надання на адресу суду: відзиву на позовну заяву та усіх наявних доказів на підтвердження зазначеного у ньому; належним чином засвідчені копії: витяг із наказу командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення; витяг із наказу командира військової частини про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення; відомості про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 20.10.2016 по 18.10.2017 року (включно).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року залучено до участі у справі у якості другого відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_4 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ). Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку. Встановлений відповідачу 2: НОМЕР_3 прикордонному загону Державної прикордонної служби України (військовій частині НОМЕР_4 ) строк для подання на адресу суду: відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; копії витягу про зарахування до списків особового складу частини так і виключення зі списків особового складу частини; довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу за період проходження ним військової служби; довідку нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби.

Представник позивача – адвокат Єрьоміна Вікторія Анатоліївна та відповідач 1 про відкриття провадження по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у них реєстрації кабінету електронного суду та відповідної відмітки «доставлено» де зазначено, що ухвалу про відкриття вони отримали 19.11.2025 року.

Відповідач 2 про залучення його другим відповідачем по справі також був повідомлений належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у нього реєстрації кабінету електронного суду та відповідної відмітки «доставлено» де зазначено, що копію процесуального документу він отримав 19.11.2025 року.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_7 виданим Старовижівським РВ УМВС України у Волинській області.

Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах позовної заяви копією посвідчення серії НОМЕР_8 виданого від 24.02.2017 року.

Відповідач – НОМЕР_1 прикордонний загін Державної прикордонної служби України Військова частина НОМЕР_2 (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач 2 - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд в своїй ухвалі від 18.11.2025 року зазначив: - «Як встановлено судом, підтверджується наявними доказами в матеріалах позовної заяви та не заперечується відповідачем по справі, позивач проходив військову службу у спірний період з 20.10.2016 по 18.10.2017 року у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та був виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2017 року №537-ОС та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_10 ) та продовжив проходити службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ), звідки був виключений з 18.07.2024 року, що підтверджується відзивом на позовну заяву відповідача та копією військового квитка позивача серії НОМЕР_11 .».

Суд зазначає, що у відповідності до приписів ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідач 2 у своєму відзиві на позовну заяву зазначив: - «Відповідач 2 підтверджує, що ОСОБА_2 дійсно проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_4 в період з 20.10.2017 по 16.07.2024. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону №720-ОС від 16.07.2024 позивача виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.».

Позивач звертаючись до суду з даним позовом просив:

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті йому за період з 20 жовтня 2016 по 18 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити йому за період з 20 жовтня 2016 по 18 жовтня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44, з урахуванням раніше виплачених сум;

- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;

- зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.

Отже, спірний період у відповідності до заявлених позивачем позовних вимог з 20 жовтня 2016 по 18 жовтня 2017 року, та саме в цей період позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: військового квитка серії НОМЕР_12 виданим 23.05.2002 року; довідкою Військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2025 року №3615.

Відповідач 1 у своєму відзиві зазначив: - «Оскільки ж в період з 01.12.2015 по 01.03.2018 розміри тарифних окладів не змінювались, а зміна тарифних окладів, на яку посилається позивач відбулась в минулому – до 01.12.2015, підстави для зміни місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення («базового місяця» на січень 2008 року) відсутні. […]. Згідно довідки-розрахунку індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_2 в період з 20.10.2016 по 18.10.2017 йому було нараховано кошти з розрахунку базових місяців для нарахування індексації – жовтень 2016 року згідно Порядку № 1078.».

З наданих відповідачем 1 архівних відомостей грошового забезпечення позивача за період з 20.10.2016 по 18.10.2017 року судом було встановлено, що позивачу взагалі не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями довідок про грошове забезпечення позивача за 2016 та 2017 роки №539 від 11.04.2025 року та №540 від 11.04.2025 року.

Суд встановив, що на адвокатський запит представника позивача, відповідачем 1 було надано відповідь від 12.04.2025 року наступного змісту: - «Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за час проходження військової служби в НОМЕР_1 прикордонному загоні повідомляю, що кошторисні призначення Державної прикордонної служби України на 2016 та 2017 роки не передбачали здійснення видатків на виплату індексації грошових доходів військовослужбовців. У зв`язку з цим нарахування та виплата індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 не проводилась.».

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Частиною 4 ст. 9 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011) передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України (далі - органи Держприкордонслужби) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 року № 558.

Пунктом 2 розділу І Інструкції № 558 визначено, що у цій Інструкції термін грошове забезпечення означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством (пунктом 9 розділу І Інструкції № 558).

Відповідно до пункту 3 розділу І Інструкції № 558, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем їх служби або органом, у якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні згідно з приміткою до штату.

Пунктом 7 розділу І Інструкції № 558 передбачено, що грошове забезпечення, що належить військовослужбовцю і своєчасно не виплачено йому або виплачено в меншому, ніж належало, розмірі, виплачується за весь період, протягом якого військовослужбовець мав право на нього.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

У частині 5 ст. 2 «Про індексацію грошових доходів населення» вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно зі ст. 4 цього Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону, підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів.

Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17.07.2003 № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).

Відповідно до п. 6 Порядку, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 1294), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 6 до Постанови № 1294 затверджена схема посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, з якої випливає, що з січня 2008 року не відбувалася зміна посадових окладів осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Верховний Суд виклав у постановах від 29.11.2021 у справі № 120/313/20-а, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 20.04.2022 у справі № 420/3593/20, від 09.06.2022 у справі № 600/524/21-а.

Так, розтлумачивши пункти 2, 5 Порядку № 1078, у згаданих справах № 400/1118/21 і № 420/3593/20 Верховний Суд указав, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд зазначив, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою, на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

В цьому контексті суд звертає увагу на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців. Указана постанова була чинна з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Отже, з 20 жовтня 2016 по 18.10.2017 року позивач мав право на проведення індексації його грошових доходів, виходячи з базового місяця січня 2008 року.

В свою чергу, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується відсутність нарахування та виплати НОМЕР_1 Прикордонним загоном ДПСУ (військовою частиною НОМЕР_2 ) позивачу індексації грошового забезпечення за вищезазначений період виходячи з базового місяця січень 2008 року.

З урахуванням наведеного, суд вважає визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 20 жовтня 2016 по 18 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Щодо належного відповідача якого суд має зобов`язати здійснити нарахування та виплату даної індексації, суд зазначає наступне.

Верховний Суд у своїй постанові від 19.05.2025 року по справі №420/20215/23 зазначив наступний правовий висновок: - «46. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 04.05.2023 у справі № 640/29759/21 виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

47. Отже, з огляду на наведене Верховний Суд констатує, що оскільки індексації підлягають грошові доходи, які не мають разового характеру, а у спірний період позивачка проходила військову службу та перебувала на грошовому забезпеченні у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ), висновки суду апеляційної інстанції про те, що стягнення належного грошового забезпечення на користь позивачки має проводитись саме із суб`єкта владних повноважень за останнім місцем служби перед звільненням ( ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_13 ), не можна визнати обґрунтованим.

48. Посилання П`ятого апеляційного адміністративного суду на розпорядження Адміністрації Державної прикордонної служби України від 03.03.2020 № Т/116-1743 про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини, у зв`язку із звільненням з військової служби, з урахуванням не виплаченої індексації грошового забезпечення під час проходження служби в інших органах Державної прикордонної служби України та лист Голови Державної прикордонної служби України від 02.06.2020 "Про окремі питання індексації грошового забезпечення" у якому додатково роз`яснено, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, не спростовують наведені норми права.

49. Незважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що належним відповідачем у справі є саме ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ), позаяк позивачка у спірний період проходила військову службу у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) та отримувала грошове забезпечення, щодо якого, на думку скаржниці, не було нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення, що й стало підставою для звернення до суду із цим позовом.

50. Твердження суду апеляційної інстанції про те, що виплата індексації проводиться органом Державної прикордонної служби України, з якого військовослужбовець був виключений зі списків частини у зв`язку із звільненням з військової служби, що спрямовано на уникнення подвійного стягнення заборгованості грошового забезпечення за попереднім місцем служби та за останнім, оскільки за останнім місцем служби суб`єкт владних повноважень зобов`язаний здійснити повний розрахунок з військовослужбовцем перед звільненням з урахуванням заборгованостей з попередніх місць служби, не спростовує висновків про те, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі є спірною.

51. Крім того, суди попередніх інстанцій не встановлювали, чи виплачена позивачці індексація грошового забезпечення за спірний період при звільненні зі служби в ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_3 ).».

У відповідності до приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства, якою визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зауважує, що у відповідності до ухвали від 18.11.2025 року: - «Як встановлено судом, підтверджується наявними доказами в матеріалах позовної заяви та не заперечується відповідачем по справі, що позивач проходив військову службу у спірний період з 20.10.2016 по 18.10.2017 року у НОМЕР_1 Прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) та був виключений зі списків особового складу наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 18.10.2017 року №537-ОС та вибув для подальшого проходження служби до ІНФОРМАЦІЯ_4 (військова частина НОМЕР_10 ) та продовжив проходити службу у НОМЕР_3 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_4 ) звідки був виключений з 18.07.2024 року, що підтверджується відзивом на позовну заяву відповідача та копією військового квитка позивача серії НОМЕР_11 .».

На підставі встановленого, суд залучив до участі у справі в якості другого відповідача - НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військову частину НОМЕР_4 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) та встановив відповідачу 2 строк для подання на адресу суду: відзив на позовну заяву та усі наявні докази на підтвердження зазначеного у відзиві; копії витягу про зарахування до списків особового складу частини так і виключення зі списків особового складу частини; довідку про нараховане грошове забезпечення позивачу за період проходження ним військової служби; довідку нарахованої та виплаченої індексації грошового забезпечення за період проходження позивачем військової служби.

На виконання вимог ухвали суду, відповідачем 2 були надані довідки про виплачене позивачу грошове забезпечення та копію витягу про виключення позивача зі списків особового складу позивача, з яких судом встановлено відсутність нарахування та виплати за спірний (визначений) позивачем у межах заявлених ним позовних вимог позивачем період.

З урахуванням наведеного, а також врахуванням правового висновку визначеного Верховним Судом по справі №420/20215/23, суд дійшов до висновку, оскільки позивач у спірний період з 20.10.2016 по 18.10.2017 року проходив військову службу у відповідача 1, то саме цей відповідач має здійснити нарахування та виплату індексації, оскільки – «виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні у спірний період, оскільки індексація грошових доходів не є виплатою військовослужбовцю у зв`язку зі звільненням чи заборгованістю, а є періодичною виплатою й у цій справі».

Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02). Таким чином, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті позивачу за період з 20 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року, та як похідна вимога - зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу за період з 20 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року, індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

Щодо позовної вимоги позивача в частині одночасної компенсації сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, з урахуванням раніше виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 171.1 пункту 171 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.

Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 по справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі № 815/5826/16 вказано: Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.

Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідача покладається безумовний обов`язок його виконання.

Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.

У цьому контексті, право на захист є самостійним суб`єктивним правом, яке з`являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.

Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.

Тож, у суду відсутні наразі підстави зобов`язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов`язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог позивача в частині визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті йому компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, та як похідна вимога, зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 20 жовтня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі статями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ, підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 2 Порядку № 159, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: заробітна плата (грошове забезпечення).

Аналіз наведених положень дає підстави вважати, що основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів на один і більше календарних місяців.

У постановах від 15.10.2020 року у справі №240/11882/19, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд вказав, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Суд зазначає, що нарахування та виплата на користь позивача спірної індексації грошового забезпечення ще не відбулось.

Відлік часу, відповідно до якого відповідач має здійснити нарахування та виплати спірної індексації грошового забезпечення починається з дати набрання рішенням суду у даній справі законної сили.

Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації буде порушене відповідачем, задоволення позову у цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

За таких обставин, у цій частині позовних вимог суд вважає необхідним відмовити, оскільки їх заявлено передчасно.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 16.05.2019 у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі № 134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі № 140/1547/19, від 24.01.2023 у справі № 200/10176/19-а, від 11.08.2023 у справі № 380/103/22.

Інші доводи сторін встановлених обставин справи та висновків суду не спростовують.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ухвали про відкриття провадження по справі від 08.09.2025 року, позивача було звільнено від сплати судового збору.

Отже враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що підстави для розподілу судового збору в даному адміністративному позові відсутні.

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) до відповідача 1: НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_2 ) (адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ), до відповідача 2: НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військової частини НОМЕР_4 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 Прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ), яка виразилась у не нарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) за період з 20 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців, січень 2008 року.

Зобов`язати НОМЕР_1 Прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (ЄДРПОУ: НОМЕР_9 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_6 ) за період з 20 жовтня 2016 року по 18 жовтня 2017 року індексацію грошового забезпечення із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 28 січня 2026 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець