Рішення від 27 січня 2026 р. у справі №160/15542/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2026 рокуСправа №160/15542/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду через підсистему “Електронний суд” надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у формі листа №23590-18523/І-01/8-0400/25 від 22.05.2025 р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести з 08.05.2025 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто, за 2022-2024 рр.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу X Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що вона працює на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 р. №909. Після досягнення пенсійного віку, з 08.05.2025 р. позивачу, за її заявою, призначено пенсію за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки. 15.05.2025 р. Позивач звернулася до відповідача із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у формі листа №23590-18523/І-01/8-0400/25 від 22.05.2025 р. позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії та виплаті грошової допомоги. Позивач вважає, що відбулося саме призначення пенсії за віком, а отже вона має право на застосування показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки. Крім того, позивач має право на виплату їй одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, оскільки у період з 19.12.2014 р. по 26.12.2014 р. позивач фактично не отримувала пенсію за вислугу років, а було здійснено лише її призначення. Позивач вважає протиправним оскаржуване рішення відповідача, тому звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 28 травня 2025 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі отримано представником відповідача– 30.05.2025 року, про що в матеріалах справи міститься довідка про доставку електронного листа.

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позовну заяву.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 19.12.2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримувала пенсію за вислугу років згідно п. “е” статті 55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (працівник освіти).

26 грудня 2014 року виплату пенсії за вислугу років припинено, у зв`язку з працевлаштуванням на посаду, яка дає право на пенсію за вислугу років.

08 травня 2025 року, після досягнення 60 років, позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення їй перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №23590-18523/І-01/8-0400/25 від 22.05.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви позивача.

У вказаному листі, зокрема, зазначено наступне:

«Відповідно п. 3 статті 45 Закону Укради «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Згідно п.7.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів ”е"-"ж” статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

ОСОБА_1 перебуває на обліку з 19.12.2014 та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування’» (далі - Закон № 1058). Згідно поданої заяви від 08.05.2025 призначено пенсію за віком.

Станом па 08.05.2025 розмір пенсійної виплати ОСОБА_1 обчислено, виходячи із страхового стажу, зарахованого по 31.03.2025, що складає 42 роки 05 місяців 04 дні, заробітної плати за даними, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.03.2005.

Коефіцієнт страхового стажу з урахуванням величини оцінки одного року страхового стажу 1% складає 0,42417 (42 роки х 12 місяців + 05 місяців = 509 місяців : 12:100x1).

Індивідуальний коєфіцієнт заробітної плати після оптимізації – 1.71367.

Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, і якої сплачені страхові внески за 2014, 2015, 2016 та збільшеної на коефіцієнти 1,17, 1,11, 1,11, 1,14, 1,197, 1,0796, 1,115 становить 15275,36 грн (8913,83 гри х 1.71367).

Загальний розмір пенсії станом на 08.05.2025 складає 6608,23 грн, з яких:

6479,35 грн - розмір пенсії за віком (ст.27) (15275,36 * 0,42417);

128,88 грн - доплата за понаднормовий стаж (ст.28 ч. 1, абз.2) (за 12 років).

Так як ОСОБА_1 призначили пенсію за вислугу років з 19.12.2014 року, відсутні підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій.

Пенсія розрахована і виплачується згідно вимог чинного законодавства.»

Не погоджуючись із відмовою у застосуванні показника заробітної плати за 2024-2024 роки при призначенні пенсії за віком та не здійсненні перерахунку пенсії, а також у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірні правовідносини в межах заявлених позовних вимог, надаючи юридичну кваліфікацію встановленим обставинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Закон України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон України № 1058-IV) визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Частиною 1 ст. 2 Закону України № 1058-IV перший рівень у системи пенсійного забезпечення в Україні складає солідарна система загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України № 1058-IV, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Згідно зі ст. 10 Закону України № 1058-IV особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за її вибором.

Отже, Законом України № 1058-IV визначений чіткий перелік видів пенсії, які призначаються за ним, а також закріплене право вибору виду пенсії.

За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону України № 1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року, становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У ч. 2 ст. 40 досліджуваного Закону законодавець регламентував, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За змістом Розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України № 1058-IV (у редакції на час призначення позивачу пенсії за вислугу років) до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст. 28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Водночас, відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що в ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058-IV законодавець регламентував порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України № 1058-IV.

Так, судом встановлено, що позивачу з 19.12.2014 року була призначена пенсія за вислугу років, як працівнику галузі освіти відповідно до п. “е” ст.55 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 №1788-XII. Поряд із цим, позивач продовжив працювати за професією, що дає право на призначення пенсії за вислугу років, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 . Після досягнення шістдесятирічного віку, враховуючи наявність необхідної кількості років загального трудового стажу, позивач 15.05.2025 року звернулася до відповідача з заявою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до вимог п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років, призначених відповідно до Закону України № 1788-XII, починаючи з 01.01.2004, здійснюється на підставі Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на той факт, що призначення пенсії за вислугу років зумовлено саме положеннями Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 № 1788-XII.

Крім того, положення ст. 9 Закону України № 1058-IV не передбачають такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Натомість, у ч. 3 ст. 45 досліджуваного Закону законодавець закріпив порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.

Аналогічна позиція щодо застосування норм права з подібних правовідносин викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 11.09.2019 по справі № 213/1226/16-а.

Крім того, відповідний правовий висновок міститься також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 по справі № 876/5312/17, в якій зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України № 1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно ч.3 ст.45 Закону України № 1058-IV.

Отже, враховуючи, що позивачу первинно була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України №1058-IV позивачка звернулася вперше 08.05.2025 року, то суд приходить до висновку про протиправність відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині обчислення розміру пенсії при її призначенні з 08.05.2025 року, без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2022-2024 роки.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність у позивача права на здійснення перерахунку пенсії за віком з 08.05.2025 року згідно з ч.2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме за 2022-2024 роки.

Щодо вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення у відповідності до п. 7-1 розділу X Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, суд зазначає наступне.

Верховний Суд вже розглядав справи з таким предметом спору. Зокрема, у постановах від 22.02.2018 у справі № 310/3774/17, від 27.11.2018 у справі № 328/1619/17(2-а/328/80/17), від 11.07.2019 у справі № 350/294/16-а, обставини яких є подібними, Верховний Суд зазначив:

«Відповідно до пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до пункту 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу (від 25 до 30 років) роботи на певних визначених законодавством посадах, й 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Отже, підставою для відмови у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій за віком є, зокрема, отримання до моменту призначення пенсії за віком будь-якої пенсії».

Також, Верховний Суд у постанові від 02.03.2020 у справі № 175/4084/16-а (2-а/175/86/16), обставини якої є подібними, дійшов наступного висновку:

«умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, як помилково вважали суди попередніх інстанцій, а відсутність такого факту з моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Слід зазначити і про те, що законодавство не ставить право особи на отримання такої допомоги в залежність від розміру або тривалості отримання нею пенсії та часу її призначення, якщо такі обставини мали місце до виходу на пенсію за віком».

Так матеріалами справи підтверджено, а сторонами не заперечується, що пенсія за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення», була призначена позивачу з 19.12.2014 року. Згідно з записом №5 в трудовій книжці НОМЕР_1 , наказом № 486-к від 19.12.2014 року ОСОБА_1 було звільнено 19.12.2014 року за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років, ст. 38 КЗпП України. Відповідно до запису №6 трудової книжки НОМЕР_1 запис за №5 є недійсним, дату звільнення внесено з помилкою. Звільнена за власним бажанням 18.12.2014 у зв`язку із виходом на пенсію за вислугу років, ст. 38 КЗпП України (наказ № 486-к від 18.12.2014 року). Крім того, згідно з записом №7 трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 була прийнята на посаду вчителя математики Криворізької спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 70 Криворізької міської ради Дніпропетровської області (наказ 496-к від 26.12.2014 року).

Тобто, до призначення позивачу пенсії за віком (08.05.2025 року) на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», їй призначалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», яку вона отримувала в період з 19.12.2014 р. по 25.12.2014 роки, що позбавляє її права на отримання грошової допомоги на підставі пункту 7-1 розділу «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм права, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Враховуючи викладене, з метою належного способу захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав та інтересів позивача буде визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, викладеної у листі листа №23590-18523/І-01/8-0400/25 від 22.05.2025 р., у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, починаючи з 08.05.2025 року та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, починаючи з 08.05.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум, у зв`язку із чим, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про задоволення адміністративного позову частково.

З урахуванням положень частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 72-90, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови, викладеної у листі листа №23590-18523/І-01/8-0400/25 від 22.05.2025 р., у здійсненні ОСОБА_1 перерахунку та виплати пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, починаючи з 08.05.2025 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, з якої сплачені страхові внески за 2022-2024 роки, починаючи з 08.05.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 484,48 грн. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева