Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №200/9363/25 — Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2026 року Справа№200/9363/25

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

28.11.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.05.2025 № 046350018989 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до пільгового стажу роботи по Списку № 2 ОСОБА_1 періоди роботи з 20.07.1993 по 02.04.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 27.07.2023 р. та період навчання з 02.01.1993 по 01.07.1993 в ПТУ № 129;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 08.12.1990 по 17.12.1992 року;

зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 2 один місяць служби за три період проходження військової служби з 02.03.2022 по 27.07.2023 р., протягом якого я як військовослужбовець брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023 р.;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській обласні призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 12.05.2025 року згідно з пунктом “б” статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02.03.2015 №213-VIІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020 з взаємним зарахуванням періодів роботи відповідно до ст.56 ЗУ “Про пенсійне забезпечення”.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що 15.05.2025 року звернувся до Відповідача із заявою та відповідними документами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням від 19.05.2025 № 046350018989 Позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю пільгового стажу роботи. За розрахунками відповідача страховий стаж становить 23 роки 5 місяців 05 днів. Пільговий стаж особи за списком №1 становить 6 років 8 місяців 6 днів, за Списком № 2 – 2 роки 6 місяців 5 днів, за вислугою років – 5 років 6 місяців 26 днів. До страхового стажу не зарахована строкова військова служба з 08.12.1990 по 17.12.1992 р. До пільгового стажу по Списку № 2 не зараховано період з 20.07.1993 – 02.04.1994, з 02.01.1993 – 01.07.1993, з 18.04.2007 – 25.04.2007, з 12.02.2019 – 11.08.2021, з 27.09.2021 – 27.07.2023, до страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 2 не зараховано один місяць служби за три період проходження військової служби з 02.03.2022 по 27.07.2023 р., протягом якого Позивач як військовослужбовець брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023 р. При визначенні права на пенсію не застосовано пункт «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХII, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» під 02.03.2015 №213-VIII, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020. Дані порушення вбачаються з розрахунку стажу роботи який додається, про що в рішенні про відмову Відповідач не зазначив. З підставами відмови в призначенні пенсії Позивач не згодний та вважає, що має достатній пільговий стаж для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою суду від 03 грудня 2025 року позовну заяву було залишено без руху.

09.12.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2025 року Позивачем було надано позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ст. 160 КАС України, читабельні копії доказів доданих до позовної заяви та квитанцію № 6518-2339-7560-6449 від 08.12.2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 та зокрема довідку форми ОК-5.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, за змістом якого заперечив проти задоволення заявлених вимог в повному обсязі.

Щодо зарахування до пільгового стажу за Списком № 2 періодів роботи з 20.07.1993 по 02.04.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 27.07.2023 та період навчання з 02.01.1993 по 01.07.1993 в ПГУ № 129, слід зазначити наступне.

В трудовій книжці Позивача відсутні відомості, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах за періоди роботи з 20.07.1993 по 02.04.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 27.07.2023 (розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи, атестація робочих місць, робота повний робочий день та інші відомості, які дають право на призначення пенсії на пільгових умовах). Пільгові довідки, які підтверджують пільговий характер роботи за періоди з 20.07.1993 по 02.04.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 27.07.2023 надано не було. Враховуючи вище викладене, відсутні підстави для зарахування оспорюваних періодів роботи до пільгового стажу за Списком № 2.

Не має можливості зарахувати період навчання з 02.01.1993 по 01.07.1993 в ПГУ № 129 до пільгового стажу роботи за Списком № 2, оскільки після завершення навчання не підтверджено роботу Позивача за Списком 2. Вік заявника 52 роки. Страховий стаж особи становить 23 роки 05 місяців 05 днів. Пільговий стаж особи за списком № 1 становить 06 років 08 місяців 06 днів; за Списком № 2 становить 02 роки 06 місяців 05 днів; за вислугу років становить 05 років 06 місяців 26днів.

Щодо посилання Позивача на наявність права на призначення пенсії за віком па пільгових умовах по Списку № 2 відповідно до заяви про призначення пенсії від 12.05.2025 року згідно з пунктом «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ, в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VIІІ, з урахуванням висновків Конституційного Суду України, викладених у прийнятому 23.01.2020 рішенні №1-р/2020, слід зазначити наступне.

Як нормою п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” так і п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII на підставі Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 чоловіки повинні досягти віку 55 років. На час звернення за призначенням пенсії 12.05.2025, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг повних 52 роки та не досяг пенсійного віку, встановленого п.2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, п. “б” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення” від 02 березня 2015 року №213-VIII- 55 років. Враховуючи вище викладене, Позивач не досяг віку, яке дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2, тобто, 55 років.

Щодо зарахування періоду мобілізації в розрахунку один місяць служби за три місяці до пільгового стажу роботи, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 (зі змінами) передбачено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів. З огляду на вищезазначене, період безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023 та період військової служби з 02.03.2022 по 27.07.2023 (по час сплати страхових внесків) зараховано Позивачу до страхового стажу роботи в одинарному розмірі, як військова служба в особливий період. Посилання позивача на наказ Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року «Про затвердження Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей» є безпідставним, оскільки даний нормативно-правовий акт застосовується при призначенні пенсій за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, а в адміністративному позові мова йде про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, тому він не може бути застосований у правовідносин, які виникли між позивачем та Головним управлінням.

Слід зазначити, що Позивач вимагає зарахувати весь період служби з 02.03.2022 по 27.07.2023, протягом якого брав участь в антитерористичній операції та здійснював заходи з забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районі н.п. Вугледар, Волноваського району Донецької області до пільгового стажу роботи в розрахунку один місяць служби за три місяці, при цьому, відповідно до наданих документів, Позивач безпосередньо брав участь у бойових діях у періоди з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023, отже, посилаючись на Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393, відповідно до якого, лише час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції та у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпечення їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів, зараховується до вислуги років у розрахунку один місяць служби за три місяці, отже, Позивач протирічить своїм доводам у позовній вимозі.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, судом встановлено наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 .

Відповідно до військового квитка серії НОМЕР_3 , Позивач з 08.12.1990 року по 17.12.1992 року проходив строкову військову службу.

Відповідно до диплому НОМЕР_4 , Позивач з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року навчався в ПТУ №129 м. Курахове та здобув професію електрозварник.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_5 Позивач у спірний період працював:

з 01.09.1990 року по 04.12.1990 року навчання в професійно-технічному училищі № 129;

з 08.12.1990 року по 17.12.1992 року служба в Збройних Силах;

з 02.01.1993 року по 01.07.1993 року навчання в професійно-технічному училищі № 129;

20.07.1993 року переведено електрозварником 4 розряду на КП «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»;

04.02.1994 року звільнено за власним бажанням;

18.04.2007 року прийнято електрозварником ручної зварки 4 розряду на Курахівське БМАТ АЗ «ДАЕМ»;

25.04.2007 року звільнено за власним бажанням;

12.02.2019 року прийнято електрозварником ручного зварювання 6 розряду на ТОВ «Будтехмаш»;

11.08.2021 року звільнено за власним бажанням;

27.09.2021 року прийнято газорізальником 4 розряду цеху металоконструкцій на ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» (підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2).

Запис про звільнення відсутній.

Згідно довідки Військової частини НОМЕР_6 від 14.03.2025 року № 1555/1148 Позивач, брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції в період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки та оборони, відсічі та стримуванні збройної агресії російської федерації в Донецькій і Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах і в період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України, у період: з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023.

12.05.2025 року Позивач звернувся до територіального управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Вказана заяву була розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За результатом розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення №046350018989 від 19.05.2025 року про відмову у призначенні пенсії.

В рішенні зокрема зазначено, що вік заявника 52 роки. Страховий стаж особи становить 23 р. 05 міс. 05 дн. Пільговий стаж особи за списком №1 становить 06 р. 08 міс. 06 дн.; за списком №2 становить 02 р. 06 міс. 05 дн.; за вислугу років становить 05 р. 06 міс. 26дн. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано: для зарахування періоду проходження військової служби з 08.12.1990 по 17.12.1992, необхідно надати інформацію про неотримання пенсійних виплат в іншій державі. Відповідно до статті 24-1 періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії. Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Відповідно до наданого розрахунку стажу Форма РС-право період роботи з 02.01.1993 по 28.06.1993 (Навчання у вищих/середн.НЗ), з 05.07.1993 по 04.02.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, з 01.05.2020 по 20.05.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 01.08.2020 по 30.09.2020, з 01.11.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 16.02.2021 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 06.09.2021, з 27.09.2021 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 27.07.2023 зараховано до страхового стажу.

Періоди роботи з 08.12.1990 по 17.12.1992, з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 21.05.2020 по 30.06.2020, з 01.10.2020 по 31.10.2020, з 01.02.2021 по 15.02.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 не зараховані до стажу.

Періоди роботи з 10.05.2012 по 30.12.2017, з 02.01.2018 по 16.01.2019 зараховано до пільгового стажу за Списком №1.

Періоди роботи з 15.02.1994 по 19.08.1996 до пільгового стажу за Списком №2.

Згідно даних з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (Форма ОК-5) період роботи з 05.2012 року по 01.2019 року обліковується за кодом спецстажу «ЗПЗ013А1», за 02.2019 рік, з 09.2021 року по 06.2022 рік обліковується за кодом спецстажу «ЗПЗ013Б1» з 03.2019 року по 08.2021 рік обліковується за кодом спецстажу «ЗПЗ100Б2», з 09.2022 року по 07.2023 рік обліковується за кодом спецстажу «ПСД003Г1».

Позивач, не погодившись із зазначеним рішенням органу пенсійного фонду, звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійні правовідносини регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-ІV), який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.

Згідно із ст. 24 Закону України №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно до п.2 ч.2 ст.114 Закону Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у редакції Закону № 2148-VIII на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи; жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

У пунктах 1 та 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно з пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Постановою Кабінету Міністрів України N 1028 від 09.12.2015 пункт 20 Порядку №637 доповнено новим абзацом яким визнано, що у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.03.2018 у справі № 233/2084/17, від 16.05.2019 у справі № 161/17658/16-а, від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що коли йдеться про підтвердження роботи в особливо шкідливих і шкідливих умовах праці, уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників не є необхідними, якщо відповідний стаж підтверджується відомостями, зазначеними у трудовій книжці.

Такий висновок суду кореспондує позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеній в постанові від 20.01.2021 року по справі №311/2865/13-а.

Відповідно до записів в трудовій книжці НОМЕР_5 Позивач у спірний період працював:

з 01.09.1990 року по 04.12.1990 року навчання в професійно-технічному училищі № 129;

з 08.12.1990 року по 17.12.1992 року служба в Збройних Силах;

з 02.01.1993 року по 01.07.1993 року навчання в професійно-технічному училищі № 129;

20.07.1993 року переведено електрозварником 4 розряду на КП «Курахівський завод залізобетонних конструкцій»;

04.02.1994 року звільнено за власним бажанням;

18.04.2007 року прийнято електрозварником ручної зварки 4 розряду на Курахівське БМАТ АЗ «ДАЕМ»;

25.04.2007 року звільнено за власним бажанням;

12.02.2019 року прийнято електрозварником ручного зварювання 6 розряду на ТОВ «Будтехмаш»;

11.08.2021 року звільнено за власним бажанням;

27.09.2021 року прийнято газорізальником 4 розряду цеху металоконструкцій на ТОВ «Свято-Іллінський машинобудівний завод» (підтверджено право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2).

Запис про звільнення відсутній.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків 1 та 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 383, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за 1451/11731, встановлено, що при визначені права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу роботи зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.

Слід підсумувати, що під час визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що були чинними на період роботи особи.

До 01.01.1992 були чинними Список №1 та Список №2, затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, після - списки, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162, постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2003 №36 та постановою Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461.

Постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за посадами «газорізальник», «електрозварник», що передбачені у розділі XXXII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ.

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за посадами «газорізальник» (код 23200000-11618), «електрозварник ручного зварювання» (код 23200000-19906), що передбачені у розділі XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ.

Постановою Кабінету Міністрів від 16.03.2003 №36 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за посадами «газорізальник», «електрозварник ручного зварювання», що передбачені у розділі XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА) (код 33).

Постановою Кабінету Міністрів від 24.06.2016 №461 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема за посадами «газорізальник», «електрозварник ручного зварювання», що передбачені у розділі XXXIII. ЗАГАЛЬНІ ПРОФЕСІЇ (У ВСІХ ГАЛУЗЯХ ГОСПОДАРСТВА).

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають, право на пенсію за віком на пільгових умовах" у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

Відповідно до роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерства праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають, право на пенсію за віком на пільгових умовах" у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

Окрім того, Верховний Суд України у постанові від 22 червня 2011 року (справа №6-57227св10) зазначив, що згідно з пунктом 3 роз`яснень Міністерства соціального захисту населення України та Міністерстві праці України від 10 травня 1994 року №01-3/406-02-2 "Про порядок застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пенсію за віком на пільгових умовах" право на пенсію на пільгових умовах мають робітники, зайняті виконанням робіт, передбачених Списками № 1 і № 2, протягом повного робочого дня. Під повним робочим днем вважається виконання роботи в умовах, передбачених списками, не менше 80 відсотків робочого часу. Сюди ж включається час проведення підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, а також робіт поза своїм робочим місцем з метою забезпечення виконання своїх трудових функцій. При цьому пунктом 7 цих роз`яснень передбачено, що у випадках, коли в Списках № 1 і № 2 передбачені робітники, які виконують певні роботи, правом на пенсію на пільгових умовах користуються всі робітники незалежно від назви їх професії, які виконують ці роботи.

Суд зазначає, що відомості про роботу позивача в якості «газорізальник», «електрозварник» за спірний період містяться в його трудовій книжці, яка, в свою чергу є основним документом підтвердження трудового стажу робітника.

У спірному рішенні відповідач всупереч приписам чинного законодавства не надав оцінку записам у трудовій книжці.

Суд звертає увагу, що записи у трудовій книжці позивача містять всю необхідну інформацію щодо пільгового стажу позивача, що виключає необхідність надання уточнюючих довідок та свідчить про наявність підстав для зарахування цього періоду до пільгового стажу за Списком № 2.

Проте, відповідно до наданого розрахунку стажу Форма РС-право період роботи з 02.01.1993 по 28.06.1993 (Навчання у вищих/середн.НЗ), з 05.07.1993 по 04.02.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 30.11.2019, з 01.01.2020 по 29.02.2020, з 01.05.2020 по 20.05.2020, з 01.07.2020 по 31.07.2020, з 01.08.2020 по 30.09.2020, з 01.11.2020 по 31.12.2020, з 01.01.2021 по 31.01.2021, з 16.02.2021 по 30.06.2021, з 01.08.2021 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 31.03.2022, з 01.04.2022 по 31.07.2022, з 01.08.2022 по 27.07.2023 зараховано до страхового стажу.

Періоди роботи з 01.12.2019 по 31.12.2019, з 01.03.2020 по 30.04.2020, з 21.05.2020 по 30.06.2020, з 01.10.2020 по 31.10.2020, з 01.02.2021 по 15.02.2021, з 01.07.2021 по 31.07.2021 не зараховано до стажу.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що відповідачем протиправно не зараховано до пільгового стажу позивача за Списком № 2 періоди його роботи з 20.07.1993 по 04.02.1994, з 18.04.2007 по 25.04.2007, з 12.02.2019 по 11.08.2021, з 27.09.2021 по 27.07.2023.

Щодо зарахування до пільгового стажу Позивача період навчання з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року, суд зазначає наступне.

