Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №160/31979/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа №160/31979/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

06.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства оборони України, з вимогами:

- визнати протиправною відмову ОСОБА_1 у призначенні та виплаті частки одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у зв`язку із загибеллю батька ОСОБА_1 - військовослужбовця ОСОБА_2 та зобов`язати Міністерство Оборони України, Комісією Адміністрації державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, Військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 із документами про призначення одноразової грошової допомоги як члену сім`ї загиблого військовослужбовця, внаслідок загибелі (смерті) ОСОБА_2 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, висловлених за наслідками розгляду цієї справи;

- стягнути з відповідачів на користь позивача понесені судові витрати у справі на оплату судового збору та на оплату правничої допомоги адвоката.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що є сином військовослужбовця ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання по захисту територіальної цілісності та суверенітету України через агресію рф. Після звернення з заявою про отримання одноразової грошової допомоги внаслідок загибелі батька позивачем отримано відмову. Рішення про відмову в виплаті одноразової грошової допомоги мотивовано тим, що виплату одноразової грошової допомоги, призначено громадянці ОСОБА_3 (дружині), яка звернулась раніше з Заявою про надання їй одноразової грошової допомоги після загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 . ОСОБА_1 , вважає таку відмову протиправною, оскільки відповідно до норм чинного законодавства повнолітня непрацездатна дитина (особа з інвалідністю з дитинства) має право на отримання одноразової грошової допомоги на рівні з іншими членами сім`ї загиблого. Не погоджуючись з такою позицією відповідача та вважаючи її протиправною, ОСОБА_1 звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.11.2025 р. відкрито провадження у адміністративній справі; справу №160/31979/25 призначено до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) з 05.12.2025 р.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 та витребувано додаткові докази від Комісії Адміністрації державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

17.11.2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту подано письмовий відзив проти позову. В обґрунтування заперечень проти позову вказує, що згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 11 грудня 2024 року № 4464 – Травма яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ. ОСОБА_3 звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) чоловіка. На засіданні Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 13.03.2025 № 731) щодо виплати ОГД, згідно наданої заяви, громадянці ОСОБА_4 (дружині ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - 15 000 000 грн. 00 коп.

Згідно пункту 4 розділу І наказу № 308 особи, які мають право на отримання ОГД, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі (смерті) особи, зазначеної у пункті 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану”, що вказана у свідоцтві про смерть. Право осіб на отримання ОГД визначається станом на дату загибелі (смерті) військовослужбовця. Таким чином, одноразова грошова допомога не є виплатою, яка нараховується автоматично, а лише після звернення особи, яка має на це право.

Питання щодо виплати чи відмови у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 на засіданні комісії не розглядалося. Доказів звернення ОСОБА_1 про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю батька до військової частини до 13.03.2025 (дата розгляду заяви ОСОБА_3 ) не надано. Відповідно, протиправних дій стосовно позивача суб`єктом владних повноважень не вчинялося.

Громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою вже після розгляду документів та прийняття рішення Комісією, а саме: 29.03.2025 вх. № 149/25.5, докази розгляду його заяви надаються в додатках. Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану” якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

З огляду на вищевикладене вказує, що оскаржуване рішення комісії є правомірним та просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

18.11.2025 за допомогою підсистеми «Електронний суд» Міністерством оборони України подано до суду відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 ст. 16 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі – Закон №2011- ХІІ) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України – п. 9 ст. 16-3 Закону №2011-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок № 975). Згідно п. 22 Порядку № 975 призначення одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, призваним на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюються Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, розвідувальним органом Міноборони, Службою зовнішньої розвідки та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Документи позивача на розгляд Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум не надходили, рішення по ним не приймалося, відповідний витяг з протоколу позивачем не надано.

Згідно доданого до позову листа Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту вбачається, що позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту.

Зі змісту спірних правовідносин Міністерство оборони України зазначає, що не є належним відповідачем у даній справі та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

19.11.2025 року Військовою частиною НОМЕР_2 подано письмовий відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції вказує, що Комісією Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум вже було прийнято рішення ( протокол від 13.03.2025 №731) щодо виплати ОГД, згідно наданої заяви, громадянці ОСОБА_3 ( дружині загиблого). Зважаючи на викладене Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту позивачеві було відмовлено у виплаті вказаної ОГД із посиланням на те, що відповідно до абзацу тринадцятого пункту 2 постанови КМУ від 28.02.2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами. Зважаючи на викладене ані Військова частина НОМЕР_1 , ані інші відповідачі, визначені позивачем та його представником, не є належними відповідачами у справі, оскільки даний спір має вирішуватись між позивачем та особою, відносно якої прийнято рішення про виплату ОГД – дружиною загиблого ОСОБА_3 . З огляду на вищевикладене вказують на безпідставність позовних вимог та просять відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

30.12.2025 року Адміністрацією Державної спеціальної служби транспорту подано додаткові пояснення у справі, в яких посилається на правові висновки Верховного Суду, що викладені у постанові від 17 листопада 2025 року у справі №560/12192/24.

01.01.2026 року ОСОБА_3 подано письомві пояснення у справі, в яких третя особа зазначає про безпідставність позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідно до довідки МСЕК №561741 від 05.02.2024 року позивачу встановлено інвалідність ІІІ групи з дитинства, яка не відносить його до категорії непрацездатних осіб. Також зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних доказів перебування позивача на утриманні батька. Окрім наведеного вказує, що у висновку щодо можливості призначення ОГД та доповіді про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за одноразовою грошовою допомогою у графі «діти» та «утриманці» наявні прочерки. Також зазначають, що ОСОБА_2 22.11.2017 року склав заповіт, яким розпорядився, що все належне йому майно та майнові права заповідаються його дружині ОСОБА_3 .

Окрім викладеного, третьою особою підтримується правові позиції відповідачів за якими одноразова грошова допомога призначається визначеному на день смерті колу осіб та не може бути розподілена повторно.

Відповідно до ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом приписів п.8 ч.6 ст.12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності, зокрема, є типові справи.

Частиною 4 статті 243 Кодексу адміністративного України встановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з ч. 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

ОСОБА_2 проходив військову службу в військовій частині НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.11.2024 № 330 (по стройовій частині) виключений зі списків особового складу у зв`язку зі смертю.

Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 16.10.2024 № 237 “Про підсумки службового розслідування” встановлено, що причиною загибелі стрільця 3 відділення охорони 1 взводу охорони 2 роти охорони НОМЕР_3 батальйону охорони військової частини НОМЕР_1 старшого сержанта ОСОБА_5 є поранення, несумісні з життям, отримані внаслідок бойового ураження під час дій збоку противника, в ході здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії російської федерації та у зв`язку з виконанням обов`язків військової служби із захисту Батьківщини, під час виконання бойового завдання.

Згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 11 грудня 2024 року № 4464 – Травма яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

ОСОБА_3 звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) чоловіка.

На засіданні Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 13.03.2025 № 731) щодо виплати ОГД, згідно наданої заяви, громадянці ОСОБА_4 (дружині ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - 15 000 000 грн. 00 коп.

Батьком ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4 від 05.03.2025 року (видане повторно).

ОСОБА_1 згідно довідки до акта огляду медико – соціальною експертною комісією серії 12ААГ №561741 є особою з інвалідністю з дитинства ІІІ групи та отримує пенсію по інвалідності в розмірі 2361 грн. на місяць, що підтверджується листом начальника відділу № 23 обслуговування громадян Головного управління Пенсійного Фонду у Дніпропетровській області від 23.10.2025. р.

Після загибелі батька ОСОБА_1 звернувся особисто до військової частини НОМЕР_1 з Заявою про надання йому одноразової грошової допомоги після загибелі його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 та надав до заяви необхідний пакет документів для отримання одноразової грошової допомоги після загибелі його батька.

Станом на 22 травня 2025 року була відсутня будь-яка інформація щодо розгляду Заяви ОСОБА_1 про надання йому одноразової матеріальної допомоги після загибелі його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 .

Адвокат Бур`янська В.В. звернулася з адвокатським запитом до Міністерства оборони України щодо отримання інформації про розгляд Заяви ОСОБА_1 про надання йому одноразової грошової допомоги після загибелі його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 , а саме просила: «Надати інформацію щодо розгляду військовою частиною НОМЕР_1 Заяви ОСОБА_1 про надання йому одноразової грошової допомоги після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 та до відповіді за можливості долучити належним чином засвідчену копію рішення військової частини НОМЕР_1 про надання йому одноразової грошової допомоги після загибелі ІНФОРМАЦІЯ_1 його батька - військовослужбовця ОСОБА_2 . (або про відмову у наданні матеріальної грошової допомоги з зазначення причин такої відмови)».

01.08.2025 р. Листом вих. № 518/Вих3ВГ/116 Адміністрації державної спеціальної служби транспорту Міністерства Оборони України в адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Бур`янської Вікторії Володимирівни було направлено відповідь в якій зазначено:

«В Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту розглянуто Ваш адвокатський запит від 14.07.2025 р. №14/07-25 щодо надання інформації стосовно розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги (далі ОГД) та в межах компетенції повідомляється.

Документи для прийняття рішення щодо виплати ОГД членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 розглянуті Комісією Адміністрації державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі – Комісія) та прийнято рішення про виплату ОГД згідно наданих заяв (протокол від 13.03.2025 № 731).

Громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою про виплату ОГД у зв`язку з загибеллю його батька військовослужбовця ОСОБА_2 29.03.2025 після розгляду документів та прийняття рішення Комісією.

Відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.»

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи, що має право на отримання одноразової грошової допомоги за загибеллю батька, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків.

Водночас суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII).

Правилами ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із частинами першою, другою статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби.

Статтею 16-1 Закону №2011-XII передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини третьої статті 16-2 Закону №2011-XII розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з частинами першою, восьмою, дев`ятою статті 16-3 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні», №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану».

Пунктом 2 Постанови №168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону №2011-XII, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору (абзац 1 пункту 2).

Абзацами 2-4 пункту 2 Постанови №168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Вимогами ч. 9 ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог Закону №2011-XII постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі Порядок № 975, тут і далі в редакції, яка була чинною станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Тобто, право на отримання одноразової грошової допомоги після смерті військовослужбовця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , виникло 17.09.2024 року.

Відповідно до пункту 5 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Якщо одна із зазначених осіб відмовляється від отримання одноразової грошової допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на її отримання.

Заява про відмову від отримання одноразової грошової допомоги повинна бути нотаріально посвідчена в установленому законодавством порядку.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до п. 12 Порядку № 975, призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Згідно з п. 13 Порядку N 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 та 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.

Судом встановлено, що згідно витягу з протоколу засідання штатної 20 регіональної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця від 11 грудня 2024 року № 4464 – Травма яка призвела до смерті та причина смерті, ТАК, ПОВ`ЯЗАНІ ІЗ ЗАХИСТОМ БАТЬКІВЩИНИ.

ОСОБА_3 звернулася із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) чоловіка.

На засіданні Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення (протокол від 13.03.2025 № 731) щодо виплати ОГД, згідно наданої заяви, громадянці ОСОБА_4 (дружині ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - 15 000 000 грн. 00 коп.

У листі Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту №518/ВихЗВГ/1164 від 01.08.2025 року повідомлено позивача, що документи для прийняття рішення щодо виплати ОГД членам сім`ї загиблого військовослужбовця ОСОБА_2 розглянуто Комісією Адміністрації державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум (далі – Комісія) та прийнято рішення про виплату ОГД згідно наданих заяв (протокол від 13.03.2025 № 731).

Громадянин ОСОБА_1 звернувся з заявою про виплату ОГД у зв`язку з загибеллю його батька військовослужбовця ОСОБА_2 29.03.2025 після розгляду документів та прийняття рішення Комісією.

Цією ж відповіддю повідомлено, що відповідно до пункту 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», якщо після призначення одноразової грошової допомоги за її одержанням звертаються інші особи, питання щодо розподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою або в судовому порядку між такими особами.

Надаючи оцінку спірній відмові Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту від 01.08.2025 року №518/ВихЗВГ/1164 суд також враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 листопада 2025 року, зокрема колегіє суддів сформовано наступний висновок:

«Однак зазначене положення не створює нового суб`єктивного права на повторне призначення або «донарахування» одноразової грошової допомоги щодо конкретного загиблого військовослужбовця після того, як така допомога вже була розподілена та виплачена іншим членам його сім`ї. Його зміст спрямований на розширення часових меж застосування закону до неврегульованих випадків, однак не вбачає покладення на державу додаткового бюджетного зобов`язання у межах одного і того самого випадку загибелі військовослужбовця. Законодавець, розширюючи коло осіб, які мають право на одноразову грошову допомогу, не змінював установленого статтею 16-3 Закону № 2011-ХІІ принципу рівності часток між усіма отримувачами та не передбачав покладення на державу фінансового зобов`язання держави понад фіксовану суму, визначену Постановою № 168. Таким чином право дитини на одноразову грошову допомогу не втрачається, однак може бути реалізоване виключно в межах уже виплаченої суми шляхом перерозподілу часток між отримувачами за правилами, встановленими пунктом 2 Постанови № 168.

71. Таким чином, коли одноразова грошова допомога вже була призначена і виплачена іншим членам сім`ї загиблого, дія пункту 2 Перехідних положень не породжує нового права на повторне призначення або додаткову виплату коштів із державного бюджету. У такій ситуації реалізація права дитини можлива лише у спосіб, прямо передбачений абзацом тринадцятим пункту 2 постанови КМУ № 168, - шляхом перерозподілу вже виплаченої суми між отримувачами за їх взаємною згодою або в судовому порядку.»

Отже, у випадку, коли одноразова грошова допомога вже виплачена, реалізація права дитини здійснюється не через повторне звернення до Міністерства оборони України, а шляхом пред`явлення вимоги до фактичних отримувачів коштів про перерозподіл належної їй частки у встановленому законом порядку.

Відтак, враховуючи вищезазначені правові висновки, суд не може констатувати протиправність відмови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту у розгляді заяви ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги після її призначення дружині загиблого, а отже й підстави для задоволення позову відсутні.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права та обов`язковими для виконання Україною відповідно достатті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі по тексту також - Конвенція).

Так, Європейський Суд з прав людини (надалі по тексту також - Суд) у своєму рішенні по справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (від 9 грудня 1994 року N 18390/91), вказав, що статтю 6 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень, детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Міра цього обов`язку може варіюватися залежно від характеру рішення. Необхідно також враховувати численність різноманітних тверджень, з якими сторона у справі може звернутися до судів, та відмінності, наявні в Договірних державах, стосовно передбачених законом положень, звичаєвих норм, правових висновків, викладення та підготовки рішень. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Врішенні "Салов проти України"(заява N 65518/01; від 6 вересня 2005 року) Суд також звернув увагу на те, що статтю 6 параграф 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін.

У своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово зазначав, що рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Разом з цим, згідно з пунктом 41 висновку N 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Таким чином, із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук