Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №160/22770/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа №160/22770/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: 07 серпня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у незарахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 17.08.1984 по 18.07.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1981;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи 17.08.1984 по 18.07.1994 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1981 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та здійснити перерахунок розміру її пенсії, починаючи з 20.04.2024, з урахуванням виплачених сум;

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу спірного періоду роботи попри те, що він належним чином підтверджуються наданими документами і записами трудової книжки. Також, зазначає, що за наслідком такого незарахування позивачу безпідставно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2025 року відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29 серпня 2025 року від відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 17.08.1984 до 18.07.1994, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою старого зразка (Української PCP), що суперечить вимогам пунктів 3, 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643. Також, вказано, що позивач не має права на отримання грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій, оскільки позивачем не було дотримано всіх без винятку умов, визначених положеннями пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону №1058-ІV. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває з 20.04.2024 на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003.

07 квітня 2025 року позивач через свого представника звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 10 місячних пенсій.

Листом від 15.04.2025 №0400-010307-8/74211 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що до страхового стажу не зараховано згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1981 період роботи з 17.08.1984 до 18.07.1994, оскільки запис про звільнення з роботи завірено печаткою старого зразка (Української PCP), що суперечить вимогам пунктів 3, 4 Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643. Оскільки ОСОБА_1 не має 30 років роботи стажу в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів “е”- “ж” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, підстави для виплати грошової допомоги відповідно до пункту 7- 1 Прикінцевих положень Закону №1058 відсутні.

Не погодившись з рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджено постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 (надалі, також - Порядок №637).

Згідно з пунктом 1 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Відповідно до пункту 20 Порядку №637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Виходячи з приписів Порядку №637, підтвердження трудового стажу потрібне у разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.

Згідно з п. 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58) заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.

До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Пунктом 2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції № 58, у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.

Працівник не несе відповідальності за правильність заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особою самостійно. Більше того, окремі недоліки заповнення трудової книжки, навіть якщо вони мають місце, не є підставою вважати відсутніми чи недоведеними відповідні періоди трудового стажу. Трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а звернув увагу на те, що певні недоліки заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Судом встановлено, що записи про роботу позивачки у спірний період у трудовій книжці виконані без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та з відповідністю дати. Доказів того, що записи про роботу позивачки є неправильними або непідтвердженими, відповідачами суду не надано.

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , позивач змінила прізвище з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 , довідки від 12.03.2015 №4/303, виданою Департаментом охорони здоров`я Комунальним закладом «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова» позивач ОСОБА_4 працювала в Дніпропетровській обласній клінічній лікарні ім. І.І. Мечникова на посаді фельдшера-лаборанта лабораторії з 17.08.1984 і звільнена з посади за власним бажанням ст. 38 КЗпП України 18.07.1994.

Суд виходить з того, що записи трудової книжки є належною підставою для підтвердження стажу роботи для призначення (перерахунку) пенсії.

Водночас, незарахування зазначеного у трудовій книжці періоду роботи до страхового стажу виключно через те, що запис про звільнення завірено печаткою старого зразка, є протиправним, оскільки реалізація позивачем права на пенсійне забезпечення не може ставитися в залежність від дотримання роботодавцем порядку заповнення трудової книжки.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд погоджується з доводами позивача про те, що, відповідно до положень Інструкції про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.10.1993 №643, дозвіл на виготовлення нових печаток надавався тільки після того, коли старі печатки були здані до органів внутрішніх справ на знищення.

Відтак, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірного періоду трудової діяльності з 17.08.1984 по 18.07.1994 та здійснити відповідний перерахунок пенсії.

Щодо виплати позивачу грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у відповідності до п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1191 (далі – Порядок №1191).

Вимоги п. 5, п. 6 та п. 7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

У постанові від 15.06.2022 по справі №200/854/19-а, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що суть зазначеної грошової допомоги полягає в додатковій гарантії для працівників, які працювали в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Наявність такої гарантії спонукає осіб працювати саме в установах державної або комунальної форми власності і набувати необхідний стаж у зазначених установах. При цьому, зміст норми 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV дозволяє стверджувати, що у разі, якщо на день досягнення пенсійного віку особа не має відповідного спеціального стажу (для жінок 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин), то така особа може "відтермінувати" реалізацію свого права виходу на пенсію задля набуття спеціального стажу, необхідного для отримання грошової допомоги. Таке тлумачення зазначеної норми є цілком логічним. Особа продовжує працювати в установах державної або комунальної форми власності та погоджується отримувати пенсію з більш пізнього віку, а держава, в свою чергу, заохочує таких осіб додатковою соціальною гарантією.

Суд зазначає, що норму пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV слід тлумачити таким чином, що для отримання визначеної пунктом 7-1 розділу Прикінцеві положення Закону № 1058-IV грошової допомоги при виході на пенсію по Закону №1058-IV особа має дотриматись таких вимог:

- станом день досягнення пенсійного віку працювати в установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення";

- пенсія має призначатися особі вперше (тобто особи, які отримували пенсію раніше і з будь-яких причин перестали отримувати її право на зазначену грошову допомогу втратили);

- станом на день звернення за призначенням пенсії особа повинна мати страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років, у редакції Закону №1058 станом на час виникнення спірних правовідносин) на зазначених вище посадах.

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку №1191, враховується в календарному обчисленні. При цьому, допускається підсумовування страхового стажуза періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (п. 4 Порядку №1191).

Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років визначено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909.

Відповідно до розділу 2 «Охорона здоров`я» Переліку №909 до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час, зокрема, на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства та дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальних органах Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічних закладах, діагностичних центрах.

Приміткою 2 до Переліку №909 визначено, що робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком дає право на пенсію за вислугу років, незалежно від форми власності або відомчої належності закладів і установ.

Стаття 3 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» містить визначення поняття «заклад охорони здоров`я».

Відповідач заперечує наявність у позивача необхідного спеціального страхового стажу (30 років), який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України №1788-ХІІ, для виплати спірної одноразової допомоги, з чим суд не погоджується.

Так, згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_1 від 10.09.1981 позивачка перебувала на таких посадах, що підлягають зарахуванню до спеціального стажу для призначення пенсії відповідно до п. «е» ст. 55 Закону №1788-ХІІ:

- 17.08.1984-18.07.1994 (9 років 11 місяців 2 дні) - фельдшер-лаборант лабораторії Обласної клінічної лікарні ім. І.І. Мечникова м. Дніпропетровськ;

- 01.08.1994-29.07.1995 (11 місяців 29 днів) - лікар-стоматолог-інтерн Клінічної стоматологічної поліклініки №4 м. Дніпропетровськ;

- 30.10.1995-29.03.1996 (5 місяців) - лікар-стоматолог Міської дитячої стоматологічної поліклініки №2 м. Дніпропетровськ;

- 01.03.1999-31.10.2011 (12 років 8 місяців) - лікар-лаборант Міської поліклініки №1 м. Дніпропетровськ;

-01.11.2011-04.08.2012 (9 місяців 4 дні) - лікар-лаборант консультативно-діагностичного відділення №2 Комунального закладу «Міська клінічна лікарня №9» м.Дніпропетровськ (у подальшому змінено на Комунальний заклад «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №9» Дніпропетровської обласної ради»;

- 05.01.2012-30.09.2021 (9 років 8 місяців 26 днів) - лікар-лаборант клінічного відділу центральної клініко-діагностичної лабораторії Комунального закладу «Дніпропетровська міська клінічна лікарня №17» Дніпропетровської обласної ради» (01.01.2013 реорганізовано шляхом приєднання до Комунального закладу «Обласний шкірно-венерологічний диспансер», 04.01.2019 в зв`язку з реорганізацією закладу шляхом перетворення перетворено в Комунальне підприємство «Обласний шкірновенерологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» ;

- 01.10.2021 - по теперішній час (2 роки 6 місяців 20 днів - при обрахунку по день призначення пенсії, тобто по 20.04.2024) - лікар-лаборант Клініко-діагностичної лабораторії Комунального некомерційного підприємства «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради філія №2.

Отже, в ході розгляду справи підтверджено наявність у позивача спеціального стажу 36 років 05 місяців 21 день на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону №1788-ХІІ.

Також, позивач на день досягнення пенсійного віку працював в Комунальному некомерційному підприємстві «Міська клінічна лікарня №16» Дніпровської міської ради філія №2 на посаді лікаря-лаборанта клініко-діагностичної лабораторії.

Відтак, враховуючи, що позивачка є пенсіонером за віком, на день досягнення пенсійного віку працювала в закладі на посада, робота на якій дає право на призначення пенсії за вислугу років, має страховий стаж 36 років 05 місяців 21 день (з урахуванням того, який підлягає зарахуванню на виконання рішення суду в цій справі) на таких посадах, до цього не отримувала будь-яку пенсію, то вона має право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п.7-1 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, позивачу під час призначення пенсії за віком протиправно не виплачено грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо заявлених вимог про здійснення перерахунку пенсії за наслідком зарахованого до стажу періоду з 17.08.1984 по 18.07.1994.

Зазначені вимоги є передчасними, оскільки на виконання рішення суду в цій справі відповідачем ще не зараховано до стажу спірний період трудової діяльності. Відтак, право позивача на перерахунок пенсії ще не порушено на момент розгляду цієї справи.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1937 грн. 92 коп.

Враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 1937 грн. 92 коп. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Керуючись статтями 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у незарахуванні при призначенні пенсії ОСОБА_1 до страхового стажу періоду роботи з 17.08.1984 до 18.07.1994.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 період роботи з 17.08.1984 до 18.07.1994 до страхового стажу, який дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, які полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до п. 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (Ідентифікаційний код: 21910427, місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26) судовий збір у розмірі 1937, 92 грн. (одна тисяча дев`ятсот тридцять сім гривень дев`яносто дві копійки) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя А.О. Сластьон