Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №200/9637/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2026 року Справа№200/9637/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабіча С.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати незаконним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035 про відмову в перерахунку та поновлення виплати пенсії по інвалідності, починаючи з 01.05.2016 року - моменту протиправного припинення виплати пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити позивачу виплату пенсії по інвалідності, починаючи з 01.05.2016 р., відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV, з одночасним перерахунком та індексацією пенсії, з усіма складовими пенсійних виплат, надбавками та підвищеннями до пенсії, на підставі документів, що знаходяться пенсійній справі, з компенсацією втрати доходу за затримку строків виплати пенсії за період з 01.05.2016 р. по день фактичного виконання судового рішення, з виплатою пенсії на вказаний пенсіонером банківський рахунок;

- встановити спосіб виконання судового рішення, шляхом зобов`язання відповідача виплачувати пенсію позивачеві на вказаний позивачем в заяві від 18.02.2025 року банківський рахунок;

- допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості, починаючи з 01.05.2016 р по день її фактичної виплати;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в 14 - денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що позивач з 2014 року постійно проживає за кордоном, не документований біометричним паспортом громадянина України для виїзду за кордон, в силу чого позбавлений можливості оформлення "Дія підпису" на вебпорталі “Дія” та онлайн реєстрації в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України, а так само - особистої явки в сервісний центр органу ПФУ, для подачі заяви про поновлення виплати пенсії по інвалідності.

Зауважує, що позивачу відмовлено у перерахунку та поновленні виплати пенсії по інвалідності, з посиланням на те, що поновлення виплати пенсії позивачу можливе за умови надання всіх необхідних документів для осіб, які тимчасово проживають за кордоном, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299, або пунктами 2.23 та 2.9 порядку № 22-1.

На думку позивача вказане є незаконним, оскільки позивач з 2014 року постійно проживає за кордоном і до осіб, які тимчасово проживають за кордоном, не відноситься.

Позивач вважає, що рішення відповідача від 10.09.2025 року № 914510129035 суперечить нормам Конституції України, міжнародного права та чинного пенсійного законодавства, обставинам, встановленим у справі № 200/2181/25, порушує конституційне право позивача на соціальне забезпечення.

Посилається на те що Верховним Судом у постановах від 10.08.2023 у справі №160/4874/20 (номер в ЄДРСР № 112783886) та від 20.01.2022 року у справі № 280/4558/21 (номер в ЄДРСР № 103029740) зроблено такий правовий висновок: подання заяви про призначення/поновлення пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, допускається, в тому числі, представником такого пенсіонера за дорученням, і таку заяву має бути розглянуто пенсійним органом, з урахуванням інших вимог Порядку №22-1.

Вважає, що вимога про виплату компенсації втрати доходу за затримку строків виплати пенсії, починаючи з 01.05.2016 року, не є передчасною, оскільки в разі не покладення на відповідача обов`язку виплатити компенсацію втрати доходу за затримку термінів виплати пенсії, компенсація завідомо виплачена не буде, порушеного право не буде відновлено.

Позивачем зазначено, що ним відкрито поточний банківський рахунок в установі Ощадбанку та 18.02.2025 подано до органу ПФУ заяву про виплату пенсії на банківський рахунок, з довідкою банку про реквізити рахунку. На його думку, отримання пенсії на певний банківський рахунок є єдиним для позивача способом отримання пенсії при постійному проживанні його за кордоном, в силу чого на відповідача має бути покладено зобов`язання в резолютивній частині рішення про необмежену будь-яким тимчасовим періодом виплату пенсії на визначений позивачем банківський рахунок.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.12.2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дії і зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі № 200/9637/25, призначено дану справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого він просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх необґрунтованості.

Зокрема, зазначає, що ОСОБА_1 призупинено з 01.05.2016 року в автоматичному режимі, без винесення окремого рішення, на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання.

Вказував, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 по справі № 200/2181/25 повторно розглянуто заяву позивача від 11.02.2025 року, яка подана його представником про поновлення пенсії. За результатами розгляду документів наданих до звернення від 11.02.2025 року встановлено, що у посвідченні підпису № 228/2024 зазначено адресу фактичного проживання за кордоном (Ізраїль) та надано біометричне посвідчення особи на івриті.

Зазначив, що для поновлення виплати пенсії позивачу потрібно надати всі необхідні документи для осіб, які тимчасово проживають за кордоном, які визначені Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1.

В іншій частині заявлені вимоги відповідач вважає передчасними.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивач є громадянином України відповідно до паспорта серії НОМЕР_1 , виданого 25 травня 2004 року, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання в Україні: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання станом на час виникнення спірних правовідносин та станом на час розгляду справи відповідно до посвідчення № НОМЕР_3 від 28 грудня 2020 року, виданого МВС Ізраїлю: АДРЕСА_2 ; згідно довідки МСЕК Серії АВ № 0599177 від 13 жовтня 2015 року позивачу встановлено 2 групу інвалідності безстроково з 9 жовтня 2015 року.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року у справі № 200/2181/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання незаконним та скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії – задоволено частково.

Визнано неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області з розгляду заяви ОСОБА_1 від 11 лютого 2025 року, поданої його представником, ОСОБА_2 , про перерахунок/поновлення пенсії в передбаченому законодавством порядку.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області розглянути у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 11 лютого 2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , про перерахунок/поновлення пенсії та прийняти належне рішення, передбачене частиною 5 статті 45, частиною 2 статті 49 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-IV та пунктом 4.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1).

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили 14.08.2025 року.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Під час розгляду справи № 200/2181/25 судом встановлено такі обставини.

Згідно з довідкою від 06.03.2014 року № 102, підписаною першим заступником начальника управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька Н.В. Заїка, позивач з 09.10.2013 року перебував на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Донецька.

За поясненням відповідача, позивач з 01.09.2014 року був взятий на облік в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (дислокація - смт. Мангуш) як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до витягу з електронної пенсійної справи № 914510129035 (рішення від 3 лютого 2018 року) позивачу здійснено перерахунок пенсії по інвалідності; дата перерахунку – 9 січня 2014 року; особливості – ВПО не зареєстрований; розмір пенсії встановлено: з 9 жовтня 2015 року по 30 квітня 2016 року – 1074,00 грн, з 31 травня 2016 року по 30 листопада 2016 року – 1130,00 грн, з 1 грудня 2016 року по 30 квітня 2017 року – 1247,00 грн, з 1 травня 2017 року по 30 вересня 2017 року – 1312,00 грн, з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2054 року – 1452,00 грн.

11.02.2025 року представником позивача, ОСОБА_2 , через вебпортал Пенсійного фонду України (через власний електронний кабінет) подано заяву, заявником в якій зазначений “Віленський Олег” (далі – Заява).

У заяві вказано, що заявник постійно проживає за кордоном, не має можливості реєстрації в особистому кабінеті на вебпорталі Пенсійного фонду України, у зв`язку із чим заява про поновлення виплати пенсії з інвалідності, починаючи з 1 січня 2017 року, за формою дод. 1 до “Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, згідно із Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 25 листопада 2005 року № 22-1, підписана кваліфікованим електронним підписом представника заявника за довіреністю та подається через особистий електронний кабінет представника на вебпорталі ПФУ.

У прохальній частині заяви зазначено, що заявник просить: прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи, починаючи з 01.01.2017 року, відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року № 1058-1V як непрацюючого пенсіонера; виплатити заборгованість із пенсії за період з 01.01.2017 року по теперішній час, з компенсації втрати частини доходу на визначений пенсіонером банківський рахунок; надати заявнику через особистий електронний кабінет представника за дорученням на вебпорталі ПФУ витяг з розпорядження про відновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи та з розрахунковими даними із посиланням на нормативні акти.

До заяви було додано копії наступних документів: паспорт позивача як громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 ; паспорт позивача як громадянина України № НОМЕР_1 ; довідка про реєстраційний номер облікової картки платника податків № НОМЕР_2 ; нотаріальна довіреність на представника № 228/2024 (з апостилем); довідка Управління ПФУ у Ленінському районі м. Донецька про перебування на пенсійному обліку № 102; довідка МСЕК про інвалідність 2 групи із загального захворювання, лист про надання заяви про відновлення пенсії № 0599177; трудова книжка НОМЕР_5 ; диплом про закінчення політехнічного інституту № НВ № 397040; заява про поновлення виплати пенсії за інвалідністю 2 групи від 11 лютого 2025 року, заява про виплату пенсії або грошової допомоги з відкриттям рахунку.

Як вбачається з доданої до Заяви копії “заяви про призначення/перерахунок пенсії” (зверху заяви вказано, що вона складена за формою, наведеною у додатку 1 до п. 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”), позивач просив перерахувати/поновити пенсію з 1 січня 2017 року.

Також у “заяві про призначення/перерахунок пенсії” вказано, що “пенсія з інших підстав не призначалась”; пенсію заявник просить виплачувати на рахунок у банку: поточний рахунок, відкритий у НОМЕР_6 ОПЧ м. Дніпро, вул. Незалежності, буд. 17, Філія Дніпропетровське ОУ АТ “Ощадбанк”, МФО 305482; також зазначено, що заявнику відомо, що відповідно до діючого законодавства громадянин, який має право на різні види пенсій, може отримувати лише одну за його вибором; про зміну місця проживання, виїзд за кордон на постійне місце проживання та інші обставини, що можуть вплинути на пенсійне забезпечення заявника, останній зобов`язується своєчасно повідомити органи, що призначають та виплачують пенсію; також у заяві зазначено, що заявник фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

До заяви також додано копію заяви про виплату пенсії на поточний банківський рахунок в філії Дніпропетровського ОУ АТ “ОЩАДБАНК”.

У межах справи № 200/2181/25 суд першої інстанції дійшов висновку, що при порівнянні змісту зазначеної заяви зі змістом заяви, форма якої наведена у Додатку 1 до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (п. 1.1 розділу I), суд висновує, що позивачем у поданій заяві фактично вказані всі відомості, зазначення яких передбачено додатком 1 до п. 7 наведеного Порядку.

Також судом першої інстанції встановлено, що жодних зауважень стосовно належності документів, поданих на підтвердження повноважень Райзмана О.Я. на представництво інтересів позивача відповідачем не наведено – заперечення стосуються лише подання заяви про поновлення виплати пенсії не за формою, передбаченою Порядком № 22-1, та не особисто.

Листом від 10.03.2025 року (вих. № 5428-3190/Р-02/8-0500/25) відповідач повідомив ОСОБА_3 наступне.

За даними електронної пенсійної справи позивач перебував на обліку у відповідача як одержувач пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” по квітень 2016 року.

11.02.2025 року адвокат О.Райзман як довірена особа, звернувся через вебпортал та надав заяву ОСОБА_1 про поновлення виплати пенсії по інвалідності.

Зазначено, що для можливого поновлення виплати пенсії управління рекомендує ОСОБА_1 звернутись у визначений законодавством спосіб.

На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року у справі № 200/2181/25 відповідачем повторно розглянуто заяву позивача від 11.02.2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , та прийнято спірне рішення від 10.09.2025 року №914510129035 про відмову в перерахунку та поновленні виплати пенсії по інвалідності.

Відповідно до рішення від 10.09.2025 року № 914510129035 зазначено, що на виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15.05.2025 по справі № 200/2181/25 повторно розглянуто у встановленому законодавством порядку заяву ОСОБА_1 від 11.02.2025 року, подану його представником, ОСОБА_2 , про поновлення пенсії та повідомлено наступне.

За результатами розгляду документів наданих до звернення від 11.02.2025 ОСОБА_1 встановлено, що в посвідченні підпису N? 228/2024 зазначено адресу фактичного проживання за кордоном (Ізраїль) та надано біометричне посвідчення особи на івриті.

Пунктом 6 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих російською федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 № 299 (далі - Постанова N?299) визначено умови виплати пенсії особам, які тимчасово проживають за межами України.

Відповідно до абзацу 4 пункту 1.1 Порядку № 22-1 у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох наступних місяців після місяця, в якому його буде припинено чи скасовано, заява про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном, заява про призначення (поновлення) пенсії та документи, необхідні для призначення (поновлення) пенсії, особами, які у зв`язку з агресією Російської Федерації тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором) та отримали тимчасовий захист або статус біженця (далі - особи, які тимчасово проживають за кордоном), можуть надсилатись поштою.

Пунктом 2.23 розділу II Порядку N? 22-1, визначено до заяви про призначення (поновлення) пенсії особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором), додають копії документів, в тому числі документів про отримання тимчасового захисту або статусу біженця та реєстрацію їх місця тимчасового проживання / перебування за кордоном (з перекладом), засвідчені дипломатичним представництвом або консульською установою України або нотаріально.

Відповідно до пункту 2.9 розділу ІІ Порядку № 22-1 під час подання заяв, передбачених пунктом 1.1 розділу І цього Порядку, особи, які тимчасово проживають за кордоном (крім осіб, які проживають на території держави, визнаної Верховною Радою України державою - агресором), надсилають копії вищезазначених документів, засвідчені в порядку, визначеному пунктом 2.23 цього розділу, та документ про посвідчення факту, що фізична особа є живою.

Отже, керуючись вищевикладеним, поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливо за умов надання всіх необхідних документів для осіб, які тимчасово проживають за кордоном визначених Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1.

Не погодившись з вказаним рішенням відповідача від 10.09.2025 року № 914510129035, позивач звернувся до суду із його оскарженням.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд дійшов таких висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсійні правовідносини регулюються, зокрема, Законом України № 1058-IV від 09.07.2003 ”Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої та частиною четвертою статті 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Аналізуючи зазначені норми права, суд доходить висновку, що, за загальним правилом, право на призначення (перерахунок, поновлення) пенсії мають громадяни України незалежно від місця проживання та іноземці і особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, на умовах та порядку, передбачених законодавством або міждержавними угодами.

Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 30 січня 2020 року у справі № 489/5194/16-а та від 30 вересня 2021 року у справі № 540/4060/20.

Згідно статті 85 Закону України ”Про пенсійне забезпечення”, пенсії виплачуються за місцем проживання пенсіонера, незалежно від реєстрації місця проживання.

Статтею 1 Закону № 1058-IV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є саме Закон № 1058-IV.

Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду України є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Таким чином, пенсійний орган має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав, передбачених законом, про що приймає вмотивоване рішення.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058-IV (у редакції станом на момент припинення виплати пенсії позивачу) виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Відповідно до письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві, виплату пенсії позивачу призупинено з 01.05.2016 року в автоматичному режимі без винесення окремого рішення на підставі обміну інформацією з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, яка дає обґрунтовані підстави вважати, що внутрішньо переміщена особа повернулась до покинутого місця проживання.

Згідно зі статтею 51 Закону № 1058-IV у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від`їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 (далі - Рішення № 25-рп/2009) пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону № 1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним).

Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено у рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення.

Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

З огляду на наведене, з дня набрання чинності рішенням № 25-рп/2009 щодо неконституційності положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону № 1058-ІV виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. З цього часу управління ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Отже, проживаючи в Ізраїлі, як громадянин України, позивач має такі ж самі конституційні права, як інші громадяни цієї держави, оскільки Конституція України та пенсійне законодавство України не допускають обмеження права на соціальний захист, зокрема права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Пічкур проти України» зазначив про те, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною 2 статті 49 Закону № 1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною 3 статті 35 та статті 46 цього Закону.

Абзацем 3 частини 1 статті 44 Закону № 1058-IV встановлено, що порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

На виконання зазначених приписів постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 7 липня 2014 року № 13-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, був затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Порядок № 22-1).

Згідно з пунктом 1.1 цього Порядку (в редакції, чинній станом на час звернення позивача із заявою від 11 лютого 2025 року про перерахунок/поновлення виплати пенсії) заява про призначення, перерахунок, поновлення пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший (Заява про призначення/перерахунок пенсії - додаток 1) […] подається заявником до територіального органу Пенсійного фонду України (далі – “орган, що призначає пенсію”) (абз. 1).

Заява про призначення, перерахунок пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера може подаватись заявником разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України (далі - вебпортал) або засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія) з використанням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до Положення про організацію прийому та обслуговування осіб, які звертаються до органів Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 липня 2015 року № 13-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 серпня 2015 року за № 991/27436 (абз. 2).

Відповідно до пункту 1.8 Порядку № 2-1 днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням виплати пенсії, […] вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Згідно з пунктом 4.3 Порядку № 22-1 рішення за результатами розгляду заяви [в тому числі про перерахунок, поновлення виплати пенсії] підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.

Верховний Суд у постановах від 20 січня 2022 року у справі № 280/4551/21, від 24 липня 2023 року у справі № 280/6637/22, від 10 серпня 2023 року у справі № 160/4874/20 вказав, що подання заяви про призначення/перерахунок/відновлення пенсії пенсіонеру, який виїхав на постійне проживання за межі України, допускається у тому числі, представником такого пенсіонера за довіреністю, і така заява має бути розглянута Пенсійним органом з урахуванням інших вимог Порядку № 22-1 та згідно із Законом № 1058.

Суд зауважує, що у справі № 200/2181/25 суд першої інстанції встановив, що жодних зауважень стосовно належності документів, поданих на підтвердження повноважень Райзмана О.Я. на представництво інтересів ОСОБА_1 відповідачем не було наведено – заперечення стосувалися лише подання заяви про поновлення виплати пенсії не за формою, передбаченою Порядком № 22-1, та не особисто.

За поясненням відповідача, у зв`язку із тим, що заява була подана не особисто позивачем або його представником та не відповідала формі, передбаченій Порядком № 22-1, вона була розглянута як звернення, та за наслідком її розгляду заявнику була надана відповідь в порядку, передбаченому Законом України “Про звернення громадян”.

Повертаючись до обставин цієї справи суд зазначає, що у оскаржуваному рішенні від 10.09.2025 року № 914510129035 відповідач вказував, що поновлення виплати пенсії ОСОБА_1 можливо за умов надання всіх необхідних документів для осіб, які тимчасово проживають за кордоном визначених Постановою № 299 або пунктами 2.23 та 2.9 Порядку № 22-1.

При цьому відповідачем не вказано, яких саме документів надано позивачем та яких не вистачає для поновлення виплати пенсії позивачу.

Натомість відповідач обмежився посиланням на норми чинного законодавства.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що припинення позивачу нарахування та виплати раніше призначеної пенсії за віком було здійснено за відсутності підстав, передбачених Законом № 1058-IV, або будь-яким іншим законом про пенсійне забезпечення, отже, рішення відповідача від 10.09.2025 року № 914510129035, прийняте з наведених у ньому підстав, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 10 частини 2 та абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи викладені у цьому рішенні висновки суду та встановлені судом обставини, з метою забезпечення повного, належного і ефективного захисту прав позивача і реального їх поновлення, суд вважає за необхідне, на підставі частини 2 статті 9 та статті 245 КАС України:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035;

- зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.05.2016 року по день поновлення такої виплати, на його рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".

Вимоги позивача про виплату пенсії з компенсацією втрати частини доходу не підлягають задоволенню з таких підстав.

Статтею 1 Закону України «Про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) передбачено те, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно зі статтею 2 Закону № 2050-ІІІ, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

За змістом статті 3 Закону № 2050-ІІІ, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 даного Закону, виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 (далі - Порядок № 159) передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.

Системний аналіз даних положень дає змогу зробити висновок, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. При цьому, виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Верховний Суд у постанові від 21.08.2024 року у справі № 200/63/23 зазначив, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Тобто законодавець пов`язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що пенсія позивачу ще не поновлена, жодних виплат не проводилось, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню як передчасні та звернуті на майбутнє.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на підставі частини 2 статті 9 КАС України.

Щодо вимоги допустити негайне виконання рішення суду в повному обсязі заявлених позовних вимог, шляхом стягнення всієї суми заборгованості, починаючи з 01.05.2016 року по день її фактичної виплати, суд зазначає про таке.

Відповідно до положень статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, чинним Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено можливості допустити рішення про виплату пенсій до негайного виконання в обсязі всього розміру заборгованості, що утворилась.

Натомість суд вважає за необхідне допустити негайне виконання даного рішення в межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць.

Щодо встановлення контролю шляхом зобов`язання відповідача в 14- денний термін надати до суду звіт про виконання судового рішення, зверненого до негайного виконання, суд дійшов висновку.

Статтею 381-1 КАС України передбачено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.

Суд враховує, що предметом цього спору були правовідносини щодо перерахунку пенсії позивача, а тому здійснення судового контролю за виконанням рішення суду у цій справі є обов`язковим.

Відповідно до частини п`ятої статті 382 КАС України за письмовою заявою заявника суд під час ухвалення рішення суду може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене таке рішення, подати звіт про його виконання. Перебіг строку для подання звіту починається з дня набрання законної сили рішенням суду. Заява, передбачена абзацом першим цієї частини, може бути подана не пізніше завершення судових дебатів, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У силу частини третьої статті 382-1 КАС України встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб`єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.

Суд зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в яких є держава в особі її компетентних органів, а тому, адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення.

Визначення строку для подання звіту про виконання судового рішення є дискреційним повноваженням суду та вирішується з урахуванням фактичних обставин справи.

За таких обставин, суд, у порядку здійснення судового контролю за виконанням суб`єктом владних повноважень рішення в адміністративній справі, вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у цій справі протягом трьох місяців з дня набрання ним законної сили.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору як особа з інвалідністю 2-ї групи, судові витрати, які б підлягали розподілу у порядку КАС України, ним понесено не було.

Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання згідно з паспортом громадянина України: АДРЕСА_1 ; місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, буд. 3, ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 10.09.2025 року № 914510129035;

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відновити ОСОБА_1 з 01.05.2016 року нарахування та виплату пенсії по інвалідності та сплатити ОСОБА_1 суму заборгованості з пенсійних виплат, яка виникла за період з 01.05.2016 року по день поновлення такої виплати, на рахунок, відкритий у АТ "Державний ощадний банк України".

У задоволенні іншої частин позовних вимог – відмовити.

Допустити негайне виконання даного рішення у межах стягнення присуджених сум пенсії за один місяць.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подати до Донецького окружного адміністративного суду звіт про виконання судового рішення у справі № 200/9637/25 упродовж трьох місяців днів з дня набрання рішенням суду законної сили.

Повне судове рішення складено 27 січня 2026 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.І. Бабіч