Пунктом «д» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до пункту 8 Порядку №637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчальновиховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

Закон України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР) визначає правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи професійної (професійно-технічної) освіти, створення умов для професійної самореалізації особистості та забезпечення потреб суспільства і держави у кваліфікованих робітниках. Законодавство України в галузі професійної (професійно-технічної) освіти обов`язкове для застосування на території України незалежно від форм власності та підпорядкування закладів освіти та установ професійної (професійно-технічної) освіти (ч. 2 ст. Закон № 103/98-ВР).

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Аналіз наведених вище правових норм, надає підстави для висновку, що час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особо влаштовується на роботу саме за набутою професією.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10 липня 2019 року справа № 426/17400/16-а, від 04 березня 2020 року справа № 367/945/17, від 05 листопада 2020 року справа № 681/1567/17, від 11.07.2022 справа № 160/6695/21.

Відповідно до диплому НОМЕР_4 , Позивач з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року навчався в ПТУ №129 м. Курахове та здобув професію електрогазозварник.

Відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_5 , позивач з 20.07.1993 року переведено електрозварником 4 розряду на КП «Курахівський завод залізобетонних конструкцій».

Суд зазначає, що професія отримана Позивачем під час навчання та посада на яку позивача було призначено після навчання передбачена Списком №2 та дає право на пенсію на пільгових умовах

Перерва між днем закінчення навчання позивача та днем прийняття на роботу не перевищує 3 місяці.

З урахуванням наведеного, період навчання позивача з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року належить зарахувати до пільгового стажу за Списком №2.

Отже, враховуючи зазначене, наявні підстави для зарахування до пільгового стажу спірних періодів.

З підстав не зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 08.12.1990 по 17.12.1992, через не надання інформації про неотримання пенсійних виплат в іншій державі, суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 24-1 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності за межами України зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, якщо це передбачено цим Законом або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за зазначені періоди. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави і неможливості документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди особа повідомляє про це органи Пенсійного фонду в заяві про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 року за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для зарахування їх до страхового стажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 №562 (далі - Порядок №562), у разі коли в документах, що подаються особою до територіального органу Пенсійного фонду України для призначення пенсії, зазначено періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, у заяві про призначення пенсії така особа зазначає інформацію про те, що вона отримує або не отримує пенсійні виплати в інших державах.

У разі коли у заяві про призначення пенсії особа зазначила інформацію про те, що вона не отримує пенсійні виплати в іншій державі, особа додає до заяви про призначення пенсії документи, видані органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі, які підтверджують факт неотримання таких виплат.

У разі відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до територіального органу Пенсійного фонду України за допомогою в поданні до іншої держави запиту щодо відповідних документів.

До надходження відповідних документів до територіального органу Пенсійного фонду України пенсія особі обчислюється без урахування періодів трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, крім випадків відсутності можливості здійснення обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави та документального підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

У разі укладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, територіальний орган Пенсійного фонду України протягом п`яти робочих днів з дати подання особою заяви про призначення пенсії надсилає до органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит щодо підтвердження нездійснення пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, а в разі неукладення міжнародного договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, - до МЗС запит щодо передачі органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запиту щодо підтвердження нездійснення в іншій державі пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР для обчислення розміру пенсії.

МЗС протягом п`яти робочих днів з дня отримання зазначеного запиту передає дипломатичними каналами іншій державі та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі, запит з інформацією про те, що всі особисті дані, які будуть зазначені в наданих документах, є конфіденційними. Після отримання документів до даних, які зазначені в них, будуть застосовані вимоги Законів України Про інформацію та Про захист персональних даних, і такі дані будуть використовуватися виключно для потреб, пов`язаних з питаннями загальнообов`язкового державного соціального страхування, визначених законом.

Якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР. У такому разі в заяві про призначення пенсії особа зазначає інформацію про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди.

Таким чином, суд звертає увагу на те, що пунктом 4 Порядку №562 передбачено, що якщо відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в іншій державі (міжнародне співробітництво між органами пенсійного забезпечення України та органами пенсійного забезпечення іншої держави не налагоджувалося чи не отримано відповіді на запит МЗС протягом 45 днів з дати його надсилання до іншої держави та органу, що здійснює пенсійне забезпечення в іншій державі), до появи можливості здійснення такого обміну/отримання підтвердних документів про нездійснення іншою державою пенсійних виплат особі, яка проживає в Україні, за періоди трудової діяльності до 1 січня 1992 р. за межами України в республіках колишнього Союзу РСР, пенсія особі обчислюється з урахуванням періодів роботи в республіках колишнього Союзу РСР.

Суд враховує, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, № 793/2025 від 20.10.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

23.12.2022 набрав чинності Закон України від 01.12.2022 №2783-IX "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993", відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВРта Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 №140/98-ВР.

Також постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 №1328 було постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року у м. Москві.

Відтак наразі відсутня можливість здійснення обміну інформацією між територіальним органом Пенсійного фонду України та органами, що здійснюють пенсійне забезпечення в російській федерації, а тому відповідно до вимог пункту 4 Порядку №562, періоди роботи в російській федерації підлягають врахуванню з метою обчислення пенсії позивачу. Натомість вимоги відповідача щодо надання документального підтвердження про неотримання пенсійних виплат від пенсійних органів російської федерації є необґрунтованими.

Варто зауважити, що позивач набув стаж до введення воєнного стану в Україні у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Так, всі первинні документи не можуть піддаватися сумніву та позбавляти особу права на отримання пенсії, що обчислена із заробітку, який вона отримувала на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україною у зв`язку з військовою агресією російської федерації припинено співробітництво та обмін поштою з країною-агресором та неможливістю надати запит на звірку достовірності видачі вищенаведених довідок.

При цьому, не зазначення особою в заяві про призначення пенсії інформації про те, що вона не отримує пенсійних виплат у відповідній державі та не може документально підтвердити нездійснення іншою державою пенсійних виплат за зазначені періоди на переконання суду не може бути безумовною підставою для відмови у зарахуванні страхового стажу та як наслідок позбавлення особи в отриманні пенсії.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зарахування спірного періоду проходження військової служби з 08.12.1990 по 17.12.1992 до страхового стажу Позивача.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 19.05.2025 № 046350018989 підлягає скасуванню, як протиправне.

Щодо зарахування до страхового та пільгового стажу роботи по Списку № 2 один місяць служби за три період проходження військової служби з 02.03.2022 по 27.07.2023 р., протягом якого я як військовослужбовець брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з 02.03.2022 по 11.07.2022, з 17.07.2022 по 07.09.2022, з 09.10.2022 по 31.01.2023, 03.02.2023, з 05.02.2023 по 09.02.2023, 13.02.2023, з 15.02.2023 по 25.02.2023, з 27.02.2023 по 21.03.2023, з 23.03.2023 по 07.04.2023, з 10.04.2023 по 29.05.2023, з 01.07.2023 по 27.07.2023 р., суд зазначає наступне.

Стаття 24 Закону № 1058 визначає періоди, з яких складається страховий стаж, а саме ч. 1 цієї статті передбачено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року (частина третя).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 57 Закону № 1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Згідно з ч. 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Частиною другою статті 1-2 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що у зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 статті 8 Закону № 2011-ХІІ час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 17-1 Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) також передбачено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінет Міністрів України 17.07.1992 прийняв постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Порядок № 393), пунктом 3 якого становлено, що до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Варто зауважити, що пункт 3 Порядку № 393 до 19.02.2022 був викладений у такій редакції: до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час.

Однак, Кабінет Міністрів України постановою від 16.02.2022 № 119 (набрала чинності 19.02.2022) вніс зміни до згаданого пункту, внаслідок чого пільгове обчислення календарної вислуги можливе тільки для визначення розміру пенсії, а не її призначення.

З урахуванням того, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пенсії (12.05.2025) пункт 3 Порядку № 393 діяв у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119, то періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, в календарному обчисленні, тобто повної кількості календарних днів, а не у пільговому.

Посилання на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 05.06.2018 у справі №348/347/17, не можуть бути взяті до уваги, оскільки вони ухваленні за інших фактичних обставин (позивачі зверталися до пенсійних органів для призначення пенсії до 19.02.2022, тобто до зміни правового регулювання) та за іншого правового регулювання (висновки стосуються норм Положення № 530, яке згідно зі статтею 17-1 Закону № 2262-XII спірні правовідносини не регулює, в тому числі, й тому, що це Положення було прийнято відповідно до Порядку № 393 та не підлягає застосуванню, оскільки суперечить цьому акту вищої юридичної сили з 19.02.2022).

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.06.2025 у справі №360/665/24.

З огляду на вказане, суд відмовляє у частині позовних вимог про кратне (один місяць служби за три місяці) зарахування до пільгового стажу періоду служби у ЗСУ з 02.03.2022 по 27.07.2023, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах.

Окрім того, суд у вказаному рішенні вже дійшов висновку про зарахування вказаного періоду до пільгового стажу позивача за Списком № 2.

Спірним у даній справі є також наявність права у Позивача застосування Відповідачем при розгляді заяви про призначення пенсії п. «б» ст. 13 Закону № 1788.

До спірних правовідносин суд застосовує норми матеріального права з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених в постанові Великої Палати Верховного суду від 03 листопада 2021 року у зразковій справі № 360/3611/20.

Так, 3 жовтня 2017 року Верховною Радою України було ухвалено Закон № 2148, що доповнив Закон № 1058 розділом XIV-1, який містить п. 2 ч. 2 ст. 114 такого змісту:

«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».

За приписами ст. 12 Закону № 1788 право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Натомість згідно з п. «б» ст. 13 Закону № 1788 в редакції, чинній до внесення змін Законом № 213, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Законом № 213, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений п. «б» ст. 13 Закону № 1788 вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.

Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14 пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 зі змінами, внесеними Законом № 213.

Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення КСУ № 1-р/2020 застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788 в редакції до внесення змін Законом № 213 для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Таким чином, Рішенням № 1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону № 1788, у зв`язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (п. 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний Суд України встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.

У зв`язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин Закон № 1788 з урахуванням Рішення КСУ № 1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років, для жінок після досягнення 50 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні Конституційного Суду України).

Враховуючи вище викладене, вік виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до Закону № 1788 для чоловіків не змінився, та становить 55 років. Аналогічна норма також зберіглась і в п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Суд зазначає, що відповідачем не було проведено розрахунок пільгового стажу для призначення пенсії позивача, з урахуванням зарахованого періоду роботи цим судовим рішенням.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 12.05.2025 року про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20.07.1993 року по 04.02.1994 року, з 18.04.2007 року по 25.04.2007 року, з 12.02.2019 року по 11.08.2021 року, з 27.09.2021 року по 27.07.2023 року та період навчання з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року, до страхового стажу період проходження військової служби з 08.12.1990 року по 17.12.1992 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

09.12.2025 року на виконання вимог ухвали суду від 03.12.2025 року Позивачем було надано позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ст. 160 КАС України, читабельні копії доказів доданих до позовної заяви та квитанцію № 6518-2339-7560-6449 від 08.12.2025 року про сплату судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Таким чином, з урахуванням часткового задоволення судовий збір у розмірі 605,60 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Відповідача на користь Позивача.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 19.05.2025 № 046350018989 щодо відмови в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 12.05.2025 про призначення пенсії за віком, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 20.07.1993 року по 04.02.1994 року, з 18.04.2007 року по 25.04.2007 року, з 12.02.2019 року по 11.08.2021 року, з 27.09.2021 року по 27.07.2023 року та період навчання з 02.01.1993 року по 28.06.1993 року, до страхового стажу період проходження військової служби з 08.12.1990 року по 17.12.1992 року, з урахуванням правової позиції, викладеної судом у цьому рішенні.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 грн.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 28 січня 2026 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга може бути подана безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров