Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №160/35363/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа №160/35363/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ: 21910427), Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( Площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

11 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якій просить:

- визнати протиправним рішення №047050022404 від 26.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію за Законом України «Про державну службу» №889;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.09.2025 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати №9-25, №10-25 від 17.09.2025 року та стажу роботи на посадах державної служби з 04.07.2001 року по 31.10.2006 року та з 01.11.2006 року по 20.11.2009 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою щодо перерахунку пенсії про перехід з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, надавши усі необхідні документи, проте рішенням № 047050022404 від 26.09.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке приймалося за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію згідно з Законом № 889-VIII з підстав відсутності у позивача станом на 01.05.2016 року десяти років стажу державної служби.

Записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 підтверджується, що вона в період з 04.07.2001 по 31.10.2006, з 01.11.2006 по 20.11.2009 працювала на посадах в органах місцевого самоврядування.

Отже, оскільки позивач займала посади в органах місцевого самоврядування, час роботи на яких зараховується до стажу державної служби, відмова відповідача ГУ ПФУ в Донецькій області у зарахуванні цього періоду до стажу державної служби є протиправною.

До заяви про перехід на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» позивач долучила довідки про складові заробітної плати державного службовця по формі, затвердженій Постановою правління Пенсійного фонду України 17.01.2017 року № 3-1 для призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року № 889-VIII, у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш ніж 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби, і які на момент виходу на пенсію не займають посади державної служби, видані за останнім місцем роботи позивача Південно-Східним міжрегіональним управлінням Національного агентства України з питань державної служби № 9-25, № 10- 25 від 17.09.2025 року.

На думку позивача, вказані довідки повинні бути враховані при розрахунку розміру пенсії позивача. Спору з приводу складових та сум заробітної плати, вказаних в довідках, немає.

Відмова відповідача 2 у переведенні позивача з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу», стала підставою для звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 15 грудня 2025 року суд відкрив провадження у адміністративній справі; справу № 160/35363/25 та призначив до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

05.01.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області подало відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив в задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування правової позиції зазначив, що згідно із трудовою книжкою від 05.04.1982 НОМЕР_2 до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на обчислення пенсії державного службовця, підлягає зарахуванню лише період роботи з 01.07.1998 по 03.07.2001, з 24.01.2012 по 21.02.2014, з 28.02.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 01.05.2016, що становить 7 років 2 місяці 6 дні. Тобто станом на день набрання чинності Закону №889 (01.05.2016) позивачка не має 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців. До стажу на посадах державної служби не враховано періоди роботи з 04.07.2001 по 31.10.2006, з 01.11.2006 по 20.11.2009, оскільки посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців.

За результатами опрацювання заяви ОСОБА_1 . Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області винесено рішення від 26.09.2025 №047050022404 про відмову в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правом на надання відзиву не скористалось.

Частиною 2 ст. 257 КАС України встановлено, що за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно із частинами 1, 2 ст. 261 КАС України відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі. Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч.1ст. 262 КАС України, розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.

ОСОБА_1 (РНОКПП — НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 29.03.2023 як отримувач пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі — Закон №1058).

Позивач звернулась з заявою від 18.09.2025 №17945 про перерахунок пенсії «перехід на пенсію за іншим Законом».

Звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961.

Рішенням № 047050022404 від 26.09.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, яке приймалося за принципом екстериторіальності, позивачу було відмовлено у переведенні з пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV на пенсію згідно з Законом № 889-VIII з підстав відсутності у позивача станом на 01.05.2016 року десяти років стажу державної служби.

В обґрунтування відмови відповідач 2 зазначив, що згідно із трудовою книжкою від 05.04.1982 НОМЕР_2 до стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на обчислення пенсії державного службовця, підлягає зарахуванню лише період роботи з 01.07.1998 по 03.07.2001, з 24.01.2012 по 21.02.2014, з 28.02.2014 по 31.08.2015, з 01.09.2015 по 01.05.2016, що становить 7 років 2 місяці 6 дні. Тобто станом на день набрання чинності Закону № 889 (01.05.2016) позивачка не має 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців.

До стажу на посадах державної служби не враховано періоди роботи з 04.07.2001 по 31.10.2006, з 01.11.2006 по 20.11.2009, оскільки посади органів місцевого самоврядування не відносяться до категорій посад державних службовців.

Не погоджуючись з відмовою у переведенні, перерахунку та виплати пенсії з пенсії за віком згідно Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію за віком згідно із Законом України “Про державну службу”, позивач звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права, та релевантні їм джерела права.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Суд зазначає, що 01.05.2016 у повному обсязі набув чинності Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015 (далі Закон №889), згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Відповідно до ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ, на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що необхідною умовою для наявності у осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, права на пенсію відповідно до згаданої статті є досягнення такими особами певного віку та наявність страхового стажу, передбаченого абз.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Тобто до 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом №889-VIII) право на пенсію державного службовця мали особи, які:

а) досягли певного віку та мають передбачений законодавством страховий стаж;

б) мали стаж державної служби не менш як 10 років, та на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців; а також особи, які мали не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Після 01.05.2016, відповідно до ст.90 Закону №889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

Так, відповідно до п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно п.12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст.25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Водночас, для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ст.37 Закону №3723-ХІІ передбачає додаткові умови для наявності права на призначення пенсії державного службовця: певний вік і страховий стаж.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Отже, після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №899 «Про державну службу») зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений п.10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №889-VIII, та мають передбачені ч.1 ст.37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 04 квітня 2018 року (зразкова справа №822/524/18).

Приймаючи спірне рішення, відповідач послався саме на те, що позивач не має необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, оскільки на думку відповідача періоди роботи в органах місцевого самоврядування не відносяться до категорії посад державної служби.

З записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 підтверджується, що вона в період з 04.07.2001 по 31.10.2006, з 01.11.2006 по 20.11.2009 працювала на посадах в органах місцевого самоврядування.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №283 від 03.05.1994 (чинного до 01.05.2016, тобто в період проходження позивачем служби в органах місцевого самоврядування) визначались посади і органи, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.

Згідно із ч.2 вказаного Порядку до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до п.4 ч.2 статті 46 Закону №889-VIII та пункту 4 Порядку №229 час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», зараховується до стажу державної служби.

Відтак до 01.05.2016 чинним на той час законодавством України було прямо передбачено, що період роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.

Отже, оскільки позивач у спірний період займала посаду в органах місцевого самоврядування, відповідно такий період має бути врахований до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ.

За таких обставин, позивачка має право на призначення пенсії державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, оскільки станом на 01.05.2016 працювала в органах місцевого самоврядування та мала понад 10 років стажу роботи на посадах віднесених до категорії посад державної служби.

Під час ухвалення рішення суд врахував правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 27.01.2023 по справі №340/4184/21, від 09.05.2023 у справі №560/928/20.

Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

За змістом рішення Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 по зразковій справі № 822/524/18 належним способом захисту прав позивача у таких типових справах є зобов`язання пенсійного органу призначити та здійснити нарахування і виплату пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ «Про державну службу у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного у відповідній довідці.

Приймаючи рішення №047050022404 від 26.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області не виконало свого обов`язку щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів, що стало підставою для скасування цього рішення.

Так як єдиною підставою для відмови в призначенні пенсії згідно з вказаного Закону було відсутність необхідного стажу державної служби, а судом встановлено, що такий стаж у позивача є, то ефективним способом захисту порушених прав стане зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.09.2025 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати №9-25, №10-25 від 17.09.2025 року та зарахувавши стажу роботи на посадах державної служби з 04.07.2001 року по 31.10.2006 року та з 01.11.2006 року по 20.11.2009 року та здійснити виплату перерахованої пенсії з урахуванням виплачених сум.

В свою чергу, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню позовні вимоги до ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, з огляду на таке.

Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Таким чином, з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення та перерахунки пенсій, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження Змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», суть якого полягає в опрацюванні заяв про призначення пенсій територіальними органами Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає особа.

В спірному випадку заява позивачки про призначення пенсії розглянута за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, за результатом якої прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. І саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у цьому спорі є органом, що призначає пенсію.

В свою чергу, відповідно до пункту 4.10 зазначеного Порядку, після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії.

Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

Отже, в даному випадку повноваження щодо призначення позивачу пенсії були делеговані ГУ ПФУ в Донецькій області, проте обов`язок виплати пенсії, у випадку її призначення залишається у територіального органу Пенсійного фонду України за місцем перебування на пенсійному обліку ГУ ПФУ в Дніпропетровській області.

За таких обставин, виплата пенсії повинна проводитись ГУ ПФУ в Дніпропетровській області після отримання від ГУ ПФУ в Хмельницькій області рішення про призначення пенсії.

За приписами частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд зробив висновок про сукупність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010), яким прийняте протиправне рішення.

Керуючись ст. 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відповідач 1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ: 21910427), Відповідач 2: Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області ( Площа Соборна, буд. 3, м. Слов`янськ, Донецька обл., 84122, код ЄДРПОУ: 13486010) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення №047050022404 від 26.09.2025 року Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у переведенні з пенсії за віком на пенсію за Законом України «Про державну службу» №889.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перевести ОСОБА_1 на пенсію державного службовця за віком відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII, зарахувавши до стажу роботи на посадах державної служби з 04.07.2001 року по 31.10.2006 року та з 01.11.2006 року по 20.11.2009 року, здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» №889-VIII ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 18.09.2025 року з урахуванням довідок про складові заробітної плати №9-25, №10-25 від 17.09.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (49008, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Надії Алексєєнко, 106, код ЄДРПОУ 13486010) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук