Рішення від 26 січня 2026 р. у справі №160/31428/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 рокуСправа №160/31428/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся через систему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій з урахуванням її уточнень від 07.11.2025 р., просить: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.08.2025 р. №0476550902 щодо ФОП ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що за результатами проведеної фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 він отримав акт фактичної перевірки від 31.07.2025 р. №3367/04-36-09-01/ НОМЕР_1 , відповідно до якого встановлені наступні порушення: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої які встановлюються КМУ, роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії, роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії. На підставі вказаного акту винесено спірне податкове повідомлення-рішення, яким йому нараховано штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 64 000 грн. Він вважає вказане податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та протиправним, з огляду на таке. Так, він набув право на провадження виду господарської діяльності з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов`язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів. Таким чином, роздрібна торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями 07.07.2025 р., що зазначена в акті, була здійснена з правом на провадження виду господарської діяльності з дня, наступного за днем виникнення безумовного обов`язку внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію на право провадження відповідного виду господарської діяльності до зазначених реєстрів. Крім того, перевіркою встановлено лише одноразові факти здійснення господарської діяльності без ліцензії, а саме: роздрібна торгівля тютюновими виробами без наявності відповідної ліцензії (2 пачки сигарет “Давидов класик”, чек від 07.07.2025 р.) та алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії (2 шт. пива “Чернігівське світле 0,5 л”). Однак, необхідною ознакою здійснення господарської діяльності без ліцензії є її систематичність, виконання на професійній основі, а саме: вчинення три і більше разів.

Щодо роздрібної торгівлі алкогольними напоями, за цінами, нижчими мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої, які встановлюються КМУ позивач вказав, що в акті зазначено про продаж 13.12.2024 р. “Шампанське” об`ємом 0,75 л вартість якого становить 115 грн. Водночас, шампанське відноситься до розділу постанови № 957 “Вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу “гриб”, що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та / або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°С у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л”. Мінімальна ціна встановлена в розмірі 109 грн., а тому продаж за 115 грн. не є порушенням.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.11.20205 року позовну заяву було залишено без руху через невідповідність приписам ст.160 КАС України та запропоновано позивачу, у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду, усунути її недоліки шляхом надання до суду уточненої позовної заяви, в якій визначити свій правовий статус, у кількості відповідно до учасників справи.

На виконання ухвали суду, позивачем до суду надано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 27.11.2025 року прийнято уточнену позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

На виконання вимог ухвали суду 10.12.2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в ході проведення фактичної перевірки за адресою: АДРЕСА_1 де провадить господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 встановлено наступне порушення ст.68 Закону №3817-ІХ, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими мінімальних оптово-відпускних та роздрібних цін на алкогольні напої які встановлюються КМУ (реалізовано пляшку шампанського за ціною 115 грн.), ст.16 Закону №3817-ІХ, а саме: реалізація алкогольних напоїв без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, ст.23 Закону №3817-ІХ, а саме: реалізація тютюнових виробів без відповідної ліцензії на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами. За результатами перевірки складено відповідний акт від 31.07.2025 р. №3367/04-36-09-01/ НОМЕР_1 , в якому відображені зазначенні порушення. Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області за результатами фактичної перевірки винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.08.2025 р. №0476550902 на суму 64 000 грн., яке було направлено на адресу позивача Укрпоштою та вручене останньому. З урахуванням зазначеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

До суду 15.12.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що необхідною умовою для проведення фактичної перевірки має бути факт порушення законодавства або наявності та / або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства платником податку. Докази подібного порушення та/або інформації щодо порушення відсутні. Відповідач зазначає, що чеки на продаж алкоголю та сигарет додаються, але вони фактично відсутні у матеріалах перевірки та в додатках до відзиву на позовну заяву. Одні лише фотографії наявності алкоголю та сигарет на прилавку не може свідчити про факт здійснення продажу алкоголю та тютюну без відповідних ліцензій. Відповідачем жодним чином не аргументовано, чому застосована мінімальна ціна у розмірі 163,50 грн., також не додані докази зокрема чеки щодо реалізації шампанського за меншою ціною. Враховуючи викладене вище, позивач просив суд позов задовольнити в повному обсязі з підстав викладених у ньому.

17.12.2025 року до суду від відповідача надійшли заперечення, в яких вказано, що перевірка була призначена у тому числі у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що є самостійною підставою згідно із пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та / або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. Так, формулювання підстав перевірки в наказі дає цілковите розуміння, що підставою перевірки за вказаним підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України (яким передбачено декілька підстав для призначення перевірки) є здійснення контролюючим органом функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів, що відповідає підставі визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, та є самостійною підставою з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки. На підтвердження порушення ст.23 Закону №3817-ІХ долучено чеки із реалізацією тютюнових виробів та чек із реалізації шампанського до матеріалів справи. Щодо порушення ст.68 Закону №3817-ІХ акцентовано, що роздрібна ціна за товари з кодом УКТЗЕД 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 39 00, а саме: вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу "гриб", що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20° C у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л становить саме 163,50 грн. Також відповідач звертає увагу, що в чеку зазначено реалізацію товару під кодом УКТЗЕД 2204 219800 “Шампанське” вартістю 115 грн.

До суду 18.12.2025 року від позивача надійшли заперечення, в яких він просив відмовити в долучені до матеріалів справи доказів, що долучені відповідачем 17.12.2025 р.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, та з огляду на право сторони надати ті докази, що вона вважає необхідними, суд приймає докази долучені відповідачем 17.12.2025 року.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) зареєстрований фізичною особою-підприємцем 19.04.2023 року. Основний вид економічної діяльності: 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

Наказом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2025 року №7411-п, на підставі пп.19-1.1.4, 19-1.14, 19-1.1.15, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.18, 19-1.1.19, 19-1.1.20 п.19-1.1 ст.ст.19-1, 20, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України наказано провести фактичну перевірку господарської одиниці ФОП ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 з 22.07.2025 року, тривалістю не більше 10 діб.

На підставі вищевказаного наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 22.07.2025 року №7411-п та направлень на перевірку від 22.07.2025 р. №7730, №7732, посадовими особами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області 23.07.2025 р. о 15 год. 15 хв. розпочато проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом акту (довідка) про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні виробництва, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах та пальними від 31.07.2025 р. №3367/04-36-09-01/ НОМЕР_1 , проведеною фактичною перевіркою встановлено порушення ст.ст.16, 23, 68 Закону №3817-1Х та постанови КМУ від 30.10.2008 р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на алкогольні напої».

На підставі акту перевірки від 31.07.2025 р. №3367/04-36-09-01/ НОМЕР_1 , відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення форми «С» №0476550902 від 20.08.2025 р., яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 64 000 грн., оскільки встановлено порушення ст.ст.16, 23, 68 Закону №3817-1Х.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із п.п.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Порядок проведення фактичних перевірок контролюючими органами передбачений статтею 80 ПК України.

Статтею 81 ПК України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Згідно із пунктом 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

- направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

- копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки;

- службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Пунктом 81.3 статті 81 ПК України передбачено, що під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Суд наголошує, що у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення фактичної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та пред`явлення або надіслання у випадках, визначених пунктом 81.1 статті 81 ПК України документів (формальна підстава).

Посадові особи контролюючого органу були допущені до фактичної перевірки на господарській одиниці позивача та провели таку перевірку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17 вказала, що у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 року у справі №826/17123/18 сформулював правовий висновок, відповідно до якого незалежно він прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

Суд, перевіряючи законність призначення та проведення фактичної перевірки, установив, що у наказі №4711-п від 22.07.2025 року наявне посилання на конкретні підстави проведення перевірки, які визначені підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а саме: підстава проведення фактичної перевірки здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.

Також, відповідачем надано доповідну записку від 22.07.2025 року №2961/04-36-09-02-12 начальника відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах ДПС у Дніпропетровській області.

Враховуючи висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23, підставою для визнання наказів контролюючого органу або наслідків його реалізації протиправними є не будь-які недоліки, а лише ті, які є істотними і суттєво вплинули на реалізацію прав платника податків. Відсутність детальної конкретизації підстав перевірки не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним. Здійснюючи розгляд конкретної справи та оцінюючи обставини, підстави позову, суд не позбавлений можливості встановити та перевірити дійсну наявність або відсутність підстав для призначення фактичної перевірки згідно з наказом, у якому відображено мінімально допустимий обсяг інформації.

В пункті 57 постанови від 26.03.2024 року у справі №420/9909/23 Верховний Суд наголосив, що на наявності істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання "наявності підстав для проведення перевірки" від питання "достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі" та/або "недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки". Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 28.05.2024 у справі №280/1431/23 виклав наступний узагальнюючий висновок: "У спорах цієї категорії перевірці підлягають як питання наявності обґрунтованих підстав для призначення перевірки, так і дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України під час оформлення рішення про призначення перевірки у формі наказу, їх узгодженість між собою.

Оскільки підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України встановлює в одному підпункті статті дві самостійні (окремі) підстави для проведення перевірки, то у наказі про призначення перевірки контролюючий орган поряд з юридичною підставою у вигляді нумераційного позначення зобов`язаний відобразити конкретну з таких двох фактичних підстав, яка і зумовила прийняття рішення про проведення перевірки, або ж обидві, в обсязі, достатньому для ідентифікації однієї з двох (або обох в сукупності у разі їх наявності). Відображення такої фактичної підстави не обов`язково має бути сформульоване тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте, повинна бути чітко визначена та змістовно відповідати правовій нормі.

Тобто, у разі, якщо підставою для призначення фактичної перевірки стала наявність (отримання) певної інформації, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен щонайменше зазначити про "наявність (отримання) інформації щодо можливого порушення" або ж зазначити реквізити документа, який слугував приводом для призначення перевірки і містить таку інформацію. Аналогічно, якщо фактичною підставою для призначення фактичної перевірки стало здійснення відповідних функцій, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України повинен саме про це зазначити. Відповідно, якщо підставою для призначення перевірки відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України стала сукупність фактичних підстав, передбачених цією нормою, то контролюючий орган у рішенні про проведення перевірки поряд із посиланням на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України має це відобразити у вищезазначений спосіб.

Саме такий обсяг інформації у наказі, прийнятому відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, можна вважати мінімально достатнім в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо зазначення у наказі підстави для проведення перевірки, оскільки надає платнику податків загальне розуміння про підставу її призначення та відповідний предмет перевірки. Таке інформування про фактичну обставину має бути наведено саме серед підстав для проведення перевірки, тобто перед резолютивною частиною наказу. У разі, якщо наказ відповідає вимогам щодо відображення у ньому мінімально достатнього обсягу інформації щодо підстави для проведення перевірки, такий наказ не може вважатися оформленим з істотним порушенням вимог чинного законодавства. Як наслідок, такий наказ не можна вважати протиправним, оскільки його недоліки в розумінні статті 81 ПК України не є настільки значущими, що ставлять під загрозу можливість реалізації платником податків своїх прав".

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеного у постанові від 29.05.2025 у справі №420/31410/24.

Оскільки відповідач довів та підтвердив наявність підстав, визначених пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, для призначення фактичної перевірки, суд доходить висновку про законність та обґрунтованість призначення та проведення такої фактичної перевірки.

Щодо встановлених порушень та прийнятого відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення від 20.08.2025 р. №0476550902, суд зазначає на таке.

Так, з 27.07.2024 року набрав чинності Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 р. №3817-ІХ (Закон - № 3817-ІХ).

Відповідно до частини 1 Розділу Прикінцевих положень Закону № 3817-ІХ, встановлено, що Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, крім встановлених нормою виключень.

Частиною 2 Розділу XII Прикінцеві положення встановлено, що Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 345 із наступними змінами) і постанова Верховної Ради України "Про порядок введення в дію Закону України "Про державне регулювання виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами" (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 46, ст. 346) втрачають чинність з 1 січня 2025 року, крім статті 8 Закону, яка діє до дня набрання чинності та введення в дію статті 33 цього Закону. Зазначено, що положення Закону до дня втрати ним чинності застосовуються в частині, що не суперечить положенням цього Закону.

Відповідно до внесених змін розділ ХІІІ «Перехідні положення» Закону №3817 доповнено пунктом 32, згідно з яким, починаючи з дати набрання чинності Законом № 4015- з дня наступного за днем опублікування, тобто з 01.12.2024 р.: для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року №957, збільшений на 50 відсотків.

Так, оскільки перевірка проведена та винесено податкове повідомлення-рішення після набрання чинності Закону № 3817-ІХ, відтак, в даному випадку застосуванню підлягають норми цього закону.

За визначеннями у ч.1 ст.1 Закону №3817-ІХ :

ліцензія - право суб`єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;

мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій - мінімальна ціна на одиницю товару (алкогольної продукції), визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для роздрібного продажу такого товару (алкогольної продукції) кінцевим споживачам;

роздрібна торгівля - діяльність з продажу товарів (у тому числі з їх відвантаженням для подальшої доставки) кінцевим споживачам для особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив без фактичного споживання у місці продажу або на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших закладах громадського харчування;

тютюнові вироби - сигарети з фільтром або без фільтра, цигарки, сигари, сигарили, а також люльковий, нюхальний, смоктальний, жувальний тютюн, махорка та інші вироби з тютюну чи його замінників, інші відмінні від рідин, що використовуються в електронних сигаретах, нікотиновмісні продукти, їх замінники для куріння, нюхання, смоктання, жування чи вдихання без горіння шляхом нагрівання.

Згідно із ч.7 ст.16 Закону № 3817-ІХ, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), а для малих виробників виноробної продукції - алкогольними напоями без додавання спирту (вин виноградних, вин плодово-ягідних, напоїв медових), у тому числі через мережу Інтернет, може здійснюватися суб`єктами господарювання, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.

Статтею 23 Закону №3817-IX визначено основні вимоги до роздрібної торгівлі тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та тютюновою сировиною.

Так, відповідно до частини першої цієї статті роздрібну торгівлю тютюновими виробами та/або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюють суб`єкти господарювання за наявності у них однієї з таких ліцензій: на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами, на право роздрібної торгівлі рідинами, що використовуються в електронних сигаретах.

Відповідальність за порушення ч.1 ст.23 та ч.7 ст.16 Закону №3817-IX передбачена п.13 ч.2 ст.73 Закону №3817-IX, відповідно до норми якого до суб`єктів господарювання за вчинені правопорушення застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу в таких розмірах: оптова або роздрібна торгівля алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності відповідної ліцензії (крім випадків, передбачених цим Законом) 200 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), але не менше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового року).

Відповідно до п.25 ч.2 ст.73 Закону №3817-IX роздрібна торгівля алкогольними напоями за цінами, нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на такі напої, - 100 відсотків вартості реалізованих товарів (продукції), розрахованої виходячи з мінімальної роздрібної ціни, але не менше 2 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року.

Мінімальна роздрібна ціна на алкогольний напій - мінімальна ціна на одиницю товару (алкогольної продукції), визначена у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, для роздрібного продажу такого товару (алкогольної продукції) кінцевим споживачам (п.45 ст.1 Закону № 3817-ІХ).

Відповідно до ст.68 Закону № 3817-ІХ мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої встановлюються та переглядаються Кабміном щороку, до 25 грудня поточного календарного року, з урахуванням індексу цін виробників на готову алкогольну продукцію за поточний календарний рік. Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої переглядаються КМУ також у разі зміни ставок акцизного податку.

Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни на окремі види алкогольних напоїв встановлено постановою КМУ «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» від 30.10.2008 р. № 957 (далі - постанова №957).

Відповідно до Додатку до постанови № 957 встановлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв. Так, вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу “гриб”, що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°С у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л (код виробів згідно із УКТЗЕД 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 39 00) – 109 грн.

Перевіркою встановлено, що позивачем здійснено продаж алкогольного напою за ціною 115 грн. за 0,75 л.

Разом з тим, відповідно до пункту 32 розділу XIII Закону №3817-ІХ у період починаючи з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану" для вин виноградних та іншої виноробної продукції застосовується розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв, затверджений постановою КМУ від 30.10.2008 р. №957, збільшений на 50 відсотків. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв з дати набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у період дії воєнного стану".

Тобто, з 01.12.2024 року при розрахунку мінімальної роздрібної ціни на одиницю продукції вина ігристі та вина газовані, зброджені напої, вина (напої) ароматизовані ігристі (газовані), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об`ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об`ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження, які розливаються у пляшки, закорковані спеціальними пробками для таких напоїв типу “гриб”, що утримуються на місці за допомогою стяжок або застібок, та/або мають надмірний тиск, спричинений наявністю діоксиду вуглецю у розчині на рівні не менше 1 бар при температурі 20°С у скляній тарі місткістю 0,7 л та 0,75 л (код виробів згідно із УКТЗЕД 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 29 10 00, 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 39 00) з урахуванням пункту 32 розділу XIII Закону №3817-ІХ становить 163,50 грн.

Відповідачем також додано фіскальний чек від 13.12.2024 р., в якому відображена інформація про продаж шампанського за ціною 115 грн. за 0,75 л. Факт реалізації позивачем не заперечується.

З огляду на викладене, суд погоджується із доводами відповідача про те, що позивачем порушені вимоги ст.68 Закону № 3817-ІХ.

Судом також встановлено, що в ході фактичної перевірки позивача, контролюючим органом відповідно до СОД РРО через програмний реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 13766) встановлено та зафіксовано 07.07.2025 р., реалізацію тютюнових виробів: сигарети “Давидов класик” 2 пачки за ціною 140 грн. на загальну суму 289 грн. При цьому, ліцензія позивача на право «роздрібна торгівля тютюновими виробами» реєстраційний номер 04660311202404092 від 28.06.2024 р., діяла в термін з 03.07.2024 р. по 03.07.2025 р.

Також, в ході фактичної перевірки позивача, контролюючим органом відповідно до СОД РРО через програмний реєстратор розрахункових операцій (фіскальний номер 13785) встановлено та зафіксовано 08.07.2025 р., в акті перевірки реалізацію алкогольних напоїв: пиво “Чернігівське світле 0,5 л” кількість 2 шт. за ціною 36 грн. на загальну суму 72 грн.

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах ліцензія на право «роздрібна торгівля алкогольними напоями» реєстраційний номер 0466030820240399 від 28.06.2024 р., діяла в термін з 03.07.2024 р. по 03.07.2025 р.

З огляду на викладене, на думку суду факт порушення позивачем частини сьомої статті 16 Закону №3817-IX та частини першої статті 23 Закону №3817-IX, відповідальність за яке передбачена частиною другою статті 73 цього Закону, підтверджена належними, допустимими та достатніми доказами.

Під час перевірки податковим органом було використано звіти РРО.

Згідно із пп.14.1.278 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - СОД РРО) - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених реєстраторами розрахункових операцій та програмними реєстраторами розрахункових операцій), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів. Податкова служба має інформацію, яка міститься в базах даних ДПС по допущенню порушень суб`єктом господарювання Закону №265/95-ВР.

Статтею 83 ПК України передбачено, що для посадових осіб контролюючих органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація. Таким чином, вимогами чинного законодавства встановлено, що висновки посадових осіб контролюючого органу під час, зокрема, фактичної перевірки, можуть ґрунтуватися на документах та податковій інформації.

Наказом Міністерства фінансів України від 05.08.2020 року № 477 було затверджено Порядок функціонування Системи обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (далі - Порядок).

Згідно із пунктами 1, 2, 3, 4, 7 розділу ІІ даного Порядку, СОД РРО - інформаційна система, призначена для збору, зберігання, використання даних РРО та ПРРО (у тому числі електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, створених РРО та ПРРО), перевірки справжності та достовірності розрахункових документів.

СОД РРО розташована в ДПС та використовується в межах повноважень посадовими особами органів ДПС для виконання завдань та функцій, визначених Податковим кодексом України.

СОД РРО складається із сервера додатків та бази даних.

СОД РРО забезпечує: 1) функціонування у цілодобовому режимі; 2) інтеграцію та обмін даними з фіскальним сервером контролюючого органу та іншими інформаційними системами ДПС; 3) обробку даних, отриманих від Системи збору і зберігання даних РРО, побудованої за технологією Національного банку, та від фіскального сервера контролюючого органу; 4) збереження даних про реєстрацію, перереєстрацію, скасування реєстрації РРО/ПРРО; 5) збереження документів: створених РРО, що переведені у фіскальний режим роботи; створених ПРРО, що зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу, або створених в режимі офлайн з присвоєними ПРРО фіскальними номерами з діапазону номерів, сформованих фіскальним сервером контролюючого органу, та переданих до фіскального сервера контролюючого органу після завершення режиму офлайн у порядку, встановленому статтею 7 Закону; 6) можливість надання через Електронний кабінет, що функціонує відповідно до статті 42-1 розділу II Податкового кодексу України, даних про розрахунковий документ на запит покупця (споживача).

Доступ будь-яких компонентів до бази даних СОД РРО здійснюється виключно через сервер додатків.

Таким чином, інформація, яка зберігається в СОД РРО відображає всі дані про проведені розрахункові операції та реквізити фіскального чека.

Аналіз наведених норм податкового законодавства свідчить про те, що використання податковим органом під час проведення фактичної перевірки отриманої податкової інформації, яка надходить від платників податків, через бази даних інформаційних, телекомунікаційних та інформаційно-телекомунікаційних систем, зокрема інформація: про фінансово-господарські операції платників податків; про застосування реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій, у тому числі щодо електронних копій розрахункових документів та фіскальних звітних чеків, поданих до контролюючих органів через інформаційну систему СОД РРО, у вигляді електронного розрахункового (фіскального) документа (чека, звіту), є такою, що може використовуватися контролюючими органами, як податкова інформація під час проведення фактичних перевірок платників податків.

Використання такої інформації є належною реалізацією контролюючим органом податкового контролю, як необхідний комплекс заходів, що забезпечує формування та реалізацію державної фінансової політики, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій та може бути самостійною підставою для висновків під час проведення фактичної перевірки.

Аналогічне правозастосування викладене у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2024 року у справі № 280/6832/23.

Що стосується доводів про застосування судом преюдиційності обставин, встановлених у справі про адміністративне правопорушення, слід зазначити таке.

Відповідно до частин шостої-сьомої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для суду.

Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що обов`язковими для суду, який розглядає справу, є, зокрема постанова суду у справі про адміністративне правопорушення.

Водночас розглядувана норма встановлює межі обов`язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов`язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративне правопорушення, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

Водночас правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративне правопорушення (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду.

Відповідно висновки інших судів щодо правомірності чи протиправності дій особи, поведінка якої є предметом розгляду в адміністративній справі, не є обов`язковими для адміністративного суду, який таку справу розглядає.

Висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо не позбавляють адміністративний суд, який розглядає по суті справу, предмет якої пов`язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Таким чином, адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

В постанові від 26.09.2025 р. Чечелівського районного суду міста Дніпра в межах розгляду справи №204/9591/25 суд, дійшов висновку про закриття провадження в справі відносно позивача за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Водночас, у вищевказаній справі суд досліджував чи здійснювалась господарська дійсність, а саме роздрібна торгівля тютюновими виробами та алкогольними напоями без відповідної ліцензії - Конец формы23.07.2025 р.

Однак, в цій справі досліджувалось чи допустив позивач здійснення господарської дійсності, а саме: роздрібної торгівлі тютюновими виробами та алкогольними напоями за адресою: вул.Титова, буд.27, м.Дніпро, Чечелівський р-н, Дніпропетровська обл., без наявності відповідної ліцензії 07.07.2025 р. – 08.07.2025 р.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, у задоволенні позовної заяви про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.08.2025 р. №0476550902, прийнятого Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, слід відмовити повністю з підстав викладених вище.

Відповідно до ст.139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовної заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (вул.Сімферопольська, буд.17а, м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.

Суддя К.С. Кучма